Постанова

від 26.07.2018 по справі п/811/826/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2018 року

Київ

справа №П/811/826/16

адміністративне провадження №К/9901/15522/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (головуючий суддя - Дегтярьова С.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (головуючий суддя Ясенова Т.І., судді - Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - УМВС України в Кіровоградській області), Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - УДАІ УМВС в Кіровоградській області), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу у встановлені строки вихідної допомоги; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 17820,41 грн; стягнути з УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що у період з 2 серпня 2004 року по 6 листопада 2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 6 листопада 2015 року № 383 о/с По особовому складу позивача з 6 листопада 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів).

Позивач вказує, що відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, а саме: одноразова грошова допомога при звільненні виплачена лише 13 квітня 2016 року, у той час, як він звільнений з посади 6 листопада 2015 року.

На переконання ОСОБА_2, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Також, стверджує, що непроведення вчасних виплат завдало йому моральної шкоди на суму 10000 грн.

Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_2 звернувся до суду з метою захисту своїх законних прав.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з УДАІ УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток, що виник в зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за період з 7 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року у розмірі 15097,94 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 500 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з УДАІ УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 500 грн скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року залишено без змін.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, УДАІ УМВС в Кіровоградській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. В обґрунтування скарги відповідач посилається на те, що виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ не передбачена, а норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на них не поширюються. Пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у терміни після звільнення працівника поліції зі служби, не може нараховуватись компенсація за затримку при виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом УМВС України в Кіровоградській області від 6 листопада 2015 року № 383 о/с По особовому складу ОСОБА_2 з 6 листопада 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів). Цим наказом визначено, що вислуга на день звільнення позивача в календарному обчисленні становить 11 років 03 місяці 04 дні.

Згідно довідки УДАІ УМВС в Кіровоградській області від 17 лютого 2016 року № 10/15 станом на 17 лютого 2016 року ОСОБА_2 нарахована та невиплачена вихідна допомога при звільненні у сумі 15 968,98 грн.

Також встановлено, що лише 13 квітня 2016 року УДАІ УМВС в Кіровоградській області виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 15729,45 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в нормах спеціального законодавства питання стосовно строків розрахунку з працівником під час його звільнення та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ не врегульовані, а відтак необхідно застосовувати норми трудового законодавства, зокрема, статей 116, 117 КЗпП України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 31 грудня 2007 року № 499, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Разом з тим, а ні Законом України Про міліцію , а ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника з органів внутрішніх справ.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Частиною першою статті 117 КЗпП визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що ОСОБА_2 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ з 6 листопада 2015 року у відповідності до наказу УМВС України в Кіровоградській області від 6 листопада 2015 року № 383 о/с По особовому складу , тоді як, фактичний розрахунок (виплату одноразової грошової допомоги) відповідачем проведено 13 квітня 2016 року.

Необхідно зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності стягнення на користь позивача 15097,94 грн за час затримки розрахунку при звільненні.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець