Ухвала

від 26.04.2017 по справі 2а-2809/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 рокуЛьвів№ 876/10569/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «М.ІМ» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «М.ІМ» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ТОВ М.ІМ. звернулося в суд з позовом до відповідача - Коломийської ОДПІ, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000552310, НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 22 червня 2011 року, якими позивачу визначено грошові зобов'язання зі сплати відповідно: податку на прибуток (доходи) приватних підприємств у сумі 1655951,00 грн., податку на додану вартість у сумі 1287524,50 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80135,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року (яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року) позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22 червня 2011 року, № НОМЕР_1 від 22 червня 2011 року та № НОМЕР_2 від 22 червня 2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2015 року касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Івано-Франківській області задоволено частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 скасовано, а справу направлено на розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи необхідністю з'ясувати реальність здійснення транспортування придбаної в контрагентів продукції у відповідній кількості в обумовлені часові проміжки, для чого необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків; встановити фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим, надати оцінку наявності у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме: платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що господарські операції ТОВ М.ІМ з ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ ОСОБА_1С.В. у період, що підлягав перевірці, мали реальний характер, належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими, зокрема, позивач представив первинні документи, які опосередковують виконання договорів з контрагентами (накладні на отримання товару, рахунки про їх оплату, акти приймання-передачі виконаних робіт, журнал реєстрації довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності (договори субпідряду на проведення ремонтно-колійних робіт в об'ємі комплексно-оздоровчого ремонті залізничних колій ТОВ Карпатнафтохім ). Апелянт звертає увагу на те, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій знаходилися на податковому обліку як платники ПДВ, їхні свідоцтва про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій з позивачем не були анульовані, правочини з цим суб'єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними. Таким чином, ТОВ М.ІМ правомірно визначено розмір податкового кредиту за цими господарськими операціями та сум витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Представник позивача (апелянта) - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача - ОСОБА_3 у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12 травня 2011 року по 01 червня 2011 року Коломийська ОДПІ провела планову виїзну документальну перевірку ТОВ М.ІМ. з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, якою встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п. 5.9 ст.5, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств внаслідок чого занижено валовий дохід на суму 105195,00 грн., завищені валові витрати на загальну суму 5281032,00 грн. та амортизаційні відрахування на суму 10042,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1349067,00 грн.; пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , п.198.6 ст.198, п.201.10, 201.11 ст. 201 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1120293,00 грн., занижено суму податкового кредиту в розмірі 5145,00 грн. за грудень 2010 року, завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у грудні 2010 року в розмірі 5145,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет у розмірі 1045895,00 грн., а також до зменшення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що віднесено у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 64108,00 грн.

За результатами перевірки складено ОСОБА_4 №805/231/33932690 від 08 червня 2011 року.

22 червня 2011 року на підставі вказаного акта Коломийська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення №№0000552310, НОМЕР_1 та НОМЕР_2, якими позивачу донараховано грошові зобов'язання зі сплати відповідно: податку на прибуток (доходи) приватних підприємств у сумі 1655951,00 грн., податку на додану вартість у сумі 1287524,50 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80135,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено відсутність права платника на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями щодо господарських правовідносин з ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ ОСОБА_1С.В. у зв'язку з відсутністю належного документального підтвердження факту поставки товарів позивачеві, а саме: неможливістю перевезення товару (дерев'яних шпал) одним автомобілем у кількості, визначеній накладними, та з урахуванням місцезнаходження підприємств-постачальників продукції. Тому угоди позивача укладені з вищевказаними контрагентами в ході його діяльності не були направлені на настання реальних юридичних наслідків, фактично не могли бути здійснені, разом з тим, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

П.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні приписи передбачені п.198.3 ст.198 ПК України, який застосовується до спірних правовідносин, які виникли з 01 січня 2011 року.

П.44.1 ст.44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704. Зокрема, згідно з п.2.4, п.2.5 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Таким чином, податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на вартість понесених витрат зі сплати (нарахуванню) цього податку в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку (навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів).

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, що у період, що підлягав перевірці, ТОВ М.ІМ здійснювало операції із придбання шпал дерев'яних, пиломатеріалів, піску та інших товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ ОСОБА_1С.В. .

Зокрема, ТОВ М.ІМ уклало ряд типових договорів купівлі-продажу продукції з вказаними контрагентами, а саме: з ТОВ Турін-Дніпро - договір №27/04-Т від 24 квітня 2010 року; з ТОВ Інвест-Ком Центр - договір №102 від 01 лютого 2011 року, з ТОВ Далат - договір №27/04-Т від 24 квітня 2010 року; з ТОВ ОСОБА_1С.В. - договір №01-12-VI від 01 грудня 2009 року; з ПП Львівресурс - договір на придбання товарів (робіт, послуг), відповідно до яких товар постачався на умовах самовивозу зі складу продавця.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивач надав видаткові накладні, податкові накладні та акти прийому-передачі.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані докази не є достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, виходячи з таких підстав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28 травня 2015 року №К/991/69244/12 справу направлено до суду першої інстанцій на новий судовий розгляд, у зв'язку з необхідністю додаткового дослідження обставин справи, зокрема: з'ясувати, яким чином транспортувалися товарно-матеріальні цінності, придбані ТОВ М.ІМ. у підприємств-контрагентів; перевірити обставини щодо залучення з цією метою третіх осіб, та як наслідок, виникнення відповідних витрат, пов'язаних із таким залученням; дослідити наявність у ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ ОСОБА_1С.В. платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган в обґрунтування порушень позивачем вимог податкового законодавства покликається на неможливість здійснення ним транспортування придбаної в контрагентів продукції у відповідній кількості в обумовлені часові проміжки, враховуючи специфіку товару (рейки, шпали, брус), що був предметом більшості укладених в охоплений перевіркою період договорів поставки одним транспортним засобом, який перебував на балансі в ТОВ М.ІМ .

Під час судового розгляду справи у суді першої інстанції директор ТОВ М.ІМ - ОСОБА_5 надав письмове пояснення, в якому вказав, що матеріальні цінності, придбані у ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ ОСОБА_1С.В. перевозились власним транспортом підприємства - автомобілем марки Рено-Магнум зі складів постачальників. Витрати, пов'язані з перевезенням товарів до валових витрат не віднесені, у зв'язку з їх відсутністю.

Разом з тим, у судовому засіданні 20 травня 2016 року під час розгляду справи судом першої інстанції допитаний як свідок ОСОБА_6, який у період з липня 2010 року по березень 2011 року працював водієм ТОВ М.ІМ , пояснив, що здійснював перевезення дерев'яних шпал у м. Кривий Ріг, де вони проходили процес промаслення; за одну поїздку автомобіль Рено-Магнум міг перевозити від 270 до 315 шт. дерев'яних шпал; зазначив, що ТОВ М.ІМ має власну налагоджену систему виробництва дерев'яних шпал, які виготовлялися із кругляка лісу, після чого відправлялися на просочування у м. Кривий Ріг, а готові шпали реалізовувалися у м. Дніпропетровську, м. Маріуполі та м. Калуші, разом з тим, вказав, що ніколи не здійснював перевезення шпал від підприємств ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ ОСОБА_1С.В. .

Аналогічні пояснення ОСОБА_6 надав під час досудового слідства у кримінальному провадженні за фактом вчинення директором ТОВ М.ІМ - ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (ухилення від сплати податків).

Самостійне виготовлення дерев'яних шпал із сировини (кругляка лісу) ТОВ М.ІМ. підтверджується також поясненнями працівників цього підприємства ОСОБА_7 (протокол допиту від 07.05.2012 року), ОСОБА_8 (протокол допиту від 03.05.2012 року), ОСОБА_9 (протокол допиту від 03.05.2012 року), ОСОБА_10 (протокол допиту від 17.01.2013 року) та ОСОБА_11 (протокол допиту від 31.01.2013 року), які долучені до матеріалів справи.

Здійснивши аналіз договорів та маршрутів перевезення товару, суд встановив, що, зокрема, 03 листопада 2010 року ТОВ М.ІМ придбало у ТОВ ОСОБА_1С.В. дерев'яні шпали у кількості 400 одиниць, а у ТОВ Турін-Дніпро - 350 одиниць. Разом з тим, автомобіль марки Рено-Магнум не міг перевезти вантаж від вказаних постачальників, у зв'язку з великим обсягом товару - 750 одиниць дерев'яних шпал, при максимальному навантаженні вказаного автомобіля - до 315 одиниць шпал. Аналогічно, 04 червня 2010 року автомобіль марки Рено-Магнум не міг перевезти дерев'яні шпали від ПП Львівресурс (м.Львів) та від ТОВ Турін-Дніпро (м.Дніпропетровськ), враховуючи максимальне навантаження транспортного засобу та віддаленість підприємств-постачальників товару.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в ході проведення перевірки не виявлено взаємовідносин ТОВ М.ІМ з контрагентами, які підпадають під визначення перевізника, доказів протилежного підприємство не надано ні під час розгляду справи в суд першої інстанції, а ні під час апеляційного перегляду.

Враховуючи наведені обставини, здійснивши аналіз маршрутів та представлених до перевірки накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів дійшла висновку про неможливість реального здійснення операцій в часі з врахуванням значної відстані між населеними пунктами, необхідними проміжками часу на навантаження-розвантаження та наявності на балансі ТОВ М.ІМ лише одного автомобіля.

Оцінюючи у сукупності надані позивачем до перевірки та в судовому засіданні первинні документи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про непідтвердження факту реальності операцій ТОВ М.ІМ з контрагентами з огляду на відсутність належного документального підтвердження поставки товарів позивачеві, хоча представлені позивачем документи формально відповідають вимогам, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні до первинних документів, разом з тим не підтверджують реального характеру господарських операцій з ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ ОСОБА_1С.В. , оскільки позивачем за спірними операціями лише оформлялись первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, усі контрагенти, з якими у період, що підлягав перевірці, ТОВ М.ІМ мало взаємовідносини щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей, підпадають під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкових зобов'язань третім особам. Зокрема, встановлено відсутність у цих підприємств необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Позивачем не надано доказів на спростування встановлених податковим органом фактів відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей позивача та його постачальників щодо можливості виконання зазначених договорів як самостійно позивачем, так і його контрагентами, а саме: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням.

Зокрема, згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість , а саме: розрахунків комунального податку та звітів 1-ДФ поданих до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська у періоди, що підлягав перевірці, середня чисельність працюючих ТОВ Турін-Дніпро становила- 1 особа, у другому півріччі 2010 року за цивільно-правовими договорами працюючі відсутні, нараховано доходу відповідно за І квартал 2010 року - 2607 грн., за ІІ квартал 2010 року - 2652 грн., за ІІІ квартал 2010 рок - 2664 грн.; за ІV квартал 2010 року - 2736 грн., а тому аналіз штату працівників свідчить про невідповідність його фактичним можливостям виконати взяті зобов'язання.

Також встановлено, що щодо контрагентів позивача - ТОВ Турін-Дніпро та ТОВ ОСОБА_1С.В. на момент перевірки було внесено записи в ЄДР про стан платника: відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, з листами №18-12/2121 від 16 листопада 2011 року №5/3-75/792 від 15 серпня 2012 року, №5/3-75/1145 від 05 грудня 2012 року, Головне управління статистики у Дніпропетровській області повідомило, що державну реєстрацію припинення юридичних осіб проведено: ТОВ Турін-Дніпро - 09 листопада 2011 року; ТОВ Далат - 25 листопада 2011 року; ТОВ П.С.В. - 27 листопада 2012 року; ТОВ Інвест-Ком-Центр - 03 серпня 2012 року.

Враховуючи припинення державної реєстрації вказаних підприємств, дослідити наявність або відсутність у них платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати), в тому числі станом на момент проведення перевірки, не є можливим.

Під час досудового слідства у кримінальному провадженні щодо створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності відібрано пояснення ОСОБА_12, який відповідно до картки платників податків Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, є засновником та директором ПП Львівресурс , про те, що він був формальним директором вказаного підприємства, реальної участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства не здійснював, був зареєстрований директором за винагороду, де знаходиться печатка, документи та офіс підприємства не знав.

Крім того, головним спеціалістом (експертом) експертного сектору ІСТЕ СБ України в Управлінні СБ України в Івано-Франківській області підполковником ОСОБА_13, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи і стаж експертної роботи з 1994 року, на підставі листа-звернення від 10.10.2011 року, підписаного першим заступником голови-начальником УПМ ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_14 провів почеркознавче дослідження підписів, що підтверджується висновком спеціаліста від 21 грудня 2011 року №20-ДПА.

На дослідження надано: копії податкових накладних, розхідних накладних, виписаних ТОВ Інвест-Ком Центр , договору поставки, укладеного між ТОВ М.ІМ і ТОВ Інвест-Ком Центр , зразки підписів ОСОБА_15; копії податкових накладних, розхідних накладних, виписаних ТОВ Далат , договору поставки, укладеного між ТОВ М.ІМ і ТОВ Далат , зразки підписів ОСОБА_4; копії податкових накладних, розхідних накладних, рахунків, виписаних та виданих ТОВ Турін-Дніпро , договору поставки, укладеного між ТОВ М.ІМ і ТОВ Турін-Дніпро , зразки підписів ОСОБА_16; копії податкових накладних, розхідних накладних, виписаних ТОВ ОСОБА_1С.В. , договору поставки, купівлі-продажу, укладених між ТОВ М.ІМ і ТОВ ОСОБА_1С.В. , зразки підписів ОСОБА_17

На вирішення спеціаліста поставлені питання: ким, вказаними особами чи іншими особами виконано підписи на податкових накладних, розхідних накладних, договорах поставки та купівлі-продажу, на рахунках, виписаних вказаними вище особами від імені підприємств ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат і ТОВ ОСОБА_1С.В. .

За результатами проведеної експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_16, ОСОБА_17 на наданих на дослідження документах, виконані не вказаними особами, а іншими особами.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-349а11 податкові накладні, які стали підставою для формування Товариством податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, що заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Таким чином, беручи до уваги викладену вище правові позиції Верховного Суду України, які відповідно до ст.244-2 КАС України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, колегія суддів вважає, що первинні документи, видані ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ ОСОБА_1С.В. не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що унеможливлює віднесення ТОВ М.ІМ до податкового кредиту сум податку сплаченого за договорами з ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ ОСОБА_1С.В. .

Колегія суддів звертає увагу на те, що з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Разом з тим, належна податкова обачність передбачає не лише подання стандартного переліку документів, але й обґрунтування мотивів вибору постачальника та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом з урахуванням звичаїв ділового обороту у відповідній сфері.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 15 червня 2010 року № 10/91.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ТОВ М.ІМ безпідставно завищено доходи, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та безпідставно віднесено до складу податкових зобов'язань ПДВ від операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ ОСОБА_1С.В. , оскільки такі операції не мають реального товарного характеру.

Крім того, суд звертає увагу на те, що висновки суду про порушення позивачем норм податкового законодавства зумовлені відсутністю факту реального здійснення господарської операції, та не стосуються обставин дотримання податкового законодавства контрагентами позивача, а тому покликання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) не може бути застосовано.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі Lithgow and Others v. The United Kingdom, від 08 липня 1986, Series A №. 102, пункти. 50-51, § § 121-22) зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань (п. 38).

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність податковим органом факту порушення ТОВ М.ІМ вимог податкового законодавства, оскільки такий підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень від 22 червня 2011 року №№0000552310, НОМЕР_1 та НОМЕР_2, якими позивачу визначено грошові зобов'язання зі сплати відповідно: податку на прибуток (доходи) приватних підприємств у сумі 655951,00 грн., податку на додану вартість у сумі 1287524,50 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80135,00 грн. не підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «М.ІМ» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі №2а-2809/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

ОСОБА_18

Повний текст ухвали виготовлено 28 квітня 2017 року.