Рішення

від 30.11.2016 по справі 905/3081/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.2016р. Справа №905/3081/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс», м.Маріуполь

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Міг і С», м.Маріуполь

про стягнення 111272,25 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс», м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 підприємства «Міг і С», м.Маріуполь, про стягнення попередньої оплати в сумі 85594,04 грн. та пені в сумі 25678,21 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №2 від 06.04.2015р. з додатковою угодою, банківські виписки, видаткові накладні, претензію, рахунки на оплату.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Приватне підприємство «Міг і С» зареєстровано за адресою: 87503 м.Маріуполь, вул.Київська, буд.31, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст.42, 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

06.04.2015р. між сторонами був підписаний договір поставки №2, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач - зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

Найменування товару: пшениця 3 кл., пшениця 6 кл., пшениця 5 кл. (п.1.2 договору з урахуванням додаткової угоди від 20.08.2015р.).

Одиниця виміру: метрична тонна (п.1.4 договору).

Загальна кількість товару: 116,94 т. (п.1.5 договору з урахуванням додаткової угоди).

Ціна за одиницю товару: пшениця 3 кл. - 2682,00 грн. (з ПДВ), пшениця 5 кл. та 6 кл. - 2484,00 грн. (з ПДВ) (п.1.6 договору з урахуванням додаткової угоди).

Умови оплати: передоплата (п.2.3 договору).

Строк поставки товару до 01.09.2015р. (п.2.4 договору з урахуванням додаткової угоди).

Строк дії договору до 31.12.2015р. та до повного виконання сторонами своїх обовязків (п.5.6 договору).

Як встановлено, згідно з наданими до матеріалів справи банківськими виписками та рахунками на сплату товару, позивачем за договором №2 від 06.04.2015р. було сплачено відповідачу 07.04.2015р. попередню оплату за товар на суму 342540,00 грн., 14.04.2015р. на суму 260000,00 грн., 20.04.2016р. на суму 240805,00 грн., всього на загальну суму 843345,00 грн.

Факт отримання вказаних грошових коштів з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.2.3 договору №2 від 06.04.2015р. товар постачається на умовах передоплати, EXW зі складу постачальника, у строк до 01.09.2015р. (п.4 додаткової угоди від 20.08.2015р.).

На виконання вищезазначеного договору, позивач поставив відповідачу товар відповідно видаткових накладних №15 від 20.08.2015р. на суму 240805,00 грн., №20 від 20.08.2015р. на суму 174405,96 грн., №21 від 20.08.2015р. на суму 342540,00 грн., всього на загальну суму 757750,96 грн.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної поставки позивачу товару за договором №2 від 06.04.2015р. всупереч ст.ст.526, 662, 663 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією №1/26072016 від 13.07.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення передплати за декількома договорами або виконання умов договору.

Таким чином, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за договором №2 від 06.04.2015р. з поставки товару позивачу у встановлений строк не виконав, суд дійшов висновку, що з 01.09.2015р. у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати у розмірі 85594,04 грн.

Як наслідок, позов в частині вимог про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 85594,04 грн. є правомірним та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.3.1 договору №2 від 06.04.2015р. за прострочку поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

За таких обставин, на підставі п.3.1 договору №2 від 06.04.2015р., позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 25678,21 грн. за період з 02.09.2015р. по 30.09.2015р. (365 днів).

Проте, згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 19421,64 грн. за період з 02.09.2015р. по 02.03.2016р., а решта вимог про стягнення пені є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс», м.Маріуполь до ОСОБА_1 підприємства «Міг і С», м.Маріуполь про стягнення попередньої оплати в сумі 85594,04 грн. та пені в сумі 25678,21 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Міг і С» (87503 м.Маріуполь, вул.Київська, буд.31, ЄДРПОУ 34550650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс» (87534 м.Маріуполь, вул.Ткаченка-Петренка, буд.20, ЄДРПОУ 39036453) попередню оплату в сумі 85594,04 грн. та пеню в сумі 19421,64 грн., судовий збір в сумі 1575,28 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 30.11.2016р.

Суддя Г.В. Левшина