Постанова

від 21.11.2016 по справі 2а-2809/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р. № 2a-2809/11/0970

11 год. 00 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача Святненка С.В.,

представника відповідача Дутки-Гефко Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М. ІМ" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання неправомірними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

29.08.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «М.ІМ.» (надалі -позивач, ТОВ «М.ІМ.») звернулося з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (надалі -відповідач, Коломийська оДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки Коломийської оДПІ про порушення позивачем положень податкового законодавства, викладені в акті від 08.06.2011 року, та визначення йому в зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток (доходи) приватних підприємств не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать податковому законодавству України, чинному на момент виникнення спірних правовідносин.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року, позов було задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000552310 від 22 червня 2011 року, № 0000562310 від 22 червня 2011 року та № 0000572310 від 22 червня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «М.ІМ» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 скасовані, а справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

Протокольною ухвалою від 26.08.2015 року суд під час нового розгляду справи замінив первинного відповідача - Коломийську об'єднану державну податкову інспекцію Івано-Франківської області належним відповідачем - Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених в позовній заяві. Суду пояснив, що у травні-червні 2011 року Коломийською оДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «М.ІМ.» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої та на підставі акту від 08.06.2011 року за №805/231/33932690 винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення. Зазначив, що даними рішеннями позивачу визначені зобов'язання зі сплати податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 1 655 951,00 грн., податку на додану вартість в сумі 1 287 524,50 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 135,00 грн. Звернув увагу суду, що вказаний висновок суперечить фактичним обставинам справи, вимогам Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України. Вважає, що ТОВ «М.ІМ.» правомірно сформувало податковий кредит і віднесло до складу валових витрат витрати на придбання товарів у ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Інвест-Ком Центр», ТОВ «Далат», ПП «Львівресурс», ТОВ «Фірма П.С.В.», так як господарські операції щодо придбання товарів, робіт (послуг) у вказаних контрагентів документально підтверджуються договорами, рахунками, накладними, податковими накладними, дорученнями, іншими письмовими доказами. Крім того вказав, що на момент придбання товарів, робіт (послуг) вказані фірми були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується відповідними довідками та мали виробничі потужності для виробництва товарів, виконання робіт та надання відповідних послуг. Зазначив, що усі придбані товари, роботи (послуги) в подальшому були використані у господарській діяльності позивача, зокрема в ході виконання угоди на ремонтно-колійні роботи залізничних колій ТОВ «Карпатнафтохім», укладеної з вказаним товариством 01.10.2010 року, для створення нових товарів Товариством, виконання робіт та надання послуг іншим споживачам. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні та додаткових письмових поясненнях. Вказала, що згідно відповідних договорів перевезення товарів від контрагентів повинно було здійснюватись транспортом ТОВ "М.ІМ". Однак позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей у підприємств-контрагентів та доказів понесення витрат підприємством у зв'язку з таким транспортуванням. Зокрема суду пояснила, що відповідно до протоколу допиту від 17.01.2013 року водія ТзОВ «М.ІМ» ОСОБА_4, останній жодного разу не здійснював перевезення шпал від підприємств ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Інвест-Ком Центр», ТОВ «Далат», ПП «Львівресурс», ТОВ «Фірма П.С.В.». Крім того, звернула увагу суду на неможливість перевезення деревяних шпал одним автомобілем у кількості, визначеній накладними, та з урахуванням місцезнаходження підприємств-постачальників продукції. Окрім того вказала, що ТОВ «М.ІМ» самостійно виготовлялися деревяні шпали із лісу-кругляка. Водночас пояснила, що згідно листів Головного управління статистики у Дніпропетровській області ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Інвест-Ком Центр» та ТОВ «Фірма П.С.В.» зареєстровані за однією адресою, при цьому жодної інформації стосовно наявності об'єкту нерухомості за такою адресою не має, а пошуки будівлі за цією адресою безпосередньо на місці результату не дали. Вказала, що згідно пояснень ОСОБА_5, як директора ПП «Львівресурс», останній зареєстрував це підприємство за винагороду, де знаходиться печатка, документи та офіс підприємства йому не відомо. Просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Допитаний в судовому засанні свідок ОСОБА_4 показав, що працював водієм ТОВ «М.ІМ» з 2010 року по квітень 2011року. Зазначив, що він здійснював перевезення деревяних шпал автомобілем марки «Рено-Магнум» на перосмолку до м. Кривий Ріг, а звідти до м. Дніпропетровськ. Пояснив, що за одну поїздку міг перевезти від 270 до 315 шт. деревяних шпал, а поїздка тривала від 1 до 1,5 доби. Вказав, що назви підприємств, на які привозив деревяні шпали, назвати не може, так як не пам'ятає. Суду пояснив, що жодних товарів чи сировини з м. Дніпропетровська та м. Львова до м.Коломия (за місцем знаходження ТОВ "М.ІМ") не перевозив.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «М.ІМ.» зареєстроване 31.01.2006 року виконавчим комітетом Коломийської міської ради, ідентифікаційний код суб'єкта господарювання в ЄДРПОУ - 33932690. Товариство взяте на податковий облік в Коломийській ОДПІ 02.02.2006 року за №ОС-28Ю079 та є платником податків і зборів, визначених чинним законодавством (а.с. 13 т.1, 41-46 т.2).

З 12.05.2011 року по 01.06.2011 року Коломийською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «М.ІМ.» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складений акт від 08.06.2011 року за №805/231/33932690 (а.с. 12-60 т.1, 15-42 т.3).

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, внаслідок чого Товариством занижений валовий доход на суму 105195,00 грн., завищені валові витрати на загальну суму 5281032,00 грн. та амортизаційні відрахування на суму 10042,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1349067,00 грн.; підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-V, внаслідок чого Товариством завищена сума податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1 120 293,00 грн., занижена сума податкового кредиту в розмірі 5 145,00 грн. за грудень 2010 року, завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у грудні 2010 року в розмірі 5 145,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет в розмірі 1 045 895,00 грн., а також до зменшення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що віднесено у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 64 108,00 грн.

Судом встановлено, що дані порушення визначені податковим органом у зв'язку з неправомірним формуванням податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Турін-Дніпро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Ком Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Далат», Приватного підприємства «Львівресурс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма П.С.В.» з огляду на фіктивний характер здійснення відповідних господарських операцій (а.с. 40 т.3).

В судовому засіданні встановлено, що на підставі акту перевірки Коломийською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 22.06.2011 року за №№0000552310, 0000562310 та 0000572310, якими позивачу встановлені грошові зобов'язання зі сплати відповідно: податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 1 655 951,00 грн., податку на додану вартість в сумі 1 287 524,50 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 135,00 грн. (а.с. 61-63 т.1).

Згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на нижчевикладене.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «М.ІМ.» укладено договори купівлі продажу та поставки з ТОВ «Фірма П.С.В.», ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Інвест-Ком Центр», ТОВ «Далат», ПП «Львівресурс», відповідно до яких товар постачається покупцеві на умовах самовивозу із складу продавця (а.с. 64-73 т.1, 47-78 т.2, 106 т.3).

Виконання сторонами умов вищевказаних договорів, як таких, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, на думку представника позивача, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема актами прийому-передачі, податковими накладними та видатковими накладними (а.с. 74-147,226-227, 228-236 т.1, 79-244 т.2, 113-151 т.3).

Однак дані докази суд залишає без уваги, так як на переконання суду, висновки посадових осіб податкового органу щодо безтоварності господарських операцій за вищевказаними правочинами є вірними та підтверджуються наступними обставинами, встановленими в ході розгляду адміністративної справи.

Так згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту по податку на додану вартість» встановлено, що згідно розрахунків комунального податку та звітів 1-ДФ поданих до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська ТОВ «Турін-Дніпро» середня чисельність склала 1 працівник: за І квартал 2010 року за основним місцем роботи працюючі відсутні, чисельність працюючих за цивільно-правовими договорами - 1 особа, нараховано доходу 2 607 грн.; за ІІ квартал 2010 року, чисельність працюючих за основним місцем роботи складає 1 особа, за цивільно-правовими договорами працюючі відсутні, нараховано доходу 2 652 грн.; за ІІІ квартал 2010 року, чисельність працюючих за основним місцем роботи складає 1 особа, за цивільно-правовими договорами працюючі відсутні, нараховано доходу 2 662 грн.; за ІV квартал 2010 року, працюючих за основним місцем роботи складає 1 особа, за цивільно-правовими договорами працюючі відсутні, нараховано доходу 2 736 грн.

В судовому засіданні встановлено, що подані декларації ТОВ «Фірма П.С.В» з податку на додану вартість за квітень-вересень 2010 року у Лівобережній МДПІ м.Дніпропетровська не визнано податковою звітністю. Згідно звіту 1-ДФ: за І квартал 2010 року за основним місцем роботи працюючі відсутні, за сумісництвом - 1 особа, нараховано доходу 2 607 грн.; за ІІ квартал 2010 року, чисельність працюючих за основним місцем роботи складає 1 особа, за сумісництвом працюючі відсутні, нараховано доходу 2 652 грн.; за ІІІ квартал 2010 року, чисельність працюючих за основним місцем роботи складає 1 особа, за сумісництвом працюючі відсутні, нараховано доходу 2 664 грн.; за ІV квартал 2010 року, працюючих за основним місцем роботи складає 1 особа, за сумісництвом працюючі відсутні, нараховано доходу 2 664 грн.

Також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності інших вищевказаних контрагентів.

В ході проведення перевірки не виявлено взаємовідносин ТОВ «М.ІМ» з контрагентами, які підпадають під визначення перевізника.

Судом встановлено, що перевезення товарів в період, який підлягав до податкової перевірки, здійснювалось транспортним засобом - "Рено Магнум" під керуванням ОСОБА_4

Так під час проведення податковим органом перевірки директором ТОВ «М.ІМ» надано письмове пояснення щодо перевезення товарно-матеріальних цінностей, а саме: про те, що матеріальні цінності, які були придбані в підприємств-контрагентів, перевозились власним транспортом ТОВ «М.ІМ» - автомобілем «Рено Магнум», державний знак НОМЕР_4 зі складів постачальників. Однак витрати пов'язані з перевезенням товарів до валових витрат не віднесені у зв'язку з їх відсутністю.

З наданих в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що TOB «M.ІM.» мало налагоджену систему виробництва дерев'яних шпал, які виготовлялися із лісу-кругляка, після чого відправлялися на просочування у м. Кривий Ріг. При цьому свідок заперечив здійснення перевезень товару від підприємств TOB «Турін-Дніпро», TOB «Інвест-Ком Центр», ТОВ «Далат», ПП «Львівресурс» та TOB «Фірма П.С.В.» до TOB «M.ІM.».

Показання свідка ОСОБА_4 підтверджуються також наступним.

Згідно даних дорожніх листів, початковий показник спідометра вантажного автомобіля «Рено Магнум» державний знак НОМЕР_4 становив 950 355 км. (згідно подорожнього листа №01/02 з 01 по 28 лютого 2010 року), останній показник спідометра 983 300 км. (згідно подорожнього листа за №01/03 з 01 по 31 березня 2011 року), тобто з 01.02.2010 по 31.03.2011 згадуваний автомобіль проїхав 983 300 км. - 950 355 км. = 32 945 км. Відповідно пояснення, наданого до Коломийської оДПІ директором ТОВ «М.ІМ» ОСОБА_6, перевезення товарно-матеріальних цінностей придбаних у контрагентів здійснювалось шляхом самовивозу саме цим автомобілем.

Проте згідно наведених в акті розрахунків, тільки для перевезення придбаних у згадуваних СГД шпал необхідно було б здійснити близько 40 поїздок до м. Дніпропетровська та зворотньо і проїхати близько 76 160 км., що приблизно більше у 2 рази перевищує існуючі показники спідометра. Слід зауважити, що в даному розрахунку не брались до уваги перевезення інших, ніж шпали, товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагентів, що може свідчити про інші (значно більші) показники спідометру, наявного на автомобілі, належному ТОВ «М.ІМ».

Крім того проаналізувавши представлені до перевірки посвідчення про відрядження, податковим органом встановлено, що водій ОСОБА_4 не був відряджений до м. Дніпропетровська та у м.Львів. Відмітки про прибуття у відрядження та вибуття з нього на посвідченнях про відрядження засвідчені печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 Згідно з документами вказаний підприємець надавав послуги ТОВ «М.ІМ» по просочуванню шпал. В усіх вказаних накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Далат» у рядку «через кого» вказано прізвище ОСОБА_6 та наявний його підпис. Документи, які підтверджують перебування директора ОСОБА_6 у дні отримання вантажу у м. Дніпропетровськ відсутні.

Водночас, відповідно до наявних в матеріалах справи та досліджених в якості письмових доказів по справі копій протоколів допитів свідків та наданих пояснень у кримінальному провадженні за №32012090000000050 за фактом вчинення директором ТОВ «М.ІМ» ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, судом встановлено слідуюче.

Так, ОСОБА_8 згідно наданих пояснень від 07.05.2012 року з березня по грудень 2010 року працював у TOB «М.ІМ». До його обов'язків входило розпилювання лісу кругляка на шпали. Готову продукцію завантажували робітники підприємства на вантажний автомобіль марки «Рено Магнум». Повідомив, що на TOB «М.ІМ» постійно завозився ліс кругляк (а.с.132, т.IV).

ОСОБА_9 у 2010 році працював рамником па пилорамі. До його обов'язків входила порізка шпал, які в подальшому навантажувались на автомобіль та транспортувалися на просочування у м. Кривий Ріг. Походження лісо продукції йому невідомо, однак підтвердив, що на Товариство завозився ліс-кругляк (а.с.133, т.IV).

ОСОБА_10 повідомив, що зареєстрований приватним підприємцем з 2006 року. Основним видом його діяльності є лісозаготівля. Придбавши у Надвірнянському держлісгоспі кругляк лісу, реалізував його на TOB «М.ІМ». За поставку продукції розрахунок проводився за готівку. Будь-яких договорів з TOB «М.ІМ» не укладав, документи не оформлював (а.с.131, т.IV).

ОСОБА_11, з серпня 2010 року по червень 2011 року працював охоронцем на ТОВ «М.І.М.», до його обов'язків входило здійснення пропускного режиму, охорона об'єктів і майна, які розташовані на території вказаного Товариства. Вказав, що у вересні 2010 року Товариством придбано обладнання з порізки лісу кругляка на шпали. Обладнання встановлювалось силами TOB «М.ІМ». Виготовлені дерев'яні шпали вивозились для промаслення із Товариства автомобілем марки «Рено-Магнум», яким керував ОСОБА_4 Після промаслення шпали на Товариство не завозились.

Крім того, ОСОБА_11, який безпосередньо здійснював пропускний pежим на підприємстві, згідно своїх обов'язків, вказав, що готових дерев'яних шпал на територію «М.І.М» не завозилось, лише ліс-кругляк (а.с.129-130, т.IV).

ОСОБА_12, яка з лютого 2010 року працювала менеджером, а потім начальником відділу збуту представництва TOB «М.ІМ» у м. Кривий Ріг вказала, що основною діяльністю TOB «М.ІМ» було виготовлення та просочування дерев'яних пиломатеріалів, брусів для стрілочних переводів. В період з 2010 року здійснювала приймання дерев'яних шпал для просочення на складі ПП ОСОБА_7, на склад якого поступали шпали від TOB «М..М». Копії даних пояснень досліджені судом в якості письмових доказів по справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки водій TOB «М.ІМ» не підтвердив факт транспортування дерев'яних шпал від TOB «Турін-Дніпро», TOB «Інвест-Ком Центр», TOB «Далат», ТОВ «Львівресурс», TOB «Фірма П.С.В.» та надав пояснення, що транспортував вироблені ТОВ «М.ІМ» готові дерев'яні шпали з м. Коломиї до м. Кривий Ріг на просочування, а працівники TOB «М.ІМ» вказали, що на підприємстві встановлена власна система порізки лісу-кругляка на шпали, яка функціонувала й у період здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами-контрагентами, то на переконання суду, дані операції не мали товарного характеру.

Крім того, суд вважає неможливим перевезення дерев'яних шпал одним автомобілем у кількості, визначеній накладними, та з урахуванням місцезнаходження підприємств-постачальників продукції, враховуючи наступне.

Водій ОСОБА_4 повідомив, що за один рейс автомобіль марки «Рено-Магнум» може перевезти від 270 до 315 шт. дерев'яних шпал.

Однак одного дня - 03.11.2010 року, TOB «М.ІМ» придбано у TOВ «Фірма П.С.В.» деревяних шпал у кількості 400 одиниць, а у TOB «Турін-Дніпро» - 350 одиниць. Тобто, автомобіль марки «Рено-Магнум» не міг перевезти вантаж від вказаних постачальників, у зв'язку з великим обсягом товару - 750 одиниць дерев'яних шпал, при максимальному навантаженні вказаного автомобіля - до 315 одиниць шпал.

Відстань між м.Дніпро (м.Дніпропетровськ) та м.Львів складає 1 011,6 км. Дана обставина відповідно до ч.2 ст.72 КАС України доказуванню не підлягає, як така, що визнана судом загальновідомою.

Тому аналогічно, одного дня - 04.06.2010 року автомобіль марки «Рено-Магнум» фізично не міг перевезти до TOB «M.ІM.», яке знаходиться в м. Коломиї, дерев'яні шпали від ПП «Львівресурс» (м. Львів) та від TOB «Турін-Дніпро» (м. Дніпропетровськ), враховуючи максимальне навантаження транспортного засобу та віддаленість підприємств-постачальників товару.

Таким чином, на підставі встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що угоди позивача, укладені з вказаними вище контрагентами в ході його діяльності, не були направлені на настання реальних юридичних наслідків - придбання шпал деревяних.

Цей висновок суду підтверджується також і іншими доказами, здобутими в ході судового розгляду.

Зокрема відповідно до рапортів працівників податкової міліції, інших письмових доказів, встановити фактичне місцезнаходження підприємств ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Інвест-Ком Центр», ТОВ «Далат», ПП «Львівресурс», ТОВ «Фірма П.С.В.» об'єктивно немає можливості.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи та досліджених судом в якості письмових доказів копій листів за №5/3-75/1145 від 05.12.2012 року, №5/3-75/792 від 15.08.2012 року, №18-12/2121 від 16.11.2011 року Головне управління статистики у Дніпропетровській області повідомило, що TOB «Турін-Дніпро», TOB «П.С.В.» та TOB «Інвест-Ком-Центр» зареєстровані за одною адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Холодильна, буд. 2-А (а.с.123-124, т.IV).

Проте згідно відповіді виконавчого комітету Індустріальної районної ради у м. Дніпропетровську щодо питання інформації про об'єкт нерухомості, який розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Холодильна, буд. 2-А, інформації стосовно наявності об'єкту нерухомості за такою адресою немає, а пошуки будівлі безпосередньо на місці результату не дали.

Також, згідно відповіді з Комунального підприємства «Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру» Дніпропетровської міської ради за адресною реєстрацією об'єктів нерухомості за адресою: м.Дніпропетровськ вул. Холодильна, буд. 2-А ніхто не звертався й офіційна адреса жодному об'єкту нерухомості не надавалася.

В судовому засіданні встановлено, що з метою встановлення місцезнаходження посадових осіб TOB «Турін-Дніпро», TOB «П.С.В.», TOB «Інвест-Ком-Центр», TOB «Далат», працівниками податкової міліції Коломийської ОДПІ здійснено виїзд до м. Дніпропетровська за адресами юридичної реєстрації вказаних підприємств.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 05.02.2013 року, з відповідними фототаблицями, проведеного за участю власника приміщення - директора TOB «НВФ Техбуд ЛТД» ОСОБА_13, розташованого за адресою вул. Холодильна, буд. 2 (підвальне приміщення першого поверху), встановлено, що вказане приміщення належить цій особі на праві приватної власності. Такі підприємства як TOB «Турін-Дніпро», TOB «П.С.В.» та TOB «Інвест-Ком-Центр» протягом 2009-2013 років за цією адресою не знаходились, приміщень не орендували. Будь-яких об'єктів за адресою вул. Холодильна, буд. 2-А не встановлено (а.с.45-51, 116-122, т.IV).

В судовому засіданні представником позивача вищезгадані обставини не спростовано, заперечень щодо належності та допустимості доказів, якими ці обставини підтверджуються, суду не подано.

Судом встановлено, що з метою встановлення місцезнаходження та допиту свідка директора ТОВ «Інвест-Ком Центр» ОСОБА_14, було здійснено виїзд за місцем реєстрації даного громадянина, а саме АДРЕСА_1 в результаті чого встановлено, що останній тривалий час проживає у РФ, м. Москва, користується номером мобільного зв'язку НОМЕР_5 та електронною поштою з адресом ІНФОРМАЦІЯ_1.

Одночасно суд встановив, що як вбачається з акту перевірки, TOB «М.І.М» здійснювало господарські операції з ПП «Львівресурс», директором та засновником якого був ОСОБА_15.

Згідно пояснення від 15.02.2011 року ОСОБА_15 був формальним директором ПП «Львівресурс», зареєстрував його за винагороду. Реальної участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності від імені підприємства не брав, де знаходиться печатка, документи та офіс підприємства йому не відомо (а.с.52-53, т.IV).

Одночасно суд враховує, що відповідно до висновку спеціаліста від 21.11.2011 року за №20-ДПА, проведеного спеціалістом (експертом) експертного сектору ІСТЕ СБ України в Управлінні СБ України в Івано-Франківській області на підставі листа-звернення ДПА в Івано-Франківській області, копія якого наявна в матеріалах справи та досліджена судом в якості письмового доказу, підписи від імені ОСОБА_14 у документах , стороною у яких є ТОВ «Інвест-Ком Центр», від імені ОСОБА_16 у документах, стороною в яких є ТОВ «Далат», від імені ОСОБА_17 у документах, стороною яких є ТОВ «Турін-Дніпро», від імені ОСОБА_18 у документах, стороною в яких є ТОВ «Фірма П.С.В» виконані не ними, а іншими особами.

Положеннями ч.1 ст.244-2 КАС України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних норм.

Відповідно до постанови ВСУ від 05.03.2012 року у справі № 21-349а11 податкові накладні, які стали підставою для формування Товариством податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, що заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином проведені операції не підтверджуються з урахуванням оперативності їх проведення, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, реального часу здійснення операцій, транспортування придбаної в контрагентів продукції у відповідній кількості в обумовлені часові проміжки, враховуючи специфіку товару (рейки, шпали, брус), що був предметом більшості укладених в охоплений перевіркою період позивачем договорів поставки, одним транспортним засобом, який перебуває на балансі в ТОВ «М.ІМ», місцезнаходження контрагентів, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В зв'язку з цим суд дійшов до переконання, що господарські операції з вищевказаними контрагентами позивачем фактично не могли бути здійснені.

З урахуванням вищевикладеного, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження спростування фактів придбання та транспортування товарів від TOB «Турін-Дніпро», TOB «Інвест-Ком Центр», TOB «Далат», ТОВ «Львівресурс», TOB «Фірма П.С.В." та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «М.ІМ» поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про безтоварність господарських відносин між позивачем та його контрагентами, що було направлено на незаконне формування податкового кредиту і протиправного зменшення прибутку підприємства.

При цьому суд не приймає до уваги постанову про закриття кримінального провадження за фактом вчинення директором ТОВ "М.ІМ" ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 ККУ, оскільки як вбачається зі змісту цієї постанови, фактично єдиною підставою для прийняття рішення про закриття даного кримінального провадження була постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року, залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року. Однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 скасовані.

Відповідно до чинного законодавства України, яке слід застосовувати до спірних правовідносин, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції не надає покупцю право на формування податкового кредиту.

Обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень, на переконання суду, підтверджується також наступним.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР Податковим кодексом України, в редакціях, чинних на момент їх виникнення.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлюються і пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з системного аналізу даних норм та інших приписів податкового законодавства України, податкові наслідки будь-якої господарської операції, на відміну від цивільно-правових, повинні оцінюватись саме відповідно до їх економічного змісту, а не юридичної форми.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Окремо суд приймає до уваги те, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Крім того пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Таким чином, якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то фактично придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом зазначеного вище, для підтвердження даних податкового обліку можуть бути взяті до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, підтверджується виключно належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого зучасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним самі собою не свідчать про реальність вчинення відповідної операції.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції повністю кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому позивачем не надано жодних доказів, які підтвердження транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей у підприємств-контрагентів (товарно-трапспортних накладних, подорожніх листів, інше) та доказів понесення витрат підприємством, у зв'язку з таким транспортуванням, хоча необхідність складення товарно-транспортної документації при перевезенні товарів прямо визначена законодавством України.

Відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996 наявність ТТН є обов'язковою.

Листом Міністерства Інфраструктури від 03 вересня 2013 року № 10092/25/10-13 передбачено, що ТТН повинна обов'язково виписуватися на будь-який товар, що поставляється в рамках договору купівлі-продажу, а один примірник обов'язково зберігатися на підприємстві.

У Інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участі органів ДПС», яким узагальнено висновки, що містяться у проаналізованих постановах ВСУ, наголошено на тому, що відсутність ТТН може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

З огляду на зазначене суд не приймає до уваги наявні в матеріалах справи копії укладених договорів купівлі-продажу, постачання товарів та надання послуг тощо ТОВ «М.ІМ.» з ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Інвест-Ком Центр», ТОВ «Далат», ПП «Львівресурс», ТОВ «Фірма П.С.В.», так як останні, як встановлено в судовому засіданні не були спрямовані на реальне їх виконання (а.с. 64-73 т.1, 47-78 т.2, 106 т.3).

Крім того відповідно до вимог ухвали ВАС від 28.05.2015 року по дані справі, висновки і мотиви якої згідно ч.5 ст.227 КАС України є обов'язковими при новому розгляді справи, судом першої інстанції судом витребувано у ПАТ «Банк Національний Кредит» інформацію щодо проведених платежів по особовому розрахунковому рахунку ТОВ «М.ІМ». Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої в якості письмового доказу виписки з особового рахунку №2600130139246, який належить ТзОВ "М.ІМ", за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 позивачем на рахунки вищезазначених контрагентів було перераховано кошти в розмірі відповідно: ТзОВ "П.С.В." - 959 233 грн., ПП "Львівресурс" - 250 400 грн., ТОВ "Турін-Дніпро" -3 325 914 грн., ТЗОВ"Далат" - 521 764 грн. На користь ТОВ «Інвест-Ком Центр» кошти не перераховувались.

В той же час вказаними контрагентами за даний період ТзОВ "М.ІМ", як покупцю, було видано податкові накладні на суми відповідно: ТзОВ "П.С.В." - 987 967 грн., ПП "Львівресурс" - 568 400 грн., ТОВ "Турін-Дніпро" - 4 145 308 грн., ТОВ «Інвест-Ком Центр» - 498 269 грн.

Представник позивача в судовому засіданні причини вищевказаних розбіжностей не пояснив.

Оцінюючи в сукупності викладене, можна дійти до висновку про неможливість проведення контрагентами господарських операцій з позивачем, а надані первинні документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту, оскільки такі складені з порушенням пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання, які були здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ "М.ІМ" відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з підприємствами-постачальниками та включення відповідних сум до валових витрат.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до вимог Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема договорів, податкових накладних, самі по собі не є підставою для включення визначених у них сум до складу валових витрат і податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Таким чином, оскільки операції позивача із контрагентами є безтоварними, так як податковим органом не встановлено, а позивачем не підтверджено, що здійснені ним господарські операції носять реальний характер, а отримані послуги (товари) використано в межах господарської діяльності, то ТОВ "М.ІМ" завищено податковий кредит по ПДВ, та валові витрати.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги до задоволення не підлягають.

На підставі пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; пункту 138.2 статті 138, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України; пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 28.11.2016 року.