Ухвала

від 24.11.2016 по справі 803/1058/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м. Львів Справа № 876/6382/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Мельничук Б. Б.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційні скарги приватного підприємства «ОСОБА_1 - Авто» та Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року у справі №803/1058/16 за адміністративним позовом приватного підприємства «ОСОБА_1 - Авто» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ОСОБА_1 - Авто» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області і просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року: №0002631406, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 126 936 гривень 60 коп.; №0002641406, згідно якого визначено податкове зобов'язання з платежу мита на товари в розмірі 92 817 гривень 79 коп.; №0002651406 яким визначено податкове зобов'язання з платежу додаткового імпортного збору на товари в розмірі 20 332 гривень 25 коп.

Позовні вимоги мотивував тим, що податкові повідомлення - рішення, винесені 21 червня 2016 року на підставі акту від 03 червня 2016 року №180/03 - 20 - 14 - 06 - 08/38592631 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «Олі-Авто» вимог законодавства України з питань державної митної справи за окремими митними деклараціями», є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки товариство доставило дані транспортні засоби в зону митного контролю Сумської vитниці ще в серпні 2015 року, про що свідчать подані підприємством митні декларації, а митне оформлення даних транспортних засобів завершено в лютому 2016 року. Тому вартість на момент проведення їх митного оформлення була значно нижчою, адже митне оформлення проводилось не за першим методом (контрактною вартістю), а за резервним методом. Тобто, до моменту та на час завершення митного оформлення та випуску товарів у вільних обіг у митного органу були усі необхідні документи та інформація.

Також, позивач зазначає, що листи митного органу Польської ОСОБА_3 не можуть слугувати доказом визначення іншої митної вартості товару на території України, оскільки характеристики, взяті із експортної митної декларації ОСОБА_3, є загальними, і ніяким чином не характеризують технічний стан автомобіля. Тобто стверджувати, що ввезений на митну територію України товар був у стані, ідентичному тому, який зазначений в експортній декларації, немає підстав.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 21 червня 2016 року: №0002631406 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів за податковим зобов'язанням в розмірі 20 220 гривень 27 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5 055 гривень 07 коп.; №0002641406 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, за податковим зобов'язанням в розмірі 9 191 гривень 02 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 297 гривень 76 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, сторони оскаржили його у відповідних частинах до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Так позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається на те, що судом не досліджено той факт, що митна декларація на автобус NEOPLAN подавалася до митного органу за шостим методом (резервним методом). Крім того, не досліджено відмінності, які зазначені в експортній декларації щодо об'єму двигуна. Також митна вартість повинна ґрунтуватися на раніше визнаних органами доходів і зборів митних вартостях відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Окрім цього, податковим органом, як єдиний доказ в підтвердження іншої митної вартості, надано декларацію, яку ніким не завірено і не перекладено на українську мову. Тому такий документ, який незавірений особою, яка його видала, неперекладений на мову, якою здійснюється судочинство, не можна вважати належним доказом у справі.

В свою чергу відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин справи. На обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано, що інформація отримана від компетентних органів іноземної держави про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, була надіслана Сумською митницею ДФС відповідачу після завершення митного оформлення для проведення документальної перевірки.

Також, положення чинного законодавства не обмежує контролюючий орган в проведенні перевірки, незалежно від того були наявні певні документи під час митного оформлення чи ні. Відповідні положення Митного кодексу України надають право органу доходів і зборів проводити перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи поданої позивачем апеляційної скарги і не погодився з апеляційною скаргою відповідача. При цьому зазначив, що суд першої інстанції прийняв оспорюване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог за відсутності належних та допустимих доказів.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги відповідача і вважає, що суд першої інстанції не врахував положення Митного кодексу України, у зв'язку з чим судове рішення в частині задоволення позовних вимог є незаконним. Разом з цим вважає доводи апеляційної скарги позивача безпідставними.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи в судовому засіданні представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційних скарг у їх сукупності, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у Сумської митниці ДФС до завершення митного оформлення була наявна інформація щодо вартісних показників вантажних автомобілів марки OPEL моделі MOVANO, кузов №WOLMRF4JECB026909, марки RENAULT моделі MASTER, кузов №VF1MAFGCG45800002, яка містилась в експортних деклараціях ОСОБА_3, однак митним органом не була взята до уваги, використання вказаної інформації при проведенні документальної невиїзної перевірки ПП «ОСОБА_1 - Авто» суперечить вимогам ст. 54 Податкового кодексу України та ст. 351 Митного кодексу України. Відтак висновки податкового органу про заниження позивачем грошових зобов'язань по сплаті митних платежів при митному оформленні вказаних транспортних засобів не відповідають фактичним обставинам справи. Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо протиправності податкових повідомлень - рішень від 21 березня 2016 року №0002631406 та №0002641406 у відповідних частинах.

Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що пасажирський автобус NEOPLAN, модель №1116, оформлений за митною декларацією від 19 серпня 2016 року №805130000/2015/0103525 і позивач, як декларант, несе повну відповідальність за достовірність інформації, яка зазначена в поданій ним митній декларації. В даному випадку органами доходів і зборів України від компетентних митних органів ОСОБА_3 після завершення митного оформлення товару отримано експортну митну декларацію, що свідчить про заниження митної вартості транспортного засобу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Волинській області від 14 квітня 2016 року №442 та відповідно до пункту 7 часини 1 статті 336, пункту 1 частини 3 статті 345, частини 2 статті 351, статті 354 Митного кодексу України від 1 березня 2012 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання приватним підприємством «ОСОБА_1 - Авто» вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товарів за митними деклараціями: від 19 серпня 2015 року №805130000/2015/010352, від 23 лютого 2016 року №805130000/2016/001946, від 01 березня 2016 року №805130000/2016/002278.

За результатами даної перевірки 03 червня 2016 року складено Акт №180/03 - 20 - 14 - 06 - 08/38592631 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «ОСОБА_1 - Авто» вимог законодавства України з питань державної митної справи за окремими митними деклараціями».

Згідно з митними деклараціями від 19 серпня 2015 року №8051300000/2015/010352, від 23 лютого 2016 року №805130000/2016/001946 та від 01 березня 2016 року №805130000/2016/002278 на митну територію України позивачем ввезено транспортні засоби: автобус пасажирський марки NEOPLAN, шасі №WAGPA1ZZ344000348, вантажні автомобілі марки OPEL моделі MOVANO, кузов №WOLMRF4JECB026909 та марки RENAULT моделі MASTER, кузов №VF1MAFGCG45800002.

Згідно висновків перевірки в ході її проведення встановлено порушення частини 2 статті 52 та статті 257 Митного кодексу України щодо достовірності декларування митної вартості та визначення бази оподаткування товару ввізним митом, ст. 3 закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України» відповідно до статті XII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року», п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість для ввезених на митну територію України товарів. У зв'язку з цим були занижені податкові зобов'язання на суму 192 069 гривень 31 коп., а саме: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в сумі 74 254 гривень 23 коп.; додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в сумі 16 265 гривень 80 коп.; податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в сумі 101 549 гривень 28 коп..

На підставі висновків перевірки відповідачем 21 червня 2016 року прийняті податкові повідомлення - рішення: за №0002631406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів в розмірі 126 936 гривень 60 коп., в тому числі: за податковим зобов'язанням - в сумі 101 549 гривень 28 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 25 387 гривень 32 коп.; №00002641406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 92 870 гривень 79 коп., в тому числі: за податковим зобов'язанням - в сумі 74 254 гривень 23 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 18 563 гривень 56 коп.; №000002651406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем додатковий імпортний збір в розмірі 20 332 гривень 25 коп., в тому числі: за податковим зобов'язанням - в сумі 16 265 гривень 80 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 4 066 гривень 45 коп.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам осіб, які подали апеляційні скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операцій), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, імпорту (вартість операцій), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною дог7овору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положенням статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податкова самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони при вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах (п.54.4 ст.54 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органом доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформленні яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України, проводиться документальна невиїзна перевірка. Предметом вказаної перевірки є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (частина перша статті 351 Митного кодексу України).

Також, відповідно до ст. 352 Митного кодексу України отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення можуть бути використані посадовими особами органів доходів і зборів під час перевірок.

Таким чином, документальна невиїзна документальна перевірка проводиться лише в тому випадку, коли після завершення митного оформлення товарів надійшла інформація з інших держав щодо вартісних, кількісних, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з постановою суду першої інстанції про невідповідність висновків податкового органу щодо заниження позивачем грошових зобов'язань по сплаті митних платежів при митному оформленні транспортних засобів, а саме: вантажних автомобілів марки OPEL моделі MOVANO, кузов №WOLMRF4JECB026909, марки RENAULT моделі MASTER, кузов №VF1MAFGCG45800002 фактичним обставинам справи. Сумська митниця мала інформацію від іноземної держави щодо вартісних характеристик вказаних транспортних засобів, які мають значення до оподаткування товарів, однак не врахувала їх при митному оформленні товару. Тому використання вказаної інформації при проведенні документальної невиїзної перевірки ПП «ОСОБА_1 - Авто» суперечить вимогам ст. 54 Податкового кодексу України та ст. 351 Митного кодексу України.

Крім цього, у зв'язку з отримання органами доходів і зборів України від компетентних митних органів ОСОБА_3 після завершення митного оформлення автобуса марки NEOPLAN шасі №WAGPA1ZZ344000348, модель 1116 експортної митної декларації, у відповідача були дані про заниження митної вартості транспортного засобу під час ввезення позивачем на митну територію України. Тому, спірні рішення у відповідній частині є законними і обґрунтованими .

Тобто, висновки суду першої інстанції є правильними та не спростовуються доводами апеляційних скарг.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, надані сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення вищевказаних нормативних актів, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що представлені і досліджені в судовому засіданні докази підтверджують правильність і обґрунтованість судового рішення.

Доводи апеляційних скарг та обставини, на які посилаються сторони на обґрунтування доводів апеляційних скарг не підтверджені в судовому засіданні, а також не узгоджуються з положеннями та вимогами зазначених у рішенні нормативно - правових актів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків про невідповідність прийнятих відповідачем рішень викладених у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципам та вимогам, дотримання яких є обов'язковим при прийнятті суб'єктом владних повноважень рішень у відповідних частинах, а також щодо правомірності дій відповідача і, відповідно про правомірність прийнятих ним рішень.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з отриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищезазначених статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, чи про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи. Тому апеляційні скарги задоволенню не підлягає.

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційних скарг апеляційний суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 159, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги приватного підприємства «ОСОБА_1 - Авто» та Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року у справі №803/1058/16 за адміністративним позовом приватного підприємства «ОСОБА_1 - Авто» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

судді: Т.В. Онишкевич

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлено 29 листопада 2016 року