Рішення

від 29.11.2016 по справі 611/306/16-ц

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/ 306/16-ц

Провадження № 2/611/151/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року Барвінківський районний суд Харківської області складі:

головуючого - судді Андросова О.М.

секретаря - Сторчай С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю

«Дмитрівка», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків і судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків в сумі 191624 грн. 33 коп. і судових витрат в сумі 1916 грн. 25 коп.

В подальшому в судовому засіданні ОСОБА_3 збільшив свої позовні вимоги і прохає стягнути субсидіарно з товариства обмеженою відповідальністю «Дмитрівка», ОСОБА_2 матеріальні збитки в сумі 364929 грн. 37 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3649 грн. 29 коп. і витрати по оплаті проведення експертизи в сумі 2500 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після смерті батька ОСОБА_3, він успадкував земельну ділянку площею 7,8877 га, кадастровий номер 6320483600:05:000:0115, розташовану на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Барвінківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 02.12.2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 4607.

Отримавши у власність земельну ділянку, він мав намір використовувати її самостійно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у відповідності з її цільовим призначенням.

Між ним як власником зазначеної земельної ділянки з 2007 року та будь-якими фізичними чи юридичними особами жодних договорів оренди вказаної земельної ділянки не укладалось.

Після відкриття спадщини позивачу стало відомо, що відповідач ТОВ «Дмитрівка» незаконно, самовільно, всупереч його волі заволоділо земельною ділянкою і використовує її для вирощування сільськогосподарських культур.

Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) і керівником ТОВ «Дмитрівка» є ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 19.03.2016 року.

З 2007 року і до 2013 року включно позивач фактично не мав можливості на свій розсуд використовувати за призначенням земельну ділянку. Він фактично був обмежений в таких повноваженнях власника, встановлених ч. 1 ст. 217 ЦК України, як володіння та користування.

З заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 197 1 КК України, позивач в серпні 2012 року звертався до Барвінківського РВ ГУ МВС України в Харківській області. За його заявою до ЄРДР за № 12012220200000080 було внесено відомості про вчинений злочин.

В кримінальному провадженні № 12012220200000080 за постановою слідчого про проведення ревізії з метою визначення матеріальної шкоди, заподіяної злочином, проведена ревізія. Згідно висновків спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_5 від 22.01.2015 року незаконним захопленням земельної ділянки кадастровий номер 6320483600:05:000:0115 в періоді 2008 - 2013 роки ОСОБА_3 було завдано матеріальну шкоду у розмірі 191 624 грн. 33 коп.

На підставі звернення ОСОБА_3 від 07.10.2016 року спеціалістом - бухгалтером ОСОБА_5 11.10.2016 року був проведений розрахунок шкоди, заподіяної ОСОБА_3 незаконним захопленням земельної ділянки кадастровий номер 6320483600:05:000:0115 в періоді 2008 - 2013 роки за станом на вересень 2016 року з урахуванням індексу інфляції, розмір шкоди складає 364929 грн. 37 коп.

Відповідачі в добровільному порядку завдані збитки не відшкодували.

Позивач в судовому засіданні підтримав свої вимоги.

Відповідачі позов не визнають, вважаючи, що обставини, викладені в позовній заяві, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повністю не відповідають дійсним обставинам. ТОВ «Дмитрівка» ніколи не обробляло і не обробляє належну позивачу земельну ділянку, кадастровий номер 6320483600:05:000:0115, не укладало договорів оренди ні з позивачем, ні з попереднім власником земельної ділянки. ТОВ «Дмитрівка» ніяким чином не заважало і не перешкоджало позивачу у здійснення права власності на належну йому земельну ділянку. На протязі 2008 - 2016 років позивач жодного разу не звертався до ТОВ «Дмитрівка» з вимогою звільнити нібито незаконно зайняту ТОВ «Дмитрівка» належну позивачу земельну ділянку. ТОВ «Дмитрівка» на законних підставах орендує земельні ділянки, в тому числі і ті, які розташовані неподалік від належної позивачу земельної ділянки, що підтверджується наданими суду копіями договорів оренди та доданих до них матеріалів. Тому техніку і працівників ТОВ «Дмитрівка» могли бачити неподалік від належної позивачу земельної ділянки, але це не є доказом незаконного захоплення належної позивачу земельної ділянки. В порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України позивач не надав жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Розрахунок збитків, нібито завданих позивачу, не відповідає вимогам чинного законодавства і зроблено не у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", якою затверджено «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (далі - Порядок).

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов такого.

В судовому засіданні встановлено, що після смерті батька ОСОБА_3 позивач успадкував земельну ділянку площею 7,8877 га, кадастровий номер 6320483600:05:000:0115, розташовану на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Барвінківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 02.12.2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 4607.

Між позивачем як власником зазначеної земельної ділянки з 2007 року та будь-якими фізичними чи юридичними особами жодних договорів оренди вказаної земельної ділянки не укладалось.

Після відкриття спадщини позивачу, як він зазначив, стало відомо, що відповідач ТОВ «Дмитрівка» незаконно, самовільно, всупереч його волі заволоділо земельною ділянкою і використовує її для вирощування сільськогосподарських культур.

Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) і керівником ТОВ «Дмитрівка» є ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 19.03.2016 року.

З заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 197 1 КК України, позивач в серпні 2012 року звертався до Барвінківського РВ ГУ МВС України в Харківській області. За його заявою до ЄРДР за № 12012220200000080 було внесено відомості про вчинений злочин, передбачений ст. 197 1 КК України.

В кримінальному провадженні № 12012220200000080 за постановою слідчого про проведення ревізії з метою визначення матеріальної шкоди, заподіяної злочином, проведена ревізія. Згідно висновків спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_5 від 22.01.2015 року незаконним захопленням земельної ділянки, кадастровий номер 6320483600:05:000:0115, в періоді 2008 - 2013 роки ОСОБА_3 було завдано матеріальну шкоду у розмірі 191 624 грн. 33 коп., що є, як зазначено у висновку, розрахунковою вартістю зібраного врожаю зернових культур з земельної ділянки ОСОБА_3 за період 2008 - 2012 роки.

Тобто в зазначеному розрахунку не враховано витрати, які необхідно було б понести позивачу з вирощування вказаних сільськогосподарських культур.

На підставі звернення ОСОБА_3 від 07.10.2016 року спеціалістом - бухгалтером ОСОБА_5 11.10.2016 року був проведений розрахунок шкоди, заподіяної ОСОБА_3 незаконним захопленням земельної ділянки кадастровий номер 6320483600:05:000:0115 в періоді 2008 - 2013 роки за станом на вересень 2016 року з урахуванням індексу інфляції, розмір шкоди складає 364929 грн. 37 коп.

Згідно висновку судово - економічної експертизи від 14.07.2016 року № 6951, розрахунок шкоди, заподіяної ОСОБА_3 шляхом незаконного заняття його земельної ділянки, виконаний у висновку спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_5 від 22.01.2015 року, виходячи з зазначених у ньому даних державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЕ № 511877 від 01.07.2010 року), листа Барвінківського РВ ГУМВСУ в Харківській області від 14.10.2014 року № 69/6233, листа управління агропромислового розвитку Барвінківської районної державної адміністрації від 15.10.2014 року № 367, державного статистичного спостереження за формою № 50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств», листа Харківської торгово - промислової палати від 19.01.2015 року - арифметично підтверджується в сумі 191624 грн. 33 коп. (а.с. 142 - 146).

Суд зазначає, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦКУ збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене (упущена вигода).

У висновку судово - економічної експертизи від 14.07.2016 року № 6951 йдеться лише про арифметичне підтвердження розрахунку шкоди, заподіяної ОСОБА_3 шляхом незаконного заняття його земельної ділянки, виконаний у висновку спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_5 від 22.01.2015 року, тому зазначений розрахунок не можна вважати за належне, відповідно до чинного законодавства, визначення завданих позивачу збитків, про що зазначено у висновку судово - економічної експертизи від 24.09.2015 року № 8036 (а.с. 99 - 103).

Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам зазначено в статті 157 ЗК України, згідно із якою відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Частиною 3 ст. 157 Земельного кодексу України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963 затверджено ОСОБА_6 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - ОСОБА_6).

ОСОБА_6 спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Пунктом 7 зазначеної ОСОБА_6 передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619.

Позивачем зазначеного розрахунку, що може бути підставою для стягнення збитків, не надано, отже, розмір збитків позивачем у порядку, встановленому чинним законодавством, не доведено.

Свідок ОСОБА_7 показала в суді, що вона з вересня 2011 року працює землевпорядником Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області, на території якої знаходиться належна позивачу земельна ділянка. Про те, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки після смерті свого батька, вона дізналася лише в 2016 році, до цього часу ОСОБА_3 не повідомляв сільській раді, що він є новим власником земельної ділянки. ТОВ «Дмитрівка» у 2008 - 2013 роках на підставі договорів оренди обробляло належні громадянам земельні ділянки на землях колишнього КСП «Ілліча». З 2013 року ТОВ «Дмитрівка» на території Іванівської Другої сільської ради офіційно землю не обробляє. Неофіційно ОСОБА_2 обробляє 210 га землі. В розмові з нею ОСОБА_2 підтвердив, що в 2011 - 2012 роках він обробляв належну ОСОБА_3 земельну ділянку, при цьому вона не уточнювала, обробляло земельну ділянку ТОВ «Дмитрівка» чи ОСОБА_2 як фізична особа. Оскільки землевпорядником вона працює з 2011 року, вона не цікавилась, хто і які земельні ділянки обробляв до 2011 року. Вона ніколи не була на належній ОСОБА_3 земельній ділянці, і взагалі не перевіряла фактичне використання земельних ділянок, що знаходяться в приватній власності, це не входить до її службових обов'язків.

Свідок ОСОБА_8 показав в суді, що земельна ділянка ОСОБА_3 межує з його земельною ділянкою. Вже три роки її обробляє Заритов, хто її раніше обробляв, він не знає. В 2007 році до нього прийшов брат позивача, ОСОБА_3, приніс документи на належну його батьку земельну ділянку і запропонував взяти її в оренду, але через день забрав документи. З того часу земельна ділянка ОСОБА_3 оброблялась технікою ТОВ «Дмитрівка», керівником якого є ОСОБА_2, він це бачив, оскільки земельні ділянки межують. Які культури вирощували в ті роки на земельній ділянці ОСОБА_3, він точно сказати не може, вирощували пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник. По який рік ТОВ «Дмитрівка» чи ОСОБА_2 обробляли земельну ділянку ОСОБА_3, він сказати не може.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 2 статті 59 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Верховний Суд України у постанові від 24 грудня 2015 року зробив правовий висновок, згідно якому якщо якесь діяння у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених статтями Особливої частини КК України, вина особи у цьому діянні може бути доказана вироком суду, що набрав чинності, тому що в іншому разі суд, роблячи висновок про здійснення особою цього діяння, тим самим фактично визнає її винною у вчиненні злочину.

Частиною 1 статті 360 7 ЦПК України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд вважає, що аналогічним повинен бути і підхід в тому випадку, якщо якесь діяння у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із адміністративних правопорушень, передбачених статтями Особливої частини КУпАП.

Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, є складом злочину, передбаченого статтею 197 1 КК України.

Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким не завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, є складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53 1 КУпАП.

З огляду на наведене вина відповідачів у самовільному зайняття земельної ділянки повинна бути доведена вироком у кримінальному провадженні чи постановою у справі про адміністративне правопорушення, які набрали чинності.

З постанови заступника начальника СВ Барвінківського відділення поліції Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 відділ державної реєстрації актів цивільного стану Барвінківського районного управління юстиції 30 серпня 2016 року вбачається, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012220200000080 відділ державної реєстрації актів цивільного стану Барвінківського районного управління юстиції 29.12.2012 року за статтею 197 1 КК України закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Зазначена постанова на цей час є чинною.

Позивачем не надано докази про притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття належної позивачу земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного та ч. 2 статті 59 ЦПК України суд не вважає допустимими доказами самовільного зайняття і використання відповідачами належної позивачу земельної ділянки показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

З наведеного суд доходить висновку, що в судовому засіданні позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема доказів самовільного зайняття і використання відповідачами належної позивачу земельної ділянки, а також зробленого відповідно до вимог чинного законодавства розрахунку завданих йому збитків, тому його позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, понесені позивачем судові витрати у справі у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 61 ч. 4, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст.. 22, ч. 1 ст. 1166, ст. 1167 ЦК України, ст. 211 211 ЗК України, постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків і судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Барвінківський районний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні при проголошенні рішення - в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 листопада 2016 року.

Суддя О.М.Андросов