Постанова

від 26.10.2016 по справі 804/6330/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 р. Справа № 804/6330/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІР» (надалі - ТОВ «ОЛІР») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.08.2016 року №00005651407, згідно якого з ТОВ «OJKP» підлягає стягненню сума 3 277 455,00 грн., з них: 2 184 970,00 грн. за основним платежем (податок на додану вартість), 1 092 485,00 грн. - штрафна санкція.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ОЛІР» зазначило, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом були зроблені протиправні висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій, в акті не наведено об'єктивних доводів, не викладено належних доказів наявності в його діях ознак протиправної діяльності. На думку позивача, ним у повному обсязі були надані відповідачу під час перевірки всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності проведених господарських операцій, що не заперечувалось і самим відповідачем в акті перевірки. Тому, висновки податкової інспекції щодо не підтвердження реальності взаємовідносин ТОВ «ОЛІР» з контрагентами за пеервіряємий період є безпідставними, а винесене податкове повідомлення-рішення від 23.08.2016 року №00005651407 - протиправним та підлягає скасуванню.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Від представника позивача надійшло клопотання розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням приписів ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також зважаючи на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

У період з 13.06.2016 року по 26.07.2016 року (строки проведення перевірки продовжено з 13.07.2016 року терміном 10 робочих днів на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 12.07.2016р. №765) згідно з абз 1,2 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровської області від 31.05.2016 року посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ОЛІР» (код ЄДРПОУ - 32263898) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року. За наслідками проведення перевірки складено акт перевірки від 02.08.2016 року № 398/04-36-14-03/32263898, яким зафіксовані порушення податкового законодавства ТОВ «ОЛІР» (а.с.38-224 т.1).

За висновками акту перевірки відповідачем було встановлено, що в порушення п.198.1 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «ОЛІР» занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту вартості послуг по взаємовідносинам з ТОВ «Астон Інком» (код ЄДРПОУ 39410385), ТОВ «Максі-Трейд Компані» (код ЄДРПОУ 39379686), ТОВ «Експант Лімітед» (код ЄДРПОУ 39328373), ТОВ «Моцар ЛТД» (код ЄДРПОУ 39325892), ТОВ «Оптіма Консалт Плюс» (код ЄДРПОУ 39317237), ТOB «Скайгрупп» (код ЄДРПОУ 39252531), ТОВ «Аделла Пром» (код ЄДРПОУ 39250068), ТОВ «Бест Ліміт» (код ЄДРПОУ39246774), ТОВ «Рікберт» (код ЄДРПОУ 39241320), ТОВ «Арвальд» (код ЄДРПОУ 39241192), ТОВ «ДГ» (код ЄДРПОУ 38949777), ТОВ «Аміна Трейд» (код ЄДРПОУ 38837340), ТОВ «Санділ» (код ЄДРПОУ 38747577), ТОВ «Зеленбудсервіс» (код ЄДРПОУ 362531788), які не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства та фактично не отримувались на загальну суму ПДВ 2 184 970 грн., у тому числі: березень 2014 року на суму 49 000 грн., квітень 2014 року на суму 49350 грн., липень 2014 року на суму 195 600 грн., вересень 2014 року на суму 565 620 грн., жовтень 2014 року на суму 490 550 грн., листопад 2014 року на суму 434 850 грн., грудень 2014 року на суму 400 000 грн.

Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що в ході проведеної перевірки ним встановлена неможливість підтвердити реальність господарських операцій між ТОВ «ОЛІР» та зазначеними контрагентами.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 23.08.2016 року №00005651407, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 277 455,00 грн., з яких: 2 184 970,00 грн. за основним платежем, 1 092 485,00 грн. - штрафна санкція (а.с.225 т.1).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено з матеріалів справи, в ході проведення перевірки ТОВ «ОЛІР» встановлені фінансово-господарські взаємовідносини з 63 контрагентами, які надавали послуги по прибиранню виробничих та службових приміщень, послуги по прибиранню території, послуги по прибиранню поросли власноруч, послуги промислового прання, обслуговування енергетичного обладнання за період 01.01.2015р.- 31.03.2016року. При цьому в акті перевірки та додатках до нього фіксується висновок про неможливість виконання оформлених господарських операцій з ТОВ «Астон Інком» (код ЄДРПОУ 39410385), ТОВ «Максі-Трейд Компані» (код ЄДРПОУ 39379686), ТОВ «Експант Лімітед» (код ЄДРПОУ 39328373), ТОВ «Моцар ЛТД» (код ЄДРПОУ 39325892), ТОВ «Оптіма Консалт Плюс» (код ЄДРПОУ 39317237), ТOB «Скайгрупп» (код ЄДРПОУ 39252531), ТОВ «Аделла Пром» (код ЄДРПОУ 39250068), ТОВ «Бест Ліміт» (код ЄДРПОУ39246774), ТОВ «Рікберт» (код ЄДРПОУ 39241320), ТОВ «Арвальд» (код ЄДРПОУ 39241192), ТОВ «ДГ» (код ЄДРПОУ 38949777), ТОВ «Аміна Трейд» (код ЄДРПОУ 38837340), ТОВ «Санділ» (код ЄДРПОУ 38747577), ТОВ «Зеленбудсервіс» (код ЄДРПОУ 362531788).

Так, під час судового розгляду встановлено, що ТОВ «ОЛІР» за перевіряємий період мало взаємовідносини з ТОВ «Астон Інком», ТОВ «Максі-Трейд Компані», ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Моцар ЛТД», ТОВ «Оптіма Консалт Плюс», ТOB «Скайгрупп», ТОВ «Аделла Пром», ТОВ «Бест Ліміт», ТОВ «Рікберт», ТОВ «Арвальд», ТОВ «ДГ», ТОВ «Аміна Трейд», ТОВ «Санділ», ТОВ «Зеленбудсервіс» на підставі договорів надання послуг (а.с.232 т.1 - а.с.41 т.2).

Факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та ТОВ «Астон Інком», ТОВ «Максі-Трейд Компані», ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Моцар ЛТД», ТОВ «Оптіма Консалт Плюс», ТOB «Скайгрупп», ТОВ «Аделла Пром», ТОВ «Бест Ліміт», ТОВ «Рікберт», ТОВ «Арвальд», ТОВ «ДГ», ТОВ «Аміна Трейд», ТОВ «Санділ», ТОВ «Зеленбудсервіс» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи (в тому числі: видатковими та податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг)), які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отриманий товар (а.с.42 т.2 - а.с.93 т.4).

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності зазначених підприємств, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст вчинених позивачем з зазначеними контрагентами правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих правочинів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд критично оцінює посилання відповідача в акті перевірки та додатках до нього на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача.

Так, відповідач зазначає, що оперуповноваженим ОУ ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області 10.03.2015 отримано пояснення ОСОБА_2, який рахується директором ТОВ «Бест Ліміт», що ніколи не був директором ТОВ «Бест Ліміт» та не здійснював фінансово-господарську діяльність.

Однак, судовим розглядом встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ «Бест Ліміт» договори надання послуг (пошиву, прання, прибирання) від 02.07.14 № 207/14, 2-07/2014, № 02/07-14, первинна бухгалтерська та податкова документація зі сторони ТОВ «БЕСТ ЛІМІТ» була підписана на той момент часу директором ТОВ «БЕСТ ЛІМІТ» ОСОБА_3 (завірені копії відповідних первинних документів долучено до матеріалів справи, а.с.244-255 т.1; а.с. 11-27 т.3; а.с. 46-60 т.3; а.с. 67-255 т.3). Особа, яку в акті перевірки було зазначено як директора ТОВ «БЕСТ ЛІМІТ», приступила до виконання обов'язків керівника лише з 29.08.2014, тобто в період, коли фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ОЛІР» та ТОВ «БЕСТ ЛІМІТ» не здійснювались.

Безпідставними є аналогічні висновки контролюючого органу стосовно ТОВ «ЗЕЛЕНБУДСЕРВІС», ТОВ «РАДЕНА». Так, судовим розглядом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ «ЗЕЛЕНБУДСЕРВІС» договір надання послуг по прибиранню порослі від 01.07.14 № 1/07/14, первинна бухгалтерська та податкова документація зі сторони ТОВ «ЗЕЛЕНБУДСЕРВІС» були підписані на той момент часу директором ТОВ «ЗЕЛЕНБУДСЕРВІС» ОСОБА_4 (завірені копії відповідних первинних документів долучено до матеріалів справи: а.с.260-262 т.1; а.с.37-60 т.2; а.с.99-122 т.3). В той же час, відповідач в акті перевірки посилається на матеріали кримінального провадження за №32015010110000094 від 23.04.2015, в рамках якого проведено допит ОСОБА_5, який повідомив, що ніякого відношення до підприємства не має та ніколи не працював його директором.

Матеріалами справи також спростовуються доводи відповідача в акті перевірки про отримання старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС м.Києва Дмитрунець Л.В. пояснень громадянина ОСОБА_7, який рахується засновником та директором ТОВ «Радена», що він ніколи не був засновником та директором ТОВ «Радена» та не здійснював фінансово-господарську діяльність.

Натомість, в матеріалах судової справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_7, який з 20.03.2015 року та станом на час підписання заяви (04.10.2016 року) є директором ТОВ «Радена». Відповідно до цієї заяви ОСОБА_7 заявляє, що він не давав нікому жодного пояснення щодо того, що ніколи не був, а ні засновником, а ні директором ТОВ «РАДЕНА» та не здійснював відповідну фінансово-господарську діяльність від імені цього підприємства. Навпаки, у заяві ОСОБА_7 підтвердив, що ТОВ «РАДЕНА» під його безпосереднім керівництвом мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ОЛІР» у 2015 році, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими і податковими документами (а.с.229 т.1).

Суд також критично оцінює доводи відповідача в обґрунтування висновку про заниження податку на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту вартості послуг по взаємовідносинам з контрагентами, що не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства та фактично не отримувались, а саме, що в рамках кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Арвальд», ТОВ «Оптіма Крнсалт Плюс», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «ДГ», ТОВ «Адела-Пром», ТОВ «Скайгрупп», ТОВ «Санділ ЛТД» (кримінальне провадження (№32014100020000093 від 07.10.2014), ТОВ «Моцар», ТОВ «Максі Трейд» (кримінальне провадження №3201410000074 від 13.08.2014) проведено почеркознавчу експертизу, за наслідками якої складено відповідні висновки експертів, згідно з якими підписи в реєстраційних та установчих документах виконано не директорами підприємств.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин отримувач послуг (позивач) не може нести відповідальність ані за несплату податків надавачем таких послуг, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Факт здійснення підписів на реєстраційних документах не підтверджує обставину непричетності директора та засновника до господарської діялності товариства, доказів пояснень посадових осіб контрагентів, які здійснювали господаські операції з товариством позивача, щодо їх непричетності до господарської діялності суду не надано в акті не зазхначено.

При цьому платник податкуів не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності, як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.01.2014 № К/9991/81114/11.

Судом враховано, що лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду викладеними в ухвалі від 18 квітня 2016 у справі К/800/236/14, Постанові від 08 серпня 2016 р. у справі №К/800/21948/14, Ухвалі від 15 вересня 2016 у справі №К/800/4995/16 тощо.

За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови підприємства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду, висловленими, зокрема, в ухвалі від 03.12.2014 року по справі № К/800/11278/14, в ухвалі від 17.12.2014 року по справі № К/800/23862/14, в ухвалі від 17.12.2015 року по справі № К/9991/55328/12.

У даному ж випадку суд відзначає відсутність належних та достатніх доказів, які би свідчили чи то про спільну та свідому участь позивача разом із недобросовісними платниками податків у схемах, пов'язаних із ухиленням від оподаткування, чи то хоча би про його обізнаність із такою протиправною діяльністю своїх контрагентів до вступу в господарські правовідносини з такими особами.

Суд також зауважує, що в даному контексті предметом інтересу позивача як господарюючого суб'єкта є в першу чергу бажаний для нього результат, тобто, отримання бажаного товару, робіт чи послуг, а не детальні умови чи організаційні аспекти їх виконання (такі як умови залучення контрагентом ресурсів та засобів для їх виконання, порядок набуття ним товару тощо). А провадячи свою підприємницьку діяльність, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, легальності наявних у них реєстраційних чи установчих документів, матеріальних засобів і ресурсів, умов залучення ним ресурсів для виконання умов договорів тощо, - для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на висновки експертів у зазначених вище кримінальних провадженнях ще і тому, що відповідач не надав вищевказаних висновків експерта та не повідомив суд про причини неможливості його надання. Разом з цим, як вбачається із Акта перевірки, експертом встановлено, що підписи від імені директорів контрагентів позивача в установчих та реєстраційних документах виконані не ними, а іншою особою.

Тобто, експертом не досліджувались первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, пояснення посадових осіб контрагентів не відбиралися по взаємовідносинам ТОВ «ОЛІР» та ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Арвальд», ТОВ «Оптіма Крнсалт Плюс», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «ДГ», ТОВ «Адела-Пром», ТОВ «Скайгрупп», ТОВ «Санділ ЛТД», ТОВ «Моцар», ТОВ «Максі Трейд», а з акту перевірки неможливо встановити, чи містять висновки експерта інормацію з питань, які стосуються господарської діяльності позивача з указаними контрагентами.

Крім цього, неможливо встановити, що саме спірні правовідносини щодо надання послуг до позивача відбувалися у той період, що представлено на дослідження експертові; які саме документи від імені зазначених контрагентів мають ознаки фіктивності; за який період та з якими контрагентами, чи використовувались підроблені документи у спірних правовідносинах.

А відтак, даний висновок не може покладатись в основу оцінки факту нереальності здійснення наведених господарських операцій.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, наведені доводи відповідача судом оцінюються критично, також з підстав не підтвердження вказаних відповідачем обставин фіктивності діяльності контрагентів позивача судовим рішенням, винесеним в порядку Кримінального процесуального кодексу України з перевіркою і підтвердженням їх відповідності фактам та вимогам процесуального законодавства.

В той же, під час судового розгляду відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності виконання господарських зобов'язань позивача з зазначеними контрагентами, дефектності оформленої між ними первинної документації тощо.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачеві сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених правочинів.

Вказана думка суду повністю узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України. Так, у постанові від 03.04.2013 у справі №К/9991/38114/12 суд зазначив: «Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

В той же час, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбані послуги використовувалися в господарській діяльності позивача, однак, відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Щодо посилань відповідача на те, що за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити у контрагентів позивача ТОВ «КРІСТАЛ ФОРТ», ТОВ «Рікберт», ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Арвальд», ТОВ «Оптіма Консалт Плюс», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «ДГ», ТОВ «Моцар ЛТД», ТОВ «Максі-Трейд компані», ТОВ «Аделла Пром», ТОВ «Аделла Пром», ТОВ «Санділ», ТОВ «Радена», ТОВ «Зеленбудсервіс» наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності, суд зазначає наступне.

Використання контролюючим органом інформації комп'ютерних баз: інформація комп'ютерних автоматизованих систем АС "Аудит", АРМ "Бест Звіт", "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" АІС "Картка платника", АІС "Реєстр платників податків, інформація", не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій

Як на час укладення правочинів позивача із контрагентами, так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на порушення вимог чинного законодавства України контрагентами позивача - ТОВ «КРІСТАЛ ФОРТ», ТОВ «Рікберт», ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Арвальд», ТОВ «Оптіма Консалт Плюс», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «ДГ», ТОВ «Моцар ЛТД», ТОВ «Максі-Трейд компані», ТОВ «Аделла Пром», ТОВ «Аделла Пром», ТОВ «Санділ», ТОВ «Радена», ТОВ «Зеленбудсервіс» при здійсненні своєї господарської діяльності, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагента під час укладення та виконання договорів між ними.

Відповідно обов'язкових до застосування, в силу приписів ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, правових висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 31.01.2011 у справі № 21-47а10. від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Наведена правова позиція Верховного Суду України узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03. рішення від 22.01.2009) Суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року № К/800/33480/15.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про порушення, які вчиняються його контрагентом.

До того ж, матеріалами справи підтверджується, що розбіжності з ТОВ «БЕСТ ЛІМІТ» щодо задекларованих у липні 2014 року сум податку на додану вартість виникли в наслідок неприйняття податковим органом податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «БЕСТ ЛІМІТ» за липень 2014 року. Однак, з матеріалів справи встановлено, що ТОВ «БЕСТ ЛІМІТ» рішення щодо неприйняття зазначеної податкової декларації було оскаржено у окружному адміністративному суді м. Києва, та постановою від 11.03.2015 по справі № 826/1291/15 позовні вимоги ТОВ «БЕСТ ЛІМІТ» було задоволено у повному обсязі. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду залишено в сили рішення окружного адміністративного суду м. Києва в частині зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «БЕСТ ЛІМІТ» за липень 2014 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.16 вказане рішення залишено без змін.

Розбіжності з ТОВ «РАДЕНА» щодо задекларованих у квітні 2015 року сум податку на додану вартість виникли в наслідок неприйняття податковим органом податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «РАДЕНА» за квітень 2015 року. Підприємством ТОВ «РАДЕНА» рішення щодо неприйняття зазначеної податкової декларації було оскаржено у окружному адміністративному суді м. Києва, та постановою від 11.03.2015 по справі № 826/14324/15 позовні вимоги ТОВ «РАДЕНА» було задоволено у повному обсязі.

За ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності кожного платника податків мають індивідуальний характер та поширюються на діяння, що визначаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. При цьому, не передбачено юридичної відповідальності суб'єкта права за порушення податкової дисципліни іншими особами згідно із законом.

З огляду на викладене, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов'язань.

Згідно ч.1 ст.69, ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність свого рішення не довів, заперечень проти позову не надав.

Натомість, позивач надав суду належні докази на підтвердження реальності проведення господарських операцій щодо надання йому послуг по прибиранню виробничих та службових приміщень, послуги по прибиранню території, порості, послуги промислового прання, обслуговування енергетичного обладнання, надав суду всі необхідні докази цього. А доводи відповідача, викладені в акті перкевірки не знайшли свого підтвердження.

Тому, оскаржене податкове повідомлення-рішення, винесене внаслідок встановлених порушень, є протиправним, як і нараховані ним суми грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

У зв'язку з цим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Що стосується вирішення питання про судовий збір, то суд зазначає, що на підставі ст.ст.87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України , положень Закону України "Про судовий збір", суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області сплачену суму судового збору за подання адміністративного позову в загальному розмірі - 49 161,82 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 23.08.2016 року №00005651407, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 277 455,00 грн., з яких: 2 184 970,00 грн. за основним платежем, 1 092 485,00 грн. - штрафна санкція

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 49 161 (сорок дев'ять тисяч сто шістдесят одна) гривня 82 (вісімдесят дві) копійки.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Б. Ляшко