Постанова

від 22.11.2016 по справі 820/5650/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 листопада 2016 р. № 820/5650/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Козікова І.В.

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2016 року №0000031407, яким Головним управлінням ДФС у Харківській області збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1478997,00 грн. в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.08.2016 р. Головним управління Державної фіскальної служби у Харківській області складено акт № 428/20-40-14-07907/30591431 "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ фірма "Автофастера" (код ЄДРПОУ 30591431) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, щодо неправомірного визначення за звітний період декларування ПДВ - квітень 2016 року податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Лендр» та з ТОВ «Рессет», на підставі якого 14.09.2016 року прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14.09.2016 року №0000031407.

Позивач вважає, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ТОВ фірма "Автофастера" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У письмових запереченнях на позов відповідач зазначив, що викладені в акті № 428/20-40-14-07907/30591431 від 03.08.2016 р. судження органів ДФС про вчинення платником податків податкових правопорушень є вірними. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентами позивача. На думку органів ДФС, висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав податкове повідомлення-рішення від 14.09.2016 року №0000031407 є правомірним та обґрунтованим. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА", зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 30591431) та здійснює свою діяльність на підставі статуту, зареєстрованого Виконкомом Харківської міської ради 04.10.1999р. за №14801200000011075, основний вид діяльності за КВЕД 50.30.1 оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям. (т.1 а.с.101, 102).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

В період з 21.07.2016 р. по 27.07.2016 р. Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо неправомірного визначення за звітний період декларування ПДВ - квітень 2016 року податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Лендр » та з ТОВ «Рессет».

Результати перевірки оформлені актом від №428/20-40-14-07907/30591431 від 03.08.2016 р. (т.1 а.с.15-45).

За висновками перевірки позивачем - ТОВ фірма "АВТОФАСТЕРА", порушено: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість до сплати за квітень 2016 року на загальну суму 985 998,00 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14.09.2016 року №0000031407, яким ТОВ Фірма "Автофастера" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1 478 997 грн., з яких 985 998,00 грн. сума основного зобов'язання та 492 999, 00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.62).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає. що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Лендр » та з ТОВ «Рессет» позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши надані позивачем документи, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ «Лендр».

Між ТОВ Фірма "Автофастера" (покупець) та ТОВ «Лендр » (постачальник, 40046700) було укладено договір поставки №109 від 01.02.2016 р. Відповідно до зазначеного договору постачальник зобов'язується поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (товар). Номенклатура, найменування, одиниця виміру, погодження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, термін та умови поставки визначаються у рахунках - фактурах та товарних накладних.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Лендр» поставило ТОВ фірмі "Автофастера" товар про що свідчать наступні документи: видаткові накладні: РН-000018 від 01.04.2016 р., РН-0000019 від 01.04.2016 р., РН-0000020 від 01.04.2016 р., РН-0000021 від 01.04.2016 р., РН-0000022 від 02.04.2016 р., РН-0000023 від 02.04.2016 р., РН-0000024 від 02.04.2016 р., РН- 0000025 від 04.04.2016 р., РН- 0000026 від 04.04.2016 р., РН-0000027 від 04.04.2016 р.

Як доказ передання товару за договором поставки №109 від 01.02.2016 р., позивачем суду надані: Товарно-транспортні накладні № 18 від 01 квітня 2016 р., № 22 від 01 квітня 2016 р., № 25 від 04 квітня 2016 р.

В подальшому отриманий від ТОВ «Лендр» товар реалізовано позивачем наступним контрагентам: ФОП ОСОБА_3; ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Зевс-Транс-Сервіс»; ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ПП «Океан»,ТОВ «ТІР Сервіс Тернополь», ПП «Макс-Авто», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Сервіс-чемпіон», про що свідчать копії договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, які додані позивачем до матеріалів справи.

Між ТОВ Фірма "Автофастера" (покупець) та ТОВ «Рессет » (постачальник, 40026464) було укладено договір поставки №110 від 01.03.2016 р. Відповідно до зазначеного договору постачальник зобов'язується поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (товар). Номенклатура, найменування, одиниця виміру, погодження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, термін та умови поставки визначаються у рахунках - фактурах та товарних накладних.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Рессет » поставило ТОВ фірмі "Автофастера" товар про що свідчать наступні документи: видаткові накладні: РН -000039 від 04.04.2016 р., РН-0000040 від 04.04.2016 р., РН-0000041 від 04.04.2016 р., РН-000042 від 04.04.2016 р., РН-0000043 від 05.04.2016 р., РН-0000044 від 05.04.2016 р., РН-0000045 від 05.04.2016 р., РН-0000046 від 05.04.2016 р., РН-0000047 від 06.04.2016 р., РН -0000047 від 06.04.2016 р., РН-0000063 від 14.04.2016 р.

Як доказ передання товару за договором поставки №110 від 01.03.2016 р., позивачем суду надані: Товарно-транспортні накладні №47 від 06.04.2016 р., №39 від 04.04.2016 р., №43 від 05.04.2016 р., №63 від 14.04.2016 р.

В подальшому отриманий від ТОВ «Рессет» товар реалізовано позивачем наступним контрагентам: «Агрологістика Україна», ТОВ «Сервіс Груп-7», ТОВ «Афрако», ФОП ОСОБА_9, МПП «Овіс», ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_8, ПП «Океан», ПП «Макс-Авто», ФОП ОСОБА_7, ПАТ «Автотранспортне підприємство «АТП-16329» , про що свідчать копії договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, які додані позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з положеннями п.201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до норм Податкового кодексу України податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ встановлено перелік обов'язкових реквізитів для податкових накладних без наявності яких вона вважається недійсною.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України встановлений виключний перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Так, ними можуть бути документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, виключено, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п. 85.1. Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 85.2. Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Адже, згідно ст. 85.6. Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представник надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові, платника податків (його законного представника) та переліку документів, які його запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. Уразі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється запис.

Таким чином, у ТОВ фірми "Автофастера" наявні всі підстави відповідно до положень Податкового кодексу України, у зв'язку із якими настає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин ТОВ фірми "Автофастера" з ТОВ «Лендр», ТОВ «Рессет» при перевірці судом доводів Акту перевірки встановлено, що всі первинні документи по господарським операціям з даними контрагентами були складені: по-перше за відсутності фактичного здійснення господарської операції, а тому не можуть вважатися первинними документами та мати силу первинних документів та, крім цього, складені та підписані не повноважними особами.

Дослідивши факти, викладені в Акті перевірки по вищевказаним контрагентам ТОВ фірми "Автофастера", суд дійшов висновку про те, що вони не відповідають положенням нормативно-правових актів України та спростовуються наявними первинними документами які були надані перевіряючим в повному обсязі та які були відображені у самому акті перевірки.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом з акту перевірки та не спростовано відповідачем, ТОВ «Лендр», ТОВ «Рессет» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких ТОВ Фірма "Автофастера" формувало податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України оскільки зауважень до наданих податкових накладних з боку перевіряючих не надходило.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Щодо наявності помилок при складенні первинних документів, а саме наявності в ТТН маси брутто, вантажно-розвантажувальні операції, суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем доведено безпідставність вказаних у Акті перевірці обставин щодо безтоварності господарських операцій між відповідачем, як наслідок неправомірно зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за квітень 2016 р. на суму 985 998,00 грн.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ТОВ фірмою "Автофастера" судовий збір у розмірі 22184,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2016 року №0000031407 Головного управлінням ДФС у Харківській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1478997,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" (код ЄДРПОУ 30591431) судовий збір у розмірі 22184,96 грн. (двадцять дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2016 року.

Суддя Полях Н.А.