Ухвала

від 23.11.2016 по справі 822/6021/15

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/6021/15

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

23 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: Повх Р.В.

представників відповідача: Дмитрієвої А.Л., Гріневецької Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислове підприємство "Універсал" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.08.2015 року форми "Р" №0000932210/43 та №0000942210/44.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2015 року вказаний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хмельницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 11.08.2015 року форми "Р" №0000932210/43, яким товариству з обмеженою відповідальністю торгово-промислове підприємство "Універсал" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1479020 (один мільйон чотириста сімдесят дев'ять тисяч двадцять) грн. 00 коп.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хмельницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 11.08.2015 року форми "Р" №0000942210/44 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю торгово-промислове підприємство "Універсал" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 1822425 (один мільйон вісімсот двадцять дві тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп., в тому числі: 1214950 грн. - за основним платежем та 607475 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти тверджень відповідача заперечив та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 14.05.1997 року, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.11.2015 року, перебуває на податковому обліку в Хмельницькій ОДПІ з 05.01.1999 року, є платником ПДВ.

Основними видами діяльності позивача згідно відомостей з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за КВЕД є: 14.14 виробництво спіднього одягу; 46.34 оптова торгівля напоями; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 73.20 дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

На підставі направлень від 29.05.2014 року №70, №71, №72, №73, №74, №77 та №95 від 24.06.2015 року, виданих відповідачем, проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки 21.07.2015 року відповідачем складено акт №475/220/23841050 про результати документальної планової перевірки ТОВ ТПП "Універсал", код ЄДРПОУ 23841050 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року (далі - акт №475/220/23841050 від 21.07.2015 року).

На підставі висновків акту №475/220/23841050 від 21.07.2015 року, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 11.08.2015 року №0000932210/43 та №0000942210/44.

За податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0000932210/43 від 11.08.2015 року позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1479012,00 гривень, з яких: 986008,00 грн. - основний платіж, та 493004,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

За податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0000942210/44 від 11.08.2015 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1823664,00 грн., з яких: 1215776,00 грн. - основний платіж, та 607888,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Згідно положень ст.ст.55, 56 ПК України вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте, за результатами розгляду, скарги залишені без змін.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, частково доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 11.08.2015 року №0000942210/44, відтак позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Так, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000932210/43 від 11.08.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1479012,00 гривень, з яких: 986008,00 грн. - основний платіж, та 493004,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), базується на висновку відповідача, викладеному в акті перевірки №475/220/23841050 від 21.07.2015 року, про те, що в порушення п.п. 138.1, 138.2, 138.8 ст.138; пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, позивачем завищено за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 5199384,00 грн. - по господарських операціях з придбання продукції (тканина, фурнітура і т.п.) для потреб швейного виробництва у ТОВ "Акада-ХХІ", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Денікс Груп", та послуг у ТОВ ЛР "Глобус", ТОВ "Місто світла" і ПП "Орім".

Разом з тим, на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Акада-ХХІ" (код 38280945), ТОВ "Укрміксі" (код 38148281), ТОВ "Денікс Груп" (код 37882958), ТОВ "Інвест консалт компані" (код 39377867), а також обліку та використання у власній господарській діяльності придбаного товару, позивачем надані договори поставки: №11/13 від 11.06.2013 року, №0112/12 від 01.12.2012 року, №0206 від 02.06.2014 року; податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), банківські виписки та ТТН.

Також, на підтвердження повноважень посадових осіб позивача, які вправі розписуватись у видаткових та ТТН, до договорів виписані додатки з переліком та зразками підписів осіб яким довіряється завіряти факт отримання ТМЦ згідно договорів поставки, укладених із зазначеними контрагентами. Транспортування товарів від постачальників до позивача також підтверджується шляховими листами, наказами про прийняття на роботу, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів. Облік та використання придбаного товару підтверджений наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 201, 231, 26, 901.

Можливість здійснення господарської діяльності позивачем підтверджується правовстановлюючими документами на нерухоме майно, доказами щодо наявності відповідного обладнання та штатним розкладом.

При цьому, наявність помилок в первинних бухгалтерських документах не є підставою для визнання їх безтоварними.

Крім того, не знайшли підтвердження твердження відповідача щодо відсутності господарської операції між позивачем і зазначеними контрагентами в зв'язку з відсутністю в останніх трудових ресурсів та основних фондів, оскільки надання послуг може відбуватись як власними, так і залученими силами. Також, слід звернути увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця (постачальника) місцезнаходження майна, наявність основних засобів, трудових ресурсів.

Водночас, суд не бере до уваги посилання відповідача в акті №475/220/23841050 від 21.07.2015 року на те, що господарська операція із суборенди приміщення у ТОВ ЛР "Глобус" (код 35234901) була вчинена без розумної економічної причини, оскільки згідно ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. В зв'язку з наведеним, суб'єкт підприємницької діяльності, яким є позивач, вправі вживати будь - яких законних заходів для поширення відомостей про власну господарську діяльність та збільшення обсягів продажу власної продукції, в тому числі розміщувати рекламу в засобах масової інформації та в мережі Інтернет, означувати власні торгові марки, організовувати виставкові зали з презентацією власної продукції, задля чого і було суборендовано приміщення в торгівельно-виставковому комплексі "Глобус" у ТОВ ЛР "Глобус" та передано в суборенду частину приміщення ФОП ОСОБА_5 для облаштування магазину роздрібної торгівлі продукцією позивача.

В свою чергу, на підтвердження оплати орендної плати за договорами суборенди, укладеними позивачем із вказаними вище особами, позивачем суду надано: договори суборенди №64/12-п від 09.10.2012 року, №б/н від 10.10.2012 року, акти прийому-передачі приміщення від 26.10.2012 року, докази сплати орендної плати.

Що стосується оцінки відповідачем характеру господарської операції між позивачем та ТОВ "Місто світла" щодо придбання послуг по сервісному обслуговуванню об'єктів зовнішньої реклами, то слід зазначити слідуюче.

Так, з 2010 року позивач орендує у ТОВ "ВіСком" приміщення під офіс у м. Києві на просп. Перемоги 67, в якому працюють менеджери позивача з оптової торгівлі ТМ "Ajour" (яка належить позивачу) і, в період з вересня 2011 року до вересня 2013 року, щоб означити себе та в цілях додаткової реклами, на фасаді будинку по просп. Перемоги 67 були розміщені вивіски "Ajour" із підсвічуванням. Оскільки у позивача не було можливостей обслуговувати зазначені вивіски, тому ТОВТПП"Універсал" уклало з ТОВ "Місто Світла" договір №017-09 від 01.09.2011 року для обслуговування вивісок зовнішньої реклами, копія якого міститься в матеріалах справи. Зі змісту наявних в матеріалах справи звітів, доданих до актів наданих послуг, прослідковується, які саме роботи проводились ТОВ "Місто Світла" кожного місяця і з якою метою. Однак, вказані документи безпідставно не взято до уваги відповідачем під час здійснення перевірки.

Безпідставними також є посилання в акті перевірки №475/220/23841050 від 21.07.2015 року на акт перевірки ТОВ "Місто Світла" №116/10-16-22-09/37361195 від 17.06.2014 року з іншими його контрагентами - ТОВ "Бізнес Формат Індустрія", ТОВ "Голден Україна" та ТОВ "РБК груп" за квітень-червень 2012 року, як на підставу нереальності взаємовідносин позивача з ТОВ "Місто Світла", оскільки згадана трійка контрагентів ТОВ "Місто Світла" не має жодного відношення до взаємовідносин вказаної юридичної особи з позивачем.

Так само, не знайшли свого підтвердження і висновки перевіряючих, викладені в акті №475/220/23841050 від 21.07.2015 року, щодо відсутності реального надання позивачу маркетингових послуг ПП "Орім" згідно договору №367 від 01.09.2014 року, оскільки весь спектр послуг наданих вказаним контрагентом відображений в наданих до перевірки актах виконаних робіт і звітах які містять детальну характеристику проведеного аналізу та здійснених маркетингових досліджень, за допомогою яких позивач, як ефективний дистриб'ютор продукції компанії MASPEX-GMW SP.Z O.O. S.K.A. збільшив обсяг продажу товарів, обумовлених дистриб'юційною угодою, укладеною між позивачем та компанії MASPEX-GMW SP.Z O.O. S.K.A.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом пп.138.1.1 п.138.1., п.138.2, п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2-140.5 ст. 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В силу пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, досліджуючи правомірність формування позивачем витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування по господарських операціях з придбання товарів у ТОВ "Акада-ХХІ", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Денікс Груп", та послуг у ТОВ ЛР "Глобус", ТОВ "Місто світла" і ПП "Орім", суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем надано належні письмові докази на підтвердження реального характеру відносин позивача з вказаними контрагентами, використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності, а тому позивачем правомірно відповідно до вимог ПК України віднесено до складу витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування, вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг у вказаних контрагентів на суму 5199384,00 грн. за період з жовтня 2012 року по грудень 2014 року.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення відповідача форми "Р" №0000932210/43 від 11.08.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1479012,00 гривень, з яких: 986008,00 грн. - основний платіж, та 493004,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 11.08.2015 року №0000942210/44 від, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1823664,00 грн., з яких: 1215776,00 грн. - основний платіж, та 607888,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), слід зазначити наступне.

Згідно п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Вимогами п.198.1. ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

Разом з цим, наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

При цьому встановлено, що позивач за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, включив до податкового кредиту відповідного звітного періоду податок на додану вартість на загальну суму 1215776 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Акада-ХХІ", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Денікс Груп", ТОВ "Інвест консалт компані", ТОВ ЛР "Глобус", ТОВ "Місто світла" і ПП "Орім", ДП"Універсал-Луцьк", ТОВ"Капрем". На підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ позивачем надані суду також податкові декларації з ПДВ та реєстри отриманих та виданих податкових накладних за вказаний період.

Також, безпідставними є твердження відповідача, викладені в акті №475/220/23841050 від 21.07.2015 року щодо необхідності реєстрації ТОВ "Акада-ХХІ", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Денікс Груп", ТОВ "Інвест консалт компані" податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, обґрунтовуючи таку позицію "підозрами перевіряючих на іноземне походження товару" з огляду на те, що на складі позивача є товар схожої номенклатури від іноземних виробників та імпортних постачальників, оскільки позивач є вітчизняним виробником спіднього одягу, жодним із укладених договорів не передбачається, що товар мав бути іноземного походження, така інформація також відсутня і в супровідній документації на товар та ні постачальники, ні покупець не ввозили продукцію із-за кордону на митну територію України. Більше того, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено виписку позивачу податкових накладних на суми, які не передбачають їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, слід звернути увагу відповідача на те, що виписка декількох видаткових накладних однією датою, і як наслідок податкових накладних також, зумовлена поставкою товару різної номенклатури, в чому немає порушень норм чинного ПК України чи основ бухгалтерського обліку.

Таким чином, оцінюючи доводи відповідача про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1214950,00 грн. за період: жовтень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-лютий, червень та грудень 2014 року по господарських операціях з ТОВ "Акада-ХХІ", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Денікс Груп", ТОВ "Інвест консалт компані", ТОВ ЛР "Глобус", ТОВ "Місто світла" і ПП "Орім", необхідно зауважити те, що під час проведення перевірки та судового розгляду позивачем надано належні та допустимі письмові докази реальності поставок товарів та послуг. Відтак, судом встановлено правомірність віднесення позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, витрати здійснені позивачем на придбання ТМЦ та послуг у вказаних контрагентів.

В свою чергу, в період здійснення господарських операцій позивача із вказаними вище юридичними особами, їх державна реєстрація не скасована, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.11.2015 року. Зазначені контрагенти перебували на податковому обліку та зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Отже, якщо ТОВ "Акада-ХХІ", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Денікс Груп", ТОВ "Інвест консалт компані", ТОВ ЛР "Глобус", ТОВ "Місто світла" і ПП "Орім", не виконали своїх зобов'язань зі сплати податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагентів та третіх осіб.

Тому, зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження реального характеру господарських операцій позивача та зазначених вище юридичних осіб по придбанню товарів, яка мала на меті подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а тому правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ на суму 1214950 грн. 00 коп.

При цьому, досліджуючи правомірність віднесення до податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного періоду на загальну суму 826,00 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Капрем" (код 32179927) та ДП Універсал-Луцьк (код 32035521), судом встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ, яке виникло за рахунок: включення до складу податкового кредиту ПДВ по операціях з ТОВ "Капрем" в липні 2013 року в сумі 599,33 грн., та ДП Універсал-Луцьк в лютому 2014 року в сумі 226,67 грн. не підтвердженого податковими накладними, які не надані до перевірки, що підтверджується супровідним листом позивача б/н від 23.06.2015 року адресованого відповідачу стосовно передачі податкових накладних на перевірку.

Тобто, відповідачем правомірно у відповідності до вимог п.123.1 ст.123 ПК України застосовано до позивача штраф (фінансову) санкцію в сумі 413,00 грн., в зв'язку із визначенням йому 826,00 грн., податкового зобов'язання з ПДВ.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11.08.2015 року №0000942210/44 підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 1822425,00 грн., в тому числі: 1214950,00 грн. - за основним платежем та 607475,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 листопада 2016 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.