Рішення

від 23.11.2016 по справі 698/417/16-ц

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/417/16-ц

Провадження № 2/698/264/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 р.

Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Попович Т.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Катеринопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів переданих за недійсним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого зазначила, що 21.04.2016 року між нею та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» було укладено договір фінансового лізингу № 003189 з метою придбання автомобілю марки «Cherry Tiggo». За вказаним договором позивачем було передано кошти у сумі 30000 грн. Позивач вважає, що умови вказаного договору суперечать чинному законодавству, є несправедливими і порушують її права як споживача. З цих підстав позивач просить визнати договір фінансового лізингу від 21.04.2016 року № 003189 недійсним та стягнути з відповідача кошти передані за недійсним правочином та стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн..

В обґрунтування позову також зазначила, що як на її думку, у діях відповідача містяться ознаки нечесної підприємницької практики, які полягають у вчинені дій спрямованих на введення позивача в оману шляхом надання нечіткої та неправдивої інформації, що спричинило викривлення її волі та свідомості. Позивач стверджує, що умови вказаного договору порушують принципи добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін, чим завдають шкоди інтересам споживача. Зокрема позивач, стверджує, що у вказаному договорі виключені та обмежені його права як лізингоодержувача по відношенню до лізингодавця. При цьому у разі неналежного виконання останнім обов’язків за договором, не передбачена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов’язків, щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості. В цей же час, права лізингодавця є непропорційно розширеними, що суперечить вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів.

Позивач зазначила, що згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» спірний договір є недійсним, оскільки його умови є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Крім того, позивач вважає, що спірний договір є нікчемним згідно ст.ст. 220, 799 ЦК України, оскільки його не було посвідчено нотаріально. У зв’язку з наведеним позивач просить застосувати наслідки недійсного правочину та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» на його користь сплачені за договором лізингу платежі в сумі 30000 грн..

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги у повному обсязі.

Відповідач представника у судове засідання не направив, подав письмові заперечення згідно яких просить суд розглянути справу без участі представника. Щодо обґрунтованості позовних вимог зазначив, що вважає їх безпідставними. Зокрема, через те, що на вимоги позивача, які випливають з договору фінансового лізингу не може поширюватися дія Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач вважає, що спірний договір є законним і укладеним згідно з принципами свободи договору та свободи підприємницької діяльності, що передбачені ст.ст. 3, 627 ч. 1, 638 ч. 1 ЦК України. Також відповідач вважає, що умови спірного договору повністю відповідають законодавству та жодним чином не обмежують права позивача як споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Відповідач стверджує, що згідно рішення Конституційного Суду України від 10.11.2010 року № 1-26/2011 особливий порядок укладення цивільних договорів поширюється лише на договори цивільного кредиту. Таким чином, відповідач вважає, що твердження позивача про те, що до правовідносин за спірним договором застосовуються норми Закону України «Про захист прав споживачів» є надуманими, не підкріпленими належними доказами і ґрунтуються виключно на припущеннях позивача. Крім того, відповідач стверджує, що позивач ознайомився і власноручно, поаркушно підписав спірний договір, а отже, повністю був ознайомлений з його змістом. Крім того, відповідач зазначив, що про згоду позивача з умовами спірного договору свідчить особисте підписання не лише договору, а ї окремих додатків, в яких детально розшифровано суму платежів за договором та марку автомобілю з метою придбання якого було укладено договір. Щодо повернення коштів та передачі автомобілю відповідач зазначив, що відповідно до п.1.7 ст.1 спірного договору, обчислення строку передачі предмета лізингу розпочинається після сплати трьох складових, які чітко визначені умовами договору. Зазначив, що позивач належним чином не сплатив вказаних платежів, а отже не може вимагати передачі предмету договору. Додатково зазначив, що спірний договір є договором непрямого лізингу, у якому позивач обрав специфікацію предмета лізингу, тобто доручив лізингодавцю обирати продавця (постачальника). Щодо наявності ліцензії зазначив, що чинним законодавством не передбачено необхідність отримання ліцензії на надання послуг з фінансового лізингу суб’єктами, які надають послуги з фінансового лізингу без набуття спеціального статусу фінансової установи. Відповідач зауважив, що згідно довідки Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.06.2015 року серії ФЛ № 551 його взято на облік як юридичну особу, що має право надавати послуги з фінансового лізингу. Щодо недотримання нотаріальної форми спірного договору зазначив, що таке твердження позивача суперечить вимогам ст. 806 ЦК України, яка передбачає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. Крім того, відповідач зазначив, що ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі і вимоги щодо нотаріального посвідчення вказаного договору у законі відсутні. В зв’язку з вищевикладеним просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З договору фінансового лізингу № 003189 з додатками вбачається, що 21.04. 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу (з додатками), предметом якого є транспортний засіб марки/модель «Cherry Tiggo», комплектація/модифікація «comfort», об’єм/тип двигуна 1,8 бензин, тип КПП - механічна, тип приводу 4х2 зазначений у п.1.1. ст.1 Договору та у Специфікації, що є додатком № 2 до Договору, вартістю 11718,75 доларів США, що на дату укладення договору (п.8.2) згідно обмінного курсу долара США до української гривні, становить 300000,00 грн. (а.с.6-13).

З квитанцій від 21.04.2016 року №№ 541408154.1, 541397657.1 вбачається, що на виконання умов договору фінансового лізингу від 21.04.2016 року № 003189 ОСОБА_1 перерахувала кошти в сумі 30000,00 грн. на рахунок ТОВ «ЛК»Ваш Авто»(а.с.14).

З листа ТОВ «ЛК»Ваш Авто» від 12.05.2016 року № 1991 вбачається, що останнє у відповідь на заяву ОСОБА_1 про розірвання договору повідомило останню про отримання перерахованих коштів в сумі 30000,00 грн. та зарахування їх згідно п.9.7 договору фінансового лізингу від 21.04.2016 року № 003189 як адміністративного платежу, який не підлягає поверненню, а також про прийняття пропозиції та розірвання вказаного договору з 25.04.2016 року. (а.с.15)

З довідки Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.06.2015 року серії ФЛ № 551 вбачається, що ТОВ «ЛК»Ваш Авто» взято на облік як юридичну особу суб’єкта господарювання, яка за своїм правовим статусом не є фінансовою установою, але має право надавати послуги з фінансового лізингу.(а.с.49)

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Крім того, частиною 5 вказаної норми визначено, що у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. При цьому згідно ч. 6 ст. 18 вказаного Закону у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

З аналізу вказаної вище норми вбачається, що для визнання умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Отже, несправедливими є умови договору, зокрема про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Так, згідно пункту 1.4 договору фінансового лізингу від 21.04.2016 року № 003189 лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Проте, за змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Згідно договору фінансового лізингу від 21.04.2016 року № 003189 вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, оскільки у вказаному договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару. Отже пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності предмета лізингу його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо прямо суперечить вимогам статті 808 ЦК України, а тому є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, підтверджується правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 16 грудня 2015 року справа № 6-2766цс15)

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а винна сторона зобов’язана відшкодувати іншій стороні завдані вчиненням недійсного правочину збитки.

З урахуванням того, що згідно довідки Нацфінпослуг від 11.06.2015 року серії ФЛ № 551 відповідача взято на облік як юридичну особу суб’єкта господарювання, яка за своїм правовим статусом не є фінансовою установою, але має право надавати послуги з фінансового лізингу, суд, визнає обґрунтованими доводи відповідача щодо наявності у нього права надавати послуги з фінансового лізингу. З цих підстав суд відкидає твердження позивача про здійснення відповідачем діяльності, яка потребує ліцензування без отримання спеціальної ліцензії. Інші доводи відповідача суд визнає необґрунтованими з вище наведених підстав.

Оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про повну обґрунтованість позовних вимог та наявність законних підстав для їх задоволення, оскільки судом встановлено, що при укладені спірного договору було порушено принцип добросовісності, оскільки до договору включені умови, які є несправедливими, через дисбаланс між правами та обов'язками сторін, а дії відповідача були такими, що вводили позивача в оману. За таких обставин, суд на підставі ст.11 ЦК України враховує обраний позивачем спосіб захисту та визнає договір фінансового лізингу від 21.04. 2016 року № 003189 недійсним.

На підставі ч.ч. 2, 3 ст. 216 ЦК України з відповідача на користь позивача належить стягнути кошти передані за недійсним договором фінансового лізингу від 21.04. 2016 року № 003189 у сумі 30000 грн..

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути витрати по сплаті судового збору від сплати якого позивача було звільнено згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з урахуванням мінімуму встановленого п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 551,20 грн..

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. ст.ст.10,11,14,15,60,209,212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів переданих за недійсним правочином - задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладенийміж ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» договір фінансового лізингу від 21.04. 2016 року № 003189 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (ЄДРПОУ 39706238) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) передані за недійсним правочином кошти у сумі 30000 (Тридцять тисяч) гривень 00 коп. та судові витрати на правову допомогу у сумі 4000 (Чотири тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (ЄДРПОУ 39706238) на користь Управління Державної казначейської служби України у Катеринопільському районі Черкаської області (код ЄДРПОУ 36776810, рахунок № 31211206700214 в ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп., від сплати якого позивача було звільнено згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Баранов О.І.