Ухвала

від 16.11.2016 по справі 208/7806/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2016року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Дніпродзержинської міської ради, третя особа - ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року, в с т а н о в и л а: У жовтні 2015 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 10 січня 2001 року між нею та ОСОБА_8 на Українській товарній біржі «Контрактова» укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, вартістю 20 500 гривень. Посилаючись на те, що договір не був нотаріально посвідчений, у зв'язку з чим вона не може розпоряджатися своєю власністю, просила суд визнати спірний договір дійсним. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 42,5 кв. м, житловою площею 27,2 кв. м, укладений між ОСОБА_8, з одного боку, та ОСОБА_6, з іншого боку, зареєстрований Українською товарною біржею «Контрактова» 10.03.2001 р. за № 03/023. У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що угода купівлі-продажу квартири підписана продавцем, підпис якої не оспорений, договір в установленому порядку не визнавався нікчемним або недійсним, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання спірного правочину дійсним. Проте з такими висновками судів погодитись не можна. Статтями 213, 214, 316 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Вимоги до рішення суду апеляційної інстанції викладені у ст. 316 ЦПК України. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК). Вказаним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають. Судами встановлено, що 10 січня 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на Українській товарній біржі «Контрактова» укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, вартістю 20 500 гривень. Спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрований на Українській товарній біржі. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Згідно з ст. 224 ЦК України (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов 'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму. Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 128 ЦК України (в редакції 1963 року)). Відповідно до ч. 1 ст. 45, ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Статтею 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Позивач просив визнати дійсним спірний договір купівлі-продажу з тих підстав, що між сторонами відбулося повне виконання умов договору, однак без його нотаріального посвідчення, що унеможливлює здійснення прав на розпорядження власністю. Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України (чинної на час виникнення спірних правовідносин), якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Тобто, для визнання судом угоди дійсною необхідно не лише повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди. Вирішуючи спір, суд першої інстанції викладеного не врахував, не перевірив чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, причини, з яких договір не був нотаріально посвідчений та чи доведено факт ухилення від нотаріального оформлення, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання дійсним спірного договору. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав передбачених ст. 338 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково. Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня В.М. Коротун Т.О. Писана О.В. Попович О