Ухвала

від 22.11.2016 по справі 905/1179/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

22.11.2016р. Справа № 905/1179/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого - судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», м. Київ на дії державного виконавця Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі №905/1179/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ялта Град СтройВ» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Дорожно-будівельна компанія В«УкраїнаВ» , м. Авдіївка, Донецька область

про стягнення 360020,44 грн.

за участю представників сторін:

від стягувача (позивача): не з'явився

від боржника (відповідача): не з'явився

від ВДВС Авдіївського МУЮ: не з'явився

в с т а н о в и в:

17.09.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» (далі - ТОВ «Ялта Град Строй») звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ВДВС), в якій просить визнати недійсною постанову державного виконавця від 09.06.2016року про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов'язати начальника державної виконавчої служби Авдіївського МУЮ відновити виконавче провадження №49358039 по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області від 05.10.2015року по справі №905/1179/15.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду зазначена скарга 27.09.2016року передана на розгляд судді Осадчій А.М.

За результатами розгляду клопотання ТОВ «Ялта Град Строй» про поновлення пропущеного строку для подання скарги на дії органу виконання судових рішень ухвалою господарського суду від 13.10.2016року боржнику поновлено строк для звернення зі скаргою.

У змісті скарги та наступних письмових поясненнях скаржник свої вимоги обґрунтував тим, що ВДВС на підставі наказу господарського суду Донецької області про примусове виконання судового рішення від 22.09.2015року по справі № 905/1179/15 про стягнення з «ДБК Україна» заборгованості на суму 360020,44 грн. та відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 7200,00 грн. відкрито виконавче провадження, після вжиття заходів з примусового виконання рішення суду постановою державного виконавця від 09.06.2016 року виконавчий документ на підставі положень пункту 6 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто стягувачу в особі ТОВ «Ялта Град Строй». Про прийняте процесуальне рішення стягувачу стало відомо тільки 21.09.2016 року. Зазначена постанова, на думку заявника, не відповідає вимогам закону у зв'язку з неповнотою виконавчих дій: у матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, що містять відомості щодо розміру грошових коштів ТОВ «ДБК Україна» у ПАТ КБ «Приватбанк» м. Донецька та у Казначействі України; з метою виявлення активів боржника, на які може бути накладено стягнення, державним виконавцем направлено запит про наявність транспортних засобів лише до Регіонального сервісного центру в Донецькій області. Між тим, ТОВ «ДБК Україна» у своїй виробничій діяльності використовує засоби спеціальної транспортної техніки та інше технологічне обладнання, яке має відомчу реєстрацію і обліковується територіальними органами Державної служби України з питань праці; в.о. начальника відділу ДВС Авдіївського міського управління юстиції ОСОБА_1 до теперішнього часу не розглянута і не прийняте процесуальне рішення за заявою стягувача № 05/02-16 від 05.02.2016 року про здійснення розшуку та встановлення місцезнаходження посадових осіб боржника, ініціювання процедури про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон директора і головного бухгалтера ТОВ «ДБК Україна». У ТОВ «Ялта Град Строй» є підстави вважати, що боржник здійснює поточну підприємницьку діяльність, від якої отримує грошові кошти, а державним виконавцем з метою розблокування рахунків підприємства було скасовано арешт коштів боржника. З огляду на вищезазначене, виконавче провадження підлягає відновленню.

Правомірність заявлених вимог у скарзі ТОВ «Ялта Град Строй»» нормативно обґрунтовує порушенням суб'єктом оскарження приписів статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

На підтвердження вимог скарги суду надано належним чином засвідчені копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2015року, про арешт коштів боржника від 08.12.2015року, про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.04.2016року, про скасування процесуального документу від 09.06.2016року, про повернення виконавчого документу стягувачу від 09.06.2016року, листів №116/3778/07 від 23.12.2015року, №9-071350/24879 від 24.12.2015року, №31/5-296 від 18.02.2016року, акт від 27.01.2016року, заяви №05/02-16 від 05.02.2016року.

У письмовому відзиві на скаргу від 21.11.2016року, який отримано на електронну адресу суду, Авдіївський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не погодився з доводами заявника та стверджував, що державним виконавцем здійснені всі необхідні заходи щодо виявлення майна ТОВ «ДБК Україна»: направлені запити до Державної податкової служби України, до Регіонального сервісного центру в Донецькій області; накладено арешт на грошові кошти боржника на розрахункових рахунках у банківських і фінансових установах. Здійснено вихід за юридичною адресою підприємства у м. Авдіївці та складено акт про відсутність майна. У зв'язку з відсутністю майна, на яке можливо накласти стягнення, державним виконавцем обґрунтовано, у відповідності до вимог закону 09.06.2016року винесено постанову про повернення виконавчого документа - судового наказу стягувачу - ТОВ «Ялта Град Строй», тому у задоволенні скарги просить відмовити в повному обсязі.

ВДВС надав суду належним чином засвідчену копію виконавчого провадження №49358039.

Відповідно до положень статті 81 1ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вивчивши письмові пояснення і аргументи скаржника і органу виконавчої служби, дослідивши надані сторонами письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про задоволення скарги, зважаючи на таке.

За приписами пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду віднесена до основних засад судочинства. Виконання судових рішень у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно до практики Європейського суду з прав людини є невід'ємною частиною судового розгляду.

Положеннями статті 115 ГПК України закріплено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Відповідно до частин першої і другої статті 2 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XІV «Про виконавче провадження» (далі - закон № 606-XІV) у редакції, чинній на час виконання судового наказу, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу (далі - державні виконавці).

Згідно зі статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доказами у справі відповідно частини першої статті 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За правилами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2015року по справі №905/1179/15 з ТОВ «Дорожно-будівельна компанія «Україна» стягнуто на користь ТОВ«Ялта Град Строй» заборгованість у сумі 360020,44 грн. та 7200,00 грн. судового збору.

Судове рішення набрало чинності 05.10.2015 року та на його виконання господарським судом Донецької області видано наказ № 905/1179/15 від 05.10.2015 року.

За заявою стягувача про примусове виконання постановою державного виконавця - в.о. начальника Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 від 18.11.2015 року відкрите виконавче провадження ВП №49358039.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що сторонами виконавчого провадження виступають: стягувач - ТОВ «Ялта Град Строй», м. Київ; боржник - ТОВ «Дорожно-будівельна компанія «Україна», м.Авдіївка Донецької області.

У процесі примусового виконання рішення суду, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем направлені відповідні запити: в Державну податкову службу України, в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно; в Реєстр прав власності на нерухоме майно; в управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Донецькій області про наявність майна боржника.

Постановою від 08.12.2016 року державним виконавцем на підстав рішення суду накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника в ПАТ «ПУМБ»; в Донецькому РУ ПАТ «Приватбанк»; в АТ «ОСОБА_2 та Кредит» та в Казначействі України.

27.01.2016 року державним виконавцем складено акт про відсутність ліквідного майна, на яке можливо звернути стягнення, за юридичною адресою ТОВ «ДБК «Україна» в м.Авдіївці Донецької області.

Постановами від 08.02.2016 року державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить ТОВ «Дорожно-будівельна компанія «Україна».

Постановою державного виконавця від 14.04.2016 року виконавчий документ - судовий наказ № 905/1179/15, виданий господарським судом 05.10.2015року, повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення.

Постановами начальника відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 від 09.06.2016року зазначена постанова від 14.04.2016 р. про повернення виконавчого документа скасована у зв'язку з допущеними помилками в постанові про арешт коштів боржника, скасовано постанови від 08.02.2016року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; про арешт коштів боржника.

Постановами від 09.06.2016року начальник відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 наклала арешти: на кошти, що містяться на рахунках ТОВ «Дорожно-будівельна компанія «Україна» в ПАТ «ПУМБ», АТ «ОСОБА_2 та Кредит» і в Донецькому РУ ПАТ КБ «Приватбанк», а також на все майно, що належить боржнику.

У той же день - 09.06.2016року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа - судового наказу № 905/1179/15, виданого господарським судом Донецької області 05.10.2015року, стягувачу - ТОВ «Ялта Град Строй» на підставі пункту 6 частини першої статті 47, статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Приписами частин перших статей 6 і 11 Закону № 606-XІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами, встановленими частинами першою і другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: 3) судові накази.

Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Відкриття виконавчого провадження це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.

Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.

Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням.

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом. Підстави закінчення виконавчого провадження визначено у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

У пункті 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 Конституційний Суд України вказав на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Згідно приписам статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

За положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конституційним Судом України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права доступу до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі «Півень проти України» судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

На теперішній час рішення господарського суду не виконане.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, первісно ВДВС вчинені дії на направлення виконання судового наказу та внаслідок відсутності майна наказ постановою від 14.04.2016року повернуто стягувачу, однак, у подальшому, в один день, постановами від 09.06.2016року скасовано постанови від 14.04.2016 р. про повернення виконавчого документа; від 08.02.2016року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; про арешт коштів боржника та накладено арешти: на кошти, що містяться на рахунках ТОВ «Дорожно-будівельна компанія «Україна» в ПАТ «ПУМБ», АТ «ОСОБА_2 та Кредит» і в Донецькому РУ ПАТ КБ «Приватбанк», а також на все майно, що належить боржнику.

Відповідно, на 09.06.2016року постанови від 08.02.2016року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження скасовані та постановами від 09.06.2016року фактично вдруге накладено арешт на грошові кошти та майно.

Постанови від 09.06.2016року про накладення арешту на кошти, що належать ТОВ «ДБК «Україна» і містяться в ПАТ «ПУМБ», Донецькому РУ ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «ОСОБА_2 та Кредит», державним виконавцем для виконання фактично в банківські установи не надсилались.

Будь-яких виконавчих дій безпосередньо після винесення постанов від 09.06.2016року здійснено не було.

У той же день - 09.06.2016року - державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа - судового наказу № 905/1179/15, виданого господарським судом Донецької області 05.10.2015року, стягувачу - ТОВ «Ялта Град Строй» на підставі пункту 6 частини першої статті 47, статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення.

При цьому, як вбачається з письмових пояснень ВДВС, які містяться в матеріалах справи, останній базувався на даних, які отримані у попередній період в процесі здійснення дій направлених на виконання рішення, зокрема, щодо встановлення наявності майна та грошових коштів на рахунках.

Суд вважає, що здійснивши скасування попередніх постанов про арешт майна та коштів боржника та винесення інших, ВДВС повинен був здійснити заходи, направлені на фактичне виконання вимог даних постанов, зокрема, щодо направлення їх примірників на адресу відповідних банків, а не користуватись виключно даними, які отримані у попередні періоди.

Крім того, суд вбачає, що станом на 09.06.2016року ВДВС не мав достатніх підстав вважати, що у ТОВ «ДБК «Україна» відсутні грошові кошти чи майно, на які можливо звернути стягнення.

Як вбачається з відповідей на запити державного виконавця, наданих: Регіональним сервісним центром в Донецькій області, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно, АТ «ОСОБА_2 та Кредит» і ПАТ «ПУМБ», нерухоме майно та транспортні засоби за боржником - ТОВ «ДБК «Україна» не зареєстровані, грошові кошти на рахунках відсутні.

Однак, у матеріалах виконавчого провадження відсутня відповідь з Донецького РУ ПАТ КБ «Приватбанк» про виконання постанови про арешт грошових коштів боржника у виконавчому провадженні від 08.02.2016року. У наступному копія постанови про арешт відповідних коштів від 09.06.2016року на адресу банку, як і у інші банки, ВДВС не направлялась.

Заслуговує на увагу посилання заявника про необхідність здійснення державним виконавцем перевірки наявності майна у ТОВ «ДБК «Україна» шляхом надіслання відповідних запитів у органи, що ведуть відомчу реєстрацію транспортних засобів та технологічного устаткування.

Згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи видами діяльності ТОВ «Дорожно-будівельна компанія «Україна» є, в тому числі: 19.10 Виробництво коксу та коксопродуктів; 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 77.39Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів .

Зазначена підприємницька діяльність передбачає необхідність використання засобів спеціальної техніки та технологічного обладнання.

У відповідності до положень статті 34 Закону України «Про дорожній рух» відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів, здійснюють, зокрема: - великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; - тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Постановою Кабінету Міністрів України № 694 від 08.07.2009року затверджено Порядок відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних та меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів, згідно якого реєстрація вказаних засобів спеціальної техніки проводиться державними інспекціями сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.

Порядком відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №8 від 06.01.2010року, передбачено, що реєстрація, перереєстрація, тимчасова реєстрація, взяття на облік та зняття з нього технологічного транспортного засобу здійснюється територіальними органами Державної служби з питань праці.

Між тим, в межах примусового виконання судового наказу державним виконавцем будь-яких дій щодо виявлення наявності у боржника - ТОВ «ДБК «Україна» засобів спеціальної техніки або іншого технологічного обладнання у відповідності до видів економічної діяльності здійснено не було.

Державним виконавцем залишена без розгляду заява ТОВ «Ялта Град Строй» від 05.02.2016 року про розшук та встановлення місцезнаходження посадових осіб ТОВ «ДБК «Україна» з метою ініціювання процедури щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України директора та головного бухгалтера підприємства.

За правилами пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено часткового, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи встановлені фактичні обставини, з огляду на наведені правові норми суд дійшов висновку, що органом державної виконавчої служби не було вжито всіх необхідних та можливих заходів для належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2015року, тому доводи заявника визнаються правомірними.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини, оцінивши надані сторонами докази і їх сукупності та взаємозв'язку, виходячи із основних загально-правових засад справедливості, законності, рівності суб'єктів, притаманних господарському праву, суд вважає, що оскаржувана заявником постанова державного виконавця від 09.06.2016року про повернення виконавчого документа - судового наказу № 905/1179/15 стягувачу не відповідає нормам Закону України «Про виконавче провадження», тому законні підстави для вчинення такої дії були відсутні.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 9.13 постанови від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснив, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до вимог статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець … виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що за імперативними нормами ст.51 Закону встановлено обов"язок саме державного виконавця здійснити дії направлені на відновлення виконавчого провадження у разі визнання недійсною відповідної постанови судом у певний строк - протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

За змістом норми закону покладання зобов'язання про відновлення виконавчого провадження при прийнятті судом відповідного рішення не відноситься до повноважень начальника відділу органу виконавчої служби і можливе тільки у випадку ухилення від виконання таких дій державним виконавцем.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, статтями 6, 11, 17, 47, 50, 51 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

у х в а л и в:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» на дії Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задовольнити.

Постанову державного виконавця Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09.06.2016 року ВП № 49358039 про повернення виконавчого документа - судового наказу №905/1179/15, виданого господарським судом Донецької області 05.10.2015 року, стягувачу визнати недійсною.

Зобов"язати Авдіївський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відновити виконавче провадження № 49358039.

Ухвала господарського суду набирає чинності в день її винесення судом.

Ухвалу може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у порядку, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України через господарський суд Донецької області.

Суддя А.М. Осадча