Рішення

від 17.11.2016 по справі 391/364/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2304/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Чорнобривець О. С.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.11.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Потапенка В.І.

ОСОБА_2

за участю секретаря -Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лісова» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2016 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лісова» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Степова мрія», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Степова мрія» про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лісова» заявлені позовні вимоги до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Степова мрія» про визнання поновленим договору оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі.

В обґрунтування зазначали, що 20 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ „Агрофірма ЛісоваВ» було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_3 передав земельну ділянку розміром 5,47га, розташовану на території Лозуватської сільської ради в оренду ТОВ «АФ Лісова». У період строку дії договору товариство користувалося земельною ділянкою та виконувало обов’язки на умовах укладеного договору, направило відповідачу лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на укладання договору оренди та проект договору, відповідач будь-яких заперечень проти поновлення договору оренди не висловив. Тому відповідно до умов договору та положень ст.33 ЗУ «Про оренду землі» позивач вважає, що договір є поновленим на новий строк.

Проте, всупереч положень укладеного договору та вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі», ОСОБА_3 під час дії договору оренди, 08 грудня 2015 року на цю ж земельну ділянку уклав договір оренди землі з ТОВ «Степова Мрія», чим порушив переважне право позивача на поновлення договору оренди. З цих підстав позивач ТОВ „Агрофірма ЛісоваВ» просив визнати цей договір недійсним.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ „Агрофірма ЛісоваВ» , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким визнати договір оренди землі, укладений 20 жовтня 2010 року між ТОВ „Агрофірма ЛісоваВ» та ОСОБА_3 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник сторони відповідачів заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення суду просив залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першоїої інстанції не відповідає.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 20.10.2010 року між ТОВ «АФ Лісова» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,47га, строком на 5 років з моменту його державної реєстрації, яка була здійснена 28.12.2010року.

Відповідно до п.7 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У рази, якщо жодна із сторін за 1(один) рік до закінчення дії договору письмово не сповістить іншу сторону про своє бажання не продовжувати дію договору, договір вважається продовжений на 5(п’ять) років на тих же умовах.

20.11.2015 року ТОВ «АФ Лісова» направило на адресу відповідача повідомлення про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі та примірник договору оренди, в якому запропонувало укласти договір строком на 7років, з орендною платою у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Проте відповіді не отримало.

08.12.2015 року ОСОБА_3 уклав на цю ж земельну ділянку договір оренди землі з ТОВ «Степова мрія», здійснена його державна реєстрація та згідно до наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі, користується даною земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з недоведеності порушення переважного права позивача через недотримання процедури поновлення договору. Зокрема, суд зазначив, що позивачем не дотримано вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення договору, оскільки ним у встановлений у договорі строк не надіслано орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За змістом ст.6, ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовою підставою набуття права орендного користування є укладення договору оренди земельної ділянки. Укладеним між сторонами договором кожна сторона наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов’язки.

Підстави поновлення договору оренди землі та переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки за умовами договору визначені ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року № 6-10 цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в обґрунтування своїх вимог щодо визнання спірного договору оренди земельної ділянки поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» зазначалось про те, що він належно виконував обов'язки за умовами договору, після закінчення строку дії договору продовжував добросовісно виконувати свої зобов'язання, від орендодавця не надійшло заперечень щодо поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Пунктом 7 договору визначено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У рази, якщо жодна із сторін за 1(один) рік до закінчення дії договору письмово не сповістить іншу сторону про своє бажання не продовжувати дію договору, договір вважається продовжений на 5(п’ять) років на тих же умовах.

Отже, виходячи зі змісту укладеного договору, повідомлення передбачено у разі небажання продовжувати договірні стосунки, тобто для поновлення дії договору вчинення дій не очікується, а здійснюється так званою „мовчазною згодоюВ» .

Суд неправильно витлумачив зміст зобов’язань сторін щодо укладеного договору, тому надав невірну оцінку обставинам справи.

Жодна зі сторін у встановлений договором строк повідомлень про небажання продовжити дію договору не надіслала, не надійшло таких заперечень зі сторони відповідача ОСОБА_3 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. Факт укладання договору оренди з іншим орендарем та складання акту про передачу земельної ділянки іншому орендарю не є запереченням, зробленим відповідно до вимог закону.

Спірна земельна ділянка у встановленому порядку за актом прийому-передачі, як того вимагає Закон „Про оренду земліВ» , не була передана від позивача відповідачу ОСОБА_3

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що договір оренди укладений 20.10.2010 року між ТОВ «АФ Лісова» та ОСОБА_3 є поновленим на той самий строк і на тих умовах, які передбачені цим договором оренди землі, з дотриманням положень договору та ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Не укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 20.10.2010 року про його поновлення та укладення договору оренди з іншим орендарем ТОВ «Степова мрія», порушує переважне право орендаря ТОВ «АФ Лісова» на поновлення договору оренди, тому підлягає захисту відповідно до ст.15 ЦК України, ст.3 ЦПК України.

Під час розгляду справи встановлено, що укладений 08.12.2015року між ТОВ «Степова мрія» та ОСОБА_3 договір оренди спірної земельної ділянки було розірвано на підставі укладеної між цими ж сторонами Додаткової угоди від 19.07.2016року, про припинення речового права здійснена державна реєстрація 02.08.2016року. За таких підстав предмет спору відсутній. Рішення в цій частині не оскаржувалось, тому не переглядалось апеляційної інстанцією.

Відповідно до викладеного, суд першої інстанції, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення відповідно до п.1,п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.1,п.3 ч.1ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

Вирішила :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лісова» задовольнити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про поновлення договору оренди та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати поновленим договір оренди землі від 20 жовтня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лісова» та ОСОБА_3 зареєстрований у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру» за № 3522882300:02:000:0471 від 28 грудня 2010 року, земельної ділянки площею розміром 5,47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, на той самий строк і на тих умовах, які передбачені цим договором оренди землі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лісова» судовий збір в сумі 2893 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: