Ухвала

від 01.03.2017 по справі 2а-11967/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №2а-11967/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

Межевича М.В.

суддів: Земляної Г.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна", далі - ТОВ "АДМ Трейдінг Україна") з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2012 р. №0000182320.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 р. №0000182320.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 року скасовано постанови суду першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Здійснено процесуальне правонаступництво позивача , Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" на належного позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 р. №0000182320.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 11.01.2012 р. по 31.01.2012 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки №91/40-40/7/20027449 від 07.01.2012 р.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за червень 2011 року на 107558,80 грн., за серпень 2011 року на 69438,83 грн., за вересень 2011 року на 41770,50 грн., за жовтень 2011 року на 209831,80 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за червень 2011 року на 107558,80 грн., за серпень 2011 року на 69438,83 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2011 року на 176997,63 грн.; від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2011 року на 41770,50 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у жовтні 2011 року на 41770,50 грн.; від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року на 209831,80 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 29.02.2015 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000182320, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 176998,00 грн. та за жовтень 2011 року на 41770,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України №13498/6/10-2115 від 30.07.2012 р. податкове повідомлення - рішення залишене без змін.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 року звернуто увагу суду на необхідність при новому розгляді справи, з метою встановлення факту здійснення господарської операції та формування податкового кредиту з податку на додану вартість на необхідність з'ясування, зокрема: - руху активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивач в перевіряємий період мав господарські відносини за договорами поставки зерна:

- з ПП Мелвилл за договорами №510/1-57368 від 08.06.2011 р., №510/1-57390 від 17.06.2011 р., №510/1-57400 від 21.06.2011 р., №510/1-57405 від 22.06.2011 р.;

- з ТОВ Югресурспостач за договорами №624/1-59649 від 29.08.2011 р., №624/1-60277 від 01.09.2011 р., №624/1-59649 від 29.08.2011 р., №624/1-58896 від 17.08.2011 р.,;

- з ТОВ Сервіс К.М.Б. за договором №624/1-60303 від 30.08.2011 р.;

- з ПП АВС-Гранд за договорами №510/1-070855 від 13.10.2011 р., №510/1-070888 від 15.10.2011 р., №510/1-070920 від 17.10.2011 р., №510/1-070947 від 18.10.2011 р.

На підтвердження факту отримання товару за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових та податкових накладних, актів приймання - передачі вантажу, складських квитанцій на зерно, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, вагових звітів, товарно - транспортних накладних, реєстрів товарно - транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком, карток аналізу зерна, протоколів випробувань, рахунків-фактур, витягів з Реєстру складських документів на зерно, а на підтвердження здійснення оплати - копії банківських виписок.

Також позивачем надано копії договорів складського зберігання зерна з додатками, договору складського зберігання, приймання, сушки очистки та відпуску зерна, договору надання послуг з перевалки зерна, книг якісно-кількісного обліку хлібоподуктів, лист №54/1.7 від 28.01.2016 р. ПАТ "Укрелеваторпром", повідомлення б/н від 27.01.2016 р. ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів", журналу реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при приймання зерна, повідомлення №32/01-01 від 29.01.2016 р. Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Братолюбский елеватор", повідомлення №27/0116 від 27.01.2016 р. ТОВ "АСТІ Совєтський елеватор".

При цьому, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основними видами діяльності позивача за КВЕД є: "10.41 Виробництво олії та тваринних жирів", "46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами", "46.90 Неспеціалізована оптова торгівля", "46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин".

На підтвердження факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності та подальшої реалізації покупцям, позивачем надано копії договорів, експортних контрактів, видаткових накладних, актів приймання-передачі, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, складські квитанції на зерно, вантажно-митні декларації, коносаменти та банківські виписки.

Отже, економічна доцільність та ефективність придбання зерна у вказаних контрагентів позивачем обґрунтована.

Разом з тим, під час здійснення господарських операцій у позивача були наявні відповідні технічні ресурси, шляхом залучення послуг зі зберігання зерна у наступних зернових елеваторів: ПрАТ "Укрелеваторпром", м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва 52/1, ПАТ "Новокаховський комбінат Хлібопродуктів", м. Таврійськ, вул. Промислова, 13, філія ПАТ "ДПЗКУ" "Братолюбський елеватор", с. Костянтинівка, вул. Робоча, 1, ТОВ "АСТІ Совєтський елеватор", смт. Совєтський, вул. Первомайська, що підтверджується відповідними договорами та повідомленнями (довідками-звітами) таких підприємств, копії яких містяться в матеріалах справи.

З наданих позивачем первинних документів судом встановлено, що господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій, зокрема який саме товар було придбано, в якій кількості, за якою ціною та між якими контрагентами тощо.

Разом з тим, необхідно враховувати, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліків) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У свою чергу відповідачем як суб'єктом владних повноважень не спростовано наданих позивачем доказів щодо здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як в акті перевірки так і згідно письмових процесуальних документів справи, висновки відповідача про допущені позивачем порушення ґрунтуються на висновках по господарській діяльності контрагентів позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

При цьому, колегія суддів враховує висновки Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 18 листопада 2015 року про те, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.02.2012 р. №0000182320, тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Межевич М.В.

Земляна Г.В.

Повний текст ухвали складено 06.03.2017 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Межевич М.В.

Земляна Г.В.