Рішення

від 24.11.2016 по справі 904/8813/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016Справа №904/8813/16 За позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»

до Приватного підприємства «БОРГЕС»

про стягнення 3 750,78 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Кравченко Л.С. (дов. №157/1178 від 30.12.15);

від відповідача - не з'явився.

встановив :

Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного підприємства «БОРГЕС» про стягнення 3 750,78 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4218-ОД від 08.11.2010 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 позовну заяву Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» до Приватного підприємства «БОРГЕС» про стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4218-ОД від 08.11.2010 р. у загальному розмірі 3 750,78 грн. передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2016 порушено провадження у справі №904/8813/16, розгляд справи призначено на 27.10.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у зв'язку із неявкою представників сторін, а також необхідністю витребування доказів у справі, розгляд справи відкладено на 24.11.2016.

24.11.2016 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано додаткові докази для долучення до матеріалів справи, а також заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 7 574,72 грн.

Представник позивача в судове засідання 24.11.2016 з'явився, надав усні пояснення по справі, заяву про збільшення позовних вимог підтримав.

Розглянувши в судовому засіданні 24.11.2016 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: стягнення 7 574,72 грн.

Представник відповідача у судове засідання 24.11.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 24.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

08.11.2010 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та Приватним підприємством «БОРГЕС» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4218-ОД (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове приміщення (далі - майно), площею 26,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1 на 1 поверсі чотирьох поверхової будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (далі - позивач, балансоутримувач), вартість якого визначена зі звітом про оцінку на 10.10.2013 і становить за незалежною оцінкою 39 161,00 грн. (в редакції додаткової угоди до договору від 12.12.2013).

Майно передається в оренду з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що друкується іноземними мовами (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна).

Згідно з п.3.1 договору, в редакції додаткової угоди до договору від 12.12.2013, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2013 - 327,65 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору, в редакції додаткової угоди до договору від 12.12.2013, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі - 229,36 грн.; 30% балансоутримувачу у розмірі 98,29 грн., щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідного до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.8 договору).

Відповідно до п. 3.10 договору, в редакції додаткової угоди до договору від 12.12.2013, зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку до державного бюджету в розмірі не меншому, ніж орендна плата за один місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

Згідно з п. 5.4 договору орендар зобов'язується щомісячно не пізніше 25 числа звітувати орендодавцю та балансоутримувачу про внесення орендної плати, скоригованої на індекс інфляції, до державного бюджету та на розрахунковий рахунок балансоутримувача з одночасним наданням копій платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку.

Відповідно до п. 5.11 договору орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, у тому числі на компенсацію плати податку на землю.

За умовами п. 7.1 договору майно передається у платне користування відповідачу за актом приймання-передавання, який підписується одночасно з цим договором.

Цей договір є пролонгованим з 08.10.2013 по 04.10.2016 (п. 10.1 договору, в редакції додаткової угоди до договору від 12.12.2013).

Матеріали справи містять претензії позивача, направлені на адресу відповідача, від 17.11.2015 №157/п-67 на суму 935,42 грн., від 18.01.2016 №157/п-3 на суму 623,40 грн., від 30.03.2016 №157/п-19 на суму 928,02 грн., від 10.06.2016 №157/п-37 на суму 614,11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не належним чином виконувались зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 5 384,13 грн., у зв'язку із чим ним було нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 744,02 грн., втрати від інфляції у сумі 1 277,39 грн. та 3% річних у розмірі 169,19 грн., а всього 7 574,72 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендних платежів відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4218-ОД від 08.11.2010.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

З огляду на викладені норми вбачається обов'язок орендаря сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди.

Відповідно до п. 3.6 договору, в редакції додаткової угоди до договору від 12.12.2013, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі - 229,36 грн.; 30% балансоутримувачу у розмірі 98,29 грн., щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Таким чином, враховуючи визначений сторонами розмір місячної орендної плати відповідач за час користування спірним майном протягом вказаного періоду зобов'язаний був сплатити на користь позивача орендну плату.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи свідчать, що всупереч прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість, що за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 5 384,13 грн (заборгованість за період з вересня по листопад 2013 року у розмірі 980,43 грн. та заборгованість з липня 2015 року по жовтень 2016 року у розмірі 4 403,70 грн.).

Таким чином, станом на дату прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 384,13 грн., яка належним чином доведена, відповідачем не спростована, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним вище договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 744,02 грн., втрати від інфляції у сумі 1 277,39 грн. та 3% річних у розмірі 169,19 грн.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, у частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідного до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.8 договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на суму заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Приватного підприємства «БОРГЕС» (02222, м. Київ, вул. Оноре Бальзака, буд. 56, офіс 3, код 36206236) на користь Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, код 143083685) суму основної заборгованості у розмірі 5 384 (п'ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 277 (одну тисячу двісті сімдесят сім) грн. 39 коп., пеню у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) грн. 02 коп., та судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 28.11.2016

Суддя В.О. Демидов