Рішення

від 15.11.2016 по справі 761/8244/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8244/14-ц

Провадження № 2/761/240/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паладін-Інвест», Київська міська рада, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «Кийградсервіс» дільниця «Покровська», Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківського району м.Києва» про заборону вчиняти дії щодо порушення права користування земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із позовом ТОВ «Паладін-Інвест» (надалі по тексту - Відповідач 1), Київська міська рада (надалі по тексту - Відповідач 2), треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради, ТОВ «Кийградсервіс» дільниця «Покровська», КП «Керуюча дирекція Шевченківського району м.Києва», де із урахуванням вимог заяви про зміну предмету позову від 20.11.2014 року просив суд:

-заборонити ТОВ «Паладін-Інвест» вчиняти будь-які дії, які можуть порушити право власності ОСОБА_1 на гараж, який має адресу АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, і право користування ОСОБА_1 частиною земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, на якій встановлено гараж ОСОБА_1.

-заборонити Київській міській раді вчиняти будь-які дії, які можуть порушити право власності ОСОБА_1 на гараж, який має адресу АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, і право користування ОСОБА_1 частиною земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, на якій встановлено гараж ОСОБА_1, - у тому числі, але не обмежуючись, заборонити Київській міській раді передавати в оренду, користування, власність будь-яким особам земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1;

-встановити ОСОБА_1 постійний земельний сервітут у виді права проходу та проїзду на велосипеді і права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху через земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 до гаража, який належить ОСОБА_1, і частини земельної ділянки під вказаним гаражем, користувачем якої є ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на прибудинковій території за адресою по АДРЕСА_2 в 1979 році позивачу рішенням Виконкому Шевченківського районної в м.Києві радою народних депутатів було надано дозвіл на встановлення металевого гаражу, право власності на який було ним оформлено у встановленому законом порядку із видачею відповідних документів. Між тим, з грудня 2013 року на вказаній території розпочались будівельні роботи із встановленням паркану на належній позивачу земельній ділянці у зв»язку з розташуванням там гаражу. Як було встановлено, то за рішенням Київської міської ради від 18.03.2004 року вказана земельна ділянка була передана в користування спочатку ТОВ «Топаз-Електронікс» на підставі договору оренди від 27.08.2004 року, а в подальшому до вказаного договору судом були внесені зміни 09.07.2008 року, де орендарем стало ТОВ «Палладін-Інвест» із продовженням строку оренди до 10-ти років. Станом на час подання позову в 2014 році мали місце спроби з боку відповідача 1 чинити перешкоди позивачу у користуванні належним йому гаражем та земельною ділянкою, на якій він розташований, оскільки у відповідності до вимог ст..120 ЗК України вказана ділянка належить фактично йому, хоча документально це не оформлено. Зокрема, вказаний відповідач 1 має намір розпочати будівництво багатоквартирного будинку та може унеможливити позивачу прохід та проїзд до належного йому гаражу та частини земельної ділянки під ним. При цьому, наголосив, що передача земельної ділянки по АДРЕСА_1 у користування іншим особам також порушить право власності позивача та право на користування земельною ділянкою під ним, оскільки вони також підпадуть під забудову. Відтак, порушень права позивача підлягають судовому захисту шляхом звернення до суду із позовом, необхідність задоволення якого очевидна.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Паладін-Інвест» в судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що позивач не надав жодних доказів наявності у нього права користування земельною ділянкою під гаражем за адресою м.Київ, АДРЕСА_2, оскільки у розумінні ст..120 ЗК України право власності на земельну ділянку відбувається лише у разі набуття права власності на об»єкт нерухомості, що перебуває у власності, користуванні іншої особи, а позивач не придбав вказаний гараж у іншої особи. Також, не надав він доказів про існування у нього права на земельну ділянку із її розміром та локалізацією. Наданий же технічний звіт з інвентаризації немає позначень території, що має статус прибудинкової, а тому документи, складені майстром г/д №4 не можуть розглядатись як містобудівна або землевпорядна документація. Доказів створення ОСББ, визначення спірної території як прилеглої до місця будівництва або доказів звернення до Київради із заявою про виділення земельної ділянки під гаражем з боку позивача надано не було. Більше того, строк дії договору оренди від 27.10.2004 року закінчився ще в 2014 році та станом на сьогодні не переукладався. Також, суду не було надано жодних доказів тому, що використання відповідачем 1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку може створити перешкоди у користуванні позивачем гаражу за НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 із застосування передбаченого ст..386 ЦК України способу захисту права власності позивача на гараж. Відтак, в задоволенні позову в повному обсязі слід відмовити.

Представник відповідача - Київська міська рада в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі з огляду на те, що рішенням Київської міської ради від 18.03.2004 року було передано в короткострокову оренду земельну ділянку для будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 ТОВ «Топаз-Електронікс» строком на 5 років. В подальшому рішенням Господарського суд м.Києва від 09.07.2008 року до вказаного договору були внесені зімни із заміною користувача за вказаним договором на відповідача 1 із продовження строку дії договору на 10 років, строк дії якого закінчився в жовтні 2014 року. У відповідності до вимог законодавства позивачем не було надано суду правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку, а зобов»язання про видачу міською радою земельного сервітуту вирішується судом у разі недосягнення домовленості, а відтак в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи - КП «Керуюча дирекція Шевченківського райну м.Києва» в судове засідання свого представника не направив, але надав суду заяву, де вказав, що земельні ділянки, споруди, елементи благоустрою на баланс підприємства не передавались.

Треті особи Департамент земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради, ТОВ «Кийградсервіс» дільниця «Покровська» в судове засідання своїх представників не направили, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, а тому суд вважає за можливе розглядати справу без його участі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 18.03.2004 № 139/1349 земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, площею 0,2096 га (кадастровий номер НОМЕР_1) передана акціонерному товариству закритого типу „Топаз-Електронікс" у короткострокову оренду строком на 5 років для будівництва житлового будинку (договір оренди від 21.10.2004 № 91-6-00352).

Рішенням Київської міської ради від 12.07.2007 № 1120/1781 внесено зміни до рішення Київради від 18.03.2004 №139/1349 в частині назви землекористувача, і саме акціонерне товариство закритого типу „Топаз-Електронікс" замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Системні інвестиції".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.07.2008 № 32/297 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 21.10.2004 № 91-6-00352, вважаючи укладеною відповідну додаткову угоду, згідно з якою всі права та пов'язки за договором оренди земельної ділянки перейшли від акціонерного Товариства закритого типу „Топаз-Електронікс" до ТОВ „Паладін-інвест" та змінено термін дії договору на оренди на 10 років (додаткова угода від 19.09.2008 № 91-6-00803).

Згідно з даними міського земельного кадастру, термін дії договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 закінчився 21.10.2014.

В той же час ТОВ «Паладін-Інвест» 22.12.2014 року звернулось до Київської міської ради із заявою про поновлення договору оренди вказаної земельної ділянки в м.Києві по АДРЕСА_1.

Як вбачається до довідки ГООА «Коперник» від 13.03.2014 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.03.2014 року, то позивач ОСОБА_1 є власником гаражу НОМЕР_2 площею 18 кв.м. по АДРЕСА_2.

При цьому, як вбачається з кадастрового плану вказані земельні ділянки, де розташований гараж та виділена під будівництво межують між собою.

Рішенням Окружного Адміністративного суду м.Києва від 30.06.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, в задоволенні його позову про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 18.03.2004 року та визнання недійсним договору оренди, що укладено на його підставі, було відмовлено.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набуло законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено такі обставини.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що доказів реєстрації права власності позивача на гаражний бокс до 2014 року не надано. Земельна ділянка, в межах якої розташований житловий будинок АДРЕСА_2 (є адресою розташування гаражу позивача) з 26.03.2002 року обліковується як багатоповерхова забудова та документів на право користування (власності) вказаною земельної ділянки не зареєстровано.

За даними земельного кадастру - земельні ділянки на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2 ні за об»єднанням автолюбителів «Коперник», ні за фізичними особами не зареєстровано,а зазначена земельна ділянка перебувала та перебуває у комунальній власності, що не потребувало і не потребує на сьогодні погодження із позивачем питання про передачу її в користування.

Як встановлено у цій справі, то за інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 16.02.2015 року по теперішній час роботи по встановленню меж прибудинкових територій проведені не були, інформація щодо меж прибудинкових території садиби по АДРЕСА_2 відсутня.

Крім того, позивачем не було протягом усього часу розгляду справи судом надано відповідної містобудівної та землевпорядної документації, яка б визначала межі прибудинкової території вказаного будинку та підтверджувала право власності чи користування земельною ділянкою.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що належний йому на праві власності гараж знаходиться на території, що виділена ТОВ «Паладін-Інвест» для будівництва багатоквартирного будинку згідно вказаного договору оренди між вказаним товариством та Київською міською радою. Дії відповідачів з передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду і під забудову іншим особам порушить право власності позивача на гараж та право користування земельною ділянкою під ним.

Стаття НОМЕР_2 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань.

Аналіз положень глави 29 ЦК України дає підстави для висновку, що в ній закріплені речово-правові засоби захисту права власності. Що до зобов'язально-правових засобів, то вони визначаються безпосередньо нормами особливої частини Цивільного кодексу, що регламентує окремі види зобов'язань.

Норма ч. 2 ст. 386 ЦК закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

Згідно ст..120 ЗК України Згідно з ч.1 ст.120 ЗК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном (ст..391 ЦК України).

Виходячи з аналізу норм ст.ст. 317, 391 ЦК України позивач, у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідачі ТОВ «Паладін-Інвест» або Київська міська рада перешкоджає йому у користуванні та розпорядженні його майном (гараж НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2) станом на даний час чи тому, що вказані права позивача можуть бути реально порушені в майбутньому.

Посилання позивача на існування у нього права власності на земельну ділянку під належним йому гаражем в розумінні вимог ст..120 ЗК України є помилковим, оскільки вказана правова норма в даному випадку застосуванню не підлягає, так як позивач не придбав гараж за відплатним договором, а вперше здійснив його державну реєстрацію за собою.

Більше того, за відсутності доказів надання дозволів на будівництво будинку на вказаній земельній ділянці як відповідачу, так і іншими особам у встановленому законом порядку та відсутності доказів наявності будь-яких перешкод з боку відповідачів у користування чи розпорядження вказаним гаражем, позовні вимоги в частині п.п.1,2 згідно уточненої заяви від 20.11.2014 року задоволенню не підлягають.

Зі змісту ст. 15 та ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити право чи охоронюваний законом інтерес лише у разі їх порушення. При цьому, за аналізу вказаних статтей вбачається про можливість захисту лише свого права або інтересу та лише у разі його порушення.

При цьому, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України). За умовами ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині заборони Київській міській раді використовувати на власний розсуд належну їй земельну ділянку по АДРЕСА_1 є безпідставними.

Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення позивачу постійного земельного сервітуту на прохід та проїзд до належного йому гаражу через земельну ділянку по АДРЕСА_1, слід зазначити наступне.

За умовами ст.ст.98, 99 Земельного кодексу України вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За відсутності доказів існування правовстановлюючого документ на право власності чи користування позивача на земельну ділянку по АДРЕСА_2, вказані позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно листа Верховного Суду України від 01.07.2013 "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" визначено, що у відповідності до ч.3 ст.402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом у разі недосягнення домовленості про його встановлення. Якщо особа, яка вимагає встановлення сервітуту, не зверталась до власника нерухомого майна з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, у неї відсутня підстава для звернення до суду.

В той же час, позивач доказів звернення до Київради з приводу виділення йому земельної ділянки під гаражем не надав та доказів розгляду такої заяви матеріали справ не містять.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть у ній участь. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За умовами ч.1,2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, позовні вимоги у повному обсязі є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 317, 386, 391, 373 ЦК України, ст.ст. 98, 99, 125 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паладін-Інвест», Київська міська рада, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «Кийградсервіс» дільниця «Покровська», Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківського району м.Києва» про заборону вчиняти дії щодо порушення права користування земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скаргипротягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: