Ухвала

від 18.01.2017 по справі 816/1276/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 р.Справа № 816/1276/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2016р. по справі № 816/1276/16

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь"

до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення , -,

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" (надалі по тексту також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року № НОМЕР_1.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 лютого 2016 року №0000102200.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь", ідентифікаційний код 03773205, зареєстроване як юридична особа в установленому законом порядку /т. 1, а.с.72-74/.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 75.1.2 статті 75, пп. 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 14 січня 2016 року №11 /т.1, а.с.45/ посадовими особами Гадяцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СТОВ "Промінь" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "АНІАН" (код ЄДРПОУ 39643482) за квітень 2015 року.

За наслідками проведеної перевірки в період з 15 січня 2016 року по 20 січня 2016 року відповідачем складено акт №26/16-07-22-14/03773205 від 27 січня 2016 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 статті 44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п.201.1, п.201.4 статі 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 183872,50 грн в тому числі у квітні 2015 року на суму 133343,50 грн та травні 2015 року на суму 50529 грн та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) по податку на додану вартість на загальну суму 50529 у тому числі за квітень 2015 року на суму 50529 грн /а.с.14-16, т.1/.

Позивачем до Гадяцької ОДПІ подані заперечення від 05 лютого 2016 року на акт перевірки /т.2, а.с.26/. У відповіді Гадяцької ОДПІ від 18 лютого 2016 року №311/10/16-07-22-28 на заперечення СТОВ "Промінь" зазначено, що на висновки перевірки обґрунтування позивача не вплинуло, тому останні залишились без змін.

На підставі акту перевірки Гадяцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 22 лютого 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 275808,75 грн в тому числі 183872,50 грн - за основним платежем, 91936,25 - за штрафними (фінансовими) санкціями /т.1, а.с.10/.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення /т.1, а.с.11-13/.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «АНІАН» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 03 квітня 2015 року №12-04/15, за умовами якого товарною продукцією є засоби захисту рослин /т.1, а.с.143-145/.

Продавець надає покупцеві товарну продукцію шляхом поставки (передачі) згідно умов цього договору. Кількість та асортимент продукції визначається відповідним додатком (додатками) до цього договору, які є невід'ємними частинами цього Договору (п.1.2, 1.4, 1.5 Договору).

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні. копії платіжних доручень.

Отриманий від ТОВ "АНІАН" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується картками складського обліку матеріалів /а.с.110,115, 125/.

Перевезення товару від контрагента ТОВ "АНІАН" здійснювалося власним транспортом позивача за допомогою автомобіля САЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є СТОВ "Промінь", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ІХС №427559 /т.1, а.с.103/.

На підтвердження факту перевезення товару позивачем надано товарно-транспортну накладну № 18 від 10.04.2015 року /т.1, а.с. 80/.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на товар, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Отже, дані податкового обліку платника податків мають бути підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Між тим, сертифікати якості на товар та товарно-транспортні накладні не є тими первинним документами, які підтверджують право на податковий кредит позивача, а є лише додатковими доказами підтвердження обставин придбання товару та реального виконання господарських операцій.

Крім того, в запереченнях на акт перевірки СТОВ "Промінь" зазначає про підтвердження факту перевезення спірного товару товарно-транспортною накладною №18 від 10 квітня 2015 року, яка зазначена додатком до вказаних заперечень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність певних недоліків в товарно-транспортній накладній не може бути обґрунтованою підставою для висновку відповідача про заниження платником податків податкових зобов'язань з ПДВ.

Матеріалами справи встановлено, що одним із видів діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /т.1, а.с. 73/.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та їх розподіл за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01 січня 2015 року наданої Відділом Держземагентства у Котелевському районі Полтавської області за СТОВ "Промінь" рахується 2890,8035 га земель, з них сільськогосподарські угіддя складають 2030,6128 га, тому числі: рілля - 2030,6138 /т.1, а.с. 132/.

Так, придбані у контрагента гербіциди лонтрел і центуріон СТОВ Промінь використані у власній господарській діяльності, шляхом внесення на посіви озимої пшениці, соняшника, кукурудзи, гороху від бур'янів та інсектицид Бі-58 на посів пшениці від шкідників.

Вказане підтверджується наявними в справі довідкою про внесення ЗЗР по СТОВ Промінь /т.1, а.с.107-108/, копією акту №45 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин /а.с.136/.

Позивачем надано докази щодо наявності у нього техніки необхідної при внесенні засобів захисту рослин /т. 2, а.с. 4-16/, а саме відповідно до наявних у матеріалах справи бухгалтерських довідок та свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу на балансі позивача перебувають: ГАЗ 53 АЦУ-10 реєстраційний номер НОМЕР_3, що використовується для доставки води до оприскувачів для внесення засобів захисту рослин; причіпний оприскувач ОП 2000, інвентарний номер 622,1989 року випуску; причіпний оприскувач AMAZONE UX 3200 Special, який використовується позивачем на підставі договору оренди виробничих засобів №02/01/15 від 02.01.2015 року (а.с. 14-15 т.2).

Внесення засобів захисту рослин підтверджується подорожніми листами трактору, реєстраційні номери-15738 НО та 00228 ВІ, власником яких є позивач.

Споживча тара, яка залишилася після використання засобів захисту рослин повернута ТОВ "АНІАН", про що підписано відповідний Акт приймання-передачі від 27 листопада 2015 року.

Також, згідно матеріалів справи, позивачем подано форму статистичної звітності № 9-б-сг (річна) затвердженої Наказом Державної служби статистики України від 14.06.2013 року № 181 про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування грунтів під урожай 2015 року т.1 а.с.82-83).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не підтверджено реальність спірних господарських операцій у зв'язку з ненаданням статистичної звітності про наявність та використання пестицидів і агрохімікатів, передбаченою Постановою КМУ від 02.11.1995 № 881 Про затвердження Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів , колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки позивачем подано статистичну звітність за формою № 9-б-сг (річна) затвердженої Наказом Державної служби статистики України від 14.06.2013 року № 181 про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування грунтів під урожай 2015 року т.1 а.с.82-83).

При цьому неподання статистичної звітності не доводить нереальність спірної угоди, а є свідченням про порушення позивачем встановленого порядку подання статистичної звітності.

Також, посилання відповідача в апеляційній скарзі на нереальність спірних господарських операцій за відсутності прибутково-видаткових книг (журналів) колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки позивачем вівся облік пестицидів і агрохімікатів за картками складського обліку. Внутрішнє господарське призначення засобу захисту рослин підтверджується накладними (а.с.110-131 т.1).

Також, доводи відповідача про нереальність спірної угоди, оскільки позивачем було порушено вимоги ст. 10 Закону України Про пестициди і агрохімікати колегія суддів відхиляє та зазначає, що відсутність у позивача документів передбачених вказаним Законом є свідченням про порушення позивачем встановленого порядку щодо пакування та маркування пестицидів і агрохімікатів, однак не доводить нереальності спірної операції, оскільки реальність спірної операції підтверджена вищенаведеними первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності спірних господарських операцій.

Також, колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи, які мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» ). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту за спірний період.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №0000102200 не довів, а тому позовні вимоги СТОВ Промінь є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2016р. по справі № 816/1276/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2017 р.