Рішення

від 21.11.2016 по справі 922/3209/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р.Справа № 922/3209/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків до Харківська міська рада Харківської області, м. Харків , ОК "ЖБК "Новгородський", м. Харків про скасування рішення за участю представників:

прокурора - Горгуль Н.В. (посвідчення №036152 від 29.10.2015)

1 відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №08-11/7783/2-15 від 30.12.2015)

2 відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради Харківської області (перший відповідач) та до ОСОБА_3 кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Новгородський" (другий відповідач), в якому просить суд :

- визнати незаконним та скасувати п. 18.3 додатку 2 до рішення 26 у сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1262/13 В«Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і спорудВ» ;

- визнати незаконним та скасувати п. 18.4 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1262/13 В«Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і спорудВ» ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 26.02.2014 (індексний номер 18261729), видане ОК В«ЖБК В«НОВГОРОДСЬКИЙВ» (код ЄДРПОУ 38773481) на земельну ділянку площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності (індексний номер: 11197358 від 26.02.2014) за ОК В«ЖБК В«НОВГОРОДСЬКИЙВ» (код ЄДРПОУ 38773481) на земельну ділянку площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, яке було прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 26.02.2014 індексний номер 18261729.

Перший відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №37344 від 08.11.2016) в якому проти вимог прокурора заперечує в повному обсязі.

Також, Харківською міською радою подано заяву (вх. №37362 від 08.11.2016) про залишення позову прокурора без розгляду.

Розгляд справи було відкладено на 21 листопада 2016 року.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Представник першого відповідача проти позову заперечував.

Другий відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом.

Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з вимогами ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (від 14.10.2014 № 1697-VII в редакції Закону від 02.07.2015 №578-УІІІ) (далі - Закон), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі, порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 ст. 23 Закону під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Згідно з ч. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3- рп/9 (п.2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом п.2 ст. 121 Конституції України та ст.ст. 2, 29 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуюче визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Крім того, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

На необхідність визначення справедливої рівноваги між інтересами суспільства і конкретної особи звертав увагу і Верховний Суд України у постанові від 18.10.2013 у справі № 6-92цс13 за позовом прокурора про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та її повернення.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Прокурор зазначає, що, пред'являючи позов у вказаній справі, він виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із власності відповідача.

Таким чином, суд погоджується, що звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Ці дії включають подання прокурором до господарського суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Про обов'язок прокурора зазначити у позовній заяві про відсутність такого органу також вказано в абз. 4 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012 №7 (у редакції, викладеній у пункті 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі» від 16.01.2013 №2). У даному випадку такий орган відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями виступає у якості відповідача.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Незаконне відчуження землі ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, що також потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході вивчення правомірності передачі Харківською міською радою у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова, Харківською місцевою прокуратурою №1 встановлено, що п. 18.3 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 №1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» передано у власність із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови площею земельну ділянку, площею 0,0910 га (кадастровий номер 6310136300:07:019:0006) для експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Новгородській, 83-Б (Дзержинський район) та п. 18.4 цього ж додатку до цього ж рішення ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, які належать територіальній громаді м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Новгородській, 83-Б.

На підставі вказаного рішення державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку від 26.02.2014 №18261729. Згідно з вказаним свідоцтвом ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 26.02.2014 №11197358, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 21.02.2014 №4790600.

Разом з цим, вказане рішення Харківської міської ради прийняте з порушення вимог ст. 41 Земельного кодексу України, ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Такого висновку суд дійшов виходячи з наступного.

Статтею 133 Житлового кодексу УРСР визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу (далі - ЖБК) і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до ст. 135 ЖК та абз. 1 п. 8 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до п. 25-1 вказаних Правил та п. 4 Порядку ведення Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2011 № 238, громадян вносять в зазначений реєстр після постановки їх на відповідний квартирний облік виконавчим комітетом місцевої ради, на території якої вони проживають. А отже, з урахуванням того, що члени кооперативу повинні постійно проживати на території міста Харкова, вони повинні були перебувати на квартирному обліку саме у виконавчому комітеті Харківської міської ради.

Згідно з вимогами ст. 137 Житлового кодексу УРСР, житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих ОСОБА_2 народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Частиною 6 ст. 137 Житлового кодексу УРСР та абз. 2 п. 4 Примірного статуту передбачено, що рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої ОСОБА_2 народних депутатів.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті ОСОБА_2 народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу.

Пунктом 5 Примірного статуту визначено, що число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. Відповідно до абз. 2 п. 7 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років.

. Відповідно до абз. 1 п. 45 Примірного статуту громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов.

Крім того, абз. 1 п. 74 Примірного статуту передбачено, що контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих ОСОБА_2 народних депутатів.

Відповідно до п. З Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР № 186 від 30.04.1985 (із змінами і доповненнями) число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_2 народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельні ділянки у власність ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ», Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Слід зазначити, що з'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ», як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 Земельного Кодексу України, зобов'язує раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Крім того, усупереч вимогам ст.ст. 18, 121, 123, 124 Земельного кодексу України, перед наданням у власність земельної ділянки, рішення про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок міською радою не приймалось.

У той же час вимога про необхідність розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки зазначена у п. 18.4 спірного рішення, тобто вже після факту передачі земельної ділянки у власність.

Так, саме під час винесення рішення про передачу земельної ділянки у власність житлово-будівельному кооперативу, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень, статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів Української РСР № 186 від 30.04.1985, відповідна рада зобов'язана з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення відповідно до вимог ЖК та Примірного статуту, що підтверджується висновком колегії суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах Верховного Суду України під час прийняття постанови від 17.06.2014 № 21-195а14.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

При вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні ЖБК: ст. 7 Законом України «Про кооперацію» або Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України «Про кооперацію») та спеціальний (Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту.

До аналогічного висновку прийшла колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішення від 14.03.2013 у справі № 5002-22/1870-2012.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» не відповідає вимогам ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту в частині мети його діяльності, як житлово - будівельного кооперативу.

Так, усупереч ч. 6 ст. 137 Житлового кодексу УРСР та абз. 2 п. 4 Примірного статуту, рішення про створення ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» (протокол загальних зборів №1 від 04.06.2013) не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Відповідно до статуту ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» та протоколу загальних зборів №1 від 04.06.2013 кооператив не створювався при виконавчому комітеті місцевої ради, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст. 137 Житлового кодексу УРСР.

Всупереч ст. 137 Житлового кодексу УРСР та абз. 2 п.5 Примірного статуту, статут ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» не відповідає вимогам Примірного статуту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію», обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. ОСОБА_3 кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Тобто метою створення обслуговуючого кооперативу не може бути будівництво житлових будівель.

Факт того, що ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» не є житлово - будівельним кооперативом, підтверджується й тим, що відповідно до даних сайту www.dabi.gov.ua будь-які дозвільні документи щодо будівництва кооперативу не надавалися, а сама земельна ділянка ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» передається безпосередньо для обслуговування вже існуючого об'єкту нерухомості, а не для будівництва нового.

Таким чином, слід зауважити, що ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» жодним чином не мав на меті забезпечення житлом членів свого кооперативу.

Також, у статуті ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» не визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що суперечить меті.

При цьому, житловий будинок, літ «А-6», загальною площею 298,1 кв.м. (яка змінена на 2641,1 кв.м.), житловою площею 109,4 кв.м. (яка змінена на 1107,9 кв.м.), за адресою вул. Новгородська, 83-Б, який зареєстровано 29.12.2012 на праві власності за ТОВ «ЕНІГМА ТЕРРА», побудовано на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006 площею 0,091 га.

Вказана ділянка була надана у користування ТОВ «ЕНІГМА ТЕРРА» на підставі договору оренди землі, реєстраційний номер №1400667100024 від 01.03.2006 для будівництва офісної будівлі та подальшої експлуатації.

Зазначений договір оренди припинено за добровільною згодою 15.11.2013 на Підставі угоди про розірвання договору оренди, яка зареєстрована у той же день державним реєстратором Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 за №8010450, тобто вже після прийняття рішення про передачу даної земельної ділянки у власність.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.09.2016 №68405705 ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» є власником виключно нежитлових приміщень загальною площею 341,1 кв.м. в будівлі літ. «А-6», яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 83-Б на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2013 №2493.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» фактично не є житлово- будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 Житлового кодексу УРСР та ст. 41 Земельного кодексу України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим, його мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово- будівельного кооперативу.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи викладене, п. 18.3 та п. 18.4 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», якими передано ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» у власність із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови площею земельну ділянку, площею 0,0910 га (кадастровий номер 6310136300:07:019:0006) для експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Новгородській,83-Б (Дзержинський район) є незаконними.

Крім того, варто зазначити, що усупереч п. 3, п. 5, абз. 1 п. 45 Примірного статуту, засновниками ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» є три особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які на обліку як такі, що потребують покращення житлових умов не перебували, що також підтверджується самим статутом кооперативу.

Разом з цим, як вже зазначалось, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.09.2016 №68400548 ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» на праві власності належить земельна ділянка площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська.

Право власності на цю ділянку зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.02.2014 №11197358, яке прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4, номер запису про право власності 4790600.

На підставі вказаного рішення Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «НОВГОРОДСЬКИЙ» на вищевказану земельну ділянку видано свідоцтво про право власності від 26.02.2014 №18261729.

Таким чином, оскільки спірне рішення є незаконним, то і свідоцтво про право власності від 26.02.2014 №18261729, яке видане на підставі цього рішення, підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У той же час свідоцтво про право власності не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин, а є документом, яким оформляється (підтверджується) право власності. Поряд з цим, питання правомірності видачі та дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент проведення реєстрації) встановлено, що державний реєстратор видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

Частиною 1 ст. 15 вищевказаного Закону, передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у певному порядку, з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

Згідно із п. 8-1 ч. 1 ст. 18 цього ж Закону, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень», передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Пунктом 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5, передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Зокрема, вищевикладене відображено у інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання, пов'язані із запровадженням нової системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 08.02.2013 № 01-06/319/2013.

Таким чином, чинним законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливо лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з вимогами п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року № 4176-УІ протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману; застосування наслідків нікчемного правочину; визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Оскільки прокурор дізнався про незаконність спірного рішення Харківської міської ради лише в серпні 2016 року у ході вивчення даних офіційного веб-сайту Харківської міської ради щодо розміщених рішень сесій упродовж 2008-2015 років, початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт порушення вимог земельного законодавства.

Стосовно заяви відповідача-1 про залишення позову без розгляду, суд зазначає, що вказані питання вирішуються не за клопотанням учасників судового процесу, а у відповідності до норм ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, що містять вичерпний перелік обставин за яких суд може залишити позов без розгляду.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ від 23.03. 2012 року №7 господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 ГПК. Зазначені підстави в даному випадку відсутні, отже суд не повертає позовну заяву та не залишає її без розгляду.

Частиною 5 «Положення про Державну екологічну інспекцію» №454/2011 від 13 квітня 2011 року, п.1 ч. 4 «Положення про Державну інспекцію сільського господарства» № 459/2011 від 13 квітня 2011 року, ст. 4 «Положення про Державне агентство земельних ресурсів» № 445/2011 від 8 квітня 2011 року визначені основні завдання цих органів, які не передбачаються здійснення таких процесуальних прав, про які йдеться у заяві Харківської міської ради. До того ж, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади, а не органом державного контролю, отже не має права проводити перевірки відповідних органів, виявляти та вимагати усунення виявлених порушень законодавства.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України № 459/2011 від 13.04.2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України та її територіальні органи на місцях, в даному випадку цим органом є Державна інспекція сільського господарства в Харківській області.

Разом з тим, ст.ст. 6, 9, 10 зазначеного Закону, якими передбачено повноваження вищевказаного органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011.

З огляду на викладене прокурор пред'являє цей позов у інтересах держави як позивач.

Таким чином, клопотання Харківської міської ради про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.

Доводи, викладені в запереченнях відповідача, суд також вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Будь яких особливостей функціонування житлово-будівельного кооперативу Закон України «Про кооперацію» не містить. Проте, статтею 5 вказаного закону передбачено, що законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно- правових актів з питань кооперації.

Отже, вбачається що Закону України «Про кооперацію» має загальний характер щодо регулювання спірних правовідносин. Разом з тим, 137 Житлового кодексу Української РСР, який на цей час діє на території України в силу положень Постанови Верховної ради України від 12.09.1991 №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», передбачає особливості створення та функціонування житлово-будівельного кооперативу.

Таким чином, положення ст.ст. 133, 135, 137 137 Житлового кодексу Української РСР повинні бути дотримані Харківською міської радою при наданні земельної ділянки ОК «ЖБК «Новгородський» та повинні бути враховані судом під час вирішення спору.

Аналогічні висновки містяться у правовій позиції Верховного суду України викладені у постанові від 17.06.2014 у справі №21-195а14.

Слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з виконавчих органів Харківської міської ради є її виконавчий комітет. Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеві ОСОБА_2 народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 1990 року, який діяв до вищевказаного закону та регулював аналогічні відносини, виконавчим органом місцевої ради також був виконавчий комітет.

Тобто, в розумінні Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту виконавчий комітет місцевої ОСОБА_2 народних депутатів в даному випадку і є виконавчий комітет Харківської міської ради.

Також, відповідач не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 135 Житлового кодексу Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, Відповідно до абз. 1 п. 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470, облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснює виконавчий комітет Харківської міської ради. Відповідно до п. 25-1 вказаних Правил та п. 4 Порядку ведення Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затвердженого постановою КМУ від 11.03.2011 №238, осіб вносять в зазначений реєстр після постановки їх на відповідний квартирний облік виконавчим комітетом місцевої ради, на території якої вони проживають. А отже, з урахуванням того, що вказані особи повинні постійно проживати на території міста Харкова, вони повинні були стояти на квартирному обліку саме у виконавчому комітеті Харківської міської ради.

Відповідачем у відзиві зазначено, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівська» від 24.06.2003, суд встановив, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянами, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Разом з тим, застосування до спірних відносин вказаних доводів не можливе, оскільки у даному спорі, майно у незаконний спосіб вибуло з комунальної власності як з вини Харківської міської ради так і з вини ОК «ЖБК «Новгородський», оскільки обом вказаним суб'єктам було відомо про порушення законодавства при ухваленні рішення про передачу земельної ділянки.

Крім того, згідно з положеннями ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Вказаною статтею передбачений спеціальний порядок надання земельної ділянки на безоплатно на відміну від загального порядку надання земельних ділянок юридичним особам встановленого ст. 82, главами 20, 21 Земельного кодексу України.

Отже спеціальний суб'єкт - житлово-будівельний кооператив, мета використання земельної ділянки - житлове будівництво, та принципи визначення її розміру, які мають бути встановлені містобудівною документацією мають вирішальне значення для надання земельної ділянки безоплатно на підставі ст. 41 Земельного кодексу України.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України Харківська міська рада перед наданням земельної ділянки повинна була отримати документи підтверджуючі дотримання ОК «ЖБК «Новгородський» вказаних вище умов отримання земельної ділянки.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідачі доказів на спростування викладених обставин та висновків суду не надали.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином судові витрати у даній справі, які складаються з 5512,00 грн. судового збору, покладаються на відповідачів у розмірі 2756,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись положеннями статтями 2, 4*3, 12, 22, 33, 34, 43, 44-49, 54, 56, 75, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати п. 18.3 додатку 2 до рішення 26 у сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд».

Визнати незаконним та скасувати п. 18.4 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд».

Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 26.02.2014 (індексний номер 18261729), видане ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 38773481) на земельну ділянку площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності (індексний номер: 11197358 від 26.02.2014) за ОК «ЖБК «НОВГОРОДСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 38773481) на земельну ділянку площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, яке було прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 26.02.2014 індексний номер 18261729.

Стягнути з ОСОБА_3 кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «НОВГОРОДСЬКИЙ» (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 83 Б код ЄДРПОУ 38773481) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2756,00 грн. судового збору.

Стягнути з Харківської міської ради Харківської області (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2756,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.11.2016 р.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_1