Постанова

від 21.11.2016 по справі 823/1519/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року справа № 823/1519/16

10 год. 32 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: представників позивача Перехрест Н.В., Романець О.І. та Семченко Р.І., - за довіреностями, представника відповідача Павленко М.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» (далі-позивач), в якій просить:

- визнати неправомірними дії Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі-відповідач), в частині проведення перевірки взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» з приватним підприємством «Віва Трейдінг» (код ЄДРПОУ - 39070777) та приватним підприємством «ІН КАР» (код ЄДРПОУ - 38438640);

- скасувати податкові-повідомлення рішення відповідача від 05.10.2016 року:

№ 0001632200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 332 058 грн 00 коп.;

№ 0001612200, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість в розмірі 83 015 грн 00 коп.;

№ 0001642200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 269 698 грн 00 коп.;

№ 0001652200, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток в розмірі 67 425 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає що 13.09.2016 Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 07.02.2013 по 31.12.2015 про що складено акт № 91/23-12-14-014/38573760. На підставі акту перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.10.2016 № 0001632200, № 0001612200, № 0001642200 та № 0001652200, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції. Вважаючи, що під час проведення перевірки посадові особи відповідача перевищили свої повноваження, дійшли необґрунтованих висновків про господарську діяльність позивача з підстав своєчасності, достовірності, повноти дотримання вимог податкового законодавства, позивач звернувся до суду та просить скасувати вказані податкові повідомлення-рішення. Також позивачем зазначено, що дії відповідача щодо проведення перевірки є неправомірними, у зв'язку з тим, що відповідно до п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 цього кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Так, державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, відповідно до п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «ІН КАР» за вересень 2014 року, за результатами якої було складено акт від 06.04.2015 № 2339/15-53-22-03/3857360 та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000122205, № 0000132205 від 17.04.2015. Крім того, державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, згідно п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Віва Трейдінг», за результатами якої було складено акт від 25.05.2015 № 4450/15-53-22-03/3857360 та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000785203, № 0000762203 від 20.07.2015. Отже, незважаючи на, те що по товариству з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» податковим органом уже проводилися перевірки, які передбачені п.п.78.1.1 та п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України по відносинах з вищевказаними контрагентам, відповідачем повторно проведено перевірки господарських операцій по взаємовідносинах з вказаними підприємствами, а отже такі дії контролюючого органу щодо проведення перевірки суперечать податковому законодавству України.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 13.09.2016 № 91/23-12-14-014/38573760 про документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 07.02.2013 по 31.12.2015. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентами позивача, та встановлено неможливість виконання контрагентами позивача фінансово-господарської діяльності. На думку органів державної фіскальної служби, висновків інших податкових органів достатньо для висновку про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав податкові повідомлення-рішення від 05.10.2016 05.10.2016 № 0001632200, № 0001612200, № 0001642200 та № 0001652200 року є правомірними та обґрунтованими. Крім того, щодо правомірності проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача зазначив, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 07.02.2013 по 31.12.2015 проведена на підставі ухвали слідчого судді від 14.07.2016 у справі № 761/25089/16-к Шевченківського районного суду м. Києва про призначення перевірки у кримінальному провадженні № 3201317000000044, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч.1 ст. 212, ч. 3 с. 212 Кримінального кодексу України. Також відповідачем зазначено, що згідно з п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

На підставі викладеного представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» 06.02.2013 зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 38573760.

Посадовими особами Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на підставі наказу від 26.08.2016 № 238 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства відповідно п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 81, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва про призначення перевірки у кримінальному провадженні № 3201317000000044, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч.1 ст. 212, ч. 3 с. 212 Кримінального кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного а іншого законодавства за період з 07.02.2013 по 31.12.2015, про що складено акт від 13.09.2016 № 91/23-12-14-014/38573760.

Висновками акту перевірки встановлено, наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у деклараціях з податку на додану вартість в загальній сумі 332 058 грн, в тому числі за серпень 2013 року на суму 50 258 грн, за жовтень 2013 року на суму 68 333 грн, за листопад 2013 року на суму 33 334 грн, за березень 2015 року на суму 58 333 грн, за жовтень 2015 року на суму 58 000 грн, за листопад 2015 року на суму 63 800 грн;

- п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 269 698 грн, у тому числі за 2013 рік в сумі 144 328 грн та за 2015 рік на суму 125 370 грн.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.10.2016:

№ 0001632200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 332 058 грн 00 коп.;

№ 0001612200, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість в розмірі 83 015 грн 00 коп.;

№ 0001642200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 269 698 грн 00 коп.;

№ 0001652200, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток в розмірі 67 425 грн 00 коп.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду, за їх оскарженням.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Зокрема порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отриманого судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 14.1.181 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Амінус», товариством з обмеженою відповідальністю «Вальмакор», приватним підприємством «ТОП Трейдінг», позивачем надано до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши надані позивачем документи, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Амінус».

Між позивачем (покупець) і товариством з обмеженою відповідальністю «Амінус» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу агрегату тракторного для внесення в почву водного аміаку V-2.5м 3 № 10 від 10.03.2015. Відповідно до зазначеного договору продавець продає і передає, а покупець купує і приймає агрегат тракторний для внесення в почву водного аміаку V-2.5м 3 у складі культиватор КРН-5.6Б, ємність V-2.5м 3 за ціною 350 000 грн в тому числі ПДВ.

На виконання умов вказаного договору надано наступні документи: видаткову накладну № 0311/06 від 11.03.2015 на суму 350 000 грн, в тому числі ПДВ 58 333 грн 33 коп., акт приймання-передачі від 11.03.2015, товарно-транспортну накладну № 00001 від 11.03.2015.

Щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Вальмакор», судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Вальмакор» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 41 від 16.10.2015. Відповідно до зазначеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця мінеральне добриво - аміак рідкий ГОСТ 6221-90 в кількості 10 тон. Крім того між вказаними сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 30.10.2015 на купівлю аміаку рідкого ГОСТ 6221-90 в кількості 20 тон, № 2 від 13.11.2015 на купівлю аміаку рідкого ГОСТ 6221-90 в кількості 11 тон, № 3 від 20.11.2015 на купівлю аміаку рідкого ГОСТ 6221-90 в кількості 22 тони.

На виконання умов вказаного договору надано наступні документи, видаткові накладні: № 15 від 19.10.2015 на суму 116 000 грн, в тому числі ПДВ 19 333 грн 33 коп., № 27 від 02.11.2015 на суму 232 000 грн, в тому числі ПДВ 38 666 грн 67 коп., № 35 від 16.11.2015 на суму 127 600 грн, в тому числі ПДВ 21 266 грн 67 коп., № 43 від 20.11.2015 на суму 255 200 грн, в тому числі ПДВ 42 533 грн 33 коп., податкові накладні: № 36 від 16.10.2015 на суму 116 000 грн, в тому числі ПДВ 19 333 грн 33 коп., № 59 від 30.10.2015 на суму 232 000 грн, в тому числі ПДВ 38 666 грн 67 коп., № 15 від 13.11.2015 на суму 127 600 грн, в тому числі ПДВ 21 266 грн 67 коп., № 18 від 20.11.2015 на суму 255 200 грн, в тому числі ПДВ 42 533 грн 33 коп.

Крім цього, як доказ перевезення товару за вказаним договором, позивачем суду надано договір про надання послуг № 78 від 01.10.2015, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_6 надав позивачу послуги з перевезення безводного аміаку. На виконання вказаного договору № 78 від 01.10.2015 суду надано товарно-транспортні накладні 19.10.2015 № 42, від 02.11.2015 № 56, від 16.11.2015 № 71 та від 20.11.2015 № 95, акти надання послуг № 5 від 19.10.2015, № 1 від 02.11.2015, № 3 від 16.11.2015, № 4 від 20.11.2015.

Також під час розгляду справи досліджено лист регіонального сервісного центру в Черкаській області Міністерства внутрішніх справі України від 17.11.2016 № 31/23/1-1873, відповідно до якого зазначено, що один із автомобілів, які вказані у відповідних товарно-транспортних накладних (19.10.2015 № 42, від 02.11.2015 № 56, від 16.11.2015 № 71 та від 20.11.2015 № 95) зареєстровано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, на інші транспортні засоби ОСОБА_6 отримував тимчасові реєстраційні талони на право користування, що підтверджує можливість здійснення перевезення безводного аміаку від товариства з обмеженою відповідальністю «Вальмакор» до підприємства позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 за договором № 78 від 01.10.2015.

Дослідивши надані позивачем документи, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з приватним підприємством «ТОП Трейдінг».

Між позивачем (покупець) та приватним підприємством «ТОП Трейдінг» (продавець) було укладено договори купівлі-продажу мінерального добрива - аміаку рідкого ГОСТ 6221-90, а саме: № 7 від 22.08.2013 про купівлю аміаку рідкого в кількості 29 тон, № 12 від 27.08.2013 про купівлю аміаку рідкого в кількості 100 тон, № 25 від 16.10.2013 про купівлю аміаку рідкого в кількості 12 тон, № 29 від 22.10.2013 про купівлю аміаку рідкого в кількості 24 тони, № 33 від 24.10.2013 про купівлю аміаку рідкого в кількості 26 тон, № 41 від 31.10.2013 про купівлю аміаку рідкого в кількості 20 тон, № 53 від 15.11.2013 про купівлю аміаку рідкого в кількості 20 тон, № 59 від 28.11.2013 про купівлю аміаку рідкого в кількості 20 тон.

На виконання умов вказаного договору надано наступні документи, видакові накладні: № 22/08 від 22.08.2013 на суму 135 000 грн, в тому числі ПДВ 22 500 грн 00 коп., № 28/09 від 28.08.2013 на суму 120 000 грн, в тому числі ПДВ 20 000 грн 00 коп., № 26/09 від 26.09.2013 на суму 46 550 грн, в тому числі ПДВ 7 758 грн 30 коп., № 17/10 від 17.10.2013 на суму 60 000 грн, в тому числі ПДВ 10 000 грн 00 коп., № 23/10 від 23.10.2013 на суму 120 000 грн, в тому числі ПДВ 20 000 грн 00 коп., № 25/10 від 25.10.2015 на суму 130 000 грн, в тому числі ПДВ 21 666 грн 67 коп., № 01/11 від 01.11.2013 на суму 100 000 грн, в тому числі ПДВ 16 666 грн 67 коп., № 18/11 від 18.11.2013 на суму 100 000 грн, в тому числі ПДВ 16 666 грн 67 коп., № 29/13 від 29.11.2013 на суму 100 000 грн, в тому числі ПДВ 16 666 грн 67 коп., податкові накладні: № 1576 від 22.08.2013 на суму 135 000 грн, в тому числі ПДВ 22 500 грн 00 коп., № 1971 від 27.08.2013 на суму 120 000 грн, в тому числі ПДВ 20 000 грн 00 коп., № 1805 від 25.09.2013 на суму 46 550 грн, № 1128 від 16.10.2013 на суму 60 000 грн, в тому числі ПДВ 10 000 грн 00 коп., № 1589 від 22.10.2013 на суму 120 000 грн, в тому числі ПДВ 20 000 грн 00 коп., № 1732 від 24.10.2013 на суму 130 000 грн, в тому числі ПДВ 21 666 грн 67 коп., № 2305 від 31.10.2013 на суму 100 000 грн, в тому числі ПДВ 16 666 грн 67 коп., № 1057 від 15.11.2013 на суму 100 000 грн, в тому числі ПДВ 16 666 грн 67 коп., № 2035 від 28.11.2013 на суму 100 000 грн, в тому числі ПДВ 16 666 грн 67 коп.

Крім цього, як доказ передання товару за вказаними договорами купівлі-продажу, позивачем суду надані товарно-транспортні накладні: № 101 від 29.08.2013, № 80 від 23.08.2013, № 46 від 22.08.2013, № 433 від 29.11.2013, № 426 від 28.11.2013, № 401 від 19.11.2013, № 395 від 18.11.2013, № 326 від 05.11.2013, № 120 від 28.08.2013, № 186 від 26.09.2013, № 214 від 18.10.2013, № 254 від 22.10.2013, № 261 від 23.10.2013, № 269 від 24.10.2013, № 286 від 25.10.2013, № 315 від 04.11.2013.

Дослідивши факти викладені в акті перевірки по вищевказаним контрагентам позивача, суд дійшов висновку про те, що вони не відповідають положенням нормативно-правових актів України та спростовуються наявними первинними документами які були надані перевіряючим в повному обсязі та які були відображені у самому акті перевірки.

Щодо наявності помилок при складенні первинних документів суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем доведено безпідставність вказаних в акті перевірці обставин щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Амінус», товариством з обмеженою відповідальністю «Вальмакор», приватним підприємством «ТОП Трейдінг», як наслідок відповідачем неправомірно нараховано позивачу податок на додану вартість, податок на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Щодо визнання неправомірними дій Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в частині проведення перевірки взаємовідносин товариства з обмеженою відповідалоьністю «Інфоазот Інвест» з приватним підприємством «Віва Трейдінг» та приватним підприємством «ІН КАР», суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Зазначена норма Податкового кодексу України містить імперативний припис щодо обов'язку податкового органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання постанови (ухвали суду) слідчого у кримінальній справі.

При цьому, виконання такого обов'язку не передбачає дослідження органом податкової служби підстав призначення відповідної перевірки слідчим, оцінювання правомірності та законності цієї перевірки. Правова оцінка дій слідчого щодо призначення податкової перевірки у рамках кримінальної справи здійснюється у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

Згідно з п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушення кримінальної справи.

З матеріалів справи, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 07.02.2013 по 31.12.2015 проведена на підставі ухвали слідчого судді від 14.07.2016 у справі № 761/25089/16-к Шевченківського районного суду м. Києва про призначення перевірки у кримінальному провадженні № 3201317000000044, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч.1 ст. 212, ч. 3 с. 212 Кримінального кодексу України.

Положеннями ст. 21 Податкового кодексу України визначені обов'язки органів фіскальної служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т. ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача Звенигородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області діяла на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, а отже в цій частині позов не підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача з відповідача належить стягнути суму судового збору в розмірі 11 282 грн. 95 коп., відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 05.10.2016 року № 0001632200, № 0001612200, № 0001642200, № 0001652200.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (ідентифікаційний код - 39785739) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» (ідентифікаційний код - 38573760) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 11 282 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн 95 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанову складено у повному обсязі 28.11.2016.