Рішення

від 21.11.2016 по справі 910/17184/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №910/17184/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс Авіа"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 248 990,08 грн.

Представники сторін:

від позивача: Рибець В.М. - представник за довіреністю № 5384 від 30.12.2015 р.;

від відповідача: Комаров В.В. - директор, наказ № 9 від 14.03.2015 р.;

Бондаренко О.І. - представник за довіреністю № 17-ю від 06.10.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс Авіа" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 248 990,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.06.2016 року між ним та відповідачем укладено договір поставки №616-16 від 07.06.2016 року.

Оскільки відповідачем не виконані умови договору, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 1 248 990,08 грн. з яких: 713 708,62 грн. пені та 535 281,46 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.09.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.10.2016 року.

07.10.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 20.09.2016 р.

10.10.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи та заперечення на позовну заяву.

В судовому засіданні 10.10.2016 року представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення спору мирним шляхом.

Представник позивача не заперечував проти даного клопотання.

В судовому засіданні оголошено перерву до 25.10.2016 року.

25.10.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 25.10.2016 року представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення спору мирним шляхом.

Представники позивача не заперечував проти даного клопотання.

В судовому засіданні оголошено перерву до 21.11.2016 року.

16.11.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 1 949 054,56 грн. з яких: 1 422 283,06 грн. пені та 526 771,50 грн. - штрафу.

21.11.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав додаткові пояснення справі.

В судовому засіданні 21.11.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Представники відповідача заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог, просили суд зменшити розмір штрафу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

07.06.2016 року між державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кросс Авіа" (постачальник) укладено договір №616-16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у додатку 1 до цього договору, надалі - "продукція", на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Кількість, номенклатура продукції вказується в додатку 1 до даного договору, що є невід'ємною частиною договору (п.2.1 договору).

Відповідно до додатку №1 до договору №616-16 від 07.06.2016 року, відповідач зобов'язаний поставити позивачу 4 (чотири) комплекти лопаті несучого гвинта 8АТ-2710-00 1 категорії, рік випуску: не раніше 3 кварталу 2015 року. Загальна сума продукції складає 686 400,00 доларів США з урахуванням ПДВ. Оплата здійснюється у гривнях по курсу НБУ на день оплати згідно рахунку постачальника.

Згідно з п.3.1 договору, поставка продукції здійснюються партіями на умовах DDP - м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25 довідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року. Розмір кожної партії продукції визначається у відповідних специфікаціях.

Строки поставки всієї продукції складають 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту підписання договору. Постачальник має право здійснити поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (п.3.2 договору).

Тобто, останнім днем поставки товару є 22.07.2016 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази згоди позивача на поставку товару в інший строк.

Як вбачається з матеріалами справи та не заперечується сторонами, поставка товару відбулася 12.10.2016 року на загальну суму 17 842 515,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №33 від 12.10.2016 року.

Відповідно до п.6.5 договору, остаточне приймання продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.

Згідно з п.5.1 договору, оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка).

Порядок оплати: оплата у розмірі 100% вартості партії продукції здійснюється після поставки відповідної партії продукції та проходження вхідного контролю на Державному підприємстві "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" на протязі 10 (десяти) банківських днів, згідно рахунку виставленого продавцем (п.5.2.1 договору).

Так, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №26 від 13.10.2016 року на суму 17 714 199,36 грн. (сума еквівалентна 686 40,00 доларів США станом на 13.10.2016р.), який оплачений позивачем 27.10.2016 року в розмірі 17 559 050,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4479 від 27.10.2016 року.

З наявних доказів вбачається, що відповідачем фактично не було поставлено товар у строк, визначений договором.

Доводи відповідача щодо того, що затримка поставки товару сталась не з його вини судом відхиляються, з огляду на те, що умовами договору були передбачені чіткі строки поставки, які погоджені та прийняті відповідачем.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконання умов договору щодо поставки продукції, позивач посилаючись на статтю 231 ГК України просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 422 283,06 грн. за період з 23.07.2016 року по 11.10.2016 року.

Відповідно до п.7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки , або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються , якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення , а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Суд погоджується з розрахунком позивача нарахування пені в розмірі 1 422 283,96 грн., а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідно до п.7.3 договору позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 526 771,50 грн.

Відповідно до п.7.3 договору, у випадку порушення строків поставок продукції більш ніж на 30 днів, постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 3% від вартості не поставленої в строк продукції.

Відповідно до абз. 2 п.2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Суд погоджується з розрахунком штрафу в розмірі 526 771,50 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойкиу вигляді штрафу у розмірі 10% від заявлено суми, тобто 53 528,15 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

А також, зменшувати розмір штрафних санкцій є не обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Однак, у супереч положенням статті 33 ГПК України відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення поставки.

Тому, суд не знаходить підстав для зменшення розміру неустойки, що підлягає до стягненню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс Авіа" (01042, м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 49, приміщення 82, офіс 6, ідентифікаційний код: 37101750) на користь державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (41601, Сумська область, м. Конотоп, вулиця Рябошапка, 25, код ЄДРПОУ 12602750) пеню в розмірі 1 422 283 (один мільйон чотириста двадцять дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 06 коп., штраф в розмірі 526 771 (п'ятсот двадцять шість тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 235 (двадцять дев'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 81 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.11.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий