Ухвала

від 22.03.2017 по справі 761/8244/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Маслянікової В.В.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва 15 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Паладін -Інвест , Київська міська рада, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Київградсервіс дільниця Покровська , Комунальне підприємство Керуюча дирекція Шевченківського району м. Києва про заборону вчиняти дії щодо порушення права користування земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И Л А

Позивач ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом ТОВ Паладін-Інвест , Київська міська рада, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради, ТОВ Кийградсервіс дільниця Покровська , КП Керуюча дирекція Шевченківського району м.Києва , де з урахуванням вимог заяви про зміну предмету позову від 20 листопада 2014 року просив суд:

- заборонити ТОВ Паладін-Інвест вчиняти будь-які дії, які можуть порушити право власності ОСОБА_4 на гараж, який має адресу АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 по вул. АДРЕСА_1, і право користування ОСОБА_4 частиною земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 на які на якій встановлено гараж ОСОБА_4

Справа №761/8244/14-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/2347/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. - заборонити Київській міській раді вчиняти будь-які дії, які можуть порушити право власності ОСОБА_4 на гараж, який має адресу АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 по вул. АДРЕСА_1, і право користування ОСОБА_4 частиною земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, на якій встановлено гараж ОСОБА_4, - у тому числі, але не обмежуючись, заборонити Київській міській раді передавати в оренду, користування, власність будь-яким особам земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1

- встановити ОСОБА_4 постійний земельний сервітут у виді права проходу та проїзду на велосипеді і права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху через земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 до гаража, який належить ОСОБА_4, і частини земельної ділянки під вказаним гаражем, користувачем якої є ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на прибудинковій території за адресою по АДРЕСА_2 в 1979 році йому рішенням Виконкому Шевченківського районної в м. Києві радою народних депутатів було надано дозвіл на встановлення металевого гаражу, право власності на який було ним оформлено у встановленому законом порядку із видачею відповідних документів. Між тим, з грудня 2013 року на вказаній території розпочались будівельні роботи із встановленням паркану на належній позивачу земельній ділянці у зв'язку з розташуванням там гаражу. Як було встановлено, то за рішенням Київської міської ради від 18 березня 2004 року вказана земельна ділянка була передана в користування спочатку ТОВ Топаз-Електронікс на підставі договору оренди від 27 серпня 2004 року, а в подальшому до вказаного договору судом були внесені зміни 09 липня 2008 року, де орендарем стало ТОВ Палладін-Інвест із продовженням строку оренди до 10-ти років. Станом на час подання позову в 2014 році мали місце спроби з боку відповідача ТОВ Паладін-Інвест , чинити йому перешкоди у користуванні належним йому гаражем та земельною ділянкою, на якій він розташований, оскільки у відповідності до вимог ст.120 ЗК України вказана ділянка належить фактично йому, хоча документально це не оформлено. Зокрема, ТОВ Паладін-Інвест , має намір розпочати будівництво багатоквартирного будинку та може унеможливити йому прохід та проїзд до належного йому гаражу та частини земельної ділянки під ним. При цьому, вказавв, що передача земельної ділянки по АДРЕСА_1 у користування іншим особам також порушить його право власності та право на користування земельною ділянкою під ним, оскільки вони також підпадуть під забудову. Відтак, порушень права позивача підлягають судовому захисту шляхом звернення до суду із позовом, необхідність задоволення якого очевидна.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ Паладін -Інвест , Київська міська рада, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради, ТОВ Київградсервіс дільниця Покровська , КП Керуюча дирекція Шевченківського району м. Києва про заборону вчиняти дії щодо порушення права користування земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту- відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача ОСОБА_4- ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах Київської міської ради, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 139/1349 земельна ділянка за адресою: м. АДРЕСА_1, площею 0,2096 га (кадастровий номер НОМЕР_1) передана Акціонерному товариству закритого типу Топаз-Електронікс у короткострокову оренду строком на 5 років для будівництва житлового будинку (договір оренди від 21.10.2004 № 91-6-00352).

Рішенням Київської міської ради від 12 липня 2007 року № 1120/1781 внесено зміни до рішення Київради від 18 березня 2004 року №139/1349 в частині назви землекористувача, і саме Акціонерне товариство закритого типу Топаз-Електронікс замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Системні інвестиції .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09 липня 2008 року № 32/297 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 21 жовтня 2004 року № 91-6-00352, вважаючи укладеною відповідну додаткову угоду, згідно з якою всі права та обов'язки за договором оренди земельної ділянки перейшли від Акціонерного Товариства закритого типу Топаз-Електронікс до ТОВ Паладін-інвест та змінено термін дії договору на оренди на 10 років (додаткова угода від 19.09.2008 № 91-6-00803).

Згідно з даними міського земельного кадастру, термін дії договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_4 закінчився 21 жовтня 2014 року.

ТОВ Паладін-Інвест 22 грудня 2014 року звернулось до Київської міської ради із заявою про поновлення договору оренди вказаної земельної ділянки в АДРЕСА_1.

Як убачається з довідки ГООА Коперник від 13 березня 2014 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 березня 2014 року, позивач ОСОБА_4 є власником гаражу АДРЕСА_3

При цьому, як вбачається з кадастрового плану вказані земельні ділянки, де розташований гараж та виділена під будівництво межують між собою.

Рішенням Окружного Адміністративного суду м.Києва від 30 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, в задоволенні його позову про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 18 березня 2004 року та визнання недійсним договору оренди, що укладено на його підставі, було відмовлено.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що доказів реєстрації права власності позивача на гаражний бокс до 2014 року не надано. Земельна ділянка, в межах якої розташований житловий будинок АДРЕСА_2 (є адресою розташування гаражу позивача) з 26 березня 2002 року обліковується як багатоповерхова забудова та документів на право користування (власності) вказаною земельної ділянки не зареєстровано.

За даними земельного кадастру - земельні ділянки на вул. Дмитрівський та на вул. ОСОБА_1 ні за об'єднанням автолюбителів Коперник , ні за фізичними особами не зареєстровано, а зазначена земельна ділянка перебувала та перебуває у комунальній власності, що не потребувало і не потребує на сьогодні погодження із позивачем питання про передачу її в користування.

За інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 16 лютого 2015 року по теперішній час роботи по встановленню меж прибудинкових територій проведені не були, інформація щодо меж прибудинкових території садиби по АДРЕСА_2 відсутня.

Позивачем не було протягом усього часу розгляду справи судом надано відповідної містобудівної та землевпорядної документації, яка б визначала межі прибудинкової території вказаного будинку та підтверджувала право власності чи користування земельною ділянкою.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_4 зазначав, що належний йому на праві власності гараж знаходиться на території, що виділена ТОВ Паладін-Інвест для будівництва багатоквартирного будинку згідно вказаного договору оренди між вказаним товариством та Київською міською радою. Дії відповідачів з передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду і під забудову іншим особам порушить право власності позивача на гараж та право користування земельною ділянкою під ним.

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань.

Норма ч. 2 ст. 386 ЦК закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

Згідно з ч.1 ст.120 ЗК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Виходячи з аналізу норм ст.ст. 317 , 391 ЦК України позивач, у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідачі ТОВ Паладін-Інвест або Київська міська рада перешкоджає йому у користуванні та розпорядженні його майном (гараж АДРЕСА_3) станом на даний час чи тому, що вказані права позивача можуть бути реально порушені в майбутньому.

Посилання позивача та його представника на існування у позивача права власності на земельну ділянку під належним йому гаражем в розумінні вимог ст.120 ЗК України є помилковим, оскільки вказана правова норма в даному випадку застосуванню не підлягає, так як позивач не придбав гараж за відплатним договором, а вперше здійснив його державну реєстрацію за собою.

За відсутності доказів надання дозволів на будівництво будинку на вказаній земельній ділянці як відповідачу ТОВ Паладін-Інвест так і іншими особам у встановленому законом порядку та відсутності доказів наявності будь-яких перешкод з боку відповідачів у користування чи розпорядження вказаним гаражем, позовні вимоги в частині п.п.1,2 згідно уточненої заяви від 20 листопада 2014 року є безпідставними.

Зі змісту ст. 15 та ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити право чи охоронюваний законом інтерес лише у разі їх порушення. При цьому, за аналізу вказаних статей вбачається про можливість захисту лише свого права або інтересу та лише у разі його порушення.

При цьому, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України). За умовами ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

За умовами ст.ст.98 , 99 ЗК України вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за відсутності доказів існування правовстановлюючого документ на право власності чи користування позивача на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , позовні вимоги позивача про встановлення йому постійного земельного сервітуту на прохід та проїзд до належного йому гаражу через земельну ділянку по АДРЕСА_1 є передчасними.

Згідно листа Верховного Суду України від 01.07.2013 Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ визначено, що у відповідності до ч.3 ст.402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом у разі недосягнення домовленості про його встановлення. Якщо особа, яка вимагає встановлення сервітуту, не зверталась до власника нерухомого майна з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, у неї відсутня підстава для звернення до суду.

Позивачем доказів звернення до Київради з приводу виділення йому земельної ділянки під гаражем не надано та доказів розгляду такої заяви матеріали справи не містять.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: