Постанова

від 24.06.2021 по справі 815/305/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 815/305/16

адміністративне провадження № К/9901/27550/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (Судді: Єщенко О.В., Димерлій О.О., Домусчі С.Д.),

у справі № 815/305/16

за позовом Приватного підприємства Торгівельна компанія Ньюко

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Приватне підприємство Торгівельна компанія Ньюко (далі - позивач, ПП ТК Ньюко ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Малинівському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2015 року №0004282201 про збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 75 671 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 918 грн; від 23.12.2015 року №0004292201 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 81 890 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 20 473 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 29016 року позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 23.12.2015 року №0004282201 про нарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 75 671 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 18 918 грн., від 23.12.2015 року №0004292201 про нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 81 890 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 20 473 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року вищенаведену постанову суду апеляційної інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 23.12.2015 року №0004282201 про збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 75 556,34 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 889,33 грн; від 23.12.2015 року №0004292201 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 81 763 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 20 441,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Доводи касаційної скарги обґрунтував правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень внаслідок встановлених порушень за результатами проведеної перевірки, зокрема, не подання будь яких підтверджуючих документів на реалізацію у 2013-2014 році паливо мастильних матеріалів, у зв`язку з чим, витрати на їх придбання були виключені відповідачем зі складу собівартості реалізованої позивачем продукції; паливо мастильні матеріали, отримані від ТОВ Петро-трейд юг та ТОВ ВИАС використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. До того ж, в доводах касаційної скарги скаржник зазначив, що з метою отримання підтверджуючих документів щодо факту реалізації покупцям паливо мастильних матеріалів, контролюючим органом 30.11.2015 року надано підприємству запит, проте директор ПП Ньюко відмовився від отримання вказаного запиту, про що свідчить акт від 30.11.2015 року. Крім цього скаржник посилався на те, що ПП ТК Ньюко у порушення п.п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138, п.п. 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України завищено суму адміністративних витрат за 2014 рік у розмірі 637 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі наказу від 12.10.2015 року № 988 та наказу від 20.11.2015 року №1117 у період з 27.10.2015 року по 30.11.2015 року ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП ТД Ньюко з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складений акт перевірки №129/15-52-22-02/34379440/7131 від 07.12.2015 року з висновками про порушення ПП Торгівельна компанія Ньюко п. 138.4, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток у розмірі 75 671 грн., у тому числі за 2013 рік - у розмірі 37 410 грн., за 2014 рік - 38 261 грн.; п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 81 890 грн., у тому числі за травень 2013 року - у сумі 39 379 грн., за березень 2014 року - 42 511 грн.

Згідно акту перевірки підставою для висновків контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту і заниження сум ПП та ПДВ стало врахування платником у складі валових витрат собівартість придбаних в 2013 році у ТОВ Петрол-Трейд Юг , в 2014 році у ТОВ ВАИС паливно-мастильних матеріалів, але не реалізованих відповідно у кількості 23 159 кг на суму 196 894,37 грн та у кількості 18 983 кг на суму 211 921,71 грн; включення у складі валових витрат та податкового кредиту вартість товару, придбаного у ТОВ Метро Кеш енд Кері Україна в 2014 році на суму 637 грн. не у зв`язку із провадженням господарської діяльності підприємства; формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість за результатами операцій з придбання в 2013 році у ТОВ Петрол-Трейд Юг , в 2014 році у ТОВ ВАИС паливно-мастильних матеріалів, але не використаних в господарській діяльності відповідно у кількості 23 159 кг на суму 196 894,37 грн та у кількості 18 983 кг на суму 211 921,71 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.12.2015 року №0004282201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 75 671 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 918 грн; від 23.12.2015 року №0004292201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 81 890 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 20 473 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про документальне підтвердження позивачем придбання та реалізацію паливно-мастильних матеріалів. Враховуючи встановлення судом першої інстанції правомірності висновків акту перевірки про завищення валових витрат у зв`язку із завищенням адміністративних витрат на суму 637 грн., але з урахуванням особливостей розрахунку об`єкта оподаткування податку на прибуток та розрахунку податкових зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання по податку на прибуток підлягає скасуванню у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову зазначив, що збільшуючи грошове зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 року №0004282201 по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 114,66 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 28,67 грн, а також грошове зобов`язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 року №0004292201 по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 127 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 31,75 грн, відповідач діяв обґрунтованого та у відповідності до вимог податкового законодавства, оскільки витрати щодо вартості ТМЦ, придбані у ТОВ Метро Кеш енд Кері Україна на суму 637 грн не пов`язані з провадженням господарської діяльності позивача. Скасовуючи податкові повідомлення-рішення в іншій частині, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції з посиланням на документальне підтвердження господарських операцій з ТОВ Петрол-Трейд Юг та ТОВ ВАИС .

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити. Обов`язкові реквізити, які зазначаються в податкові накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками дослідження первинної документації поданої позивачем (на підтвердження реалізації паливо мастильних матеріалів у перевіряємому періоді), що не спростовано відповідачем, у 2013 році ПП ТК Ньюко (покупець) на підставі договору поставки укладеного з ТОВ Петрол-Трейд Юг (продавець) № 8 від 11.04.2013 року (а.с. 59-61) отримало від останього паливо мастильні матеріали дизельне паливо у кількості 31 370 кг. на суму 266 703, 07 грн. та ПДВ 53 340, 62 грн. що підтверджується видатковою накладною від 17.05.2013 року №69 та податковою накладною №66 від 17.05.2013 року (а.с. 97-98), яка була видана ПП ТК Ньюко .

У 2014 році ПП ТК Ньюко (покупець) на підставі договору поставки нафтопродуктів, укладеного з ТОВ ВАИС (продавець) № ВН-000001 від 03.01.2014 року (а.с.62-64) було отримано від останнього паливо мастильні матеріали паливо підвищеної якості (Євро) марка F. вид II у кількості 8 020 кг. вартістю 86 250 грн., ПДВ 17 250 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.03.2014 року №11 та податковою накладною №11 від 17.03.2014 року (т.1 а.с. 100-101), паливо підвищеної якості (Євро) марка F, вид II у кількості 30 323 кг. вартістю 347 451,04 грн. ПДВ 69 490,08 грн., бензин автомобільний підвищеної якості А-95 Євро у кількості 2 176 кг. вартістю 29 829,30 грн., ПДВ 5 965,86 грн., що підтверджується видатковою накладною від 25.03.2014 року №18 та податковими накладними №18 від 24.03.2014 року, №20 від 25.03.2014 року (т.1 а.с. 103-105). В подальшому, отримані від ТОВ Петрол-Трейд Юг у 2013 році та від ТОВ ВАИС у 2014 році паливо мастильні матеріали були реалізовані ПП ТК Ньюко у повному обсязі, що підтверджується видатковими, податковими накладними, товаротранспортними накладними які наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 108-168).

Відповідно до договору зберігання №2013 від 01.03.2013 року укладеного між ПП ТК Ньюко та ПП Компанія Новий Потенціал (т.1 а.с. 169-170) залишок не реалізованих паливо мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ Петрол-Трейд Юг відповідно до договору № 8 від 11.04.2013 року було передано ПП Компанія Новий Потенціал на зберігання, що у свою чергу підтверджується актом прийому-передачі продукції на зберігання від 17.05.2013 року, видатковою накладною №17/05/2013 від 17.05.2013 року та товаротранспортною накладною від 17.05.2013 року (т.1 а.с. 171-173). Також, ПП ТК Ньюко залишок не реалізованих паливо мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ ВАИС відповідно до договору № ВН-000001 від 03.01.2014 року, було передано ПП Компанія Новий Потенціал на зберігання, що підтверджується актами прийому-передачі продукції на зберігання від 17.03.2014 року та від 25.03.2014 року (т.1 а.с. 188, 194), видатковими накладними №17/03/2014 від 17.03.2014 року та №25/03/2014 від 25.03.2014 року (т.1 а.с. 189, 195), товаротранспортними накладними від 17.03.2014 року та від 25.03.2014 року (т.1 а.с. 190, 196).

Паливо мастильні матеріали отримані позивачем від ТОВ Петрол-трейд юг у 2013 році та від ТОВ ВАИС у 2014 році були повністю реалізовані і використані виключно у господарській діяльності ПП ТК Ньюко .

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що надані позивачем первинні документи на підтвердження реалізації паливно-мастильних матеріалів у перевіряємий період підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи. Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновками контролюючого органу про залежність права платника на податковий кредит від факту реалізації товару, оскільки підставою для віднесення сум податку на додану вартість, нарахованих у зв`язку із придбанням товару, є, зокрема, підтвердження таких сум податковими накладними, первинними документами, складеними за результатом господарських операцій, а також пов`язаність та використання результатів операцій у зв`язку із господарською діяльністю платника.

Щодо не надання відповіді на запит, то скаржником не спростовані посилання суду апеляційної інстанції про те, що у наданій до суду копії акту №34/15-52-22-02/34379440 від 30.11.2015 року про відмову в отриманні запиту на надання первинної документації, відсутній підпис директора ПП ТК Ньюко Зайцева В.А. , відсутні відомості щодо його відмови від підписання зазначеного акту, а факт відмови від підписання акту №34/15-52-22-02/34379440 від 30.11.2015 року про відмову в отриманні запиту не відображений в акті документальної перевірки. До того ж, суд апеляційної інстанції встановив порушення відповідачем п. 9 ч.1 розділу 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами від 20.08.2015 року № 727, оскільки запит на надання додаткових документів від 30.11.2015 року оформлений перевіряючими в останній день перевірки.

Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі.

Крім цього колегія суддів звертає увагу, що скаржник в доводах касаційної скарги допускається помилок посилаючись на те, що ПП ТК Ньюко у порушення п.п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138, п.п. 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України завищено суму адміністративних витрат за 2014 рік у розмірі 637 грн, оскільки скаржником не враховано, що суд апеляційної інстанції в цій частині податкові повідомлення-рішення залишив в силі, з посиланням на те, що витрати щодо вартості ТМЦ, придбані у ТОВ Метро Кеш енд Кері Україна на суму 637 грн не пов`язані з провадженням господарської діяльності позивача.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі № 815/305/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко