Постанова

від 24.11.2016 по справі 815/305/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/305/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Домусчі С.Д.

за участю: секретаря - Шепель О.В.

представника апелянта - Кучеренка І.В. (довіреність від 22.09.2016 року)

представника позивача - Класс О.П. (довіреність від 20.01.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Ньюко» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Торгівельна компанія «Ньюко» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 23.12.2015 року №0004282201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 75 671 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 918 грн., від 23.12.2015 року №0004292201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 81 890 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 20 473 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток не відповідають дійсності. Податковий кредит та валові витрати за результатом здійснення господарських операцій з придбання товару підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, первинними та розрахунковими документами, за якими у повній мірі вбачається кількість отриманого товару, його вид, оплата та подальше використання у власній господарській діяльності. Проте податковим органом не здійснено належного аналізу первинних документів, що призвело до безпідставного збільшення підприємству податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 23.12.2015 року №0004282201, №0004292201.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну перевірку ПП «Торгівельна компанія «Ньюко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 07.12.2015 року №129/15-52-22-02/34379440/7131 (Т. І, а.с. 14-55).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ПП «Торгівельна компанія «Ньюко» п. 138.4, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток у розмірі 75 671 грн., у тому числі за 2013 рік - у розмірі 37 410 грн., за 2014 рік - 38 261 грн.; п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 81 890 грн., у тому числі за травень 2013 року - у сумі 39 379 грн., за березень 2014 року - 42 511 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 23.12.2015 року №0004282201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 75 671 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 918 грн.; від 23.12.2015 року №0004292201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 81 890 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 20 473 грн. (Т. І, а.с. 56, 57).

Згідно акту перевірки підставою для висновків контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту і заниження сум податку на прибуток та податку на додану вартість стало врахування платником у складі валових витрат собівартість придбаних в 2013 році у ТОВ «Петрол-Трейд Юг», в 2014 році у ТОВ «ВАИС» паливно-мастильних матеріалів, але не реалізованих відповідно у кількості 23 159 кг на суму 196 894,37 грн. та у кількості 18 983 кг на суму 211 921,71 грн.; включення у складі валових витрат та податкового кредиту вартість товару, придбаного у ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» в 2014 році на суму 637 грн. не у зв'язку із провадженням господарської діяльності підприємства; формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість за результатами операцій з придбання в 2013 році у ТОВ «Петрол-Трейд Юг», в 2014 році у ТОВ «ВАИС» паливно-мастильних матеріалів, але не використаних в господарській діяльності відповідно у кількості 23 159 кг на суму 196 894,37 грн. та у кількості 18 983 кг на суму 211 921,71 грн.

За таких обставин, контролюючий орган дійшов висновку, що врахування вказаних сум у складі валових витрат та податкового кредиту є безпідставним та суперечить вимогам податкового законодавства.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач у встановленому Законом порядку підтвердив реалізацію паливно-мастильних матеріалів належним чином оформленими первинними документами, а отже і правомірність формування податку на прибуток і податку на додану вартість у відповідних періодах.

Разом з цим, враховуючи встановлення судом правомірності висновків акту перевірки про завищення валових витрат у зв'язку із завищенням адміністративних витрат на суму 637 грн., але з урахуванням особливостей розрахунку об'єкта оподаткування податку на прибуток та розрахунку податкових зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток підлягає скасуванню у повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень у повному обсязі.

Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом «г» пункту 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначений обов'язок платника податку щодо нарахування податкових зобов'язань виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Крім того, згідно із положеннями ст.ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Підпунктом 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Разом з цим, відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають зміст цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, формування витрат та податкового кредиту має відбуватись за умови їх понесення/визначення в результаті операцій, які платник використовує в межах своєї господарської діяльності, отже в іншому випадку ці суми не можуть включатись до складу валових витрат та податкового кредиту платника.

Так, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Петрол-Трейд Юг» укладено договір поставки від 11.04.2013 року №8, за яким ТОВ «Петрол-Трейд Юг» зобов'язується передати у власність ПП «Торгівельна Компанія «Ньюко» нафтопродукти, асортимент та якість яких узгоджується сторонами додатково, та підтверджується накладними на відпуск товару, виписаними ТОВ «Петрол-Трейд Юг», а ПП «Торгівельна Компанія «Ньюко» зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору (Т. І, а.с. 59-61).

Згідно видаткової накладної від 17.05.2013 року №69, оформленої на виконання умов вказаного договору, позивач одержав від ТОВ «Петрол-Трейд Юг» паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марка С, у кількості 31,370 т (37 741 л) на суму 266 703,07 грн., в тому числі ПДВ 53 340,61 грн. (Т. І, а.с. 97).

При поставці товару ТОВ «Петрол-Трейд Юг» виписало податкову накладну від 17.05.2013 року №66 (Т. І, а.с. 98), суми ПДВ по якій позивач врахував у складі податкового кредиту за травень 2013 року.

Також, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «ВАИС» укладено договір поставки нафтопродуктів від 03.01.2014 року №ВН-000001, за яким ТОВ «ВАИС» зобов'язується передати в узгоджені терміни, а ПП «Торгівельна Компанія «Ньюко» - прийняти і оплатити на умовах, викладених у Договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які формуються на кожну окрему партію товару, яка поставляється в рамках цього Договору, а також є невід'ємною частиною цього Договору (Т. І, а.с. 62-64).

Згідно накладної від 17.03.2014 року №11, оформленої на виконання умов вказаного договору, позивач одержав від ТОВ «ВАИС» паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марка F, у кількості 8,020 т на суму 86 250 грн., в тому числі ПДВ 17 250 грн. (Т. І, а.с. 100).

При поставці товару ТОВ «ВАИС» виписало податкову накладну від 17.03.2014 року №11 (Т. І, а.с. 101), суми ПДВ по якій позивач врахував у складі податкового кредиту за березень 2013 року.

Згідно накладної від 25.03.2014 року №18, оформленої на виконання умов вказаного договору, позивач одержав від ТОВ «ВАИС» бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду І класу В у кількості 2,176 грн. на суму 13 708,32 грн.; паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марка F, вид І у кількості 30,323 т на суму 11 458,33 грн., в тому числі ПДВ разом - 75 456,07 грн. (Т. І, а.с. 103).

При поставці товару ТОВ «ВАИС» виписало податкові накладні від 24.03.2014 року №11, від 25.03.2014 року №20 (Т. І, а.с. 101), суми ПДВ по яким позивач врахував у складі податкового кредиту за березень 2013 року.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, метою придбання вказаного товару є реалізація позивачем своєї господарської діяльності, тобто основного виду діяльності за КВЕД 46.71: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (Т. І, а.с. 207-230).

Пов'язаність вказаних операцій із господарською діяльністю позивача не заперечується і відповідачем під час дослідження наданих на перевірку первинних документів щодо подальшого використання паливно-мастильних матеріалів.

Фактично єдиною підставою для не визнання витрат, понесених позивачем за цими операціями, а також податкового кредиту, стало не підтвердження позивачем реалізації товару у податкових періодах формування цих витрат та податкового кредиту.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції при наданні оцінки правомірності збільшення позивачу грошових зобов'язань на підставі оскаржуваних рішень контролюючого органу, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно із п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.4, п.п. 138.5.1, 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Згідно із п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Аналізуючи наведені норми податкового законодавства, колегія суддів вважає, що для правильного визначення порядку та способу формування платником витрат операційної діяльності, слід враховувати, що позивач не є виробником продукції - паливно-мастильних матеріалів, реалізацію якої не у повному обсязі підтверджено під час перевірки первинними документами, вказана продукція ним не перероблялась або не доводилась до стану, придатного для продажу.

Таким чином, на думку колегії суддів, особливості визначення витрат операційної діяльності в тому звітному періоді, в якому платник отримує дохід від реалізованої продукції, не розповсюджуються на позивача, тому для визначення цих витрат достатньо наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів, що підтверджують їх понесення платником податку, а також обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, передбачених податковим законодавством, їх пов'язаності з господарською діяльністю платника.

З огляду на викладене, оскільки операції з ТОВ «Петрол-Трейд Юг» та ТОВ «ВАИС» позивач як під час перевірки так і під час судового розгляду підтвердив належними первинними документами, за якими вбачається зміст операцій, здійснення оплати товару, а також його придбання у зв'язку із провадженням господарської діяльності, колегія суддів вважає, що у позивача були всі підстави для врахування витрат за цими операціями у податковому періоді їх понесення.

Також, колегія суддів не погоджується з висновками контролюючого органу про залежність права платника на податковий кредит від факту реалізації товару, оскільки, як показали правила податкового законодавства, підставою для віднесення сум податку на додану вартість, нарахованих у зв'язку із придбанням товару, є, зокрема, підтвердження таких сум податковими накладними, первинними документами, складеними за результатом господарських операцій, а також пов'язаність та використання результатів операцій у зв'язку із господарською діяльністю платника.

Отже, фактична реалізація товару, а також, одержання прибутку від таких операцій, не може мати вплив на податковий кредит платника у разі додержання наведених вище умов щодо підтвердження сум податку на додану вартість.

Таким чином, оскільки як показали обставини справи та як фактично не заперечується контролюючим органом, операції з придбання паливно-мастильних матеріалів вчинені позивачем в межах господарської діяльності, ці операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та належним чином оформленими податковими накладними, колегія суддів вважає, що у ПП «Торгівельна компанія «Ньюко» були всі підстави для формування податкового кредиту за цими операціями у податковому періоді, в якому відбулись відповідні дії, направлені на їх виконання.

Водночас, за правилами п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Так, у рядку 06.1 «Адміністративні витрати» Декларації з податку на прибуток за 2014 рік ПП «Торгівельна компанія «Ньюко» включило до складу адміністративних витрат вартість ТМЦ, придбаних у ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» на суму 637 грн.

Як вірно встановлено під час перевірки та фактично не заперечується позивачем, вказані витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності позивача.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, позбавляють платника права на врахування цих сум у складі витрат операційної діяльності підприємства.

Такі ж особливості, в силу п.п. 198.3, 198.5 ст. 198 Податкового кодексу, позбавляють платника і права на одержання податкового кредиту згідно податкової накладної від 05.03.2014 року №1912680/12, виписаної на адресу позивача ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» у сумі ПДВ 127,33 грн.

Таким чином, збільшуючи грошове зобов'язання, з урахуванням розрахунку податкових зобов'язань та правил п. 123.1 ст. 123, п. 10 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), п. 10 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 114,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 28,67 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 року №0004282201, грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 127 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 31,75 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 року №0004292201, відповідач діяв обґрунтованого та у відповідності до вимог податкового законодавства, а отже в цій частині рішення контролюючого органу є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення позову.

При відкритті провадження у справі за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті.

Враховуючи те, що апелянт не відноситься до категорії осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору, при зверненні до суду з апеляційною скаргою судовий збір ним не сплачений, з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області належить стягнути судовий збір у розмірі 330,45 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Ньюко» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 23.12.2015 року №0004282201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 75 556,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 889,33 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 23.12.2015 року №0004292201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 81 763 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 20 441,25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Ньюко» (код ЄДРПОУ 34379440) судові витрати у сумі 2 949 (дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 85 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551, місцезнаходження: 65098, м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 17) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 330 (триста тридцять) грн. 45 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст постанови складено та підписано 28.11.2016 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

С.Д. Домусчі