Ухвала

від 29.11.2016 по справі 289/832/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/832/16-ц Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.

Категорія 47 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кримоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, третя особа - Радомишльська районна державна адміністрація Житомирської області про стягнення коштів, за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави звернулася до суду з позовом до відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки. Вказував, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 16.04.2013 року задоволено позов прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки площею 0,1750 га в с.Кримок Радомишльського району по вул.Святого Антонія,3, укладеного 28.03.2010 року між Радомишльською РДА Житомирської області та ОСОБА_1 Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 22.09.2015 року вказане рішення залишене без змін. Під час виконання рішення суду встановлено, що 27.12.2010 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2010 року № 225 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №740500 з кадастровим номером 1825084900:02:000:0010 площею 0,1750 га в с.Кримок Радомишльського району по вул.Святого Антонія,3. Підставою виникнення права власності на цю земельну ділянку у ОСОБА_1 став визнаний у судовому порядку недійсним договір купівлі-продажу № 225 укладений 28.03.2010 року між Радомишльською РДА Житомирської області та ОСОБА_1 Враховуючи, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 виникло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, який у судовому порядку визнаний недійсним, то підлягає визнанню недійсним і державний акт, який виданий на підставі цього договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1750 га за кадастровим номером 1825084900:02:000:0010 серії ЯЛ №740500, виданий 27.12.2010 року ОСОБА_1 та зобов'язати останнього повернути спірну земельну ділянку до земель запасу Кримоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

01 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Кримоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, третя особа - Радомишльська РДА Житомирської області про стягнення коштів, в якому просив стягнути з Кримоцької сільської ради 31 500 грн. безпідставно отриманих коштів. В обґрунтування позову зазначав, що 28.03.2010 року між ним та головою Радомишльської РДА Житомирської області укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1750 га, що розташована за адресою: с.Кримок Радомишльського району по вул.Святого Антонія,3. Відповідно до п.2 договору, купівлю-продаж земельної ділянки здійснено за 31 500 грн., які він перерахував на рахунок Кримоцької сільської ради. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 16.04.2013 року, залишеного в силі після перегляду апеляційною інстанцією, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1750 га, що розташована за адресою: с.Кримок Радомишльського району по вул.Святого Антонія,3. Отже, відпала правова підстава, на якій Кримоцька сільська рада Радомишльського району Житомирської області отримала від нього грошові кошти в сумі 31 500 грн., так як при недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року відмовлено заступнику прокурора Житомирської області в інтересах держави в задоволенні позову. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги прокурора.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Радомишльської районної державної адміністрації від 21.03.2006 року № 74 надано дозвіл громадянам, в тому числі ОСОБА_1, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки рекреаційного призначення загальною площею 1,1 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кримоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області у власність вказаним громадянам для дачного будівництва.

Розпорядженням голови Радомишльської районної державної адміністрації від 23.08.2006 року № 236 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, в тому числі у власність ОСОБА_1 0,3532 га (в рівних частках по 0,0883 га) для дачного будівництва, земельної ділянки площею 0,0468 га (в рівних частках по 0,0117 га) у спільну власність для дачного будівництва та відведення в оренду земельних ділянок площею 0,7000 га (в рівних частках по 0,1750 га) для рекреаційного використання із земель запасу Кримоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

26.03.2010 року відповідачем прийнято розпорядження № 100 про продаж земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1750 га. На виконання вказаного розпорядження, 28.03.2010 року між головою Радомишльської РДА Житомирської області та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, який зареєстрований за № 255 нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області і на його підставі 27.12.2010 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1750 га, серії ЯЛ №740500, кадастровий номер земельної ділянки 1825084900:02:000:0010.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 16.04.2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 22.09.2015 року, задоволено позов прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, зокрема, договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1750 га в с.Кримок Радомишльського району Житомирської області, укладений 28.03.2010 року між Радомишльською РДА Житомирської області та ОСОБА_1, на підставі якого 27.12.2010 року на ім'я останнього було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1750 га, серії ЯЛ №740500.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ст.257 ЦК України ).

При цьому відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 заявлено про застосування позовної давності.

На підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167 , 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За ч.2 ст.3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Статтею 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України , дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України , про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №487/10132/14-ц, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

У позовній заяві прокурор зазначив, що про отримання ОСОБА_1 державного акту на земельну ділянку серії ЯА №740500 27.10.2010 року йому стало відомо під час виконання рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 16.04.2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 22.09.2015 року.

Між тим ці твердження прокурора спростовуються дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції матеріалами архівної адміністративної справи № 0670/8521/12 за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави до Житомирської обласної державної адміністрації, головного управління Держкомзему у Житомирській області, Радомишльської РДА, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження від 26.03.2010 року № 100, з яких вбачається, що ОСОБА_1 в своїх запереченнях від 28 вересня 2012 року посилається на факт отримання ним державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №740500 та подавав до матеріалів справи копію зазначеного державного акту на право власності на землю (а.с.92-99).

Таким чином про існування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1, органам прокуратури було відомо з вересня 2012 року.

В силу ст.60 ЦПК України прокурором не надано доказів на обґрунтування того, що з вересня 2012 року існували якісь обставини, які позбавили його можливості протягом трьох років звернутися до суду за захистом інтересів держави з позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 27.12.2010 року ОСОБА_1 та зобов'язати останнього повернути спірну земельну ділянку.

З огляду на зазначені норми закону та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позов до суду подано 24 травня 2016 року з пропущенням позовної двності, про застосування якої заявлено ОСОБА_1, перебіг якої розпочався з вересня 2012 року, коли ОСОБА_1 при розгляді адміністративної справи за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави до Житомирської обласної державної адміністрації, головного управління Держкомзему у Житомирській області, Радомишльської РДА, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження від 26.03.2010 року № 100, подав до суду заперечення, до яких долучив спірний державний акт на землю.

При встановлені зазначених вище фактів судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні рішення правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді