Постанова

від 04.09.2019 по справі 362/4890/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 362/4890/15-ц

провадження № 61-20040св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Національний банк України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року у складі судді Корнієнка С. В. та рішення Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначило, що 21 травня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Кредитпромбанк (далі - ПАТ Кредитпромбанк ) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 49.35/314/07-НВС, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 80 000,00 доларів США для придбання нерухомого майна зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11 % річних - перемінна процентна ставка та 1,83 % - фіксована процентна ставка, з кінцевим терміном повернення кредиту до 21 травня 2032 року.

На забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором 21 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ Кредитпромбанк укладений іпотечний договір № 33/314/І314/07-НВС, за умовами якого він передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221484001:02:027:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯЕ № 605842/69512, виданого 23 липня 2007 року та зареєстрованого за № 010732600377.

20 травня 2013 року між ПАТ Кредитпромбанк та ПАТ Дельта Банк укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого до ПАТ Дельта Банк перейшло право вимоги щодо повного, належного та реального виконання боржниками обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Згідно з додатком № 1 договору купівлі-продажу прав вимоги до ПАТ Дельта Банк перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором від 21 травня 2007 року, укладеним між ПАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 18 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 1 471 480,89 грн, з яких: тіло кредиту - 1 259 415,17 грн, відсотки - 179 647,91 грн та пеня - 32 417,81 грн.

Посилаючись на викладені обставини, ПАТ Дельта Банк просило в рахунок виконання основного зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 21 травня 2007 року № 49.35/314/07-НВС у розмірі 1 471 480,89 грн звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221484001:02:027:0007, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯЕ № 605842-69512, виданого 23 липня 2007 року та зареєстрованого за № 010732600377, шляхом визнання права власності на нерухомість за банківською установою та визнати за банком право власності на спірну земельну ділянку.

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року позов ПАТ Дельта Банк задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 травня 2007 року № 49.35/314/07-НВС між ПАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 у розмірі 1 471 480,89 грн, з яких: тіло кредиту - 1 259 415,17 грн , відсотки - 179 647,91 грн та пеня - 32 417,81 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221484001:02:027:0007, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯЕ № 605842/69512, виданого 23 липня 2007 року та зареєстрованого за № 010732600377. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів. Визначено початкову ціну предмета іпотеки на підставі звіту про оцінку Товариства з обмеженою відповідальністю Експертна компанія Професіонал від 01 березня 2016 року у розмірі 437 581,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ Дельта Банк відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання з погашення кредиту і сплати відсотків за договором кредиту не виконав та має заборгованість у розмірі 1 471 480,89 грн, тому ПАТ Дельта Банк має право на звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності відповідачу. Разом з тим, умовами іпотечного договору не передбачено можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем у судовому порядку, а отже, права позивача підлягають захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду в порядку, визначеному Законом України Про іпотеку , тобто за положеннями статті 39 цього Закону.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ Дельта Банк відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПАТ Дельта Банк , вийшов за межі позовних вимог. При цьому апеляційний суд зазначив, що іпотечним договором передбачено позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, тому у цьому випадку суд не наділений повноваженнями вирішувати спір у визначений позивачем спосіб.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

У січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ПАТ Дельта Банк на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої (апеляційної) інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно встановили обставини, які мають значення для справи; не врахували, що згідно з положеннями частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України Про іпотеку не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду, з огляду на те, що цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором; не взяли до уваги, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності має відбуватися виключно на підставі рішення суду, якщо договір іпотеки у загальному вигляді передбачає тільки можливість застосування цього способу звернення стягнення, а іпотекодавець добровільно не передає йому у власність предмет іпотеки як відступне.

У серпні 2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява із запереченнями на касаційну скаргу ПАТ Дельта Банк , у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року , посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Оскільки указана заява із запереченнями подана після закінчення строку, установленого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року , то Верховний Суд їх до уваги не бере.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ Дельта Банк на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року у зазначеній цивільній справі; витребувано матеріали справи № 362/4890/15-ц із Васильківського міськрайонного суду Київської області; надано учасникам справи строк для подачі заперечень на касаційну скаргу ПАТ Дельта Банк до 14 квітня 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільну справу № 362/4890/15-ц та матеріали касаційного провадження передано Верховному Суду .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року цю справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ Дельта Банк не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 травня 2007 року між ПАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.

За умовами цього договору банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 80 000,00 доларів США з розрахунку 11 % річних - перемінна процента ставка; 1,83 % річних - фіксована процента ставка на строк до 21 травня 2022 року.

Того ж дня між сторонами в якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки, за яким відповідач передав позивачу в іпотеку земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221484001:02:027:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктами 4.3 4.4 указаного договору іпотеки, задоволення вимог здійснюється іпотекодержателем на свій розсуд одним із таких способів: від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог; дає іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (іпотекодавця) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя. У випадку, коли виконання пункту 4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, у тому числі звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

20 травня 2013 року між ПАТ Кредитпромбанк та ПАТ Дельта Банк укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ Дельта Банк набув права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.

Відповідач взяті на себе зобов`язання з погашення кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту не виконав.

Станом на 08 травня 2015 року, за розрахунками банку, виникла заборгованість за кредитом у розмірі 1 471 480,89 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 1 259 415,17 грн, заборгованості за відсотками - 179 647,91грн та пені - 32 417,81 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України)

Стаття 33 Закону України Про іпотеку передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Статтею 36 Закону України Про іпотеку , яка має назву: Позасудове врегулювання , передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону України Про іпотеку .

У свою чергу, статтею 37 Закону України Про іпотеку , яка має назву: Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки , передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. Таким чином, суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, на яку містить посилання в оскаржуваному рішення апеляційного суду, а також висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 21 березня 2018 року № 14-38цс18.

У названій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, крім того, вказала наступне.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову ПАТ Дельта Банк , апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах безпідставно вийшов за межі доводів та вимог позовної заяви банку чим порушив норми процесуального права.

Також апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, відповідно до якого позивач має право реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, тому відсутні підстави для задоволення позову. Крім того, визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України Про іпотеку не передбачено.

Доводи касаційної скарги про те, що банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього будь-яким способом, не забороненим законодавством, у тому числі за рішенням суду, не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм Закону України Про іпотеку та не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, касаційна скарга ПАТ Дельта Банк не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів апеляційним судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Оскільки апеляційним судом обґрунтовано скасоване рішення суду першої інстанції, то відсутні підстави залишати останнє без змін згідно зі статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик