Ухвала

від 30.11.2016 по справі 916/4782/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"30" листопада 2016 р.Справа № 916/4782/14

Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Зайцев Ю.О.

секретар судового засідання Себова О.О.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Закернична І.П. - на підставі посвідчення №031666 від 26.01.2015р.;

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1 - на підставі довіреності №1/68 від 10.12.2015р.;

Від ВДВС: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Виробничо-комерційної фірми „ПроксімаВ» на дії державного виконавця Моц Вадима Віталійовича відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції у порядку ст.121-2 ГПК України по виконанню наказу суду від 06.02.2015р. у справі №916/4782/14.

За позовом Заступника Білгород-Дністрвського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Приморської сільської ради

до відповідача: Виробничо-комерційної фірми „ПроксімаВ»

про розірвання договору оренди земельної ділянки та звільнення земельної ділянки площею 80,0 га, вартістю 4979082,24 грн.

ВСТАНОВИВ :

СУТЬ СПОРУ : розглядається скарга в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2015р. по справі №916/4782/14 зобов'язано виробничо-комерційну фірму В«ПроксімаВ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звільнити земельну ділянку загальною площею 80,0 га (у тому числі прибережної захисної смуги - 80 га, з них - 7,8 га піски), розташованої на землях Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області, який укладено для будівництва та обслуговування комплексів по догляду за об'єктами водоохоронних зон та прибережної захисної смуги і закладів відпочинку вздовж берегу Будацького лиману біля сіл Чабанівка-Косівка-Попаздра-Приморське-Курортне на користь Приморської сільської ради. 06.02.2015 року на виконання вказаного рішення суд видав відповідний наказ.

11.10.2016р. за вх.№2-5390/16 до суду надійшла скарга ВКФ В«ПроксімаВ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на дії державного виконавця Моц Вадима Віталійовича відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції у порядку ст.121-2 ГПК України по виконанню наказу суду від 06.02.2015р. у справі №916/4782/14.

У вищевказаній скарзі скаржник просить суд визнати незаконні дії виконавця щодо прийняття постанови та скасувати постанову державного виконавця Моц Вадима Віталійовича відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2015 року, з примусового виконання наказу №916/4782/14 виданого 06.02.2015 року, ВП №47020518 та оголосити відповідну ухвалу.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що дії Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2, що полягали у прийняті постанови від 29.07.2015 року у виконавчому проваджені № 47020518 про закінчення виконавчого провадження є незаконними, оскільки державний виконавець не пересвідчився в реальному виконанні рішення, керувався тільки повідомленням сторони виконавчого провадження, за місцем знаходження боржника жодного акту не складалося, тому на думку скаржника постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2016 року по справі №916/4782/14 було прийнято скаргу на дії державного виконавця Моц Вадима Віталійовича відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції (вх. ГСОО №2-5390/16 від 11.10.2016р.) в порядку ст.121-2 ГПК України - до розгляду.

Державний виконавець Моц Вадима Віталійовича відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції зазначає у свої письмових заперечення, які надійшли до канцелярії господарського суду Одеської області 24.11.2016р. за вх.ГСОО№28661/16, що вимогу викладену у скарзі не визнає та просить суд у задоволенні скарги відмовити повністю, з урахуванням викладених обставин.

У своїх письмових запереченнях на скаргу Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 зазначає, що на підставі заяви стягувача від 25.03.2015р. згідно Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито виконавче провадження ВП № 47020518, про що була винесена відповідна постанова, копія якої 27.03.2015р. рекомендованою кореспонденцію направлена сторонам виконавчого провадження. Пунктом 2-м вказаної постанови боржнику надано строк для самостійного виконання рішення до 02.04.2015р.

Також у свої запереченнях державний виконавець зазначає, 30.06.2015р. державному виконавцю з усного повідомлення боржника стало відомо, що рішення суду було виконано в повному обсязі. На підтвердження даної інформації того ж дня було направлено вимогу стягувачу №03-14-28243 від 30.06.2015р. про надання письмового повідомлення державному виконавцю про повне чи часткове виконання рішення боржником.

21.07.2015р. на адресу Відділу надійшла відповідь від стягувача, згідної якої останній підтвердив про виконання в повному обсязі рішення господарського суду Одеської області. Згідно чого, Державний виконавець зазначає, що не було потреби у складанні акта щодо перевірки виконання рішення суду за місцезнаходженням боржника, а отже була винесена відповідна постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2015 ВП №47020518 згідно вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення представників сторін, суд доходить до такого висновку.

Судом встановлено, що рішення господарського суду Одеської області по справі №916/4782/14 набрало чинності 06.02.2016р. і у скаржника виник обов'язок щодо виконання рішення господарського суду Одеської області від по справі №916/4782/14.

Скаржником не доведено належними та припустимими доказами що, з дати набрання чинності рішення господарського суду Одеської області по справі №916/4782/14 їм вжито заходів щодо добровільного виконання рішення господарського суду Одеської області по справі №916/4782/14.

Не виконання добровільно рішення господарського суду Одеської області по справі №916/4782/14 призвело до відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України „Про виконавче провадженняВ» Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадженняВ» 2. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Також, згідно ч.1 ст. 19 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Виконання рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2015р. полягало у зобов'язанні Виробничо-комерційної фірми В«ПроксімаВ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звільнити земельну ділянку загальною площею 80,0 га розташованої на землях Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області, який укладено для будівництва та обслуговування комплексів по догляду за об'єктами водоохоронних зон та прибережної захисної смуги і закладів відпочинку вздовж берегу Будацького лиману біля сіл Чабанівка-Косівка-Попаздра-Приморське-Курортне на користь Приморської сільської ради.

Як встановлено судом, на спірній земельній ділянці знаходилися об'єкти нерухомого майна, а саме 7 дерев'яних та 3 металевих одноповерхових споруд.

Тому, з вищезазначеного вбачається виконання рішення та наказу полягає в обов'язку відповідача у знесенні вищезазначених об'єктів нерухомості.

Однак, як встановлено судом та вбачається з пояснень відповідача та державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 об'єкти нерухомості відповідача, які знаходяться на спірній земельній ділянці було знищено шляхом їх підпалу.

30.06.2015р. державному виконавцю Моц Вадиму Віталійовичу відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції з усного повідомлення відповідача (боржника) стало відомо, що рішення суду було виконано в повному обсязі.

На підтвердження даної інформації того ж дня було направлено вимогу стягувачу №03-14-28243 від 30.06.2015р. про надання письмового повідомлення державному виконавцю про повне чи часткове виконання рішення боржником.

21.07.2015р. на адресу Відділу надійшла відповідь від стягувача, згідної якої останній підтвердив про виконання в повному обсязі рішення господарського суду Одеської області.

Після чого державний виконавець припинив свою дію через відсутність предмету виконання та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2015 ВП №47020518 відповідно до вимог чинного законодавства, без будь-яких порушень.

Крім того, суд не вбачає будь-яких порушень прав відповідача (боржника) державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП №47020518.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, додані до скарги докази та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги Виробничо-комерційної фірми „ПроксімаВ» на дії державного виконавця Моц Вадима Віталійовича відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції у порядку ст.121-2 ГПК України по виконанню наказу суду від 06.02.2015р. у справі №916/4782/14, оскільки відповідачем не доведено в чому саме полягає суть порушення його прав як боржника у виконавчому провадженні.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Виробничо-комерційної фірми „ПроксімаВ» на дії державного виконавця Моц Вадима Віталійовича відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції у порядку ст.121-2 ГПК України по виконанню наказу суду від 06.02.2015р. у справі №916/4782/14- відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 30 листопада 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев