Постанова

від 23.11.2016 по справі 816/1276/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1276/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Порохні Г.М.,

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" (надалі по тексту також - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року № 0000102200.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного рішення є акт від 27 січня 2016 року № 26/16-07-22-14/03773205 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки СТОВ "Промінь" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «АНІАН» за період з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року. Вважає помилковими висновки акту перевірки про порушення позивачем статті п. 44.1 статті 44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п.201.1, п.201.4 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки господарські операції з ТОВ "АНІАН" носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства. Зауважує, що СТОВ "Промінь" перебуває на спеціальному режимі оподаткування і сума податку на додану вартість, нарахована підприємством не підлягає сплаті до бюджету і залишається в його розпорядженні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

07 вересня 2016 року до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки позапланової невиїзної документальної перевірки СТОВ «Промінь» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «АНІАН» за період з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року, оформленої актом від 27 січня 2016 року №26/16-07-22-14/03773205. Вважає, що господарські операції позивача з придбання товарів у ТОВ "АНІАН" є безтоварними, оскільки неможливе реальне здійснення ТОВ «АНІАН» операцій з постачання та зберігання засобів захисту рослин, з урахуванням відсутності матеріальних ресурсів, необхідних для такого зберігання та транспортування (спеціальні склади, тара для необхідних пестицидів і агрохімікатів та спеціально облаштованих транспортних засобів), відсутні супровідні документи до кожної товарної одиниці (рекомендації щодо її застосування із зазначенням культур та об'єктів) та допусків (посвідчень) для працівників на право роботи із пестицидами та здійснення ТОВ «АНІАН» господарських операцій з товаром іноземного виробництва за відсутності в податковому обліку даних про здійснення зовнішньоекономічної діяльності як самого постачальника так і його контрагентів по ланцюгу постачання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь", ідентифікаційний код 03773205, зареєстроване як юридична особа в установленому законом порядку /т. 1, а.с.72-74/.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 75.1.2 статті 75, пп. 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 14 січня 2016 року №11 /т.1, а.с.45/ посадовими особами Гадяцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СТОВ "Промінь" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "АНІАН" (код ЄДРПОУ 39643482) за квітень 2015 року.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки в період з 15 січня 2016 року по 20 січня 2016 року відповідачем складено акт №26/16-07-22-14/03773205 від 27 січня 2016 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 статті 44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п.201.1, п.201.4 статі 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 183872,50 грн в тому числі у квітні 2015 року на суму 133343,50 грн та травні 2015 року на суму 50529 грн та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) по податку на додану вартість на загальну суму 50529 у тому числі за квітень 2015 року на суму 50529 грн /а.с.14-16, т.1/.

Позивачем до Гадяцької ОДПІ подані заперечення від 05 лютого 2016 року на акт перевірки /т.2, а.с.26/. У відповіді Гадяцької ОДПІ від 18 лютого 2016 року №311/10/16-07-22-28 на заперечення СТОВ "Промінь" зазначено, що на висновки перевірки обґрунтування позивача не вплинуло, тому останні залишились без змін.

На підставі акту перевірки Гадяцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 22 лютого 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 275808,75 грн в тому числі 183872,50 грн - за основним платежем, 91936,25 - за штрафними (фінансовими) санкціями /т.1, а.с.10/.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення /т.1, а.с.11-13/.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "АНІАН" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 03 квітня 2015 року №12-04/16, за умовами якого товарною продукцією є засоби захисту рослин /т.1, а.с.143-145/.

Продавець надає Покупцеві Товарну продукцію шляхом поставки (передачі) згідно умов цього договору. Кількість та асортимент продукції визначається відповідним додатком (додатками) до цього договору, які є невід'ємними частинами цього Договору (п.1.2, 1.4, 1.5 Договору).

ТОВ "АНІАН" виписано позивачу податкові накладні №22 від 10 квітня 2015 року, на продукцію "лонтрел" 885 л на загальну суму 823936 грн, у тому числі ПДВ 137322,50 грн та №24 від 10 квітня 2016 року, на продукцію "Бі-58" 900 л, "центуріум" 340 л, на загальну суму 279300, у тому числі ПДВ - 46550 грн /т. 1, а.с.139, 148/.

Податкові накладні, складені ТОВ "АНІАН", відповідають вимогам п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Факт здійснення господарських операцій з ТОВ "АНІАН" згідно укладеного договору №12-04/16 від 03 квітня 2015 року позивач підтверджує видатковими накладними №1004/1 та №1004/3 від 10 квітня 2015 року, копії яких наявні у матеріалах справи /т.1, а.с.138, 147/.

Зауважень до оформлення податкових накладних, а також видаткових накладних в акті перевірки не зазначено.

Отриманий від ТОВ "АНІАН" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується картками складського обліку матеріалів /а.с.110,115, 125/.

На підтвердження здійснення позивачем оплати товару отриманого від ТОВ "АНІАН" позивачем надано копії платіжних доручень /т. 1, а.с.212/.

З матеріалів справи встановлено, що доставка товару від зазначеного контрагента здійснювалася позивачем за допомогою автомобіля САЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є СТОВ "Промінь", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 /т.1, а.с.103/.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну /т.1, а.с. 80/.

У відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з п. 8.26 Правил, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

В акті перевірки №26/16-07/22-14/03773205 від 27 січня 2016 року СТОВ "Промінь" зазначено, що документи на підтвердження транспортування товару не надавались.

Проте, СТОВ "Промінь" оскаржувало вказаний акт перевірки та в запереченнях посилалося на товарно-транспортну накладу №18 від 18 квітня 2015 року, крім того товарно-транспортна накладна визначена додатком до заперечень.

При цьому, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарських операцій між СТОВ "Промінь" та ТОВ "АНІАН" щодо поставки товару є видаткові та податкові накладні.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є також наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що одним із видів діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /т.1, а.с. 73/.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та їх розподіл за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01 січня 2015 року наданої Відділом Держземагентства у Котелевському районі Полтавської області за СТОВ "Промінь" рахується 2890,8035 га земель, з них сільськогосподарські угіддя складають 2030,6128 га, тому числі: рілля - 2030,6138 /т.1, а.с. 132/.

Так, придбані у контрагента гербіциди лонтрел і центуріон СТОВ «Промінь» використані у власній господарській діяльності, шляхом внесення на посіви озимої пшениці, соняшника, кукурудзи, гороху від бур'янів та інсектицид Бі-58 на посів пшениці від шкідників.

Вказане підтверджується наявними в справі довідкою про внесення ЗЗР по СТОВ «Промінь» /т.1, а.с.107-108/, копією акту №45 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин /а.с.136/.

Позивачем надано докази щодо наявності у нього техніки необхідної при внесенні засобів захисту рослин /т. 2, а.с. 4-16/.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що засоби захисту рослин придбані в ТОВ "АНІАН" були доставлені на поля, де в подальшому розливалися в спеціальну техніку для оприскування, споживча тара, яка залишилася після використання засобів захисту рослин повернута ТОВ "АНІАН", про що відписано відповідний Акт приймання-передачі від 27 листопада 2015 року.

Матеріалами справи підтверджено, що СТОВ «Промінь» в квітні 2015 року мало достатню кількість працівників для здійснення зазначеної господарської діяльності /т.1, а.с. 87, 91, 95, 99, 102/.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на "Податкову інформацію" ДПІ в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області щодо не встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ "АНІАН", як на доказ сумнівності такого суб'єкта господарювання та обґрунтування не підтвердження реальності операцій останніх з СТОВ "Промінь", суд зауважує наступне.

Суд звертає увагу, що згідно п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами п.п.62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань ( п.74.1, п.74.2 ст.74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних Податкової інформації по спірному контрагенту без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагента, суд вважає безпідставними.

На жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи, які мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Крім того, в акті перевірки №26/16-07-22-14/03773205 від 27 січня 2016 року зазначено, що позивачем за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 СТОВ "Промінь" задекларовано по спеціальній (скороченій) декларації від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду у сумі 50529 грн.

Перевіркою повноти відображення показників за вказаний період встановлено заниження суми податкового зобов'язання 133343,50 грн та завищення рядку Декларації у сумі 50529 грн.

Згідно з п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Отже, обов'язок підприємства позивача щодо сплати податку на додану вартість має спеціальний режим, і оскільки податок за скороченою декларацією не підлягає перерахуванню до бюджету, відповідно ці кошти не підпадають під поняття грошового або податкового зобов'язання позивача.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Подана СТОВ "Промінь" декларації (її форма та порядок заповнення) не передбачає розрахунки з бюджетом, внаслідок чого податкове зобов'язання, яке виникає за цією декларацією не можуть визначатися як податкові (або грошові) зобов'язання до бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.04.2013 № К/9991/66899/12 у справі за позовом ТОВ УГСП "Афіни" до Нижньосірогозької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Оскільки, в ході судового розгляду справи підтверджено віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, позивачем правомірно включено до спеціальної (скороченої) декларації від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 50529 грн за квітень 2015 року.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях СТОВ «Промінь» порушень податкового законодавства, визначених в акті перевірки від 27 січня 2016 року №26/16-07-22-14/03773205, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №0000102200.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №0000102200 не довів, а відтак позовні вимоги СТОВ «Промінь» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини другої статті 11 Кодексу, визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №0000102200, яким СТОВ «Промінь» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 275808,75 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 183872,50 грн та за штрафними санкціями в розмірі 91936,25 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 лютого 2016 року №0000102200.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (код ЄДРПОУ 03773205) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4137,14 грн (чотири тисячі сто тридцять сім гривень чотирнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський