Ухвала

від 17.01.2017 по справі 820/5650/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 р.Справа № 820/5650/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2016р. по справі № 820/5650/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера"

до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області ( далі - відповідач) в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2016 року №0000031407, яким Головним управлінням ДФС у Харківській області збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1478997,00 грн. в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.08.2016 р. Головним управління Державної фіскальної служби у Харківській області складено акт № 428/20-40-14-07907/30591431 "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ фірма "Автофастера" (код ЄДРПОУ 30591431) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, щодо неправомірного визначення за звітний період декларування ПДВ - квітень 2016 року податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Лендр" та з ТОВ "Рессет", на підставі якого 14.09.2016 року прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14.09.2016 року №0000031407.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.09.2016 року №0000031407 Головного управлінням ДФС у Харківській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1478997,00 грн.

Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" (код ЄДРПОУ 30591431) судовий збір у розмірі 22184,96 грн. (двадцять дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 96 коп.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв язку з неповним з ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА", зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 30591431) та здійснює свою діяльність на підставі статуту, зареєстрованого Виконкомом Харківської міської ради 04.10.1999р. за №14801200000011075, основний вид діяльності за КВЕД 50.30.1 оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям. (т.1 а.с.101, 102).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

В період з 21.07.2016 р. по 27.07.2016 р. Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо неправомірного визначення за звітний період декларування ПДВ - квітень 2016 року податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Лендр " та з ТОВ "Рессет".

Результати перевірки оформлені актом від №428/20-40-14-07907/30591431 від 03.08.2016 р. (т.1 а.с.15-45).

За висновками перевірки позивачем - ТОВ фірма "АВТОФАСТЕРА", порушено: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість до сплати за квітень 2016 року на загальну суму 985 998,00 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14.09.2016 року №0000031407, яким ТОВ Фірма "Автофастера" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1 478 997 грн., з яких 985 998,00 грн. сума основного зобов'язання та 492 999, 00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.62).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є правомірними та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу викладеного вбачається , що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Так, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Лендр " та з ТОВ "Рессет" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Так, щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Лендр", колегія суддів зазначає, що між ТОВ Фірма "Автофастера" (покупець) та ТОВ "Лендр " (постачальник, 40046700) було укладено договір поставки №109 від 01.02.2016 р. Відповідно до зазначеного договору постачальник зобов'язується поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (товар). Номенклатура, найменування, одиниця виміру, погодження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, термін та умови поставки визначаються у рахунках - фактурах та товарних накладних.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Лендр" поставило ТОВ фірмі "Автофастера" товар про що свідчать наступні документи: видаткові накладні: РН-000018 від 01.04.2016 р., РН-0000019 від 01.04.2016 р., РН-0000020 від 01.04.2016 р., РН-0000021 від 01.04.2016 р., РН-0000022 від 02.04.2016 р., РН-0000023 від 02.04.2016 р., РН-0000024 від 02.04.2016 р., РН- 0000025 від 04.04.2016 р., РН- 0000026 від 04.04.2016 р., РН-0000027 від 04.04.2016 р.

Як доказ передання товару за договором поставки №109 від 01.02.2016 р., позивачем суду надані: Товарно-транспортні накладні № 18 від 01 квітня 2016 р., № 22 від 01 квітня 2016 р., № 25 від 04 квітня 2016 р.

В подальшому отриманий від ТОВ "Лендр" товар реалізовано позивачем наступним контрагентам: ФОП ОСОБА_1; ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Зевс-Транс-Сервіс"; ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ПП "Океан",ТОВ "ТІР Сервіс Тернополь", ПП "Макс-Авто", ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Сервіс-чемпіон", про що свідчать копії договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, які додані позивачем до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Фірма "Автофастера" (покупець) та ТОВ "Рессет " (постачальник, 40026464) було укладено договір поставки №110 від 01.03.2016 р. Відповідно до зазначеного договору постачальник зобов'язується поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (товар). Номенклатура, найменування, одиниця виміру, погодження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, термін та умови поставки визначаються у рахунках - фактурах та товарних накладних.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Рессет " поставило ТОВ фірмі "Автофастера" товар про що свідчать наступні документи: видаткові накладні: РН -000039 від 04.04.2016 р., РН-0000040 від 04.04.2016 р., РН-0000041 від 04.04.2016 р., РН-000042 від 04.04.2016 р., РН-0000043 від 05.04.2016 р., РН-0000044 від 05.04.2016 р., РН-0000045 від 05.04.2016 р., РН-0000046 від 05.04.2016 р., РН-0000047 від 06.04.2016 р., РН -0000047 від 06.04.2016 р., РН-0000063 від 14.04.2016 р.

Як доказ передання товару за договором поставки №110 від 01.03.2016 р., позивачем суду надані: Товарно-транспортні накладні №47 від 06.04.2016 р., №39 від 04.04.2016 р., №43 від 05.04.2016 р., №63 від 14.04.2016 р.

В подальшому отриманий від ТОВ "Рессет" товар реалізовано позивачем наступним контрагентам: "Агрологістика Україна", ТОВ "Сервіс Груп-7", ТОВ "Афрако", ФОП ОСОБА_7, МПП "Овіс", ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_6, ПП "Океан", ПП "Макс-Авто", ФОП ОСОБА_5, ПАТ "Автотранспортне підприємство "АТП-16329", про що свідчать копії договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, які додані позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до норм Податкового кодексу України податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене у ТОВ фірми "Автофастера" наявні всі підстави відповідно до положень Податкового кодексу України, у зв'язку із якими настає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Як встановлено судом з акту перевірки та не спростовано відповідачем, ТОВ "Лендр", ТОВ "Рессет" були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких ТОВ Фірма "Автофастера" формувало податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України оскільки зауважень до наданих податкових накладних з боку перевіряючих не надходило.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено безпідставність вказаних у Акті перевірці обставин щодо безтоварності господарських операцій між відповідачем, як наслідок неправомірно зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за квітень 2016 р. на суму 985 998,00 грн.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" - обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2016р. по справі № 820/5650/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О. Судді (підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2017 р.