Ухвала

від 23.11.2016 по справі 203/2229/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7112/16 Справа № 203/2229/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Колесніченко О. В. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2016 року про відмову в ухваленні додаткового рішення за заявою ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, який діє і в інтересах малолітнього ОСОБА_5, треті особи - Орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_6, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права користування квартирою, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, через свого представника - адвоката Синиченка Ю.В., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2016 року про відмову в ухваленні додаткового рішення по справі, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права / т. 2 а. с. 77-79 /.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2016 року ОСОБА_2 відмовлено в заяві про ухвалення додаткового рішення по справі / т. 2 а. с. 76 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду - скасувати, з наступних підстав.

Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 23.06.2016 року було розглянуто по суті цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, який діє і в інтересах малолітнього ОСОБА_5, треті особи - Орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_6, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права користування квартирою і в цей же день, тобто 23.06.2016 року, ухвалено рішення по справі.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2016 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, який діє і в інтересах малолітнього ОСОБА_5, про усунення перешкод в користуванні квартирою - задоволено , а у зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права користування квартирою - відмовлено.

Суд виселив, без надання іншого житла , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1 (раніше вул.. Набережна ім. В.І. Леніна) в м. Дніпро (раніше м. Дніпропетровськ).

Також, судом вирішено питання щодо судових витрат у справі / т. 2 а. с. 50-54 /.

Відповідач ОСОБА_2, через свого представника - адвоката Синиченка Ю.В., звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі , посилаючись на те, що суд не постановив рішення за позовними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою , а постановив рішення лише відносно виселення , тоді як позивачами були заявлені до нього позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення / т. 2 а. с. 57-58 /.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2016 року ОСОБА_2 відмовлено в заяві про ухвалення додаткового рішення по справі / т. 2 а. с. 76 /.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги , з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення ; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до вимог чинного процесуального закону рішення суду повинно відповідати вимогам ст. ст. 215 ЦПК України.

Зокрема, резолютивна частина рішення, в силу вимог п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України, повинна містити: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю або частково ; висновок суду по суті позовних вимог ; розподіл судових витрат; строк в порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

З матеріалів справи, зокрема позовної заявиОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка ними була уточнена під час розгляду справи / т. 1 а. с. 2-5; т. 2 а. с.113-116 /, позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, який діє і в інтересах малолітнього ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, тобто про усунення позивачам перешкод з боку відповідача та його малолітнього сина у користуванні квартирою шляхом виселення відповідача та його малолітнього сина зі спірної квартири.

Як вбачається з рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2016 року, його резолютивна частина містить висновок суду про задоволення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 лише в частині усунення перешкод в користуванні квартирою , а висновок про задоволення позову про виселення - відсутній, тобто суд першої інстанції не постановив рішення про задоволення позову в частині виселення , не зважаючи на те, що з приводу цієї позовної вимоги сторони подавали докази і давали пояснення.

Також, резолютивна частина рішення, в силу вимог п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України, повинна містити і висновок суду по суті позовних вимог, якими, згідно позовної заяви, є вимоги про усунення позивачам перешкод з боку відповідача та його малолітнього сина у користуванні квартирою шляхом виселення відповідача та його малолітнього сина зі спірної квартири.

Однак, постановляючи рішення по справі суд першої інстанції, в його резолютивній частині, зазначив висновок лише про виселення відповідача з його малолітнім сином, а висновок суду про усунення перешкод позивачам з боку відповідача в користуванні спірною квартирою - відсутній, тобто знову судом фактично не постановлено рішення відносно позовних вимог про усунення перешкод в користуванні квартирою , не зважаючи на те, що з приводу цієї позовної вимоги сторони подавали докази і давали пояснення.

Отже, ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України чітко вказує на те, що повинно бути зазначено в резолютивній частині рішення, зокрема:

1) висновок суду про задоволення або відмову в позові повністю чи частково;

2) висновок суду по суті позовних вимог .

Не були прийняті до уваги судом першої інстанції вимоги п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України і при постановленні 12.08.2016 року ухвали про відмову в ухваленні додаткового рішення по справі.

За таких обставин, колегія судів приходить до висновку, що ухвала суду від 12.08.2016 року про відмову в ухваленні додаткового рішення по справі не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для повторного вирішення питання щодо можливості ухвалення додаткового рішення по справі.

Щодо доводів ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що ухвала від 12.08.2016 року постановлена неповноважним суддею, тобто суддею Колесніченко О.В., то вони є безпідставними і не можуть бути прийняті до уваги, оскільки після надходження 01.07.2016 року до суду заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення / т. 2 а. с. 57-58 /, відповідно до вимог ст. 11 1 ЦПК України, ця заява була зареєстрована в автоматизованій системі документообігу і цією системою в автоматизованому порядку було визначено суддю для її розгляду, якою стала суддя Колесніченко О.В. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2016 року, який знаходиться в матеріалах справи на а. с. 60.

Керуючись ст. ст. 303,307,311,215,220 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2016 року про відмову в ухваленні додаткового рішення - скасувати, справу повернути до того ж суду для повторного вирішення питання щодо можливості ухвалення додаткового рішення по справі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ: