Постанова

від 29.11.2016 по справі 2а-7480/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7480/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бабенка К.А., Пилипенко О.Є.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Енергіястрой» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року приватне підприємство «Енергіястрой» (далі - Позивач, ПП «Енергіястрой») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, у подальшому заміненої на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Дніпровському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012 року № 0001212302 та № 0001222302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2015 року касаційну скаргу задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

При цьому, скасовуючи рішення судів та направляючи справу до суду першої інстанції на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що судами не було перевірено, чи були у Відповідача підстави для складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за податковими зобов'язаннями платника податків, а саме - рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність у межах кримінального провадження, в рамках якого було проведено перевірку Позивача, рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки саме із даним юридичним фактом законодавець пов'язує виникнення у податкового органу права на винесення податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення. Звертає увагу на наявність у матеріалах справи вироків судів, якими встановлено фіктивний характер контрагентів Позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без фіксації технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2012 року працівниками ДПІ у Дніпровському районі на підставі постанови старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України від 26.03.2012 року (т. 7 а.с. 3-4), наказу від 18.04.2012 року №330 та направлення від 18.04.2012 року №455, у відповідності до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Енергіястрой» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельне управління 26» та ТОВ «Збудпроект-1» за весь період діяльності. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 366 295,00 грн., у тому числі: за 2-3 квартали 2011 року - 1 128 972,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 3 366 295,00 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит та, як наслідок, занижено податок на додану вартість у загальній сумі 2 774 789,00 грн., у тому числі: за вересень 2011 року - 271 752,00 грн., за жовтень 2011 року - 527 888,00 грн., за листопад 2011 року - 858 872,00 грн., за грудень 2011 року - 480 323,00 грн., за січень 2012 року - 147 285,00 грн., за лютий 2012 року - 137 693,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 28.04.2012 року №790/23-222-32684082 (т. 1 а.с. 15-35). На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 року форми «Р»: №0001222302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3 366 295,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 3 366 295,00 грн.); №0001212302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 468 485,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2 774 789,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 693 696,00 грн.

При цьому суд першої інстанції встановив, що перевірка Позивача була проведена на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України у рамках розслідування кримінальної справи №69-116, порушеної відносно засновника та директора ТОВ «Техавтокомплект» ОСОБА_2, засновника та директора ТОВ «ДООРС» ОСОБА_3, засновника та директора ТОВ «Оптдевайс» ОСОБА_4, директора ТОВ «Спорт-Торг» ОСОБА_5 та громадян ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 27 ч. 5 - 212 ч. 3, 205 ч. 2 КК України, а також ОСОБА_8, ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб щодо фіктивного підприємництва (придбання ТОВ «Буд АВМ Груп» з метою прикриття незаконної діяльності) та сприяння в ухиленні від сплати податків за ст. ст. 27 ч. 5 - 212 ч. 3, 205 ч. 2 КК України.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 58, 78, 86 ПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у Відповідача підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки останнім не надано доказів набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі №69-116, у межах якої було призначено перевірку Позивача. Крім того, суд наголосив на тому, що встановлені вироками судів, які набрали законної сили, фактів фіктивності ТОВ «Збудпроект-1», не зумовлює виникнення у податкового органу права на донарахування платнику податків грошових зобов'язань до набрання законної сили рішенню суду саме у кримінальній справі №69-116.

Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може повністю погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Тобто, у той час як акт перевірки містить у собі висновки податкового органу про порушення суб'єктом господарювання певних положень податкового законодавства та наслідки у вигляді, зокрема, завищення та/або заниження податкових зобов'язань, податкове повідомлення-рішення закріплює обов'язок платника податків суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у ході такої перевірки.

Приписи пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначають, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Положеннями абз. абз. 1, 2 п. 58.4 ст. 58 ПК України закріплено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Відсутність ж відповідного рішення суду в кримінальній справі, як вірно зазначив суд першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду України від 23.12.2014 року у справі №21-576а14, не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи.

Наведений правовий висновок також відображений й у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 року у справі №2а-3264/11/1070, від 22.03.2016 року у справі №2а-1670/7873/11.

Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що на момент розгляду справи набрали законної сили: вирок Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 року у справі №2605/19306/12, яким встановлено факт підробки статутної (реєстраційної) документації ТОВ «Збудпроект-1», вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2013 року у справі №757/15488/13-к, яким встановлено факт підроблення первинних документів від імені ТОВ «Будівельне управління 26» та ТОВ «Збудпроект-1».

Дані обставини не можуть бути не враховані судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Наведене дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а також формування на їх підставі валових витрат, є безпідставними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22.03.2016 року у справі №2а-1670/7873/11.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Енергіястрой» (Замовник) та ТОВ «Будівельне управління №26» були укладені договори на виконання будівельних робіт від 30.06.2011 року №300601, від 30.06.2011 року №300602, від 30.06.2011 року №300603, від 31.07.2011 року №310701, від 30.07.2011 року №300702, від 30.07.2011 року №300701, від 31.07.2011 року №310702 та від 31.08.2011 року №310801 (т. 1 а.с. 38-69).

На підтвердження виконання вказаних договорів Позивачем було надано копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в (т. 1 а.с. 102-233), а також податкових накладних (т. 2 а.с. 211-221) та банківських виписок (т. 2 а.с. 244-247, т. 3 а.с. 1-15).

Крім того, між ПП «Енергіястрой» (Замовник) та ТОВ «Збудпроект-1» були укладені договори на виконання будівельних робіт від 30.09.2011 року №300901, від 31.10.2011 року №31101, від 31.10.2011 року №31102, від 30.11.2011 року №301103, від 30.11.2011 року №301101, від 30.11.2011 року №301102, від 31.10.2011 року №31103, від 29.12.2011 року №291201 (т. 1 а.с. 70-101).

На підтвердження виконання вказаних договорів Позивачем було надано копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в (т. 1 а.с. 234-243, т. 2 а.с. 1-210), а також податкових накладних (т. 2 а.с. 222-243) та банківських виписок (т. 3 а.с. 16-38).

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту протоколу допиту свідка від 06.03.2012 року (т. 7 а.с. 43-45), первинні документи від імені ТОВ «Збудпроект-1» підписані ОСОБА_9, який зазначив, що жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «Збутпроект-1» не має, оскільки здійснював підписання таких документів за винагороду без мети здійснення господарської діяльності. Відтак, останні підписані від імені особи, яка не мала жодного відношення до господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання.

Крім іншого, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту протоколу допиту свідка від 05.03.2012 року (т. 7 а.с. 46-48), первинні документи від імені ТОВ «Будівельне управління 26» підписані ОСОБА_10, який зазначив, що жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «Будівельне управління 26» не має, оскільки здійснював підписання таких документів за винагороду без мети здійснення господарської діяльності. Відтак, останні підписані від імені особи, яка не мала жодного відношення до господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №21-421а11, від 01.12.2015 року у справі №826/15034/14, від 17.11.2015 року у справі №2а/3264/11/1070, від 15.12.2015 року у справі №826/467/14, первинні документи, підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та формування за їх наслідками валових витрат є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Крім того, аналіз наданих Позивачем копій акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 вбачається, що всупереч вимог наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року №554 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», останні не містять даних щодо прізвища, ім'я, по батькові осіб, уповноважених на підписання даних первинних документів. Що, у свою чергу також порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та унеможливлює врахування даних документів в якості первинних.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Будівельне управління 26» та ТОВ «Збудпроект-1» складені виключно у паперовому вигляді та підписані від імені директорів особами, які заперечують свою участь у їх створенні та діяльності, судова колегія приходить до висновку про не підтвердження факту придбання ПП «Енергіястрой» послуг у вказаних контрагентів.

Отже, враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік не можуть вважатися первинними документами, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2012 року №0001222302 є необґрунтованими.

Крім того, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судовою колегією не заперечується, що на момент виписування податкових накладних Позивачу контрагенти останнього були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість. Однак, оскільки факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, не підтверджується належним чином оформленими первинними документами, у ДПІ у Дніпровському районі були наявні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 18.05.2012 року №0001212302.

Таким чином, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагента товарів, колегія суддів приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність правових підстав для донарахування ПП «Енергіястрой» податкових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому вважає за необхідне скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про правомірність податкових повідомлень-рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Енергіястрой» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати, ухваливши нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді К.А. Бабенко

О.Є. Пилипенко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Пилипенко О.Є.

Бабенко К.А