Постанова

від 24.09.2020 по справі 2а-2809/11/0970

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 2а-2809/11/0970

адміністративне провадження № К/9901/31410/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.ІМ." на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 (суддя Гундяк В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 (судді: Мікула О.І. (головуючий), Курилець А.Р., Ніколін В.В.) у справі № 2а-2809/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.ІМ." до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "М.ІМ." (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2011 № 0000552310, № 0000562310 та № 0000572310, якими позивачу збільшено грошові зобов`язання зі сплати відповідно: податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 1 655 951,00 грн, податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 1 287 524,50 грн та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 135,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Товариством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються на припущеннях, натомість Товариство має первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено в повному обсязі.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства суди дійшли висновку про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ Фірма П.С.В. , оскільки надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують фактичного їх здійснення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.06.2011 №805/231/33932690, оформленого за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ М.ІМ. з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 349 067,00 грн;

підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет в розмірі 1 045 895,00 грн та до зменшення від`ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що віднесено у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 64 108,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ Фірма П.С.В. не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що надані первинні документи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, за якими позивачем було сформовано витрати та податковий кредит, зокрема позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують транспортування та зберігання придбаних товарно-матеріальних цінностей у підприємств-контрагентів, доказів понесення витрат Товариством у зв`язку з таким транспортуванням та зберіганням, відсутність доручення на отримання ТМЦ, контрагенти позивача відсутні за юридичною адресою, не мають ресурсів для проведення господарської діяльності.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ Фірма П.С.В. відбувались у межах договорів купівлі - продажу та поставки, відповідно до яких товар постачається позивачу (покупець) на умовах самовивозу зі складу продавця (постачальника).

В підтвердження реальності здійснення вказаних договорів позивачем було надано копії документів: договори, акти прийому передачі, видаткові накладні, податкові накладні, журнал виписаних довіреностей.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Товариство посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи. В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі Товариством не вказано, в чому саме полягає порушення (неправильне застосування) судами норм матеріального права позивач в касаційній скарзі не наводить. Фактично Товариство просить переоцінить встановлені судами обставини справи.

9. Контролюючим органом надано заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги та просить залишити таку без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з ум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

11. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 4.1 статті 4.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

11.2. Пункт 5.1 статті 5.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

11.3. Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

11.4. Пункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

12. Закон України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 1.7. статті 1.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

12.2. Підпункт 7.4.1 пункт 7.4 статті 7.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

12.3. Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

12.4. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

13. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

13.1. Стаття 1.

13.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

13.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

13.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

13.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

18. При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

22. Розв`язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не підтвердження фактичного проведення господарських операцій з контрагентами ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ Фірма П.С.В. , а відповідно і неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за такими операціями, надали належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення) та дійшли обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати та податковий кредит за такими операціями, з огляду на наступне.

Неможливість здійснення транспортування придбаної в контрагентів продукції у відповідній кількості в обумовлені часові проміжки, враховуючи специфіку товару (рейки, шпали, брус), що був предметом укладених договорів поставки одним транспортним засобом, який перебував на балансі в ТОВ М.ІМ.

Судами встановлено, що вказане підтверджується аналізом договорів та маршрутів перевезення товару, зокрема, 03 листопада 2010 року ТОВ М.ІМ придбало у ТОВ Фірма П.С.В. дерев`яні шпали у кількості 400 одиниць, а у ТОВ Турін-Дніпро - 350 одиниць. Разом з тим, автомобіль марки Рено-Магнум не міг перевезти вантаж від вказаних постачальників, у зв`язку з великим обсягом товару - 750 одиниць дерев`яних шпал, при максимальному навантаженні вказаного автомобіля - до 315 одиниць шпал. Аналогічно, 04 червня 2010 року автомобіль марки Рено-Магнум не міг перевезти дерев`яні шпали від ПП Львівресурс (м.Львів) та від ТОВ Турін-Дніпро (м.Дніпропетровськ), враховуючи максимальне навантаження транспортного засобу та віддаленість підприємств-постачальників товару.

Неможливість здійснення транспортування придбаної продукції також підтверджується наданими в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції поясненнями гр. ОСОБА_1 , який у період з липня 2010 року по березень 2011 року працював водієм ТОВ М.ІМ. та пояснив, що здійснював перевезення дерев`яних шпал у м. Кривий Ріг, де вони проходили процес промаслення; за одну поїздку автомобіль Рено-Магнум міг перевозити від 270 до 315 шт. дерев`яних шпал; зазначив, що ТОВ М.ІМ має власну налагоджену систему виробництва дерев`яних шпал, які виготовлялися із кругляка лісу, після чого відправлялися на просочування у м. Кривий Ріг, а готові шпали реалізовувалися у м. Дніпропетровську, м. Маріуполі та м. Калуші, разом з тим, вказав, що ніколи не здійснював перевезення шпал від підприємств ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ Фірма П.С.В. .

Крім того, позивачем не надано доказів того, що ним до перевезення залучались інші господарюючі суб`єкти, навпаки згідно письмових пояснень директора позивача - гр. ОСОБА_2 , перевезення придбаного у вказаних вище контрагентів товару проводилось виключно власним транспортом, у зв`язку і витрати, пов`язані з перевезенням товару були відсутні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вказує і на безпідставність доводів позивача, що містяться в касаційній скарзі, відносно того, що позивачем залучались до перевезення інші приватні перевізники, а оплата їм проводиласть готівкою, оскільки вказане спростовується поясненнями наданими директором, що були надані під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Не надано позивачем також доказів і щодо зберігання придбаного у контрагентів товару.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, здійснивши аналіз маршрутів та представлених до перевірки накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неможливість реального здійснення операцій в часі з врахуванням значної відстані між населеними пунктами, необхідними проміжками часу на навантаження-розвантаження та наявності на балансі ТОВ М.ІМ лише одного автомобіля.

Крім того, суди також встановили, що позивач здійснював самостійне виготовлення дерев`яних шпал із сировини (кругляка лісу), що зокрема підтвердив і допитаний під час розгляду справи гр. ОСОБА_1 , та фактично не заперечувалось позивачем, що також ставить під сумнів доцільність придбання аналогічного товару у інших господарюючих суб`єктів.

Судами також при прийняті рішень враховано, що контрагенти, з якими позивач мав взаємовідносини відсутні за юридичною адресою, не мають фізичних, технічних та технологічних можливостей щодо можливості виконання зазначених договорів, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб`єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв`язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов`язаних із таким залученням.

Також суди врахували і наявність висновку спеціаліста від 21 грудня 2011 року №20-ДПА, яким проводилось почеркознавче дослідження підписів на первинних документах (податкові накладні, видаткові накладні) ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат і ТОВ Фірма П.С.В. , які були виписані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по господарських операціях з позивачем. За результатами проведеної експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на наданих для дослідження документах, виконані не вказаними, а іншими особами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством було сформовано витрати та податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

24. Колегія суддів зазначає, що позивачем як в касаційній скарзі так і в апеляційній скарзі не наведено доводів та не надано доказів, які б спростовували встановлені обставини судами щодо непідтвердження факту реальності операцій ТОВ М.ІМ. з контрагентами.

25. Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності на підставі оцінених доказів, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів щодо неправомірного формування витрат та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з контрагентами ТОВ Турін-Дніпро , ТОВ Інвест-Ком Центр , ТОВ Далат , ПП Львівресурс , ТОВ Фірма П.С.В. без належного документального підтвердження фактичного здійснення таких операцій.

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.ІМ." на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.ІМ." залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі № 2а-2809/11/0970 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова