Постанова

від 01.11.2016 по справі 820/3587/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 листопада 2016 р. № 820/3587/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Сайтарли А.П.,

представника відповідача - Гаєвської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВД" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-ВД» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.03.2016р. № 0000091403, від 11.03.2016р. № 0000041409, від 17.06.2016р. № 0000731403, від 17.06.2016р. № 0000721403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з підстав та мотивів, викладених в ньому, а також додаткових письмових поясненнях, наданих до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях відповідача, наданих до суду, просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями податкових органів в січні - лютому 2016 року було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 28.08.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 28.08.2012р. по 31.12.2014р.

За наслідками перевірки складено акт від 19.02.2016р. № 62/20-40-14-03-08/38280290 (а.с. 20-61 том 1), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

1. порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до порушення ст. 152 Податкового кодексу України та внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 96053 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 9146 грн., за 2014 рік в сумі 86907 грн.;

2 . порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до порушення ст. 200 Податкового кодексу України і як наслідок було занижено податок на додану вартість в сумі 459268 грн., в тому числі: за квітень 2013 року на суму 51823 грн., за липень 2013 року на суму 17793 грн., за серпень 2013 року на суму 23194 грн., за вересень 2013 року на суму 13475 грн., за жовтень 2013 року на суму 79441 грн., за листопад 2013 року на суму 11172 грн., за грудень 2013 року на суму 6146 грн., за січень 2014 року на суму 3727 грн., за лютий 2014 року на суму 7547 грн., за березень 2014 року на суму 7027 грн., за квітень 2014 року на суму 25018 грн., за травень 2014 року на суму 34043 грн., за червень 2014 року на суму 33057 грн., за липень 2014 року на суму 106307 грн., за серпень 2014 року на суму 10380 грн., за вересень 2014 року на суму 11359 грн., за жовтень 2014 року на суму 9623 грн., за листопад 2014 року на суму 8136 грн.;

3. завищення в грудні 2014 року від'ємного значення ПДВ, що підлягає віднесенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 41671 грн.;

4. порушення абз. б) п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового Кодексу України, у довідці за формою № 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку та сум утриманого з них податку за 2 квартал 2013 року встановлено не подання інформації про суми доходу нарахованого та сплаченого фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності Колонтаевському В.В за перевезення соняшника, згідно договору №16/06 від 16.06.2013р. (р.н.о.к.п.п. 2556901091); за 2 квартал 2014 р. встановлено не подання інформації про суми доходу нарахованого та сплаченого фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності Грищенко Є.Г. (р.н.о.к.п.п. 2784214476) при виплаті доходів за надання транспортних послуг, згідно договору №1004 від 10.04.2014 р.; Колонтаевському В.В. (р.н.о.к.п.п. 2556901091) при виплаті доходів за надання транспортних послуг згідно договору № 16/06 від 16.06.2014 р. у cyмі 8519,2 грн; Курову Є.Г. (р.н.о.к.п.п. 2739000172) при виплаті доходів за надання транспортних послуг згідно договору № 10/04 від 01.07.2014 р. в cyмi 426,8 грн.;

5. порушення п. 16-1 розділу XX Податкового Кодексу України: неутримання військового збору за період з 01. 08.2014р. по 31.12.2014р. в сумі 32,5 грн.

На підставі розгляду зазначеного акта відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.03.2016 р.:

- №0000071403 про збільшення і сплату суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 120 066,25 грн. (в тому числі за основним платежем - 96 053,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 013,25 грн.) (а.с. 91 том 1);

- №0000091403 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41671,00 грн. за грудень 2014 року (а.с. 90 том 1);

- №0000081403 про збільшення і сплату суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 574 085,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 459 268,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 114 817,00 грн.) (а.с. 89 том 1);

- №0000041409 про сплату штрафних санкцій в розмірі 5 273,60 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій (а.с. 92 том 1).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДФС України від 03.06.2016 р. №12258/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.03.2016 р. №0000071403, № 0000081403, №0000091403 в частині висновків акта перевірки щодо взаємовідносин з ТОВ «АНТІК-АГРО» та щодо завищення податкового кредиту на 265 911 грн. по податковим накладним, які було кваліфіковано перевіркою як такі, що оформлені з порушенням вимог законодавства, та, у відповідній частині, штрафні санкції, та залишила без змін вказані податкові повідомлення-рішення в іншій частині та податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.03.2016 року №0000041409.

В зв'язку із вказаним рішенням ДФС України відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.2016р.:

- № 0000731403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170915 грн. (в тому числі за основним платежем - 136732 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 34183 грн.) (а.с. 94 том 1);

- № 0000721403 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 37 420 грн. (в тому числі за основним платежем - 29936 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7484 грн.) (а.с. 96 том 1).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Судом встановлено, що визначаючи з боку позивача порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до порушення ст. 152 Податкового кодексу України та внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 96053 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 9146 грн., за 2014 рік в сумі 86907 грн., податковий орган виходив з того, що податковою перевіркою було встановлено заниження доходу у сумі 163640 гри., внаслідок заниження доходів по рядку 03 ІД Декларацій «Інші доходи» на вартість надлишків комбікормів, отриманих від ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» при переробці сировини на давальний умовах.

Аналізуючи надані до перевірки договори, укладені між ТОВ «АГРО-ВД» та ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» на виготовлення комбікормів на давальницьких умовах від 08.04. 2013 р. № 0196 та від 03.01.2014р. № 004, перевіряючі встановили, що кількість сировини, витраченої для виготовлення комбікорму є меншою ніж отримано готової продукції, а саме, загальна вартість надлишків становить 163640 грн.

Зокрема, згідно акту перевірки зазначено, що ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» за виконання роботи з переробки сировини на комбікорм надає ТОВ «АГРО-ВД» акти виконаних робіт, в яких зазначена вартість послуг з виробництва комбікормів та їх вага. Згідно акту перевірки первинних документів на передачу додаткової сировини для виготовлення надлишків комбікормів ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» не оформлювало.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи між позивачем та ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (Підприємство) були укладені договори на виготовлення комбікормів на давальницьких умовах: № 0196 від 08.04.2013 року (а.с. 105-107 том 1) та №004 від 03.01.2014 р. (а.с. 109-111 том 1).

Згідно вказаних договорів ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (Підприємство) у встановленому порядку і в узгоджені строки по узгодженій з позивачем (Замовником) рецептурі виробляє на давальницьких умовах із сировини замовника та із своєї сировини комбікорми, (в подальшому - продукція) та відпускає їх замовнику, який зобов'язується доставити сировину, сплатити відповідні витрати та вивезти комбікорми. Крім того, згідно пунктів 2.13, 2.1.4, 2.1.5, 4.4.1 обох договорів підприємство зобов'язано узгодити з замовником рецепти не менш ніж за 5 робочих днів до виготовлення комбікорму, сплатити всі витрати, пов'язані з виробництвом комбікормів, вартість додаткових компонентів, сировини, яка надається підприємством Замовнику.

Вартість додаткових компонентів та сировини узгоджується у рецептах, норма виходу готової продукції складає 99% від маси сировини, розмір сушки, некормових відходів та механічних втрат - 1% від маси сировини (згідно «Правил організації і ведення технологічного процесу виробництва комбікормової продукції»), замовник зобов'язується сплатити протягом 2х банківських днів всі витрати підприємства, пов'язані з виготовленням комбікормів та вартість сировини підприємства, яка була використана для їх виготовлення (п. 4.4.1.).

Додатковою угодою до договору № 0196 від 08.04.2013 р. (а.с. 108 том 1) внесено зміни до п.п.2.2.2 договору, згідно яких підприємство зобов'язано сплатити всі витрати, пов'язані з виробництвом комбікормів, вартість додаткових компонентів, сировини, яка надається підприємством замовнику. Вартість додаткових компонентів та сировини включається в загальну вартість виготовлення комбікормів. Кількість сировини підприємства, яка була введена в комбікорми замовника, визначається в «Актах списання сировини в виробництво, приймання здачі готової продукції».

Аналізуючи зміст наведених договорів можна дійти висновку, що норма виходу готової продукції складає 99% від маси сировини, а маса сировини складається з сировини замовника та сировини підприємства.

Таким чином, витрати сировини ТОВ «АГРО-ВД» на виробництво готової продукції становлять менше ніж отримано готової продукції, оскільки на виробництво продукції використано також сировину ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» у відповідності до положень наведених вище договорів.

Судом з досліджених матеріалів справи встановлено, що кількість сировини ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», яка була введена в комбікорми позивача, визначена в «Актах списання сировини в виробництво, приймання здачі готової продукції» (а.с. 218 том 2 - а.с. 113 том 3), що підписані обома сторонами. Факт передачі власної сировини (додаткових компонентів) від ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» до позивача, а також її ціна підтверджуються «Актами передачі сировини для виготовлення комбікорму на давальницьких умовах (а.с. 63-217 том 2).

Таким чином, вартість сировини ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» включена до складу вартості послуг з переробки давальницької сировини та сплачена ТОВ «АГРО-ВД», а розбіжність у вазі отриманих комбікормів та сировини для її виготовлення, переданої безпосередньо ТОВ «АГРО-ВД», обумовлена технологічним процесом визначеним в «Правилах організації і ведення технологічного процесу виробництва комбікормової продукції», а саме використанням додаткових компонентів, сировини, яка надавалася позивачем ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» по узгодженим рецептам.

Наявність зазначених вище договорів на виготовлення продукції на давальницьких умовах, а також актів передачі сировини та актів її списання податковим органом не заперечується.

В зв'язку із встановленим суд зазначає, що відповідно до приписів п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України).

Зі змісту положень п.п.135.4.1 п.135.4 ст. 135 Податкового кодексу України вбачається, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п.п.135.5.4. п. 135.5 ст. 135. Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Судом встановлено, що вартість сировини ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», що використана при виготовленні комбікорму, включена в актах приймання-передачі послуг за договорами № 0196 від 08.04.2013 р. та №004 від 03.01.2014 р. до складу вартості виконаних робіт та сплачена ТОВ «АГРО-ВД» в їх складі.

З огляду на це висновки податкового органу щодо заниження позивачем доходу в сумі 163640 грн. та відповідне заниження податку на прибуток в розмірі 96053 грн. і податку на додану вартість на 459268 грн. не можна вважати обґрунтованими.

Щодо встановленого податковою перевіркою завищення податкового кредиту у сумі 51823 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, оформленим, як вважає відповідач, з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України по операціях з постачальником ТОВ «ПЕГАСАГРОТРЕИД», суд зазначає наступне.

Доходячи висновку про вказане завищення податкового кредиту, податковий орган виходив з того, що при виписці податкових накладних постачальником позивача безпідставно була застосована ставка податку на додану вартість 20% замість пільги.

Суд вважає такі висновки необґрунтованими та зауважує, що відповідно до п. 15.1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу, яким тимчасово (до 01.10.2014 р.) звільнено від оподаткування ПДВ операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД і технічних культур товарних позицій 1205 та 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових і технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових і технічних культур.

Таким чином, право на нарахування ПДВ за вказаною нормою мають не лише сільськогосподарські підприємства - виробники, а і підприємства, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників (перше постачання від сільськогосподарського підприємства).

При поставці зернових та технічних культур, вказаних у Податковому кодексі України кодів УКТ ЗЕД посередником, який безпосередньо придбав такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, такий платник також зобов'язаний нараховувати ПДВ по вказаних операціях. Дані по постачальнику, необхідні для підтвердження обґрунтованості нарахування таким посередником ПДВ при здійсненні вказаних операцій, зазначаються в договорах на поставку продукції.

Так, відповідно до умов договору поставки №13/04 від 13.04.2013р. (а.с. 104 том 1), укладеного між позивачем та ТОВ «ПЕГАСАГРОТРЕИД», останнє гарантує, що на момент укладення договору товар був придбаний безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, який здійснив постачання вирощеного ним товару постачальнику вперше, тобто мало місце перше постачання від сільськогосподарського підприємства. Постачальником на адресу позивача виписано податкові накладні (а.с. 118-122 том 1).

Як встановлено судом, ТОВ «ПЕГАСАГРОТРЕИД» товар, який поставило позивачу, придбало у Фермерського господарства «КЛЕПКИ» та ТОВ «Новоолександрівське» за договорами від 25.02.2013 р. №25.02/01 (а.с. 143 том 1) та від 04.03.2013 р. №04.03/02 відповідно (а.с.150 том 1).

При цьому, ФГ «КЛЕПКИ» та ТОВ «Новоолександрівське» виписали на адресу ТОВ «ПЕГАСАГРОТРЕИД» податкові накладні від 04.04.2013 р., №2/2; від 08.04.2013 р., №3/2, від 08.04.2013 р. №5/2, від 09.04.2013 р. №4/2, від 12.04.2013 року №8/2 (а.с. 145-147, 153,155,157,158 том 1), в графі «порядковий номер» яких зазначено код виду діяльності, що передбачає спеціальний режим оподаткування -2.

Підстав для сумніві у достовірності та належному документальному оформленні вказаних накладних, що може спричинити втрату ними доказовості, у суду не виникає. Їх фактична наявність податковим органом не заперечується.

Формою податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011р. № 1379 передбачено, що в графі «порядковий номер» зазначається код виду діяльності, що передбачає спеціальний режим оподаткування (2, або 3, або 4), у разі складання податкової накладної за такою діяльністю. Після дробу записують свій вид діяльності сільгоспвиробники, які працюють за ст. 209 ПКУ (код «2»), при оформленні ПН на постачання сільгосппродукції власного виробництва.

Крім того, відповідно до даних з реєстру платників ПДВ, які містяться на офіційному сайті http: // sfs.gov.ua фермерське господарство «Клепки» (іпн. 301360520182) зареєстровано суб'єктом спецрежиму з 01.01.2009 р. , назва виду діяльності: вирощування зернових та технічних культур; Товариство з обмеженою відповідальністю «Новоолександрівське» (і.п.н. 340729320081) зареєстровано суб'єктом спецрежиму з 01.01.2009 р., назва виду діяльності: вирощування зернових та технічних культур (а.с. 144, 151 том 1).

Таким чином, в даному випадку ТОВ «Агро-ВД» придбало пшеницю у ТОВ «ПЕГАСАГРОТРЕИД», яке є підприємством, що безпосередньо придбало її у сільськогосподарського підприємства - виробника та має право, відповідно до вимог п. 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, нараховувати ПДВ на її вартість.

Право позивача на податковий кредит виникло у нього на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ПЕГАСАГРОТРЕИД».

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 84909,03 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, оформленим з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з Харківською державною зооветеринарною академією, судом встановлено, що вони також ґрунтуються на доводах про безпідставне застосування при виписці податкових накладних ставки податку на додану вартість 20% замість пільги.

В зв'язку із цим суд зазначає, що матеріалами справи встановлено укладення між Харківською державною зооветеринарною академією (надалі - ХДЗВА) та ТОВ «АГРО-ВД» договорів поставки товару:

- № 28/08 від 28.08.2013р. (а.с. 103 том 1), відповідно до якого ХДЗВА зобов'язується передати у власність позивача соняшник та гарантує, що поставка товару є першою від постачальника як сільськогосподарського підприємства-виробника.

- № 29/07 від 29.07.2013р. (а.с. 102 том 1), відповідно до якого ХДЗВА зобов'язується передати у власність позивача ячмінь фуражний, овес фуражний та гарантує, що поставка товару є першою від постачальника як сільськогосподарського підприємства-виробника.

- № 16/04 від 16.04.2014р., відповідно до якого ХДЗВА зобов'язується передати у власність позивача пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник та гарантує, що товар є власністю постачальника.

Згідно Довідки АБ № 716308 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 234 том 1) судом встановлено, що крім основного виду діяльності (вища освіта код КВЕД 85.42), ХДЗВА здійснює діяльність пов'язану зі змішаним сільським господарством (код КВЕД 01.50) та вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).

ХДЗВА не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, не перебуває на спеціальному режимі оподаткування, але є сільськогосподарським підприємством -виробником в силу приписів п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 та п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України. Вироблені ХДЗВА та реалізовані ТОВ «Агро-ВД» зернові культури є сільськогосподарським товаром в розумінні статті 209 Податкового кодексу України.

Діяльність ХДЗВА пов'язана з біологічними процесами вирощування сільськогосподарської продукції (вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур) і така діяльність призвела до передбаченого законодавством результату - отримання врожаю готової сільськогосподарської продукції, а тому така діяльність є виробництвом сільськогосподарської продукції.

При цьому, ХДЗВА самостійно (безпосередньо) здійснює таку діяльність, а тому отримана в її результаті продукція є сільськогосподарською продукцією власного виробництва.

За господарськими операціями з постачання зернових та насіння соняшника ХДЗВА в липні, серпні, вересні, жовтні 2013 року та квітні, липні 2014 року цим підприємством були виписані ТОВ «Агро-ВД» податкові накладні на загальну суму 509454,20грн., в т. ч. ПДВ 84909,03грн., які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 209-216 том 1).

Листом № 59-01-120 від 01.03.2016р. (а.с. 163 том 1) ХДЗВА повідомила, що вищенаведені податкові накладні були відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди ХДЗВА. Нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказаними господарськими операціями були сплачені до Державного бюджету України у встановлені діючим законодавством строки та в повному обсязі.

Також ХДЗВА у своєму листі зазначило, що у законодавчо встановлені строки проведено камеральні перевірки податкової звітності з ПДВ Харківської державної зооветеринарної академії за липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року та квітень, липень 2014 року, порушень щодо нарахування та сплати податку на додану вартість контролюючим органом встановлено не було.

Податкові накладні, виписані ХДЗВА, на підставі яких позивачем було сформовано суми податкового кредиту, були прийняті без зауважень контролюючим органом, а податкові накладні, в яких сума ПДВ перевищує 10000грн. зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується в акті перевірки ДФС.

Таким чином, ХДЗВА за податковими накладними, переліченими в акті податкової перевірки відображено та сплачено до бюджету податок на додану вартість, який ТОВ «АГРО-ВД» задекларувало в якості податкового кредиту.

З вищенаведеного слідує, що ТОВ «Агро-ВД» мало право задекларувати податковий кредит по вказаним податковим накладним, оскільки відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В зв'язку з наведеним безпідставними є доводи відповідача про те, що ХДЗВА не є сільськогосподарським товаровиробником і не мала права на включення ПДВ до ціни реалізованих на адресу ТОВ «Агро-ВД» зернових культур, що потягло в подальшому неправомірне, на думку відповідача, завищення позивачем податкового кредиту в сумі 84909,03 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, оформленим з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Щодо встановленого податковою перевіркою порушення - перевищення ліміту готівки в касі підприємства, судом встановлено, що за дане порушення, яке мало місце на думку відповідача, до позивача застосовано штраф у двократному розмірі виявленої понадлімітної готівки за кожен день, а саме: 2636,80 Х 2 = 5273,60 грн.

При цьому суд зауважує, що в акті податкової перевірки від 19.02.2016р. № 62/20-40-14-03-08/38280290 (п. 3.7.3, а.с. 58 том 1) не зазначено в якому саме періоді виявлено понадлімітну готівку в касі (не вказано конкретної дати виявленого порушення), не зазначено природу походження цього залишку та термін знаходження його в касі підприємства.

Разом з тим, відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (зареєстровано в Мінюсті України 26.10.2015р. за № 1300/27745) в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів, виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Очевидно, що при недотриманні вимог зазначеного Порядку щодо необхідності посилання на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, тощо, передчасними є висновки про наявність порушення, які не ґрунтуються на конкретних відомостях, досліджених при проведенні перевірки та наведених в акті, складеному за її результатами.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства. Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 2.10 Положення №637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Враховуючи, що згідно акту перевірки не було зазначено в якому періоді виявлено понадлімітну готівку в касі позивача (не зазначено дату), висновок про перевищення ліміту готівки є передчасним.

Суд зазначає, що у рішенні ДФС України від 03.06.2016 року № 12258/6/99-99-11 -01-01-25, прийнятому за результатами розгляду скарги позивача, встановлені в акті перевірки порушення правил обігу готівки пов'язуються із невідповідністю змісту видаткових касових ордерів, які були складені 17.09.2013 р. та 16.10.2013 р., проте з акту перевірки від 19.02.2016р. № 62/20-40-14-03-08/38280290 цього не слідує.

Крім того, штрафні (фінансові) санкції застосовані спірним рішенням відповідача у березні 2016 року, тобто після спливу встановленого статтею 250 ГК України граничного терміну їх застосування.

Доходячи такого висновку, суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України в рішенні від 04. 11.2014 р. №21-466а14.

Так, згідно неї, до правовідносин, що виникають у зв'язку із порушенням суб'єктами господарювання Положення про ведення касових операцій у національній валюті затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 в Україні та на підставі Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», застосовуються строки, передбачені ст.250 Господарського кодексу України.

Також зазначеним рішенням визначено, що за своєю суттю передбачена статтею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією (у вигляді адміністративно-господарського штрафу), а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Що стосується правовідносин, які були предметом розгляду Верховного Суду України у постанові від 04.11.2014 р. №21-466а14, то вони виникли у 2009 році.

Стаття 250 Господарського кодексу України, у редакції 2009 року, складалася з однієї частини, та передбачала, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Статтю 250 Господарського кодексу України було доповнено частиною другою згідно із Законом № 2756-VІ від 02.12.2010 р., у відповідності до якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Враховуючи той факт, що в розумінні ст.ст. 75, 85 Конституції України а ні Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 в Україні, а ні Указ Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» не є законом, а натомість підзаконним нормативно-правовим актом, тому положення ч.2 ст.250 Господарського кодексу України не поширюються на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Указом Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» як підзаконним нормативно-правовим актом.

Виходячи з цього, відповідачем необґрунтовано застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах в розмірі 5273,60 гривень.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 52, 55, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВД" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 11.03.2016 року №0000091403 та №0000041409, від 17.06.2016 року №0000731403.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВД" (код ЄДРПОУ 38280290) судовий збір у розмірі 3829 (три тисячі вісімсот двадцять дев'ять) 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 07 листопада 2016 року.

Суддя Панченко О.В.