Рішення

від 24.11.2016 по справі 908/2124/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 20/79/16-35/88/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016 Справа № 908/2124/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВЛАД-АВТО", м. Запоріжжя

про стягнення суми 51145,65 грн. боргу за виконані перевезення

СУТНІСТЬ СПОРУ:

12.08.2016р. до господарського суду Запорізької області звернулась Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВЛАД-АВТО" про стягнення заборгованості за виконані перевезення у сумі 51145,65 грн.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 09.12.2015 р. з допомогою електронної пошти, на адресу перевізника ФОП ОСОБА_1 від замовника перевезення - ТОВ «ТРІВЛАД-АВТО» надійшов Договір-заявка № 09/12/15 на надання послугз перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Його умови прийняті перевізником, - підписаний та засвідчений печаткою ТОВ «ТРІВЛАД-АВТО» договір заявка, направлений замовнику перевезення. В Договорі-заявці зазначені усі обов'язкові для подібного виду право чинів істотні умови. Відповідно до умов Договору-заявки №09/12/15 ФОП ОСОБА_1 виконав міжнародне перевезення за маршрутом с. Новогупалівка, Запорізька область - н/п Старий Колін, Чеська Республіка. Належне виконання перевезення підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в графі 24 СМR та наявність відтиску штампу уповноваженої на отримання вантажу особи в накладній. Вартість перевезення, згідно договору-заявки № 09/12/15 - 1250 Євро. За умовами договору-заявки № 09/12/15 кошти сплачується у гривнях за курсом НБУ, встановленими на дату розвантаження, після розвантаження, шляхом безготівкового переказу. Розвантаження, згідно даних графи 24 CMR № 000946 відбулося 16.12.2015р. Таким чином, з урахуванням курсу НБУ на 16.12.2015р., 17.12.2016р. у відповідача виникли зобов'язання по сплаті за надані послуги з перевезення за договором-заявкою № 09/12/15 у сумі 32216,25 грн. 05.02.2016р. сторонами укладеного договір-заявку № 05022016 на надання послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, відповідно до умов якого позивач виконав міжнародне перевезення за маршрутом с. Новогупалівка (Вольнянський район, Запорізька область) - н/п Круто Гора (Чеська Республіка). Вартість перевезення, згідно договору-заявки № 05022016 - 1200 Євро. За умовами договору-заявки № 05022016 кошти сплачується у гривнях за курсом НБУ, встановленими на дату розвантаження, після розвантаження, шляхом безготівкового переказу. Розвантаження, згідно даних графи 24 CMR № 000837 відбулося 11.02.2016р. відповідач здійснив часткову оплату за перевезення в сумі 16113 грн.. Сума боргу на дату звернення позивача з позовом становить 51145,65 грн. Позивач просить суд стягнути з ТОВ "ТРІВЛАД-АВТО" 51145,65 грн. за договорами - заявками № 09/12/15 від 09.12.2015р. та № 05022016 від 05.02.2016р. про надання послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Позовні вимоги засновані на приписах ст.ст. 903, 909, 916 ЦК України, ч. 1 ст. 307 ГК України .

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.08.2016р. (суддя ОСОБА_5) позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 20/79/16 та призначено розгляд справи на 31.08.2016р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 31.08.2016р. розгляд справи відкладено на 27.09.2016р. о 12 год. 00 хв.

Розпорядженням в. о. керівника апарату господарського суду Запорізької області від 04.10.2016р. № П-757/16, враховуючи закінчення повноважень судді ОСОБА_5, для розгляду справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/2124/16.

04.10.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи між суддями, заяву передано до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2016р. справу № 908/2124/16 прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 35/88/16 та призначено розгляд справи на 25.10.2016р. об 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 25.10.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.11.2016 р.

21.11.2016р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі документами.

Відповідач у судові засідання 25.10.2016, 24.11.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 04.10.2016 та від 25.10.2016 р. про відкладення розгляду справи направлялись ТОВ "ТРІВЛАД-АВТО" на адресу: м. Запоріжжя, вул. Правди, буд.50. Ухвала про порушення провадження у справі від 04.10.2016 р. отримана представником відповідача 12.10.2016 р. про що свідчить підпис на повідомлені про вручення поштового відправлення, ухвала про відкладення розгляду справи від 25.10.2016 р. на адресу суду на час розгляду справи не повернулась.

Знаходження відповідача за вказаною адресою підтверджується інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та графських формувань

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судових засідань, своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався, суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

24.11.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення .

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2015р. сторонами укладеного договір-заявку № 05022016 на надання послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, відповідно до умов якого замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІВЛАД-АВТО" доручає, а перевізник - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язується здійснити перевезення вантажу по маршруту, зазначеному в даному договорі. Замовник зобов'язаний сплатити вартість перевезення.

Пунктом 3 п.п 3.1 договору перевізник зобов'язаний доставити вантаж за адресою, зазначеній в договорі й товарно-транспортній накладній

Позивач виконав міжнародне перевезення за маршрутом с. Новогупалівка (Вольнянський район, Запорізька область) - н/п Круто Гора (Чеська Республіка).

Вартість перевезення, згідно договору-заявки № 05022016 - 1200 Євро.

За умовами договору-заявки № 05022016 кошти сплачується у гривнях за курсом НБУ, встановленими на дату розвантаження, після розвантаження, шляхом безготівкового переказу.

Розвантаження, згідно даних графи 24 CMR № 000837 відбулося 11.02.2016р.

Відповідно до п. 3.5. Договору - заявки перевізник зобов'язаний надати замовнику оригінали документів (договір з мокрою печаткою, акт виконаних робіт податкову накладну, твоарно - транспортну накладну з відміткою про отримання товару).

На виконання вимог договору-заявку № 05022016 позивач 17.02.2016р. направив на адресу відповідача необхідні для здіснення оплати документи, що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції, яка наявна в матеріалах справи.

З урахуванням строку поштового перебігу визначеного Наказом Міністерства інфраструктури № 958 від 28.11.2013 р., 23.02.2016р. у відповідача виникло зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення за договором-заявкою № 05022016 у сумі 35042,40 грн.

09.12.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІВЛАД-АВТО" (замовник),та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник), укладено договір № 09/12/15 про надання послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1 договору, замовник доручає, а перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу по маршруту, зазначеному в даному договорі. Замовник зобов'язаний сплатити вартість перевезення.

Пунктом 3 п.п 3.1 договору перевізник зобов'язаний доставити вантаж за адресою, зазначеній в договорі й товарно-транспортній накладній

Позивач виконав міжнародне перевезення за маршрутом с. Новогупалівка (Вольнянський район, Запорізька область) - н/п Старий Колін (Чеська Республіка).

Вартість перевезення, згідно договору-заявки № 09/12/15 - 1250 Євро.

За умовами договору-заявки № 09/12/15 кошти сплачуються у гривнях за курсом НБУ, встановленими на дату розвантаження, після розвантаження, шляхом безготівкового переказу.

Розвантаження, згідно даних графи 24 CMR № 000946 відбулося 16.12.2015р.

Таким чином, з урахуванням курсу НБУ на 16.12.2015р., 17.12.2016р. у відповідача виникли зобов'язання по сплаті за надані послуги з перевезення за договором-заявкою № 09/12/15 у сумі 32216,25 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 67258,65 грн.

Як свідчать матеріали справи, та зазначено позивачем в позові, відповідач частково сплатив позивачу суму заборгованості за надання послуг з перевезення в розмірі 16113,00 грн.

Таким чином за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за надані послуги з перевезення за договорами-заявками № 09/12/15 від 09.12.2015р. та № 05022016 від 05.02.2016р. яка склала 51145,65 грн. та яку позивач просить суд стягнути.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1, 6 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України та ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та віддати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Також суд звертає увагу на те, що фактично перевезення згідно Договорів - заявок № 05022016 від 05.02.2015р. та № 09/12/15 від 09.12.2015р. здійснювалось в міжнародному сполученні (відправлення - Україна, отримання - Чеська Республіка), у зв'язку з чим слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами статті 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" № 1906-IV від 29.06.2004 чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" № 57-V від 01.08.2006 закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ( 995_234), вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві (далі - Конвенція), а згідно листа №72/1 4-612/1 -1559 від 16.05.2007 Міністерства закордонних справ України "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана и Женеві 19.05.1956р.

Частиною 1 статті І Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для поставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (ст. 4 Конвенції).

Статтею 5 Конвенції визначено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Оскільки перевізником було в повній та належній мірі виконано за заявками відповідача перевезення вантажу і товар вчасно було доставлено до пунктів розвантаження, про що свідчить відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в графі 24 СМК та наявністю відтиску штампу уповноваженої на отримання вантажу особи в накладній, суд дійшов висновку, що позивач належно виконав умови Договорів - заявок, а тому у спірних відносинах наявні усі підстави для здійснення оплати відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, покладено на сторони та інших учасників судового процесу.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж надання доказів та приведення фактів, що спростовують позивача позивач.

За наявних обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 51145,65 грн. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується витрат на юридичні послуги адвоката в розмірі 5114,00 грн., суд зазначає наступне:

На підтвердження факту понесення позивачем вказаних витрат останнім надано суду Договір доручення від 30.07.2016 про надання правової допомоги, акт приймання - передачі наданих послуг від 04.08.2016, квитанцію прибуткового касового ордера № 01-08 від 04.08.2016р. та ордер № 021536 від 04.08.2016р. На підтвердження наявності у Лози В.М. статусу адвоката надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 16.05.2008р.

При цьому, як зазначено в п. п. 6.5 п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правову допомогу є обґрунтованими та доведеними.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, віднесені до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи в порядку ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВЛАД-АВТО" (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 50, ідентифікаційний код 35366846) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 51145 (п'ятдесят одна тисяча сто сорок п'ять) грн. 65 коп. основного боргу, 5114 (п'ять тисяч сто чотирнадцять) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя О.А. Топчій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 29 листопада 2016 р.