Постанова

від 24.11.2016 по справі п/811/826/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року Справа № П/811/826/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача-1: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, 25006, м. Кіровоград, вул. В. Чміленка, 41

відповідача-2: Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області та Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області про:

- визнання бездіяльності відповідача-1 по невиплаті ОСОБА_1 у встановлені строки вихідної допомоги протиправною;

- стягнення з відповідача-1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - 13 квітня 2016 року в сумі 17820,41 грн. та компенсації моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його було звільнено з органів управління УДАІ УМВС області по п. 64 «г» на підставі наказу №383 о/с від 06.11.2015 року без виплати йому грошової вихідної допомоги. Позивач зазначає, що дана допомога була виплачена йому лише 13.04.2016 року, тобто з порушенням встановлених законодавством строків виплати, а тому вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсувати моральну шкоду.

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов у відповідності до якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, з огляду на те, що позивачеві було повідомлено про несвоєчасну виплату вихідної допомоги у зв'язку з обмеженим фінансуванням. Окрім того, відповідач зазначає, що наведені в позовній заяві розрахунки грошових виплат здійснено позивачем невірно, а тому вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Представник позивача та представник Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (147, 148).

Справу розглянуто без участі сторін.

Дослідивши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області по особовому складу №383 о/с від 06.11.2015 року старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного посту роти ДПС ДАІ при УМВС України в області з 06.11.2015 року звільнено з органів МВС у запас через скорочення штатів за п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.6).

Відповідно до вказаного наказу та довідки про проходження служби в органах МВС, вислуга позивача на день звільнення в календарному обчислені становила 11 років 03 місяці 04 дні (а.с.6, 8).

Позивач в позовній заяві зазначає, що при його звільнені відповідачем не здійснено грошові розрахунки, а саме не виплачено грошову вихідну допомогу в розмірі 15968,98 грн.

Судом встановлено, що офіційною довідкою від 17.02.2006 року №10/15 УДАІ УМВС України в Кіровоградській області повідомило позивача, що станом на 17.02.2016 року йому нарахована та невиплачена вихідна допомога при звільненні в сумі 15968,98 грн. (а.с.10).

12.04.2016 року Управління ДАІ УМВС України в Кіровоградській області офіційною довідкою №10/40 повідомило, що 12.04.2016 року до ГУ ДКСУ в Кіровоградській області подано відповідні необхідні документи для виплати вихідної допомоги звільненим працівникам Управління ДАІ УМВС України в Кіровоградській області та платіжне доручення №60 від 11.04.2016 року на суму 235993,48 грн., тому грошові кошти по виплаті вихідної допомоги звільненим працівникам УДАІ на їхні карткові рахунки буде переведено 13.04.2016 року (а.с.97).

Відповідно до платіжного доручення №60 від 11.04.2016 року судом встановлено, що від платника - Управління ДАІ УМВС України в Кіровоградській області, яке являється самостійною юридичною особою та відокремленим підрозділом УМВС в області (код ЄДРПОУ 24523636) на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» перераховано грошові кошти у сумі 235993,48 грн. з відміткою про призначення даних грошових коштів для виплати вихідної допомоги при звільненні колишнім працівникам ДАІ органів внутрішніх справ (а.с.98).

Судом встановлено, що вихідна допомога в сумі 15729,45 грн., була виплачена ОСОБА_1 13.04.2016 року, що не заперечувалось позивачем (а.с.14, 19-20).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що у зв'язку з затримкою виплати вихідної допомоги підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсація за завдану моральну шкоду, у зв'язку з чим він звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів (а.с.19-20). При цьому позивач вважає, що протиправну бездіяльність у вигляді затримки виплати вихідної допомоги допустило саме Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, а тому і кошти просить стягнути з відповідача-1.

Відповідно до п.10 постанови КМУ від 17 липня 1992 р. №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вказівки щодо терміну виплати дана норма дійсно не містить. Однак, в п.10 Порядку вказано, що "... особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ ...які звільняються із служби ... у зв'язку із скороченням штатів... виплачується одноразова грошова допомога...". Інших, спеціальних норм, які би розкривали конкретний термін виплати такої одноразової грошової допомоги, законодавство не містить.

Більш того, Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області не заперечувало того, що позивач мав законне право отримати вихідну допомогу саме при звільненні (а.с.106). Однак Управління посилалось на несвоєчасне фінансування, що унеможливило таку виплату при звільненні.

Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ, норми якого з огляду на п.1 ч.1 ст.3 поширюються, зокрема, на військовослужбовців правоохоронних органів, встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

При цьому ст.2 зазначеного Закону передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Таким чином, із аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що права та гарантії встановлені Конституцією та законами України поширюються на військовослужбовців із врахуванням законодавчо встановлених особливостей, а не за умови, якщо вони безпосередньо визначені спеціальним законодавством, яке врегульовує питання, що пов'язані з прийняттям, проходженням та звільненням зі служби в органах внутрішніх справ України.

У своєму запереченні представник Управління МВС України в Кіровоградській області посилався на те, що одноразова грошова допомога до грошового забезпечення не належить, а тому до регулювання строків її виплати та застосування відповідних наслідків стаття 117 КЗпП України, оскільки відповідач-1 вважає, що ст.117 КЗпП України передбачає стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Дану позицію суд вважає помилковою в силу наступного.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум , що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

У відповідності до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.1 Постанови від 7 листопада 2007 р. №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом МВС України від 31.12.2007 року №399 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" визначені додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, серед яких одноразова грошова допомога при звільнені дійсно відсутня.

Однак, ст.116 та 117 КЗпП України не обмежують обов'язок роботодавця у виплаті середнього заробітку у випадку невиплати з його вини лише заробітної плати (грошового забезпечення у даному випадку). Більш того, обидві норми визначають, як підставу для такої виплати, невиплату усіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. А до категорії "усі суми, що належать працівнику при звільненні" входить не тільки грошове забезпечення, а й одноразова грошова допомога.

Більш того, Конституційний суд, розглядаючи конституційне подання Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) у своєму рішенні від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 вказав, що правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України статусу, зокрема Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та інших посадових осіб (частина перша статті 9 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII) не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами. А тому Конституційний суд вказав, що з огляду на викладене немає юридичних підстав вважати, що окремі норми Кодексу законів про працю України не можуть не застосовуватися до членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади та осіб, яких згідно з Конституцією України призначають на посади чи звільняють з посад Президент України або Верховна Рада України.

Таким чином, з огляду на зміст ст.2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ, суд вважає, що працівник міліції, що звільняється зі служби, не може зазнати дискримінації в порівнянні з іншими працівниками та бути обмеженим у праві скористатись гарантією, що передбачена статтями 116 та 117 КЗпП України.

Судом встановлено та описано вище, що позивач проходив службу в Управлінні Державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області, яке виплачувало йому щомісячне грошове забезпечення та виплатило 13.04.2016 року одноразову грошову допомогу при звільнені, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності з несвоєчасної виплати вихідної допомоги саме Управлінням МВС України в Кіровоградській області, задоволенню не підлягають, оскільки обов'язок виплачувати таку допомогу за законодавством в Управління МВС України в Кіровоградській області відсутній.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди судом встановлено, що позивач звернувся не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, а тому, за відсутності згоди позивача на заміну, суд ухвалою від 22.08.2016 року залучив до участі в справі в якості другого відповідача безпосередньо орган, в якому проходив службу позивач та який на момент звільнення повинен був провести усі виплати на користь позивача - Управлінні Державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області.

Однак, після залучення відповідача позивачем додаткових уточнень та будь-яких пояснень до позовних вимог не подавалось, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Пунктами 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини.

Однак, ОСОБА_1, розраховуючи середній заробіток за час затримки виплати сум при звільненні, вважає, що такий розрахунок належить здійснити за правилами Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року. Суд вважає таку позицію помилковою в силу наступного.

Згідно п.1.4. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499 (далі Інструкція №499) працівники міліції отримують грошове забезпечення, а не заробітну плату.

Згідно з п.3.5.2 Інструкції №499 працівникам міліції, звільненим з ОВС, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою.

Отже механізм нарахування грошового забезпечення здійснюється по принципу нарахування цього ж грошового забезпечення за посадою, яку позивач обіймав, на загальних правилах нарахування.

Нараховуючи суму виплати позивач виходив із обрахунку робочих днів, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, а саме, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Проте, до атестованих працівників застосовується інший обрахунок. Відповідно до п. 1.7 Інструкції № 499 календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів (незалежно від відпрацьованих).

Згідно довідки УДАІ в Кіровоградській області грошове забезпечення позивача на день скорочення посади становило 2903,45 грн. та складалося з: посадового окладу - 700,00 грн.; окладу за спеціальне звання - 115,00 грн.; надбавки за вислугу років - 203,75 грн.; надбавки за виконання особливо важливих завдань - 509,38 грн.; премії - 1375,32 грн. (а.с.89-90).

Таким чином, розмір грошового забезпечення за час несвоєчасного розрахунку з позивачем при звільненні, з урахуванням часу звільнення позивача та обсягу заявлених ним вимог (з 07.11.2015 року по 12.04.2016 р.), становить 15097,94 грн.: листопад 2015 року (24 календарні дні) - 2322,76 грн. (2903,45 грн.:30 днів х 24 дні); грудень 2015 року (31 календарних днів) - 2903,45 грн.; січень 2016 року (31 календарних днів) - 2903,45 грн.; лютий 2016 року (29 календарних днів) - 2903,45 грн.; березень 2016 року (31 календарних днів) - 2903,45 грн.; квітень 2016 року (12 календарних днів) - 1161,38 грн. (2903,45 грн.:30 днів х 12 днів). Тому в частині 631,51 грн. (15729,45 грн. - 15097,94 грн.) позов не підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясуванню в даному випадку підлягає те, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на викладене, враховуючи ступінь вини відповідача-2 та можливості отримати відповідну сатисфакцію за порушеного права, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500,00 грн., відмовивши в частині 9500,00 грн. за відсутністю обґрунтованих доказів понесення моральних втрат в такому обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159- 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 24523636) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток, що виник в зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року в розмірі 15097,94 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'яносто сім грн. 94 коп.).

3. Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 24523636) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) моральну шкоду у сумі 500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.).

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду С.В. Дегтярьова