Рішення

від 09.11.2016 по справі 333/1926/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 333/1926/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Фунжий О.А.

Провадження № 22-ц/778/3520/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.

Суддів: Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Громадської організації човновий причал «Південний», третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що з 2007 року він є членом Громадської організації човновий причал «Південний» (надалі - ГО ЧП «Південний»), а з 2010 року - власником човна туристичного «МКМ» з двигуном «Вихор», який зберігав на човновому причалі № 9 «Південний».

У 2011 році на зміну старого човнового двигуна він купив новий двигун «Нonda», який встановив на човен. Про заміну двигуна він повідомив Інспекцію головного державного реєстратора флоту України, йому було видано судовий білет. Зміни у членське посвідчення човновласника начальником причалу не вносились. Човен з двигуном «Нonda» зберігався у відведеному місці з дотриманням правил статуту.

08.07.2015 року начальник причалу ОСОБА_3 в телефонній розмові повідомив йому про відсутність двигуна на човні. Приїхавши на причал, він дійсно не виявив двигуна, після чого викликав поліцію. Оперативна група поліції зафіксувала факт крадіжки двигуна з човна, також, були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування. Особа, яка з території причалу здійснила крадіжку двигуна, до теперішнього часу не встановлена.

Позивач вважає, що причиною крадіжки двигуна є неналежне виконання своїх обов'язків начальником причалу ОСОБА_3, який знаходився в трудових відносинах з ГО ЧП «Південний».

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 1172, 1192 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 50 000 грн. та судові витрати.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ГО ЧП «Південний» на користь ОСОБА_4 в порядку відшкодування матеріальної школи 50 000 грн. та судовий збір в сумі 551,21 грн., а всього - 50 551,21 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовитив задоволенні позову . З апеляційної скарги вбачається, що фактично ОСОБА_3 не погоджується з висновками суду про те, що саме його дії як начальника ГО ЧП «Південний» під час виконання службових обов'язків призвели до завдання матеріальної шкоди ОСОБА_4

ГО ЧП «Південний» рішення суду не оскаржили.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Як зазначалося вище, згідно апеляційної скарги ОСОБА_3 рішення суду фактично оскаржується лише в частині висновків суду про те, що саме його дії як начальника ГО ЧП «Південний» під час виконання службових обов'язків призвели до завдання матеріальної шкоди позивачу, що підтвердив у засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно статуту Громадської організації човновий причал «Південний», організація є добровільною, незалежною громадською організацією, що об'єднує осіб, які є власниками або користувачами човнів, організація діє на засадах самоуправління відповідно до Конституції та чинного законодавства України, Закону України «Про об'єднання громадян», відповідно до загальних засад цивільного законодавства України, організація є юридичною особою (а.с. 26-27, 66-71).

ОСОБА_4 є членом ГО ЧП «Південний», має у власності човен туристичний «МКМ», реєстраційний номер МЕЛ 0929-К, з двигуном «Вихор» (а.с. 5, 6).

Згідно суднового білету, виданого Інспекцією Головного державного реєстратора флоту України в м. Мелітополь, 17 червня 2011 року власник ОСОБА_4 змінив на човні двигун «Вихор» на «Нonda» (а.с. 7).

Відповідно до довідки Українського експертного центру «Експерт-сервіс авто» № 83 по визначенню ринкової вартості човнового двигуна Honda BF 20 SRTU від 12.08.2015р., ринкова вартість двигуна Honda BF 20 SRTU, 2011р., станом на 10 серпня 2015р. може становити: 66 510,67-60 727,13 грн. (а.с. 17-25).

Далі, як вбачається з довідки Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 15.07.2015р., в провадженні СВ Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР № 12015080040003156 від 08.07.2015 року за фактом крадіжки двигуна марки «Нonda 1032159» з належного заявнику ОСОБА_4 моторного човна, який знаходиться по вул. Чубанова, буд. 4-В, на «9-му причалі». 08.07.2015 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань з кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 9).

Згідно акту службової перевірки комісії ГО ЧП «Південний» в складі: голови комісії - ОСОБА_5, членів комісії - ОСОБА_6, ОСОБА_7, затвердженого головою Ради ГО ЧП «Південний» ОСОБА_8, від 17 липня 2015 року, службова перевірка проводилась з метою встановлення причин, які призвели до втрати майна човновласника ОСОБА_4 внаслідок до неналежного виконання начальником причалу ОСОБА_3 та охоронцями своїх трудових/службових обов'язків, неналежне виконання начальником причалу ОСОБА_3 п. 4.30 Статуту ГО ЧП «Південний», п.п. 10, 13 Положення «Про порядок надання майна, ресурсів, послуг членам ГО ЧП «Південний», затвердженого Загальними зборами членів ГО ЧО «Південний», привело до розкрадання/зникнення майна човновласників організації. А саме, неналежне виконання своїх службових обов'язків по організації та керуванню роботою охоронців, внаслідок чого стало відомо про з'явлення їх на роботу на підпитку, вночі охоронці не обходили територію причалу, не здавали-приймали охоронюване майно по відповідному опису та не несли за скоєні службові порушення будь-якої відповідальності. Внаслідок проведеної перевірки комісією було запропоновано за одноразове грубе порушення трудових обов'язків начальником причалу ОСОБА_3, яке спричинило значну матеріальну шкоду, Раді та Голові Ради ГО ЧП «Південний» звільнити ОСОБА_3 з займаної посади (а.с. 11-13).

Відповідно до п.п. 4.27, 4.30 статуту ГО ЧП «Південний» начальник причалу є посадовою особою, організує та керує роботою найманих штатних працівників, вживає заходи щодо зберігання та охорони майна та території організації (а.с. 26-27, 66-71).

Представник відповідача у засіданні суду першої інстанції позов визнав, суду пояснив, що позивач є членом ГО ЧП «Південний», має власний човен, з якого невстановлена особа 08 липня 2015р. викрала двигун. ГО ЧП «Південний» було проведено службову перевірку, за результатами якої вирішили прийняти заходи по посиленню охорони майна на території причалу. Причиною крадіжки є неналежне виконання своїх обов'язків начальником причалу ОСОБА_3, якого за грубе порушення трудових обов'язків звільнено з роботи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення вищезазначених вимог статуту організації начальник причалу ОСОБА_3 належним чином роботу охоронців не організував, дійові заходи щодо зберігання та охорони майна не вживав, що також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Неналежне виконання своїх службових обов'язків начальником причалу ОСОБА_3 призвело до крадіжки майна позивача.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Так, за ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 11 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 58 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

У ст. 61 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування. Так, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із факту доведеності того, що неналежне виконання своїх службових обов'язків начальником причалу ОСОБА_3 призвело до крадіжки майна позивача, пославшись на пояснення представника відповідача, визнання останнім позову, вищевказаний акт службової перевірки від 17 липня 2015 року, показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Проте, вищезазначені докази не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту того, що дії ОСОБА_3 як начальника ГО ЧП «Південний» під час виконання ним службових обов'язків призвели до завдання матеріальної шкоди ОСОБА_4

У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо безпідставного зазначення в рішенні, що саме його дії як начальника ГО ЧП «Південний» під час виконання ним службових обов'язків призвели до завдання матеріальної шкоди ОСОБА_4, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення зазначених висновків суду.

Як зазначалося вище, відповідачем рішення суду не оскаржується, а колегія суддів не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2016 року по цій справі змінити, виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду про те, що саме дії начальника Громадської організації човновий причал «Південний» ОСОБА_3 під час виконання ним своїх службових обов'язків призвели до завдання матеріальної шкоди ОСОБА_4.

В іншій частині рішення по цій справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: