Рішення

від 21.11.2019 по справі 208/7806/15-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/7806/15-ц

№ провадження 2/208/752/19

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2019 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.

За участю:

секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Українська товарна біржа Контрактова про визнання дорогому купівлі-продажу дійсним та визнання права власності ,-

встановив:

1.Позиція позивача.

До Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_4 із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Українська товарна біржа Контрактова про визнання дорогому купівлі-продажу дійсним та визнання права власності , відповідно до позовних вимог прохає:

-Визнати дійсною угоду купівлі-продажу від 10 березня 2001 року, укладеної на Українській товарній біржі Контрактова між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за якою, Продавець продала, а Покупець придбала квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв. м., житловою площею 27,2 кв. м.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 10.03.2001 року була укладена угода купівлі-продажу, зареєстрована на Українській товарній біржі Контрактова за реєстровим номером 03/023. За цим договором (п.1, 2 договору) Продавцем продана, а Покупцем придбана квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., яка належала продавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Т.К. та зареєстрованого в реєстрі за №1530 та право власності за якими було зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації в книзі №123 за номером запису 21294. Ціна договору згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України встановлюється за погодженням сторін і склала 20500,00 грн. без ПДВ. Вартість квартири обумовлена в угоді купівлі-продажу. В підтвердження укладання договору купівлі-продажу квартири Продавцю Позивачем передані грошові кошти у сумі 20500,00 грн., що підтверджується п.3 підписаного сторонами договору. З 10.03.2001 року квартира знаходиться у відкритому володінні, користуванні та розпорядженні Позивача. У п.5 Договору зазначено, що Продавець засвідчує, що вказане майно до моменту підписання Сторонами цієї угоди нікому не продане, у суперечці чи під арештом не знаходиться. За час мого відкритого володіння будинком, ніяких претензій від третіх осіб та/або судових документів не надходило, що свідчить про дотримання відповідачем договірних гарантій. Посвідчити договір нотаріально, у Позивача немає можливості, оскільки Продавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями померлої є позивач, ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , що є рідними сестрами померлої. Враховуючи, що до реєстраційної служби не можливо надати всі документи, які повинні надаватися для реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, а без реєстрації права власності не можливо реалізувати своє право власності: укласти договір оренди, відчуження у разі виникнення такої необхідності, тому вважаю за необхідне звернутися до суду за захистом своїх законних прав. Встановлення права власності на нерухомість, окрім як у судовому порядку, неможливо.

2. Позиція відповідача.

Відповідач, ОСОБА_2 подала заяву в якій визнала позовні вимоги в повному обсязі та не заперечувала, щодо їх задоволення.

3. Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи.

09.10.2015 року ОСОБА_4 звернулась із позовом до Дніпродзержинської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним .

15.10.2015 року ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області відкрито провадження по справі.

29.10.2015 року рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позовні вимоги задоволені.

24.03.2016 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Заводського районного суду від 29 жовтня 2015 року залишено без змін.

16.11.2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.10.2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.03.20616 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

07.12.2016 року згідно до автоматизованого розподілу до провадження судді надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до Дніпродзержинської міської ради, третьої особи: ОСОБА_2 про визнання дорогому купівлі-продажу дійсним та визнання права власності .

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.09.2017 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Українську товарну біржу Контрактову .

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.09.2017 року витребувано докази.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.11.2017 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про заміну неналежного відповідача , замінено первісного відповідача Дніпродзержинську міську раду на ОСОБА_2 .

23.04.2019 року суд протокольно вирішив питання, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 про розгляд справи в загальному порядку, а призначив підготовче судове засідання.

14.08.2019 року надійшла уточнююча позовна заява.

Представник позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_1 користуючись своїм правом подала заяву про проведення судового розгляду за своєю відсутності, просила розглядати справу без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Медведєва Л.Я. подала клопотання про розгляд справи за своєю відсутністю.

Відповідач ОСОБА_2 подала заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи, подав клопотання про розгляд справи за своєю відсутністю

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

4. Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 10.03.2001 року була укладена угода купівлі-продажу, зареєстрована на Українській товарній біржі Контрактова за реєстровим номером 03/023 (а.с. 8)

За цим договором (п.1, 2 договору) Продавцем продана, а Покупцем придбана квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., яка належала продавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Т.К. та зареєстрованого в реєстрі за №1530 та право власності за якими було зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації в книзі №123 за номером запису 21294 (а.с. 9).

Ціна договору згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України встановлюється за погодженням сторін і склала 20500,00 грн. без ПДВ.

Вартість квартири обумовлена в угоді купівлі-продажу.

Відповідно до листа Обласного комунального підприємства Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації вих. 1246 від 16.11.2017 року, відсутні данні про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (а.с. т.1 а.с. 195).

Відповідно до листа Обласного комунального підприємства Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації вих. 921 від 25.04.2019 року, повідомляє, що згідно даних інвентаризаційної справи право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване:

- ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 17.03.1999 року, виданого Фондом комунальної власності, згідно до розпорядження № 5п/1185-р від 17.031999 року;

- у 1999 році зареєстровано перехід права власності до ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.19999 року, посвідченого приватним нотаріусом Татарець Т.К. р № 1530;

-У 2001 році зареєстровано перехід права власності до ОСОБА_4 на підставі угоди купівлі-продажу від 10.03.2001 року, зареєстрованої на українській товарній біржі Контратова , № 03/023 (т. 2 а.с. 10).

Відповідно до листа Обласного комунального підприємства Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації вих. 1009 від 09.09.2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.1999 року реєстр № 1530 посвідченою Татарець Т.К. приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу (т.1 а.с. 26).

5. Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 р. регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р., що набрав чинності з 01 січня 2004 року, встановлено, що цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

За змістом ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними умовами є ті умови договору, які визнані такими за Законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін було досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено ст. 15 ЗУ Про товарну біржу №1956-ХІІ від 10.12.1991, згідно ч.2 якої угоди, зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених в законі.

Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Право власності за договором у набувача виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ст.334 ЦК України)

Для реєстрації права власності до реєстраційної служб згідно з п.37. Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868, повинні надаватися правовстановлюючі документи, якими зокрема є договори купівлі-продажу, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності.

Ст. 657 ЦК України передбачена обов`язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому, відповідно до ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору дійсним.

У випадках недотримання закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст.220 ЦК України), якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується.

В роз`ясненнях наданих в постанові Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорюванні - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Також, в цій же постанові Пленуму ВСУ № 9, передбачено, що при розгляді такої категорії справ, й зокрема для визнання правочинів дійсними, - суди повинні з`ясовувати:

- чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню,

- чому він не був нотаріально посвідчений,

- чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення

- та чи втрачена така можливість,

- а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При цьому право власності включає три складові: право володіння, право користування, та право розпорядження майном, що належить особі. Та існують певні особливості щодо здійснення права власності (права володіння, права користування, права розпорядження фізичною особою, співвласниками, або що.

Відповідно до ст. 319 ЦК України - Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону ….. . А ст. ст. 321, 331 ЦК України обумовлені підстави та порядок набуття прав власності на нерухоме майно. Зокрема визначається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Та як визначено п.1. глави 2 Порядку - для вчинення нотаріальної дії повинно бути надано право встановлювальний документ на будинок, яким є договір купівлі-продажу нерухомості, але за нормами Цивільного кодексу є недійсним, якщо у судовому порядку не буде встановлено його дійсність.

Відповідно до пп 1 п. 1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, а саме право власності на нерухоме майно. Підставами для державної реєстрації права власності, з урахуванням ст. 19 п. 1 Закону про державну реєстрацію речових прав, проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом, рішення судів, що набрали законної сили, інших документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно із ст.45 ЦК України 1963 року (яка діяла на момент укладення угоди), недодержання форми угоди, яку вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. Згідно із ч.2 ст.47 ЦК України 1963 року, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 128 ЦК України 1963 року право власності (право оперативного керування) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом чи договором.

Також, ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За договором купівлі-продажу, з урахуванням ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

6. Висновки та мотиви прийнятого рішення.

На підставі роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до ст.42 Цивільного кодексу УРСР, угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Водночас, згідно зі ст.47 згаданого Кодексу, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

Як зазначено у статті 227 Цивільного кодексу Української РСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Також слід звернути увагу на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. До нотаріально посвідчених документів прирівнюються лише документи, складені згідно з вимогами ст.40 Закону України "Про нотаріат".

Ураховуючи вищевикладене, немає різниці, де фізичні або юридичні особи уклали угоду - на біржі чи поза нею. Тому необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються.

Крім того, Пленум ВСУ у своїй постанові "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.07.78 р. N 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 25.12.92 р. N 13 ( v0013700-92 ) та від 25.05.98 р. N 15 ( v0015700-98 ) роз`яснив, з яких підстав угода може бути визнана недійсною судом.

Відповідно до п.4 цієї постанови, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.

Таким чином, угоди щодо придбання на біржових торгах, об`єктів нерухомого майна вимагають оформлення в простій письмовій, а в разі потреби - в нотаріальній формі.

Ст.16 ЦК України передбачено, що визнання права є одним з способів захисту цивільних прав. Цей же спосіб захисту цивільних прав і інтересів регламентує ст.392 ЦК України, згідно з якою власник майна має право заявити позов про визнання його права власності, якщо це право сперечається або не визнається іншою особою.

Позивач вимушено звернулась із позовом до суду, так як право власності не може бути зареєстровано реєстраційною службою Дніпродзержинського міського управління юстиції, оскільки з урахуванням ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р № 868, підставою відмови у проведені державної реєстрації права власності є відсутність нотаріального посвідчення даного договору.

Повною мірою реалізувати своє право власності, в тому числі права розпорядження квартирою, позивач не зможе, так як враховуючи вимоги Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Україні затвердженої наказом Міністерства юстиції України

від 22.02.2012 р. №296/5, зареєстрованого в МЮУ 22.02.2012 р. за №282/20595 - п.1. глави 2, якої передбачено, що при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на вказане майно та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують .

Суд, з урахуванням ч. 2 ст. 219 ЦК України, може визнати правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню перешкоджала обставина, яка не залежить від її волі. При цьому, відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд має право визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Правомірність звернення ОСОБА_4 до суду з цим позовом ґрунтується також на нормах ст.219 ЦК України, згідно з якою суд може визнати вчинену з порушенням вимог про нотаріальне посвідчення угоду дійсною, якщо буде встановлено, що вона відповідала дійсній волі особи, яка її вчинила, а нотаріальному посвідченню угоди перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі. Сторонами під час укладення угоди купівлі-продажу виконані усі вимоги ст.655 ЦК України, волевиявлення учасників угоди було вільне, відповідало внутрішній волі сторін; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Право власності, з урахуванням ст.328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу № 03/023 10.03.2001 року, оформленого в Українській товарній біржі Контрактова , дійсним. Враховую вище викладене, та позицію відповідача ОСОБА_2 , яка визнала позовні вимоги в повному обсязі, укладений договір купівлі-продажу нерухомості не є ані фіктивним, ані уявним; внаслідок його виконання кожна із сторін досягла тієї мети, яку вона пов`язувала з укладанням договору, тобто ця угода була реально виконана, а тому суд приходить до висновку, щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

7. Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов`язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

Керуючись вимогами ст.ст.10,11,12,258,259,263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.209, 220,650,657 ЦК України, ст.ст.47,227 ЦК УРСР в редакції 1963 року,ст.15 ЗУ Про товарну біржу суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Українська товарна біржа Контрактова про визнання дорогому купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати дійсною угоду купівлі-продажу від 10 березня 2001 року, укладеної на Українській товарній біржі Контрактова між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за якою, Продавець продала, а Покупець придбала квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,5 кв. м., житловою площею 27,2 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Українська товарна біржа Контрактова , юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Межигірська, будинок № 20-17, код ЄДРПОУ 25282131.

Суддя Івченко Т. П.