Ухвала

від 29.11.2016 по справі 920/754/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.11.2016 Справа № 920/754/16

Господарський суд Сумської області у складі у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Завалій Г.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «УКРНАФТОХІММОНТАЖ» б/н від 26.10.2016 про розстрочку виконання рішення суду по справі № 920/754/16 за позовом: Приватного підприємства «ЗЄВС», м. Суми, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - монтажне підприємство «УКРНАФТОХІММОНТАЖ», м. Суми, про стягнення 92 168 грн. 13 коп.,

Представники сторін:

Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність від 10.08.2016);

Від відповідача: представник ОСОБА_2 (довіреність від 26.10.2016);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.09.2016 у справі № 920/754/16 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «УКРНАФТОХІММОНТАЖ» (вул. Прикордонна, 1, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39453036) на користь Приватного підприємства Аудиторська фірма «ЗЄВС» (вул. Г. Кондратьєва, б. 127/7, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 32463315) 80 100 грн. 00 коп. основного боргу, 872 грн. 36 коп. 3 % річних, 1 702 грн. 75 коп. інфляційних збитків, 9 467 грн. 08 коп. пені, 1382 грн. 52 коп. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору, у задоволенні позову в іншій частині, щодо стягнення 25 грн. 94 коп. пені відмовлено.

22 вересня 2016 року на примусове виконання судового рішення видано відповідний судовий наказ.

26 жовтня 2016 року до господарського суду Сумської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «УКРНАФТОХІММОНТАЖ» б/н від 26.10.2016 року про розстрочку виконання рішення, відповідно до якої заявник (відповідач) просить розстрочити виконання рішення господарського суду Сумської області від 05.09.2016 у справі № 920/754/16 відповідно до поданого графіку, починаючи з 01.11.2016 по 30.09.2017 рівними частинами по 8 502,21 грн.

3 листопада 2016 року відповідачем подано до суду Уточнення до заяви про розстрочення виконання рішення суду, відповідно до якого просить розстрочити виконання рішення суду від 05.09.2016 щодо погашення заборгованості в загальному розмірі 93 524,71 грн. за наступним графіком:

- з 01.11.2016 до 30.11.2016 - 8 502,25 грн.;

- з 01.12.2016 до 31.12.2016 - 8 502,25 грн.;

- з 01.01.2017 до 31.01.2017 - 8 502,25 грн.;

- з 01.02.2017 до 28.02.2017 - 8 502,25 грн.;

- з 01.03.2017 до 31.03.2017 - 8 502,25 грн.;

- з 01.04.2017 до 30.04.2017 - 8 502,25 грн.;

- з 01.05.2017 до 31.05.2017 - 8 502,25 грн.;

- з 01.06.2017 до 30.06.2017 - 8 502,25 грн.;

- з 01.07.2017 до 31.07.2017 - 8 502,25 грн.;

- з 01.08.2017 до 31.08.2017 - 8 502,25 грн.;

- з 01.09.2017 до 30.09.2017 - 8 502,25 грн.

03.11.2016 позивачем надано до суду заперечення № 38 від 03.11.2016 на заяву про розстрочення виконання рішення суду, відповідно до якого категорично заперечує проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення, оскільки, на думку позивача, відповідачем не надано належних доказів скрутного матеріального становища та неможливості виконання рішення суду. Позивач вказує, що як вбачається з заяви відповідача про розстрочку виконання рішення станом на 25.10.2016 року на рахунках відповідача наявні грошові кошти в сумі 176 305 грн. 69 коп., отже на думку позивача у відповідача задовільний фінансовий стан і відсутня загроза банкрутства, проте впродовж 10 місяців відповідач не сплатив вартість наданих послуг. Крім того, як пояснює позивач довготривале невиконання рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків.

4 листопада від відповідача надійшла заява б/ від 03.11.2016 року про зупинення виконавчого провадження, в якій просить суд зупинити виконавче провадження № 52365498 з примусового виконання рішення господарського суду Сумської області № 920/754/16 від 05.09.2016 року щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «УКРНАФТОХІММОНТАЖ» на користь Приватного підприємства «ЗЄВС» в загальному розмірі 93 524,71 грн. до розгляду в судовому порядку заяви про розстрочення виконання рішення.

29 листопада 2016 року відповідач надіслав пояснення б/н від 29.11.2016 року, в яких вказав, що відповідач не ухиляється від виконання рішення господарського суду Сумської області № 920/754/16 від 05.09.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 100 від 21.11.2016 року, про перерахування на рахунок Зарічного ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області коштів на погашення заборгованості по рішенню в сумі 9 442,47 грн., що, як наголошує заявник, підтверджує намір останнього виконувати рішення суду у відповідності до наданого товариством графіку розстрочки виконання рішення. Щодо коштів які перебували на рахунках відповідача, з січня 2016 року по червень 2016 року, то це кошти перераховані замовниками (ПАТ «СУМИОБЛЕНЕРГО», ТОВ «КОМФОРТРЕМСЕРВІС») за договорами підряду на виконання робіт, договору поставки та договорів субпідряду. Ці кошти були спрямовані для придбання необхідного товару - будівельних матеріалів, для виконання своїх зобов'язань за договорами підряду на виконання робіт, договору поставки та договорів субпідряду, виплат заробітних плат робітникам, сплати податків та зборів, оренда приміщення.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

В обґрунтування вимог заявник зазначає, що своєчасне виконання рішення суду з боку відповідача вкрай ускладнене, оскільки у відповідача відсутні вільні кошти, а на рахунках відповідача перебувають цільові кошти, які необхідні для виконання відповідачем умов Договору підряду № 14 на будівництво, укладеного 19.10.2016 року з ТОВ «Алєго», виплат заробітних плат працівникам, сплата податків та інших обов'язкових платежів. Також відповідач наголошує, що в разі звернення стягнення державним виконавцем коштів які перебувають на рахунку підприємства та майно яке обліковується на балансі підприємства та безпосередньо використовується у виробництві підприємства, то ці дії призведуть до наявної загрози банкрутства відповідача.

В судовому засіданні 29 листопада 2016 року представник відповідача наполягав на задоволенні заяви про розстрочку. Стосовно поданої заяви про зупинення виконавчого провадження, заявник вказав, що на даний момент відсутня необхідність в розгляді вказаної заяви.

Представник позивача в судовому засідання 29.11.2016 року заперечував проти задоволення заяви про розстрочку.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пленум Верховного Суду України постановою від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» постановив: «При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 Цивільного процесуального кодексу і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)».

Відповідно до приписів пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість у відповідача виникла в 2016 році за порушення останнім взятих на себе зобов'язань за договором № 18 від 04.01.2016 року, а відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що викладені у заяві про розстрочку обставини, посилання заявника на тяжкий фінансовий стан, не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховано матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною ОСОБА_1 України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги обставини, на які посилається заявник в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, тому у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «УКРНАФТОХІММОНТАЖ» б/н від 26.10.2016 року про розстрочку виконання рішення суду по справі № 920/754/16 суд відмовляє за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви б/н від 26.10.2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - монтажне підприємство «УКРНАФТОХІММОНТАЖ» про розстрочку виконання рішення суду по справі № 920/754/16 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її винесення.

Суддя С.В. Заєць