Постанова

від 23.11.2016 по справі 826/3180/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2016 року № 826/3180/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» (далі - позивач або ТОВ «Кіносвіт Діджитал») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2015р. №0005412202 та №0005422202.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентом позивача ТОВ «Алвор», зокрема ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з поставки товарів фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, контрагент позивача не міг та не виконував спірні операції, фактична поставка товарів не відбулася, а відтак відсутні передбачені ПК України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

На підставі ч.6 ст.128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно із пп.78.1.1, пп.78.1.11 п.78.1, ст.78, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у зв'язку із надходженням постанови слідчого СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві лейтенанта податкової міліції Удовиченка Д.Г. від 03.09.2014р. та відповідно до наказу від 19.08.2015р. №1059 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кіносвіт Діджитал» (код ЄДРПОУ 37553041) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Алвор» (код ЄДРПОУ 38388569) та ТОВ «ТД Мікотек» (код ЄДРПОУ 38959764) з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.03.2015 та з податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, про що складено акт перевірки від 03.09.2015р. №4343/26-58-22-02-18/37553041 (далі - Акт перевірки).

Слід зазначити, що в ході розгляду даної справи позивачем не заперечувалися обставини щодо підстав проведення перевірки, законність її призначення та власне проведення.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Алвор» за період квітня - травня 2014 року. Що ж до інших періодів (до 1 квітня 2014р.), а також взаємовідносин позивача із ТОВ «ТД Мікотек», що також здійснювалися до 1 квітня 2014, то, як зазначено в Акті перевірки, рішеннями ДПІ від 16.02.2015р. та 16.04.2015р. позивачу було погоджено застосування податкового компромісу , тобто звільнено від юридичної відповідальності на підставі пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а відтак такі відносини не перевірялися під час даної перевірки.

Зокрема, що стосується безпосередньо відносин позивача із ТОВ «Алвор», висновки стосовно яких покладені в основу оскаржуваних рішень, під час перевірки встановлено, що взаємовідносини між ними у спірному періоді здійснювалися на підставі договорів на поставку обладнання від 02.04.2014р. №ДГ-162; від 22.04.201р.4 №ДГ-164; від 25.04.2014р. №ДГ-165 та від 14.05.2014р. №ДГ-167, відповідно до умов яких ТОВ «Алвор» (Постачальник) зобов'язувалося поставити ТОВ «Кіносвіт Діджитал» (Покупець) відповідне обладнання, найменування, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях до договорів.

В Акті перевірки зазначається, що на підставі вказаних договорів ТОВ «Алвор» у період квітня-травня 2014 року були виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму 1 058 420,55 грн. , у т.ч. ПДВ - 211 684,11 грн., номенклатура поставки яких - цифрові кіно процесори, екрани, системи Е3D 3D, окуляри 3D, мікшерний пульт, інтерфейси, бланк панель, медіа блок тощо. Перелік вказаних документів та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (стор. 10-11 Акту).

Перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «Кіносвіт Діджитал» згідно з Єдиним реєстром податкових накладних податкові накладні не зареєстровані, підтвердити номенклатуру поставок неможливо.

Зазначається в Акті перевірки, що співробітниками ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 13.06.2014р. №114/26-54-22-06/38698441 про відсутність посадових осіб ТОВ «Алвор» за місцезнаходженням .

Крім того, до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла постанова про призначення документальної перевірки від 15.07.2014р. № 2483/8/26-51-09-008 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100020000005 за ознаками складів злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, згідно з якою за результатами проведеного аналізу ряду підприємств, у т.ч. ТОВ «Алвор», встановлено, що зазначені суб'єкти господарської діяльності за весь період своєї діяльності, здійснюючи господарські операції з придбання товарів (а саме: морозива, побутової, теле - відео та комп'ютерної техніки, будівельних та оздоблювальних матеріалів та інше) на території України, фактично не здійснювали реалізацію цих товарів жодному з контрагентів покупців, а документально оформляли реалізацію різного роду послуг, робіт та товарів, яких вони фактично не купували (послуги по концепції безпеки, консультаційні послуги, ремонт та гідрохімічне очищення котельного обладнання, монтажні роботи та ремонтно - оздоблювальні роботи, запчастини та комплектуючі до копіювальної техніки та ін.), що свідчить про те, що вказані підприємства використовувались для прикриття незаконної діяльності та формування незаконної податкової вигоди підприємствам реального сектору економіки.

У ході досудового розслідування встановлено, що підприємства, вказані у постанові, у т.ч. ТОВ «Алвор», за податковими адресами не знаходяться , всіма підприємствами використовується одне приміщення , де здійснюється оформлення документів та звідки відправляється податкова звітність, відсутні власні або орендовані складські приміщення для зберігання товарів та засоби для здійснення фінансово - господарської діяльності.

Чисельність працюючих у ТОВ «Алвор» згідно з довідкою по формі 1 ДФ - 1 особа . Інформація щодо наявних основних фондів та виробничих потужностей відсутня. Перевіркою встановлено, що відповідно до ІС «Податковий Блок» стан ТОВ «Алвор» - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням .

Таким чином, на підставі вищевикладених фактів перевіркою зроблено висновок про неможливість підтвердити факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Кіносвіт Діджитал» та ТОВ «Алвор», а тому задекларований податковий кредит та валові витрати ТОВ «Кіносвіт Діджитал» за спірний період сформовано неправомірно.

Враховуючи наведене, ДПІ в Акті перевірки прийшла до висновку (стор. 29 Акту), що ТОВ «Кіносвіт Діджитал» порушено пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження у 2014 році податку на прибуток на загальну суму 190 516 грн., а також п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 211 684 грн., у т.ч. у квітні 2014р. на суму 184 763 грн. та у травні 2014р. на суму 26 921 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.09.2015р.:

- №0005412202, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 211 684 грн. за основним платежем та на 105 842 грн. за штрафними санкціями;

- №0005422202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 190 516 грн. за основним платежем та на 95 258 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами); ст.187 (щодо дати виникнення податкових зобов'язань),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі податкової накладної та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо складення п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг), п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою; (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому суть останнього слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність зазначених обставин та підстав, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків витрат та податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій/ оформлення «безтоварних» операцій), вказує на юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій (їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значимості, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Висновок відносно наведеного ґрунтуються на наступному.

Так, згідно правової позиції Верховного Суду України , викладеній у постанові цього суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-1539а15, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги/роботи) і подальшою господарською діяльністю.

Під час розгляду даної справи судом пропонувалося позивачу подати всі наявні у нього докази на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій (поставка товарів) із контрагентом ТОВ «Алвор». В судовому засіданні 23.06.2016р. представник позивача вказав на відсутність у нього додаткових доказів та пояснень по справі, у зв'язку з чим та керуючись ч.6 ст.71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Так, згідно умов договорів від 02.04.2014р. №ДГ-162; від 22.04.2014р. №ДГ-164; від 25.04.2014р. №ДГ-165 та від 14.05.2014р. №ДГ-167, Постачальник - ТОВ «Алвор» зобов'язується поставити обладнання, а Замовник - ТОВ «Кіносвіт Діджитал» зобов'язується прийняти Обладнання і своєчасно його оплатити на умовах даних Договорів.

Умовами договорів в пункті 2.1 Договорів передбачалось, що поставка Обладнання проводиться ТОВ «Алвор» до відповідної дати, вказаної в кожному договорі окремо.

Обладнання поставляється за рахунок ТОВ «Алвор» до місця його встановлення за домовленістю Сторін (п. 2.2 Договорів). Пунктом 5.1 договорів передбачено, що передача ТОВ «Алвор» Обладнання здійснюється у Пункті Поставки.

Як зазначає позивач, листами від 07.04.2014р. за вих. №07/04/1-2014, від 22.04.2014р. за вих. №22/01/1-2014, від 25.04.2014р. за вих. №25/04/1-2014, від 16.05.2014р. за вих. №16/05/1-2014 повідомив ТОВ «Алвор» про необхідність поставлення Обладнання за адресою м. Київ, вул. Воровського, 15. Позивачем залучено до матеріалів справи копії вказаних листів, однак доказів їх вручення ТОВ «Алвор» суду не надано.

Відтак, виходячи із змісту договорів відносно обов'язку постачальника доставити продукцію, беручи до уваги характер спірних операцій щодо поставки продукції, задекларованих обсягів поставки, вбачається, що за загальним правилом виконання таких операцій супроводжується перевезенням продукції.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, крім іншого, товарно-транспортна накладна .

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН та один екземпляр ТТН передається вантажоодержувачу/покупцю. Товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим, що підтверджується законодавчо та судовою практикою, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.05.2013 у справі № К/800/7365/13.

Проте , на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції та, відповідно, реальності поставки товарів контрагентом під час розгляду справи позивачем не надано жодної товарно-транспортної накладної , з якої б вбачалось перевезення продукції від контрагента до складу позивача за адресою м. Київ, вул. Воровського, 15, а отже не надано доказів фактичного перевезення, відвантаження, отримання товару. Доводи ж позивача про те, що наявність у нього в даному конкретному випадку транспортних документів не є обов'язковою, оскільки здійснювалася поставка товару, а не перевезення вантажів, є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

Окрім того, неможливо встановити факт надходження товару на склади, а також осіб, які відвантажили та прийняли товар. В контексті цього позивачем не надано суду довіреностей на отримання матеріальних цінностей щодо уповноваження своїх працівників на отримання товару від ТОВ «Алвор» тощо.

Слід додати, що під час розгляду справи судом не встановлено та матеріали справи не містять доказів наявності у ТОВ «Алвор» власних або орендованих транспортних засобів, доказів здійснення перевезення іншими особами за замовленням контрагента (у разі залучення контрагентом інших осіб), у т.ч. не надано доказів оплати за оренду т/з (у разі залучення т/з у інших осіб) або списання контрагентом пального у разі перевезення продукції власними силами, що у сукупності та додатково дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Під час розгляду справи не встановлено й наявності у ТОВ «Алвор» власних або орендованих офісних та складських приміщень, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій.

На підтвердження реальності спірних операцій суду не надано доказів придбання контрагентом продукції, яка обумовлювалась надалі поставкою позивачу, у заводу виробника або інших осіб (договори, акти приймання-передачі, транспортні документи, накладні тощо). Позивачем також не надано суду й технічної документації на продукцію (сертифікатів виробника, паспортів якості тощо), що зазвичай супроводжує виконання операцій такого роду.

Також не надано доказів наявності у контрагента власне і трудових ресурсів для здійснення спірних операцій, при цьому, як вбачається з наведених в Акті відомостей, основні фонди у останнього відсутні , у штаті рахується 1 особа , що є явно недостатнім для виконання спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги постачання (на суму більше одного мільйона гривень). Судом же не встановлено наявності у останнього ресурсів, які зазвичай необхідні для виконання таких операцій.

Слід зазначити, що обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою та характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Відносно ж наданих позивачем видаткових накладних та рахунків-фактур суд зазначає, що такі документи, за відсутності сукупності доказів здійснення фактичної поставки, за відсутності доказів транспортування, не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей здійснення контрагентом поставки товару та, відповідно, для цілей формування спірних сум податкових вигод. Натомість оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу фактичних обставин та матеріалів справи.

При цьому судом враховується, що сама по собі наявність у позивача угод з іншими особами (ПАТ «Мультиплекс-Холдинг», ТОВ «Кінопроект», ТОВ «Флайтек» та інші), яким, як зазначає позивач, поставлялися придбані у контрагента товари (обладнання), а також первинних документів щодо оформлення таких поставок та здійснення його встановлення працівниками позивача, не є свідченням того, що до цього ці самі товари були поставлені позивачу саме ТОВ «Алвор», за відносинами з яким сформовані спірні суми податкових вигод.

Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

В контексті наведеного суд зазначає, що з метою необхідності перевірки обставин щодо фактичного виконання спірних операцій під час розгляду справи судом постановлялася ухвала про виклик свідка, а саме директора ТОВ «Алвор» - ОСОБА_2. Відповідна повістка про виклик до суду вказаної особи не були вручена йому та повернута без вручення із незалежних від суду причин, з огляду на що та виходячи з положень ч. 4 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України повістка про виклик вважається врученою належним чином, однак вказана особа до суду не з'явилася, а відтак допитати її не виявилося можливим. При цьому жодних документів, що стосуються предмету розгляду даного спору, контрагентом позивача до суду надано не було.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів , виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують висновків суду та не доводять зворотного.

Так, частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З наведеного правила слідує, що обов'язок доказування покладається на сторін і це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін, тобто кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається, переконати суд у достовірності наведених фактів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України).

В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому суд враховує, що в даному випадку наказ про проведення перевірки та дії по її проведенню позивачем не оскаржуються, позивач допустив посадових осіб до проведення виїзної перевірки, не скориставшись правом, наданим п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко