Постанова

від 21.11.2016 по справі 907/914/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р. Справа № 907/914/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,

за участю представників:

від стягувача - не з'явився

від боржника - не з'явився

від ВПВР УДВС ГУЮ у Закарпатській області - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, вих.№06-03/Г-69 від 27 жовтня 2016 року

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2016 року (суддя Журавчак Л.С.),

винесену за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, вих.№06-03/104 від 22 лютого 2016 року на дії органу виконання рішень з виконання наказу

у справі №907/914/15

за позовом Відділу з питань приватизації майна в районі ОСОБА_2 районної ради, м. Виноградів Закарпатської області

до відповідача ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, м. Виноградів Закарпатської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 районна рада, м. Виноградів Закарпатської області

про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та передати його за актом приймання-передачі

в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13 жовтня 2016 року у справі №907/914/15 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, вих.№06-03/104 від 22 лютого 2016 року про визнання незаконною та скасування постанови начальника Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 16 лютого 2016 року, якою скасовано постанову державного виконавця вказаного відділу від 05 лютого 2016 року про закінчення виконавчого провадження №49715128 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 16 листопада 2015 року у справі №907/914/15.

Ухвала суду мотивована тим, що начальником Відділу ПВР ОСОБА_1 ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3, при здійсненні контролю за діями державного виконавця при примусовому виконанні наказу №907/914/15 від 16.11.2015 року, визнано дії старшого державного виконавця відділу ПВР ОСОБА_4 такими, що вчинені не в повному обсязі, без врахування вимог ч.2 ст.75, ст.42 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим, ним винесено постанову від 16.02.2016 року про скасування документу «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 05.02.2016 року по виконанню наказу №907/914/15 та пунктом 2 резолютивної частини згаданої постанови зобов'язано державного виконавця відділу ПВР ОСОБА_4 вжити заходів щодо відновлення такого виконавчого провадження відповідно до вимог ст.51 ЗУ «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції визнав дії начальника Відділу ПВР ОСОБА_1 ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 16.02.2016 року такими, що відповідають вимогам закону, а скаргу боржника такою, що не підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 13 жовтня 2016 року по справі №907/914/15 та прийняти нове рішення, яким задоволити скаргу ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області. Зокрема, зазначає, що для винесення спірної постанови у начальника Відділу ПВР не було жодних підстав, оскільки дії державного виконавця проведені в повному обсязі у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження» та останній правомірно на підставі ч.3 ст.75 вказаного Закону виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Поряд з тим, зазначає, що відповідно до ст.83 ЗУ «Про виконавче провадження» начальник має право скасувати постанову державного виконавця лише у разі, якщо остання суперечить вимогам закону, в той час як у спірній постанові начальника Відділу ПВР зазначено, що дії державного виконавця визнано такими, що вчинені не в повному обсязі. Крім того, зазначає, що виконання судового рішення в даній справі не можливе без участі боржника, оскільки примусове виконання рішення передбачає проникнення до службових та офісних приміщень, в яких зберігається табельна вогнепальна зброя та саме по собі рішення містить вказівку про вчинення дій з боку боржника, у зв'язку з чим, вважає, що державний виконавець правомірно виніс постанову від 05.02.2016 року про закінчення виконавчого провадження (ВП №49715128).

Представники стягувача, ВПВР УДВС ГУЮ у Закарпатській області та ОСОБА_2 районної ради в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду від 07.11.2016 року (арк. арк. справи 134, 135, 136 том ІІІ).

Представник боржника також не з'явився в судове засідання (належним чином повідомлений - арк. справи 137 том ІІІ), однак, 18 листопада 2016 року від останнього надійшла заява за вих.№06-03/Г-78 від 17.11.2016 року (факсограма), в якій боржник просив відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення участі свого представника в судове засідання.

Розглянувши клопотання боржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне:

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Неявка представника скаржника в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Слід зазначити, що ухвалою апеляційного суду від 07.11.2016 року явка учасників судового процесу в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а до поданого клопотання боржник не долучив жодних доказів, які б підтверджували ті обставини, на які він посилається як на підстави для відкладення розгляду справи (зокрема, неможливість забезпечити участь свого представника в судове засідання). З огляду на наведене, клопотання скаржника є необґрунтованим та не підтвердженим документально.

Поряд з тим, у п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно згідно з ч.2 ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оскільки явка учасників не визнавалась обов'язковою, враховуючи положення ч.2 ст.121-2 ГПК України та передбачений ст.102 ГПК України, строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, який закінчується 22 листопада 2016 року, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.10.2015 року по справі №907/914/15 позов Відділу з питань приватизації майна в районі ОСОБА_2 районної ради задоволено. Суд вирішив зобов'язати ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області звільнити нежитлове приміщення колишнього Райвійськкомату: кімнати № 4, 5, 6, 7, 8, 15, 20, 21, 22, 23, 24 на І-му поверсі будівлі колишнього райвійськкомату, загальною площею 121,5 кв. м. та частину коридору №17, підвальне приміщення (заглиблений командний пункт) загальною площею 97,85 кв. м. (згідно з інвентаризаційною справою на об'єкт від 27.01.2009) і навіс (літ. В), розташовані за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, 53 та передати його за актом приймання-передачі Відділу з питань приватизації майна в районі. Поряд з тим, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області на користь Відділу з питань приватизації майна в районі 1218 грн. - у відшкодування судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 року зазначене вище рішення суду першої інстанції залишено без змін.

16 листопада 2015 року на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.10.2015 року по справі №907/914/15 видано два накази.

Апеляційним судом також встановлено, що 23 грудня 2015 року Відділ з питань приватизації майна в районі ОСОБА_2 районної ради Закарпатської області звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області з заявою (вих.№20/04-6 від 22.12.2015 року) про прийняття до примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2015 року у справі №907/914/15 про зобов'язання боржника звільнити нежитлові приміщення та передати їх за актом приймання-передачі стягувачу (арк. справи 235 том ІІ).

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 23 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження №49715128 з виконання вказаного вище наказу; боржнику надано строк для самостійного виконання наказу до 30 грудня 2015 року (арк. справи 237 том ІІ).

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 05 січня 2016 року доручено Відділу ДВС Виноградівського РУЮ провести перевірку виконання рішення суду, відповідно до ч.1 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» з метою належного виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2015 року у справі №907/914/15 (арк. справи 238 том ІІ).

11 січня 2016 року державним виконавцем Відділу ДВС Виноградівського РУЮ складено акт, у відповідності до якого встановлено, що рішення суду по справі №907/914/15 не виконано, а приміщення - не звільнено. (арк. справи 239 том ІІ).

15 січня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про накладення та стягнення з боржника штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду (арк. справи 221 том І).

Поряд з тим, постановою державного виконавця від 15 січня 2016 року стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 2040 грн. (арк. справи 237 том І).

21 січня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області складено акт, яким встановлено, що інформація про причини невиконання боржником рішення суду відсутня (арк. справи 240 том ІІ).

22 січня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про накладення та стягнення з боржника штрафу в розмірі 1360 грн. за невиконання рішення суду (арк. справи 250 том І).

05 лютого 2016 року старшим державним виконавцем Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (п.11 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження»). (арк. справи 20 том ІІІ).

16 лютого 2016 року начальником Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області, керуючись ст.83 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про скасування процесуального документу - «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 05.02.2016 року (арк. справи 241 том ІІ).

Не погодившись з вказаною постановою, боржник - ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області звернулось до господарського суду із скаргою (вих.№06-03/104 від 22 лютого 2016 року), в якій просить суд визнати незаконною та скасувати постанову начальника Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 16 лютого 2016 року про скасування процесуального документа. Поряд з тим, у скарзі боржник просить на час розгляду скарги зупинити виконавче провадження та вчинення дій з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області у справі №907/914/15.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.5 ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В силу положень ч.2 ст.17 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинного на момент відкриття виконавчого провадження) відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, серед яких і судові накази (п.3).

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (ч.ч.1, 3 ст.6 ЗУ «Про виконавче провадження»).

У скарзі боржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову начальника Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 16 лютого 2016 року про скасування процесуального документа, винесену на підставі ст.83 ЗУ «Про виконавче провадження».

Так, у відповідності до ст.83 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення спірної постанови - в редакції від 23.12.2015 року) контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Частиною 2 наведеної вище статті Закону передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

У спірній постанові начальника Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 16 лютого 2016 року зазначено, що 16.02.2016 року останнім в порядку ст.83 ЗУ «Про виконавче провадження» проведено перевірку, за результатами якої винесено постанову від 16.02.2016 року, згідно з якою дії старшого державного виконавця Відділу ПВР ОСОБА_4 визнано такими, що вчинено не в повному обсязі, без урахування вимог ч.2 ст.75 та ст.42 ЗУ «Про виконавче провадження».

Стаття 75 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачала, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 вказаної статті Закону передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Слід зазначити, що постанову про закінчення виконавчого провадження від 05 лютого 2016 року винесено старшим державним виконавцем Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області керуючись п.11 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до вказаного пункту статті 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Слід зазначити, що доказів про неможливість виконати наказ без участі боржника орган ДВС суду не надав. Разом з тим, такі докази відсутні і у матеріалах справи.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк, який в даному випадку закінчувався 23 лютого 2016 року. Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає дії старшого державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження (05 лютого 2016 року) передчасними та такими, що суперечать положенням, зокрема і Закону України «Про виконавче провадження».

Європейський суд з прав людини у п.40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначає, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Частиною 5 ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Поряд з тим, статтею 11 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Визнавши дії старшого державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинця В.О. такими, що вчинено не в повному обсязі, начальник Відділу ПВР, керуючись ст.83 ЗУ «Про виконавче провадження», постановою від 16.02.2016 року скасував постанову старшого державного виконавця від 05.02.2016 року та зобов'язав останнього вжити заходів щодо відновлення такого виконавчого провадження відповідно до вимог ст.51 ЗУ «Про виконавче провадження».

Вчинення старшим державним виконавцем виконавчих дій не в повному обсязі підтверджується також і подальшим виконанням рішення суду, доказом чого слугує постанова старшого державного виконавця від 25 травня 2016 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49, 50 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з виконанням у повному обсязі рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.10.2015 року по справі №907/914/15 (арк. справи 33 том ІІІ).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що винісши постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2016 року, старший державний виконавець Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області передчасно закрив виконавче провадження та не вчинив у повному обсязі дії, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 16 листопада 2015 року про зобов'язання боржника звільнити нежитлові приміщення та передати їх за актом приймання-передачі стягувачу, порушивши положення ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим, начальником вказаного відділу законно прийнято постанову від 16.02.2016 року про скасування постанови старшого державного виконавця від 05.02.2016 року про закінчення виконавчого провадження.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, вих.№06-03/104 від 22 лютого 2016 року про визнання незаконною та скасування постанови начальника Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 16 лютого 2016 року, винесеної в межах виконавчого провадження №49715128 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 16 листопада 2015 року у справі №907/914/15.

Одночасно колегія суддів зазначає, що у п.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що відповідно до ст.121-1 ГПК повноваження щодо зупинення виконання судового рішення має виключно суд касаційної інстанції. Відтак, вимога заявника про зупинення виконавчого провадження та вчинення дій з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 16 листопада 2015 року у справі №907/914/15 задоволенню не підлягає.

Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.10.2015 року по справі №907/914/15 виконано у повному обсязі, що підтверджується постановою старшого державного виконавця від 25 травня 2016 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49, 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (арк. справи 33 том ІІІ).

Зважаючи на все наведене вище, доводи скаржника про скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 13 жовтня 2016 року у справі №907/914/15 є безпідставними та необґрунтованими.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не вбачає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 13 жовтня 2016 року у справі №907/914/15, винесену за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області (вих.№06-03/104 від 22 лютого 2016 року) залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №907/914/15 повернути до Господарського суду Закарпатської області .

Повну постанову складено 25.11.2016 року

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Бойко С.М. Бонк Т.Б.