Постанова

від 25.11.2016 по справі 2а-11967/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2016 року № 2а-11967/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2012 № 0000182320

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2012 р. № 0000182320.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2013 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2013 р. - скасовано, та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 у справі № К/800/34688/13 здійснено процесуальне правонаступництво позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" на належного позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна". Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 - скасовано. Справу № 2а-11967/12/2670 направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.09.2011 по 31.10.2011. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентами ПП «Мелвилл», ТОВ «Югресурспостач», ТОВ «Сервіс К.М.Б.» та ПП «АВС-Гранд» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ПП «Мелвилл», ТОВ «Югресурспостач», ТОВ «Сервіс К.М.Б.» та ПП «АВС-Гранд», які мали реальний характер та за якими було отримано товар використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки №91/40-40/7/20027449 від 07.01.2012 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В період з 11.01.2012 по 31.01.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.09.2011 по 31.10.2011.

За результатами перевірки складено акт №91/40-40/7/20027449 від 07.01.2012, яким встановлено порушення пунктів підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, 198.3, 198.6 статті198, пункту 200.4 статті 200 в результаті чого завищено суму податкового кредиту за червень 2011 року на 107 558,8 грн., за серпень 2011 року на 69 438,83 грн., за вересень 2011 року на 41 770,5 грн., за жовтень 2011 року на 209 831,8 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за червень 2011 року на 107 558,8 грн., за серпень 2011 року на 69 438,83 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2011 року на 176 997,63 грн.; від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2011 року на 41 770,5 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у жовтні 2011 року на 41 770,5 грн.; від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року на 209 831,8 грн.

29.02.2015 на підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення - рішення №0000182320, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 176 998,00 грн. та за жовтень 2011 року на 41 770,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України № 13498/6/10-2115 від 30.07.2012 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000182320 від 29.02.2015 звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 по справі №2а-11967/12/2670 зазначив наступне: "Оскільки згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Разом з тим, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції та формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо."

Також Вищий адміністративний суд України посилався на наступне: "Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним. "

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ПП «Мелвилл», ТОВ «Югресурспостач», ТОВ «Сервіс К.М.Б.» та ПП «АВС-Гранд» реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини ПП «Мелвилл» за договорами №510/1-57368 від 08.06.2011, №510/1-57390 від 17.06.2011, №510/1-57400 від 21.06.2011, №510/1-57405 від 22.06.2011, з ТОВ «Югресурспостач» за договорами №624/1-59649 від 29.08.2011, №624/1-60277 від 01.09.2011, №624/1-59649 від 29.08.2011, №624/1-58896 від 17.08.2011, ТОВ «Сервіс К.М.Б.» за договором №624/1-60303 від 30.08.2011, ПП «АВС-Гранд» за договорами №510/1-070855 від 13.10.2011, №510/1-070888 від 15.10.2011, №510/1-070920 від 17.10.2011, №510/1-070947 від 18.10.2011.

На підтвердження факту отримання товару за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, накладних, актів приймання - передачі вантажу, складських квитанцій на зерно, довіреностей, вагових звітів, товарно - транспортних накладених, реєстрів товарно - транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком, карток аналізу зерна, протоколів випробувань, рахунків -фактур, витягів з Реєстру складських документів на зерно, а на підтвердження здійснення оплати - копії банківських виписок.

Позивачем також на підтвердження факту отримання товару від контрагентів ПП «Мелвилл», ТОВ «Югресурспостач», ТОВ «Сервіс К.М.Б.» та ПП «АВС-Гранд» та його зберігання надано суду копії договорів складського зберігання зерна з додатками, договору складського зберігання, приймання, сушки очистки та відпуску зерна, договору надання послуг з перевалки зерна, книг якісно - кількісного обліку хлібоподуктів, лист № 54/1.7 від 28.01.2016 ПАТ "Укрелеваторпром", повідомлення б/н від 27.01.2016 ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів", журналу реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при приймання зерна, повідомлення № 32/01-01 від 29.01.2016 Філії ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" "Братолюбский елеватор", повідомлення № 27/0116 від 27.01.20165 ТОВ "АСТІ Совєтський елеватор".

Також позивачем на підтвердження факту належної реєстрації ПП «Мелвилл», ТОВ «Югресурспостач», ТОВ «Сервіс К.М.Б.» та ПП «АВС-Гранд» станом на момент існування фінансово - господарських відносин надано суду Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на позивача його основними видами діяльності за КВЕД є : "10.41 Виробництво олії та тваринних жирів", "46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами", "46.90 Неспеціалізована оптова торгівля", "46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин", а отже товар отриманий від контрагентів ПП «Мелвилл», ТОВ «Югресурспостач», ТОВ «Сервіс К.М.Б.» та ПП «АВС-Гранд» був придбаний позивачем з метою використання у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, Крім того. на підтвердження факту використання вказаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано суду копію договору ; 5276 від 20.06.2011

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача ПП «Мелвилл», ТОВ «Югресурспостач», ТОВ «Сервіс К.М.Б.» та ПП «АВС-Гранд» не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП «Мелвилл», ТОВ «Югресурспостач», ТОВ «Сервіс К.М.Б.» та ПП «АВС-Гранд».

Посилання відповідача на акти № 134/23-300/36880504 від 07.09.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "МЕЛВЕЛЛ" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень 2011 року та акт № 752/7/23-325/24781539 від 27.12.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «АВС-Гранд» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків контрагентом - постачальником ТОВ "ВАКУС-ЕСТЕЙТ" та контрагентами - покупцями за період жовтень 2011 року не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Отже, акти № 134/23-300/36880504 від 07.09.2011 та № 752/7/23-325/24781539 від 27.12.2011, не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами щодо яким їх було складено.

Посилання відповідача на акти № 52/15-2/35568563 від 19.10.2011, № 69/15-2/35568653 від 22.11.2011 та № 2848/23-100/36880441 від 07.11.2011 не приймаються судом до уваги з огляду на те, що як вбачається з копій зазначених актів наявних в матеріалах справи при їх складанні фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ «Югресурспостач», ТОВ «Сервіс К.М.Б.» не досліджувались.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами ПП «Мелвилл», ТОВ «Югресурспостач», ТОВ «Сервіс К.М.Б.» та ПП «АВС-Гранд» суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, у суду відсутні підстави для висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не мали реального товарного характеру.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0000182320 від 29.02.2012.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Окружної Державної податкової служби - центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (м. Київ, вул. Лєваневского, 2, код ЄДРПОУ 26088707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна" (м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 16А, код 20027449) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов