Рішення

від 03.11.2016 по справі 917/1165/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016 Справа № 917/1165/16

за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, 36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг-Постач", вул. Леонова, 96, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

про стягнення 68 352,19 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 09.09.2016р.

ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.09.2016р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення 68 352,19грн, з яких 55 000грн основний борг за Договором про надання послуг від 23.10.2012р. та 13 352,19грн пеня.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Зокрема позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг від 23.10.2012р., в частинні здійснення оплати за надані послуги.

Відповідач повноважного представника в жодне судове засідання не направив, вимог ухвал суду не виконав.

07.09.2016р. від відповідача до суду надійшли заперечення на позовну заяву (вхід. №11091) (арк.с.95-97), відповідно до яких останній проти задоволення позову заперечує посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

Між Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецінжинірінг-Постач" (замовник за договором) 23 жовтня 2012p. був укладений договір про надання послуг (далі - Договір) (арк. с.17-19).

Даний Договір укладений строком до 31 грудня 2012р. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.п. 61. та 6.2. Договору).

Відповідно до п.п. 1.1. виконавець зобов"язався за заявками замовника надавати за плату транспортні послуги автомобілями та спеціальною технікою, а замовник зобов"язався оплачувати надані послуги.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ним на виконання умов Договору у грудні 2012 p. відповідачу були надані транспортні послуги.

Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи двостороннє підписаним та скріплений печатками підприємств ОСОБА_1 надання транспортних послуг за грудень 2012 p., підписаного сторонами 31.12.2012 р. на суму 61 392, 98грн (арк.с.21-26) та довідкою про вартість наданих послуг (арк. с. 20).

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору сторони погодили, що за надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю суму згідно виставленого рахунку по факту виконання (надання послуг).

Вартість наданих послуг визначається згідно калькуляції, що є невід"ємною частиною цього Договору.

17.09.2014 позивачем для оплати був виставлений відповідачу рахунок-фактура №СФ-0000433 на загальну суму 61 392,98грн. за послуги, які надавалися згідно договору.

Як зазначає позивач, за період з 01.01.2013р. по 24.11.2014р. відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав. В подальшому 24.11.2014 року відповідачем була здійснена оплата за послуги автотранспорту в сумі 1 392, 98 грн.

13.01.2015р. між сторонами було підписано без заперечень та застережень ОСОБА_1 звірки взаємних розрахунків, згідно якого відповідачем підтверджено наявну заборгованість в сумі 60 000,00 грн.

В подальшому, як стверджує позивач, 17.07.2015року відповідачем була здійснена оплата за послуги автотранспорту в сумі 5000,00 грн.

На підтвердження здійснення відповідачем оплат за надані послуги позивачем надано копії банківських виписок, які 03.11.2016 були долучені судом до матеріалів справи.

Позивач стверджує, що взяті відповідачем на себе зобов'язання за договором ним не виконані, що й стало підставою для звернення позивача до суду із позовом, в якому він просить суд стягнути з відповідача 68 352,19 грн, з яких 55 000 грн основний борг за Договором про надання послуг від 23.10.2012р. та 13 352,19 грн пеня.

При вирішенні спору, суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно зі ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський суд, дослідивши умови договору, робить висновок, що сторонами в даному договорі погоджені всі істотні умови, відсутні докази визнання його недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.

Підписаними між сторонами ОСОБА_1 надання транспортних послуг, довідкою про вартість наданих транспортних послуг, підтверджується факт надання транспортних послуг відповідачу згідно Договору про надання послуг від 23.10.2012р.

Крім того, матеріалами справи підтверджено факт часткової оплати відповідачем отриманих транспортних послуг.

Твердження відповідача про помилкове перерахування коштів за даним Договором є безпідставним та не підтверджено будь-якими доказами.

Отже, відповідач, підписавши договір про надання послуг від 23.10.2012р. взяв на себе зобов'язання з оплати за отримані послуги.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги щодо стягнення позивачем з відповідача 55 000,00грн. основного боргу, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 352,19 грн. пені за неналежне виконання своїх зобов"язань за Договором за період з 01.01.2016р. по 30.06.2016р. (розрахунок в мат. справи, а.с.134).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 4.2. Договору сторони визначили, що у випадку порушення строку надання послуг, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки п.п. 4.2. Договору сторони чітко визначили, що у випадку порушення строку надання послуг саме виконавець сплачує замовнику неустойку, тому у суду відсутні підстави для стягнення пені з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг-Постач" (замовник за договором). В зв"язку з чим позовна вимога про стягнення 13 352,19 грн пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг-Постач", (вул. Леонова, 96, м. Кременчук, Полтавська область, 39601; код ЄДРПОУ 32869796) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 03361661) 55 000,00 грн - заборгованість за Договором про надання послуг від 23.12.2012р. та 1108,81грн - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у позові відмовити.

Повне рішення складено 15.11.2016р.

Суддя Погрібна С.В.