Постанова

від 17.01.2017 по справі 910/17184/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2017 р. Справа№ 910/17184/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Жук Г.А.

Сітайло Л.Г.

Від позивача - Колесніков В.В. ( довір. №7 від 03.01.2017р.);

Від відповідача - Комаров В.В. - директор; Бондаренко О.І. (довір. №17-ю від 06.10.2016р.);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс Авіа"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016р.

у справі № 910/17184/16 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс Авіа"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 248 990, 08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2016р. у справі №910/17184/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс Авіа" на користь державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" пеню в розмірі 1422 283 грн. 06 коп., штраф в розмірі 526 771 грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 235 грн. 81 коп.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відповідачем фактично не було поставлено товар у строк, визначений договором.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016р. в частині стягнення пені у сумі 1422283,06 грн. та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги про стягнення неустойки у вигляді штрафу у розмірі 10% від заявленої суми, тобто 52677 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що сторонами було погоджено п.7.3 договору про стягнення неустойки у вигляді штрафу, а не пені за прострочення строку поставки продукції, тому застосовувати пеню у суду не було законних підстав.

В процесі розгляду справи апеляційним господарським судом відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке відповідач обґрунтовує тим, що в даний час ТОВ Крос Авіа звернулось до господарського суду з позовом про визнання договору постачання від 07.06.2016р. №616/16, недійсним.

Судова колегія, в задоволенні зазначеного клопотання відмовляє, оскільки до клопотання не додано обгрунтовуючих його доказів.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

07.06.2016 року між державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Кросс Авіа", як постачальником, укладено договір №616-16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у додатку 1 до цього договору, надалі - "продукція", на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч.1 ст.656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Кількість, номенклатура продукції вказується в додатку 1 до даного договору, що є невід'ємною частиною договору (п.2.1 договору).

Відповідно до додатку №1 до договору №616-16 від 07.06.2016 року, відповідач зобов'язаний поставити позивачу 4 (чотири) комплекти лопаті несучого гвинта 8АТ-2710-00 1 категорії, рік випуску: не раніше 3 кварталу 2015 року. Загальна сума продукції складає 686 400,00 доларів США з урахуванням ПДВ. Оплата здійснюється у гривнях по курсу НБУ на день оплати згідно рахунку постачальника.

Згідно з п.3.1 договору, поставка продукції здійснюються партіями на умовах DDP - м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25 довідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року. Розмір кожної партії продукції визначається у відповідних специфікаціях.

Строки поставки всієї продукції складають 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту підписання договору. Постачальник має право здійснити поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (п.3.2 договору).

Отже, згідно з умовами договору, останнім днем поставки товару є 22.07.2016 року, а погодження здійснення поставки в інші строки на підставі письмового погодження, відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, поставка товару відбулася 12.10.2016 року на загальну суму 17 842 515,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №33 від 12.10.2016 року.

Відповідно до п.6.5 договору, остаточне приймання продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.

Згідно з п.5.1 договору, оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка).

Порядок оплати: оплата у розмірі 100% вартості партії продукції здійснюється після поставки відповідної партії продукції та проходження вхідного контролю на Державному підприємстві "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" на протязі 10 (десяти) банківських днів, згідно рахунку виставленого продавцем (п.5.2.1 договору).

Так, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №26 від 13.10.2016 року на суму 17 714 199,36 грн. (сума еквівалентна 686 40,00 доларів США станом на 13.10.2016р.), який оплачений позивачем 27.10.2016 року в розмірі 17 559 050,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4479 від 27.10.2016 року.

З наявних доказів вбачається, що відповідачем фактично не було поставлено товар у строк, визначений договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконання умов договору щодо поставки продукції, позивач посилаючись на статтю 231 ГК України просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1422 283,06грн. за період з 23.07.2016 року по 11.10.2016 року.

Відповідно до п.7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що сторонами було погоджено п.7.3 договору про стягнення неустойки у вигляді штрафу, а не пені за прострочення строку поставки продукції, тому застосовувати пеню у суду не було законних підстав, до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст.549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

У зв'язку з наведеним а також тим, що розрахунок пені є обґрунтованим, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 1422 283,96 грн. підлягають задоволенню.

Також, відповідно до п.7.3 договору позивач просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 526 771,50 грн.

Відповідно до п.7.3 договору, у випадку порушення строків поставок продукції більш ніж на 30 днів, постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 3% від вартості не поставленої в строк продукції.

Відповідно до абз. 2 п.2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

У зв'язку з наведеним а також тим, що розрахунок штрафу є обґрунтованим, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 526 771,50 грн. грн. підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про зменшення розміру неустойки у вигляді штрафу у розмірі 10% від заявлено суми, тобто до 52677грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення поставки, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відсутні підстави для зменшення розміру неустойки, що підлягає до стягнення.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс Авіа" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016р. у справі №910/17184/16 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17184/16.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Г.А. Жук

Л.Г. Сітайло