Рішення

від 29.11.2016 по справі 297/612/16-ц

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/612/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого Фейір О. О., при секретарі Кузьма Т. В., з участю позивача - прокурора Михайліченко Г. А., представників відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Берегово цивільну справу за позовом Берегівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Берегівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення Берегівської міської ради і договору оренди землі,

встановив:

Берегівська місцева прокуратура в особі заступника керівника Берегівської місцевої прокуратури Свистака В. звернулася в Берегівський районний суд Закарпатської області із позовом в інтересах держави до Берегівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення Берегівської міської ради № 2167 від 27.02.2015 року «Про поновлення дії договору оренди земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 з ОСОБА_4.» та договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,4161 га, вартістю 2073051,81 гривень, що розташована в АДРЕСА_1, укладений 16.06.2015 року Берегівською міською радою з ОСОБА_4

Позовні вимоги мотивовано тим, що 40 сесією 6 скликання Берегівської міської ради 27.02.2015 року прийнято рішення № 2167 про поновлення з ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки, згідно якої йому передано в оренду земельні ділянки площею 0,3285 га, площею 0,05 га та площею 0,0376 га. На підставі вказаного рішення, Берегівська міська рада 16.06.2015 року уклала з ОСОБА_4 в новій редакції договір оренди вказаних земельних ділянок, згідно якого ОСОБА_4 передано в оренду земельні ділянки загальною площею 0,4161 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі строком на 5 років. Однак, при прийнятті рішення та укладанні нової редакції договору оренди землі Берегівською міською радою не враховано те, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,3285 га, згідно договору про внесення змін до договору оренди земельних ділянок, посвідченого 18.03.2008 року державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Мирончук О. В., мала інше цільове призначення, а саме так зване «змішане використання», з яких 0,0152 га - для комерційного використання та 0,3133 га - для благоустрою території. Тобто, при прийнятті рішення № 2167 від 27.02.2015 року та укладанні нової редакції договору оренди землі від 16.06.2015 року Берегівською міською радою фактично було змінено цільове призначення земельної ділянки.

Позивач також вказує на те, що при прийнятті оспорюваного рішення та при укладенні договору оренди землі, міською радою порушено суб'єктний склад осіб, оскільки рішенням Берегівської міської ради за № 2167 поновлено договір оренди землі та укладено 16.06.2015 року договір оренди землі з фізичною особою ОСОБА_4, а рішенням Берегівської міської ради № 841 від 30.09.2005 року надано в оренду землю ділянку підприємцю ОСОБА_4 та укладеного договір оренди землі 18.03.2008 року також з підприємцем ОСОБА_4 Крім того, в порушення вимогч. ч. 2, 3 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», ОСОБА_4 до спливу строку дії договору оренди землі від 10.03.2008 року було подано до Берегівської міської ради лише повідомлення про поновлення договору без проекту додаткової угоди.

Крім цього, позов мотивовано також тим, що рішення Берегівської міської ради № 841 від 30.09.2005 року, яким вперше було передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 вказану вище земельну ділянку, прийнято також з порушенням вимог земельного законодавства України, оскільки всупереч п. 6 ст. 123 ЗК України, ст. 68 ЗУ «Про землеустрій», ч. 7 ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», при передачі земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 державна землевпорядна експертиза не проводилась, а в порушення норм ч. ч. 6-9 ст. 118 ЗК України рішення Берегівською міською радою про надання дозволу на виготовлення проектної документації не надавалось. Крім цього, на час реєстрації договору оренди земельної ділянки від 17.03.2008 року розповсюджувалась дія ст. 124 ЗК України, згідно якої набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах. Проте жодного аукціону при передачі земельної ділянки не було проведено.

Враховуючи наведене, та оскільки Берегівською міською радою фактично було змінено цільове призначення земельної ділянки з порушенням порядку зміни цільового призначення земель, позивач просить визнати недійсними рішення Берегівської міської ради № 2167 від 27.02.2015 року та договір оренди земельної ділянки, укладений 16.06.2015 року з ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач - прокурор Міндак В. В. - позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача Берегівської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позбавлення ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою потягне за собою відсутність систематичного надходження коштів до місцевого бюджету.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, згідно якої просив розглянути справу без його участі, проти позову заперечує в повному обсязі (а. с. 71).

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, вважав такі безпідставними. Також зазначив, що Берегівська місцева прокуратура звернулася до суду з даним позовом насправді в інтересах громадянина ОСОБА_8, а не територіальної громади, що позбавляє позивача взагалі права звернення до суду.

Подане представником відповідача ОСОБА_7 заперечення проти позову мотивовано тим, що позивач що позивач пропустив строк позовної давності в 3 роки, оскільки оскаржив договір оренди земельної ділянки від 16.06.2015 року та рішення міської ради від 27.02.2015 року, хоча таке є лише пролонгацією договору, укладеного 18.03.2008 року, на що сам позивач і посилається в позові. Зазначив, що оспорюване рішення Берегівської міської ради є правомірним, а цільове призначення земельної ділянки змінене не було, оскільки на момент укладення першого договору оренди земельної ділянки від 18.03.2008 року був чинним Український класифікатор форм власності на землю, затверджений Державним комітетом України по земельних ресурсах 24.04.1998 року, відповідно до якого земельна ділянка була надана для «ведення комерційної діяльності», що відповідає тодішній назві цільового призначення «змішане використання», а на момент укладення нової редакції договору оренди, коли вже діяла Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 року, в якій відсутнє формулювання «змішане використання», формулювання цільового призначення «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» відповідає комерційній діяльності орендаря. Також заперечення мотивововане тим, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 18.03.2005 року у відповідача ОСОБА_4 були всі необхідні документи для отримання земельної ділянки в оренду, відповідно до редакції ст. 123 ЗК України, чинній на момент укладення такого договору. Крім того, представник відповідача в запереченні вказує на те, що ОСОБА_4 не повинен був за місяць до закінчення строку дії договору повідомляти орендодавця про намір пролонгації договірних правовідносин та додавати проект додаткової угоди, оскільки ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, за відсутності протягом 1 місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору. Посилання позивача на те, що міською радою порушено суб'єктний склад, вважає безпідставним, оскільки фізична особа-підприємець та фізична особа є однією і тією ж особою (а. с 54-58).

Допитаний в судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_9 підтримав надані ним довідки з питань дотримання вимог земельного законодавства та пояснив, що, вивчивши матеріали, надані йому для проведення перевірки, він встановив, що Берегівською міською радою дійсно було порушено вимоги земельного законодавства при поновленні дії договору оренди земельних ділянок з ОСОБА_4 також зазначив, що довідки від 16.12.2015 року та від 10.03.2016 ркоу стосуються різних об'єктів перевірки. Також пояснив, що в разі застосування норм ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення про поновлення договору оренди. Всупереч вказаних норм Берегівська міська рада прийняла таке рішення від 27.02.2015 року.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України, прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді. Як вбачається з позову, Берегівська місцева прокуратура звернулася до суду в інтересах держави з метою захисту інтересів територіальної громади м. Берегова, тому суд вважає, що в Берегівської місцевої прокуратури було право на звернення до суду, тому заперечення представника відповідача з цього приводу, суд до уваги не приймає.

Також суд вважає безпідставним посилання представника відповідача ОСОБА_7 в запереченні на порушення позивачем строку позовної давності, оскільки предметом оскарження в даному випадку є тільки рішення Берегівської міської ради № 2167 від 27.02.2015 року та договір оренди земельної ділянки від 16.06.2015 року, тобто встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності позивачем порушено не було.

Як вбачається з рішенням 33 сесії 4 скликання Берегівської міської ради № 841 від 30.09.2005 року підприємцю ОСОБА_4 було надано в короткострокову оренду земельну ділянку загальною площею 0,4860 га по АДРЕСА_1 для комерційної діяльності (а. с. 16).

18 березня 2008 року між Берегівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладеного договір оренди земельної ділянки з внесеними в подальшому змінами в даний договір. Згідно вказаного договору, ОСОБА_4 отримав в оренду три земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1: площею 0,3285 га за кадастровим номером № НОМЕР_1 для змішаного користування (для комерційного використання та благоустрою території), площею 0,05 га за кадастровим номером № НОМЕР_2 та площею 0,0376 га за кадастровим номером № НОМЕР_3 - для ведення комерційної діяльності (а. с. 17-19).

Рішенням 40 сесії 6 скликання Берегівської міської ради № 2167 від 27.02.2015 року поновлено дію договору від 18.03.2008 року про оренду земельної ділянки строком на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі(а. с. 9).

На підставі вказаного рішення, Берегівська міська рада 16.06.2015 року уклала з ОСОБА_4 договір оренди вказаних земельних ділянок в новій редакції, згідно якого ОСОБА_4 передано в оренду вищевказані земельні ділянки (а. с. 10-12).

Тобто, рішенням Берегівської міської ради від 30.09.2005 року ОСОБА_4 були надані в оренду земельні ділянки для комерційної діяльності, тоді як рішенням Берегівської міської ради від 27.02.2015 року - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, тобто було змінено цільове призначення землі.

Посилання представника відповідача ОСОБА_7 на те, що земельна ділянка в 2005 році була надана ОСОБА_4 для комерційної діяльності відповідно до Українського класифікатору форм власності на землю, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 року, не заслуговує на увагу, оскільки ні в рішенні Берегівської міської ради від 30.09.2005 року, ні в договорі оренди земельної ділянки від 18.03.2008 року не міститься посилання на вказаний Класифікатор. Крім того, даний Класифікатор не затверджений наказом, не зареєстрований у Міністерстві юстиції, не оприлюднений у встановленому порядку, тому в силу положень ст. ст. 57, 117 Конституції України є не чинним.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Тобто, Берегівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, рішенням № 841 від 30.09.2005 року віднесла земельну ділянку загальною площею 0,4860 га по АДРЕСА_1 до категорії «для комерційної діяльності».

Разом з тим, ч. 2 ст. 20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.

При цьому, судом встановлено, що Берегівською міською радою, як органом місцевого самоврядування, не приймалось у встановленому законом порядку відповідне рішення про зміну цільового призначення землі.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, згідно з п. «а» ст. 21 ЗК України, є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а згідно п. «б» даної статті - для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Так, відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним.

Разом з тим, відповідно до ч. 1-3 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Як вбачається з рішення Берегівської міської ради № 2167 від 27.02.2015 року, остання, розглянувши заяву ОСОБА_4 про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 18.03.2008 року, вирішила поновити з відповідачем ОСОБА_4 вищевказаний договір.

Отже, відповідач ОСОБА_4, звернувся до Берегівської міської ради з вказаною заявою на підставі вищенаведених вимог ч. 1-2 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі». При цьому, як вбачається з рішення міської ради № 2167, ОСОБА_4 не додав до заяви проекту додаткової угоди.

Представник відповідача ОСОБА_7 в запереченні вказував на те, що оскільки ОСОБА_4 продовжував користуватися земельною ділянкою після спливу строку дії договору оренди, то в силу ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», оскільки від орендодавця не було листа-повідомлення протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Однак, з такою позицією представника відповідача ОСОБА_7 суд погодитись не може, оскільки, так як ОСОБА_4 звернувся до Берегівської міської ради з заявою про поновлення дії договору оренди, то він керувався вимогами ч. 1-2ЗУ «Про оренду землі», тому ОСОБА_4 слід було відповідно до ч. 3 вказаної статті подати також проект додаткової угоди.

Отже, судом встановлено, що в момент укладення 16.06.2015 року Берегівською міською радою з ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки в новій редакції, сторонами не були додержані вимоги, встановлені ЗУ «Про оренду землі».

Вказане підтверджується і довідкою від 10.03.2016 року з питань дотримання вимог земельного законодавства Берегівською міською радою при поновленні дії договору оренди земельних ділянок ОСОБА_4, розташованих по АДРЕСА_1, наданою державним інспектором сільського господарства Закарпатської області ОСОБА_9 Так, як вбачається з вказаної довідки, оскільки від орендодавця не надійшов лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди землі, ОСОБА_4 до спливу строку договору оренди від 26.03.2008 року звернувся до Берегівської міської ради з відповідною заявою від 21.01.2013 року. При цьому, ОСОБА_4 частково виконав вимоги ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», так як подав до Берегівської міської ради заяву, однак не додав до заяви проект додаткової угоди. Разом з тим, з довідки вбачається, що при прийнятті рішення Берегівською міською радою від 27.02.2015 року та укладення нової редакції договору оренди землі від 16.06.2015 року фактично було змінено цільове призначення земельної ділянки (а. с. 20-21).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав задоволення позову прокурора і визнання недійсними рішення Берегівської міської ради № 2167 від 27.02.2015 року «Про поновлення дії договору оренди земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 з ОСОБА_4.» та укладеного на підставі вказаного рішення договору оренди земельної ділянки від 16.06.2015 року.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з наведеним, суд вважає стягнути солідарно з відповідачів Берегівської міської ради та ОСОБА_4 на користь Прокуратури Закарпатської області судовий збір в розмірі 2765 гривень, сплачений останнім при зверненні до суду (а. с. 40).

Керуючись ст. ст. 20, 21 ЗК України, ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», ст. ст. 57-60, ч. 1 ст. 88, 212-216, 292, 294 ЦПК України,

рішив:

Позов задоволити повністю.

Визнати недійсним рішення Берегівської міської ради № 2167 від 27.02.2015 року «Про поновлення дії договору оренди земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 з ОСОБА_4».

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4161 га, що розташована в АДРЕСА_1, укладений 16.06.2015 року Берегівською міською радою з ОСОБА_4.

Стягнути солідарно з Берегівської міської ради та ОСОБА_4 на користь Прокуратури Закарпатської області судовий збір в розмірі 2765 (дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) гривень.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись 29 листопада 2016 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії, до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.

Суддя Фейір О. О.