Рішення

від 29.11.2016 по справі 362/4890/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4890/15-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В. Провадження № 22-ц/780/6231/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 26 29.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: судді Лівінського С.В.

суддів: Березовенко Р.В.,

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Воробей В.М.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_3, третя особа Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», в особі представника ОСОБА_4, на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з вимогами в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором № 49.35/314/07-НВС від 21 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 у розмірі 1471480,89 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий № 3221484001:02:027:0007, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: с. Крушинка Васильківського району Київської області, вул. Удодівська, та належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯЕ № 605842-69512, виданого 23 липня 2007 року та зареєстрованого за № 010732600377, шляхом визнання права власності на нерухомість за банківською установою та визнати за банком право власності на спірну земельну ділянку.

Рішенням суду позов Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Дельта Банк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 49.35/314/07-НВС від 21 травня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 у розмірі 1471480 грн. 89 коп., з яких тіло кредиту - 1259415,17 грн., відсотки - 179647,91 грн. та пеня - 32417,81 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий № 3221484001:02:027:0007, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: с. Крушинка Васильківського району Київської області, вул. Удодівська, та належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯЕ № 605842-69512, виданого 23 липня 2007 року та зареєстрованого за № 010732600377.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів.

Визначено початкову ціну предмета іпотеки на підставі звіту про оцінку Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал» від 1 березня 2016 року у розмірі 437581 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач рішення суду не оскаржив та подав свої заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить її задовольнити частково, рішення суду скасувати і в задоволені позову відмовити. В судове засідання він не з'явився, про дату та час розгляду справи сповіщений належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь головуючого, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Частинами 1, 3 статті 303 ЦПК України установлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення, про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не належним чином виконує свої обов'язки перед позикодавцем, чим інтересам позивача завдано матеріальну шкоду та враховуючи те, що умовами кредитного договору було передбачено, що вразі порушення умов іпотечного договору банк може звернути стягнення на предмет іпотеки, тому суд приходить до висновку. Оскільки за положеннями п. 4.5 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснювалося в порядку, визначеному положеннями ст. 39 Законом України «Про іпотеку», умовами договору іпотеки від 21.05. 2007 між сторонами, не передбачалася можливість визнання прав власності на нерухомість, за іпотеко держателем, позов задовольнив частково.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку", поряд з іншим, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Саме таку правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року (справа № 6-1851цс15).

По даній справі судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи таке.

21 травня 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір. За даним договором банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 80 тис. доларів США з розрахунку 11 % річних - перемінна процента ставка; 1,83% річних - фіксована процента ставка на строк до 21 травня 2022 року.

Того ж дня між сторонами в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором, був укладений договір іпотеки, за яким відповідач передав позивачу в іпотеку земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221484001:02:027:0007, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Крушинка, вул. Удодівська.

Згідно з п.п. 4.3 4.4 спірного договору іпотеки, задоволення вимог здійснюється іпотекодержателем на свій розсуд одним із таких способів: від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволеня своїх вимог; дає іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (іпотекодавця) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації будуть направлені на задоволення вимог іпотеко держателя. У випадку, коли виконання пункту 4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т.ч. звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

20 травня 2013 року між ПАТ « Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.

Відповідач взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту не виконав.

Станом на 08 травня 2015 року, за розрахунками банку виникла заборгованість за кредитом в розмірі 1 471 480,89 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту - 1259415,17 грн, заборгованість за відсотками - 179647,91грн, пені в розмірі 32417,81 грн.

Наведе місцевим судом залишено поза увагою.

Крім того, в порушення вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України, міськрайонний суд під час вирішення спору вийшов за межі позовних вимог.

Тому, рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права, на підставі п. 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4) ч.1 ст. 309 ст. ст. 313 - 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий С.В. Лівінський

судді: Р.В. Березовенко

ОСОБА_2