Ухвала

від 24.11.2016 по справі 908/4593/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 11/104/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.11.2016 справа № 908/4593/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (пр. Перемоги, буд. 41, м. Київ, 03057)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Приватконсалтинг» (вул. Університетська, буд. 80, м. Донецьк, 83114)

про стягнення 40038463,45 грн.

орган примусового виконання : відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від скаржника (стягувача): не з'явився;

від боржника (відповідача): не з'явився;

від органу примусового виконання: ОСОБА_1, довіреність № 20-22/248/20.3-03 від 23.05.2016 р.;

Розглядається скарга публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» - позивача у даній справі - на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/4593/14 від 23.01.2015 р.

У відповідності до ст. 2-1 ГПК України, в зв'язку з закінченням повноважень судді-доповідача ОСОБА_2, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2016 р., справу № 908/4593/14 для розгляду скарги передано судді Носівець В.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.10.2016 р. скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 24.11.2016 р.

Скаржник (стягувач) та боржник своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, проте стягувач та боржник не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України. Участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони. Суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги по суті в судовому засіданні 24.11.2016 року за відсутності представників стягувача та боржника.

В обґрунтування скарги зазначено: постановою від 04.10.2016 р. (ВП № 51852748) повернуто виконавчий документ стягувачеві, підставою повернення зазначено те, що державним виконавцем не виявлено майна, на яке можна звернути стягнення. Стягувач вважає, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві винесено з порушення норм матеріального права., оскільки державним виконавцем не здійснено усі дії, які передбачено Законом України «Про виконавче провадження», а саме ст. ст. 11, 30 Закону України «Про виконавче провадження». Також, скаржник вважає порушенням те, що виконавче провадження тривало менше, ніж встановлено законодавством. Просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 при винесенні постанови виконавчого провадження № 51852748; скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 № 51852748 від 04.10.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві; зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 відновити виконавче провадження 51852748.

Орган виконання - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечив проти доводів, викладених в скарзі. У відзиві на скаргу вказує, що державним виконавцем вчинено всі заходи примусового виконання, в результаті яких не встановлено наявність майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Так, 05.08.2016 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51852748 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.01.2015 р. № 908/4593/14 про стягнення з ТОВ «Приватконсалтинг» на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» коштів. Державним виконавцем до органів, які здійснюють реєстрацію майнових прав та майна, 05.08.2016 р. надіслано вимогу щодо надання інформації про зареєстроване за боржником майно. Згідно відповідей встановлено, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані; реєстрації великовантажних та інших технологічних транспортних засобів у період з 24.11.2014 р. не здійснювалося, а архівні дані до 24.11.2014 р. залишилися на непідконтрольній території українській владі. Також встановлена відсутність зареєстрованого за боржником нерухомого майна. У боржника відкрито 2 рахунки, але постанова про арешт коштів відносно ТОВ «Приватконсалтинг» виносилася при попередньому знаходженні на виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 23.01.2015 р. № 908/4593/14, накладено арешт на майно боржника (наявний запис Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта). У зв'язку з тим, що здійснені заходи розшуку майна боржника виявилися безрезультатними, а також знаходженням боржника на території м. Донецьк, на території якого проводить антитерористична операція, що виключає можливість провести перевірку майнового стану боржника за адресою його реєстрації та здійснення заходів примусового характеру щодо арешту та опису виявленого майна на даний час, 04.10.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Заслухавши представника органу виконання, вивчивши додані матеріали, суд встановив, що на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.01.2015 року у справі № 908/4593/14, яке набрало чинності, 23.01.2015 р. видано наказ про стягнення з ТОВ «Приватконсалтинг» на користь ПуАТ «Брокбізнесбанк» 35000000,00 грн. заборгованості за кредитом, 1678082,18 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2273561,64 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 93397,62 грн. пені за прострочення сплати процентів, 684283,01 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 309139,00 грн. 3% річних.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.08.2016 р. відкрито виконавче провадження № 51852748 по виконанню зазначеного наказу. Постановою від 04.10.2016 р. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2, 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставами звернення зі скаргою на дії органу ДВС стягувач - ПуАТ «Брокбізнесбанк» - вказує невжиття державним виконавцем заходів щодо належного виконання наказу господарського суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок чого виконавчий документ повернуто стягувачу передчасно.

Вимоги, викладені у скарзі, яка розглядається, про скасування постанови від 04.10.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачу за своєю правовою природою є тотожними вимогам про визнання постанови недійсною, як передбачено ст. 121-2 ГПК України, на підставі якої заявлено скаргу.

У відповідності до ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, одним із основних принципів судочинства є обов'язковість рішень суду, тому судові акти є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 121-2 ГПК України надано право учасникам виконавчого провадження на оскарження дій та бездіяльності органів державної виконавчої служби.

Органи державної виконавчої служби здійснюють виконавче провадження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

При розгляді даної скарги судом застосовуються положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка була чинною на час вчинення виконавчих дій (станом на 04.10.2016 р.).

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як свідчать вивчені матеріали, при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 23.01.2015 р. у справі № 908/4593/14 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України після відкриття виконавчого провадження № ВП 51852748 вживалися певні заходи примусового виконання.

Державним виконавцем з метою виявлення майна боржника направлялися запити до органів Державної фіскальної служби, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Регіонального сервісного центру МВС у Донецькій області, Державної інспекції сільського господарства України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг. Згідно наданих відповідей нерухомого майна, транспортних засобів у власності боржника не виявлено, відомості щодо перебування у володіння відповідача пакетів акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу) відсутні, реєстрація великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів за боржником не проводилася.

Щодо накладення арешту на грошові кошти судом встановлено, що арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках фінансових установ, в межах суми 44042309,80 грн. накладався при попередньому відкритті виконавчого провадження ВП 48066643 за наказом від 23.01.2015 р. у справі № 908/4593/14. Оскільки вказане виконавче провадження не закінчено, арешт, накладений на грошові кошти, зберігає чинність.

Постановою від 04.10.2016 р. державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу з посиланням на п. п. 2, 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, та у зв'язку проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей здійснення перевірки майнового стану боржника за адресою його реєстрації та здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису виявленого та зареєстрованого майна боржника на даний час є неможливим.

Пунктами 2 та 9 статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Оцінивши встановлені обставини, суд вважає, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України додержано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та здійснено можливі заходи щодо виявлення майна боржника, внаслідок чого постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є законною.

Доводи скаржника щодо бездіяльності органу ДВС, яка полягає у вжитті заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, суд вважає безпідставними та зазначає наступне:

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України є правом державного виконавця, а не його обов'язком, яке може застосуватися за певних підстав.

Згідно приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на підставі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 р. є такими, що відповідають нормам чинного законодавства. При цьому, суд зазначає, що інші, зазначені заявником обставини (тривалість виконавчого провадження), не приймаються судом до уваги, оскільки не є підставою визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Наслідки визнання судом незаконною постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, викладені в ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду чи виконавчого документа.

Оскільки судом не встановлено підстав для визнання недійсною постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.10.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження (ВП № 51852748) з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.01.2015 р. у справі № 908/4593/14 не підлягає відновленню.

Крім того, суд звертає увагу, що стягувач не позбавлений можливості повторно пред'явити наказ у даній справі до виконання в строк до 04.10.2017 р., про що зазначено у постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.10.2016 р.

Скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 23.01.2015 р. у справі № 908/4593/14 відхиляється. Доводи скаржника визнаються судом неправомірними.

На підставі викладеного, приписів Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Скаргу ПуАТ «Брокбізнесбанк» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 04.10.2016р. (ВП № 51852748) про повернення виконавчого документа стягувачеві відхилити.

Ухвала набрала законної сили 24.11.2016 р.

Суддя В.В.Носівець