Рішення

від 22.11.2016 по справі 910/18000/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа №910/18000/16 За позовом Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіка»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення заборгованості у розмірі 169 581,35 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Спиридон О.В. (дов. №898 від 22.09.2016);

Бабич М.А. (дов. № 898 від 22.09.2016);

від відповідача - Мельниченко Д.І. (директор наказ №1 від 01.08.2012);

від третьої особи - Григоренко І.В. (дов. №38 від 10.11.2016).

встановив :

Державне підприємство «Науково-технічний комплекс «Імпульс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіка» про стягнення заборгованості у розмірі 167 756,86 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 53/06-13 від 29.11.2013 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2016 порушено провадження у справі №910/18000/16, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, розгляд справи призначено на 20.10.2016.

20.10.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення позову, посилаючись відсутність відповіді зі сторони позивача на його звернення від 14.09.2015 щодо зменшення орендованої площі у зв'язку із економічною кризою та збільшенням орендної плати практично у два рази. Також відповідач зазначав, що з грудня 2015 року по березень 2016 року була відсутня можливість використання в повній мірі виробничих приміщень по причині відсутності опалення, а останній місяць відповідач не мав доступу до орендованих приміщень, де залишилося його обладнання та матеріали.

Крім того, 20.10.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2016 у зв'язку із неявкою представника третьої особи, невиконанням ним вимог ухвали суду від 03.10.2016, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 22.11.2016.

14.11.2016 третя особа через загальний відділ діловодства суду подала письмові пояснення по справі, у яких зазначала, що відповідно до умов п. 3.6 договору орендна плата перераховувалася до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% до 70% щомісяця не пізніше 10 числа, та на сьогоднішній день заборгованості перед Державним бюджетом України у відповідача немає.

18.11.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 112 594,64 грн., пеню в розмірі 37 995,09 грн., штраф у розмірі 3 499,97 грн., 3% річних у розмірі 3 148,56 грн., втрати від інфляції у сумі 12 343,09 грн., а всього 169 581,35 грн.

22.11.2016 представники позивача та відповідача подали додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

Представники позивача в судове засідання 22.11.2016 з'явилися, надали усні пояснення по справі, заяву про збільшення позовних вимог підтримали.

Розглянувши в судовому засіданні 22.11.2016 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: стягнення 169 581,35 грн.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 22.11.2016 з'явилися, надали пояснення по суті спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

29.11.2013 між Державним підприємством «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіка» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 53/06-13 (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно), площею 204,7 кв. м, для здійснення виробничої діяльності - виробництво друкованої продукції, приміщення розміщене на першому поверсі в корпусі випробувальних стендів літ. Г, яке знаходиться за адресою: 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228, що перебувають на балансі Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2013 і становить 849 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою здійснення виробничої діяльності - виробництво друкованої продукції.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1 договору).

За умовами п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2013 року - 10 612,50 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди листопад 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень, липень, серпень, вересень, жовтень місяці 2013 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується орендодавцю та до державного бюджету у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем та перераховується до бюджету у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідного до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

За змістом п. п. 3.10, 5.2 договору зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься протягом 10 днів після підписання цього договору. Після закінчення дії договору здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку.

За умовами п. 3.11 договору у разі розірвання за згодою сторін договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та орендодавцю.

Відповідно до п. п. 5.3, 5.11 договору орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, а також здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

За умовами п. 7.1 договору майно передається позивачем у платне користування відповідачу за актом приймання-передавання, який підписується одночасно з цим договором.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29.01.2013 до 28.10.2016 включно (п. 10.1 договору).

Крім того, 29.11.2013 між сторонами був укладений договір №69/53-13 з надання послуг по спільному використанню та забезпеченню надійної експлуатації технологічних мереж, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого виконавець зобов'язується забезпечити можливість використання замовником в орендованих ним у виконавця приміщеннях, належних виконавцю технологічних мереж подачі електроенергії, теплової енергії, водопостачання і каналізації та мережі телефонного зв'язку (надалі - технологічні мережі) з метою надійного забезпечення цих приміщень електроенергією, тепловою енергією, водопостачання і каналізацією та телефонним електрозв'язком, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги з забезпечення використання технологічних мереж.

Відповідно до вимог п. 4.1 цього договору відповідач повинен щомісячно здійснювати оплату за використання технологічних мереж у розмірі 100% від обсягу наданих послуг у попередньому розрахунковому періоді до 3-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок орендар здійснює у строк не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, на підставі обсягів фактично наданих послуг у поточному розрахунковому періоді згідно акту про надані послуги, який узгоджується сторонами не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним (п. п. 4.9, 4.20 цього договору).

Відповідно до п. 4.2 цього договору, в редакції додаткової угоди №1 до договору №69/53-13 від 29.11.2013, замовник компенсує виконавцю суму податку на землю виходячи із площі орендованих приміщень та прилеглої території. Розрахунок сплати податку на землю який діяв до 31.12.2014 рахувати таким, що втратив чинність. За цією додатковою угодою сума компенсації податку на землю за домовленістю сторін була визначена у розмірі 282,20 грн.

Додатковою угодою від 01.02.2016 сума компенсації податку на землю за домовленістю сторін була визначена у розмірі 524,64 грн.

На виконання вказаних вище умов договору оренди, 29.11.2013 позивачем було передано, а відповідачем прийнято у строкове платне користування майно в компекті, що підтверджується актом приймання-передавання, підписаним повноважними представниками сторін та скрапленим печатками товариств.

08.04.2016 між сторонами складено акт приймання-передавання майна (повернення приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горлівська, 226/228, за яким відповідач повернув, а позивач прийняв державне нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не належним чином виконувались зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 112 594,64 грн., у зв'язку із чим ним було нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 37 995,09 грн., штраф у розмірі 3 499,97 грн., 3% річних у розмірі 3 148,56 грн., втрати від інфляції у сумі 12 343,09 грн., а всього 169 581,35 грн. При цьому позивач зазначав, що відповідач свої зобов'язання перед державним бюджетом України щодо оплати наданих послуг виконав у повному обсязі, що підтверджується довідкою Регіонального відділення ФДМУ по м Києву від 22.09.2016.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендних платежів відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 53/06-13 від 29.11.2013.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

З огляду на викладені норми вбачається обов'язок орендаря сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди.

Відповідно до п. 3.6 договору оренди, орендна плата перераховується орендодавцю та до державного бюджету у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Таким чином, враховуючи визначений сторонами розмір місячної орендної плати відповідач за час користування спірним майном протягом вказаного періоду зобов'язаний був сплатити на користь позивача орендну плату.

Крім того, відповідно до вимог п. 4.1 договору №69/53-13 з надання послуг по спільному використанню та забезпеченню надійної експлуатації технологічних мереж, відповідач повинен щомісячно здійснювати оплату за використання технологічних мереж у розмірі 100% від обсягу наданих послуг у попередньому розрахунковому періоді до 3-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок орендар здійснює у строк не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, на підставі обсягів фактично наданих послуг у поточному розрахунковому періоді згідно акту про надані послуги, який узгоджується сторонами не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним (п. п. 4.9, 4.20 цього договору).

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, позивачем у справі належним чином виконані взяті на себе зобов'язання з передачі відповідачу майна, зазначеного у договорі, що підтверджено наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі та відповідачем не спростовано.

Наданий позивачем розрахунок розміру щомісячної орендної плати з 30.09.2015 по 08.04.2016 та плати за користування технологічними мережами з 31.01.2016 по 08.04.2016 є обґрунтованим та відповідає умовам укладених між сторонами у справі договорів.

Матеріали справи свідчать, що всупереч прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати та плати за користування технологічними мережами, в результаті чого виникла заборгованість, що за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 112 594,64 грн (106 053,48 грн. (заборгованість з орендної плати - завдаток) + 6 541,16 грн. (заборгованість за користування технологічними мережами)).

Разом із тим, як вбачається із наданих відповідачем документів, останній, після порушення провадження у справі, частково погасив основний борг в сумі 2 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №220 від 21.11.2016 у сумі 1 000,00 грн. та № 222 від 22.11.2016 у сумі 1 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2 000,00 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Станом на дату прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 110 594,64 грн., яка належним чином доведена, відповідачем не спростована, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаними вище договорами, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 37 995,09 грн., штраф у розмірі 3 499,97 грн., 3% річних у розмірі 3 148,56 грн., втрати від інфляції у сумі 12 343,09 грн.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем та перераховується до бюджету у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідного до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7 договору).

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 33 403,48 грн. з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також, враховуючи п. 3.8 договору оренди, відповідно до якого у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 3 499,97 грн.

Здійснивши перерахунок суми штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Беручи до уваги, що сума грошових коштів у розмірі 2 000,00 грн. була сплачена відповідачем після порушення у справі, судовий збір у цій частині покладається на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в іншій частині судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення основного боргу у сумі 2 000,00 грн. провадження у справі №910/18000/16 - припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіка» (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201/203, код 38328178) на користь Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228, код 14307765) суму основної заборгованості у розмірі 110 594 (сто десять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 3 148 (три тисячі сто сорок вісім) грн. 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 343 (дванадцять тисяч триста сорок три) грн. 09 коп., пеню у розмірі 33 403 (тридцять три тисячі чотириста три) грн. 48 коп., штраф у розміру 3 499 (три тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 85 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 28.11.2016

Суддя В.О. Демидов