Постанова

від 23.11.2016 по справі 820/12002/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 листопада 2016 р. № 820/12002/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Абоян І.І.

За участі представників сторін:

позивача - Корнієнко О.

відповідача - Лукьянцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Комунальне підприємства «Міськелектротранссервіс», звернувся до суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000252203 від 30.06.2015 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 78636,00 грн. за основним платежем та 19659,00 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення - рішення №000242203 від 30.06.2015 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності у сумі 70772,00 грн. за основним платежем та 17693,00 за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та вважає, що воно є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесене податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Матеріали справи свідчать, що позивач, Комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» перебуває на обліку в Східній об'єднаній державній податковій інспекції м.Харкова Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області з 05.09.2011 року за № 24739.

Основ'янською ОДПІ міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області 05.06.2015 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП «Міськелектротранссервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при документальному оформленні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ПАСС» (код за ЄДРПОУ 3438951 1) за листопад 2014 року, ТОВ «Укрторгтрансінвест» (код за ЄДРПОУ 38280479) за червень, липень, серпень 2014 року, ТОВ «Виробниче підприємство «Інсайт» (код за ЄДРПОУ 38494270) за серпень, вересень 2014 року, ТОВ «Східмегатранс» (код ЄДРПОУ 39103409) за жовтень, листопад, грудень 2014 року.

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.06.2015 №2024/20-38-22-03- 08/37761936 (надалі - Акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення Позивачем наступних вимог податкового законодавства, а саме: п.44.1 ст. 44, п.198.1 п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України щодо зайвого включення Позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 78636,00 грн., у т. ч.: за червень 2014 року у сумі 3334,00 грн., за липень 2014 року 9333,00 грн., за серпень 2014 року 19648,00 грн., за вересень 2014 року у сумі 6735,00 грн., за жовтень 2014 року у сумі 14683,00 грн., за листопад 2014 року 15292,00 грн., за грудень 2014 року у сумі 9611,00 грн., в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 78636,00 грн. та п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України щодо завищення Позивачем суми витрат по придбанню товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ПАСС» (код 34389511), ТОВ «Укрторгтрансінвест» (код 38280479), ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» (код 38494270), ТОВ «Східмегатранс» (код 39103409) у декларації з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 393180,00 грн., в результаті чого у декларації з податку на прибуток за 2014 рік занижено податок на прибуток на загальну суму 70772,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252203 від 30.06.2015 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 78636,00 грн. за основним платежем та 19659,00 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення - рішення №000242203 від 30.06.2015 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності у сумі 70772,00 грн. за основним платежем та 17693,00 за штрафними санкціями.

Дослідивши надані матеріали справи, судом встановлено, що між КП «Міськелектротранссервіс» та ТОВ «ПАСС» (код 34389511) 03.01.2014 укладено договір поставки №33/12/И та додаткові угоди №1 від 01.03.2014, № 2 від 01.04.2014, № з від 01.06.2014, № 4 від 01.07.2014, № 5 від 01.08.2014, № б від 01.09.2014, № 7 від 01.10.2014, № 8 від 01.12.2014 до нього, лист про зміну реквізитів №660 від 03.02.2014.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник (ТОВ «ПАСС») приймає на себе зобов'язання з поставки Покупцю (КП «Міськелектротранссервіс») газів промислових та газу нафтового та інших газоподібних вуглецевих, окрім природного газу (надалі - Продукція).

Суд вказує, що зміст договору та додаткових угод, укладених з ТОВ «ПАСС», не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договору підтверджується належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувались Відповідачем в процесі перевірки.

Так, факт поставки ТОВ «ПАСС» продукції Позивачу за вказаним договором за листопад 2014 року підтверджується виданими видатковими накладними: №ПА-0009059 від 13.11.2014 на суму 5184,00 грн., в т. ч. ПДВ 864,00 грн., №ПА-0009323 від 20.11.2014 на суму 6841,80 грн. в т. ч. ПДВ 1140,30 грн., №ПА-0009419 від 24.11.2014 на суму 4320,00 грн. в т. ч. ПДВ 720,00 грн., №ПА-0009448 від 24.11.2014 на суму 392,09 грн. в т. ч. ПДВ 65,35 грн.

Приймання продукції здійснювалось уповноваженою особою КП «Міськелектротранссервіс», про що свідчать відповідні записи у журналі реєстрації довіреностей на отримання товару на листопад 2014 року.

На підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями Позивачем отримано від ТОВ «ПАСС» наступні податкові накладні: №230 від 10.11.2014 на суму 5184,00 грн. в т.ч. ПДВ 864,00 грн., №231 від 11.11.2014 на суму 392,09 грн. в т.ч. ПДВ 65,35 грн., №421 від 19.11.2014 на суму 11161,80 грн в т.ч. ПДВ 1860,30 грн.

Вказані податкові накладні зареєстровані у реєстрі отриманих податкових накладних КП «Міськелектротранссервіс» за листопад 2014 року.

Оплату за поставлені товари за вказаним договором КП «Міськелектротранссервіс» на користь ТОВ «ПАСС» здійснено в повному обсязі в безготівковому порядку відповідно до виставлених ТОВ «ПАСС» рахунків-фактур, та підтверджується наступними платіжними дорученнями: №1711 від 10.11.2014 на суму 5184,00 грн. в т.ч. ПДВ 864,00 грн., №1724 від 11.11.2014 на суму 392,09 грн. в т.ч. ПДВ 65,35 грн., № 150 від 19.11.2014 на суму 11161,80 грн. в т.ч. ПДВ 1860,30 грн.

Отримана від ТОВ «ПАСС» продукція оприбуткована на склад КП «Міськелектротранссервіс», про що складені відповідні прибуткові ордери. Ведення складського обліку на підприємстві здійснюється комірниками Трощій Н.М. (завідувач складу Служби колії) та Сіманова Г.А. (інженер по службі транспортного забезпечення).

В подальшому, отримана продукція використана при поточному ремонті устаткування Позивача тощо, а частина вказаної продукції обліковується на балансі підприємства.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що Між КП «Міськелектротранссервіс» та ТОВ «Укрторгтрансінвест» 27.05.2014 укладено договір підряду на виконання робіт №27/05.

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник (КП «Міськелектротранссервіс») доручає, а Підрядник бере на себе виконання робіт з: поточного ремонту покрівлі приміщення адміністративного будинку підрозділу Служби колії за адресою:м. Харків, вул.Актюбінська, 24, з використанням своїх матеріалів.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна робіт становить 92904,00 грн, у т. ч. ПДВ 20% - 15484,00 грн.

Здавання Замовнику виконаних робіт підтверджується й оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт, який підписується Сторонами (п. 4.1. Договору).

Фактична адреса ТОВ «Укрторгтрансінвест» на період виконання робіт є м.Харків, вул. Клочківська, 111-А, офісний центр «ТЕТРІС» на підставі договору оренди офісних приміщень (лист ТОВ «Укрторгтрансінвест» №27 від 02.06.2014 р.).

Встановлено, що факт виконання робіт за Договором №27/05 від 27.05.2014 підтверджується наданим Відповідачу при проведенні перевірки актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 08.08.2014 на суму 92904,00 грн. в т.ч. ПДВ 15484,00 грн.

Також , надано акт огляду даху за адресою: м. Харків вул. Актюбінська, 24; рапорт майстра Служби колії Лапченко Є.М. про необхідність ремонту покрівлі, рапорт головного інженера Служби колії Синиці О.В. про необхідність ремонту покрівлі.

На підтвердження сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у складі ціни виконаних робіт ТОВ «Укрторгтрансінвест» надано КП «Міськелектротранссервіс» наступні податкові накладні: №17 від 18.06.2014 на суму 20000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., №1 від 03.07.2014 на суму 20000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., №8 від 22.07.2014 на суму 20000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., №87 від 30.07.2014 на суму 16000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2666,67 грн.

Вказані податкові накладні зареєстровані у реєстрі податкових накладних КП «Міськелектротранссервіс» за відповідні періоди.

Оплату за надані послуги підряду Позивачем на користь ТОВ «Укрторгтрансінвест» здійснено в безготівковому порядку відповідно донаданих до перевірки платіжних доручень. На теперішній час заборгованість відсутня.

Також, між КП «Міськелектротранссервіс» та ТОВ «Виробниче підприємство «Інсайт» 19.05.2014 укладено договір №19/05-05 про закупівлю товарів та додаткову угоду до Договору від 03.12.2014р.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник (ТОВ «Виробниче підприємство «Інсайт») зобов'язується поставити Замовнику (КП «Міськелектротранссервіс») шпалу дерев'яну (код ДК 016:2010-16.10.1), в порядку та на умовах, що визначені Договором.

Згідно із п. 1.2. Договору Постачальник зобов'язується продати Замовнику, а Замовник зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, ціна, асортимент і технічні умови яких визначені у рахунках- фактурах та видаткових накладних.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі видаткових накладних, згідно яких здійснено поставку товару, та підписаних уповноваженими на це особами (п. 4.1. Договору).

Місцем поставки товару визначається склад Замовника (п.5.2. Договору).

Також, 19.05.2014 між КП «Міськелектротранссервіс» та ТОВ «Виробниче підприємство «Інсайт» укладено договір №19/05-03 про закупівлю та Додаткову угоду до Договору від 09.12.2014.

Відповідно до п. 1.1 Постачальник (ТОВ «Виробниче підприємство «Інсайт») зобов'язується поставити Замовнику (КП «Міськелектротранссервіс») вироби кріпильні та гвинтонарізні (засоби кріпильні) (код ДК 016:2010-25.94.1) (надалі - товар), в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору Постачальник зобов'язується продати Замовнику, а Замовник зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, ціна, асортимент і технічні умови яких визначені у рахунках фактурах та видаткових накладних.

Розрахунки за поставлений товар здійснюється на підставі видаткових накладних, згідно яких здійснено поставку товару, та підписаних уповноваженими на це особами (п. 4.1. Договору).

Місцем поставки товару визначається склад Замовника (п.5.2. Договору).

Факт поставки товару КП «Міськелектротранссервіс» за договорами №19/05-05 від 19.05.2014 та №19/05-03 від 19.05.2014 підтверджується виданими ТОВ «Виробниче підприємство «Інсайт» видатковиминакладними на кожну одиницю товару, які були надані Відповідачу при проведенні перевірки.

Фактично доставка вказаного товару на склад Замовника здійснювалась КП «Міськелектротранссервіс», підтвердженням чого є товарно-транспортні накладні, які надані Відповідачу разом із запереченнями від 22.06.2015.

Приймання продукції здійснювалось уповноваженою особою КП «Міськелектротранссервіс», про що свідчать записи у журналі реєстрації довіреностей на отримання товару за серпень-вересень 2014 року.

На підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями ТОВ «Виробниче підприємство «Інсайт» надано Позивачу податкові накладні. Вказані податкові накладні зареєстровані у реєстрі отриманих податкових накладних КП «Міськелектротранссервіс» за серпень-вересень 2014 року.

Оплату за поставлені товари за вказаним договором Позивачем на користь ТОВ «Виробниче підприємство «Інсайт» здійснено в безготівковому порядку відповідно до виставлених ТОВ «Виробниче підприємство «Інсайт» рахунків-фактур.

На теперішній час відповідно до Акту звіряння розрахунків за 3 квартал 2014 року заборгованість на користь КП «Міськелектротранссервіс» складає 566,60 грн.

Отриманий від ТОВ «Виробниче підприємство «Інсайт» товар оприбуткований на склад Позивача, про що складені відповідні прибуткові ордери. Ведення складського обліку на підприємстві здійснюється комірниками Трощій Н.М. (завідувач складу Служби колії) та Сіманова Г.А. (інженер по службі транспортного забезпечення).

В подальшому, вказаний товар використаний при поточному ремонті трамвайної колії тощо, а частина вказаного товару обліковується на балансі підприємства.

Судом встановлено, що між КП «Міськелектротранссервіс» та ТОВ «Східмегатранс» 01.10.2014 укладено договір №0110/14 від про закупівлю товарів (надалі - Договір) та додаткова угода до Договору від 28.10.2014.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник (ТОВ «Східмегатранс») зобов'язується поставити Замовнику (КП «Міськелектротранссервіс») товар, в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно із п. 1.2. Договору Постачальник зобов'язується продати Замовнику, а Замовник зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, товари, кількість, ціна, асортимент і технічні умови яких визначені у рахунках фактурах та видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна за одиницю найменування товару визначається згідно рахунків-фактур та видаткових накладних, наданих Постачальником Замовнику.

Розрахунки за поставлений товар здійснюється на підставі видаткових накладних, згідно яких було здійснено поставку товару, та підписаних уповноваженими на це особами (п. 4.1. Договору).

Місцем поставки товару визначається склад Замовника (п.5.2. Договору).

Факт поставки товару Позивачу за договором №0110/14 від 01.10.2014 підтверджується виданими ТОВ «Східмегатранс» видатковими накладними на кожну одиницю товару.

Фактично доставка вказаного товару на склад Замовника здійснювалась ТОВ «Східмегатранс» підтвердженням чого є товарно-транспортні накладні, які додані перевіряючому разом із запереченнями від 22.06.2015.

Приймання продукції здійснювалось уповноваженою особою КП «Міськелектротранссервіс», про що свідчать записи у журналі реєстрації довіреностей на отримання товару за жовтень-грудень 2014 року.

На підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями Позивачем отримано від ТОВ «Східмегатранс» податкові накладні. Вказані податкові накладні зареєстровані у реєстрі отриманих податкових накладних КП «Міськелектротранссервіс» за жовтень-грудень 2014 року.

Оплату за поставлені товари за вказаним договором КП «Міськелектротранссервіс» на користь ТОВ «Східмегатранс» здійснено в безготівковому порядку відповідно до виставлених ТОВ «Східмегатранс» рахунків-фактур. На теперішній час заборгованість відсутня.

Отриманий від ТОВ «Східмегатранс» товар оприбуткований на склад КП «Міськелектротранссервіс», про що складені відповідні прибуткові ордери. Ведення складського обліку на підприємстві здійснюється комірниками Трощій Н.М. (завідувач складу Служби колії) та Сіманова Г.А. (інженер по службі транспортного забезпечення).

В подальшому, вказаний товар використаний для потреб господарської діяльності.

Враховуючи вище перелічені документи, суд приходить до висновку, що зазначені договори, укладені між позивачем та його контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена.

Суд вказує, що відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд також вказує, що відповідно до п.1.ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та заліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажовідправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. При цьому, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Відповідно до п.п.11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Відповідачем в акті перевірки було зазначено всі товаро-транспортні накладні на перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно яких здійснювалось перевезення і їх наявність не оспорювалась сторонами.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку , що сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, а тому і включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ є правомірним та законним, тобто висновок ДПІ в акті перевірки не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Угода між позивачем та його конрагентом за період перевірки була укладена у відповідності до норм чинного законодавства та є такою, що відповідає всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто чинне законодавство встановлює, що визнання правочинів недійсним - це виключна прерогатива суду, а не органів державної влади.

Жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів (договорів підряду), укладених позивачем його контрагентом, в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 138 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження визначення доходів та формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено.

Відповідно до п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області від 30.06.2015 року №0000242203 та №0000252203.

Стягнути зі Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (код 39858581) на користь Комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2801 (дві тисячі вісімсот одну) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 25 листопада 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко