Ухвала

від 30.11.2016 по справі 924/1770/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

У Х В А Л А

"30" листопада 2016 р.Справа № 924/1770/15

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Радченя Д.І., розглянувши заяву першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах - адміністрації Державної прикордонної служби України, західного регіонального управління Державної прикордонної служби України з грошовими вимогами до боржника в сумі 788685,50 грн. по справі порушеній

за спільною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницьк ОСОБА_1 ЛТДВ» с.Осташки Хмельницького району Хмельницької області

та ОСОБА_2, м.Хмельницький

до приватного виробничого підприємства „Добробут - СПВ» , м.Хмельницький

про визнання банкрутом

Представники:

Від кредитора: ОСОБА_3 - представник ЗРУ ДПСУ за довіреністю №14/13/6 від 04.03.2016р.;

ОСОБА_4- представник адміністрації ДПСУ за довіреністю № 41/46 від 10.12.2015р.;

Від боржника: не з'явився;

Керуючий санацією ОСОБА_5

За участю: прокурора військової прокуратури Хмельницького гарнізону - ОСОБА_6 - посвідчення №034655 від 05.08.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду від 23.12.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство ПВП „Добробут - СПВ» , м.Хмельницький, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядженням майном боржника на строк 115 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_7, оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави ПВП „Добробут - СПВ» , призначено до розгляду попереднє засідання суду у справі №924/1770/15 про банкрутство ПВП „Добробут - СПВ» .

Ухвалою суду від 16 травня 2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів у справі № 924/1770/15, та визнано, що вимоги кредиторів до боржника - приватного виробничого підприємства „Добробут-СПВ» складають загалом 1 644 528, 71 грн.

Ухвалою суду від 13.09.2016р. по справі введено процедуру санації приватного виробничого підприємства „Добробут-СП", м.Хмельницький строком на шість місяців, керуючим санації призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5, якого зобов'язано протягом трьох місяців від дня введення процедури санації розробити план санації боржника, який винести на розгляд комітету кредиторів. Схвалений комітетом кредиторів (інвестором) план санації боржника в строк до 13 грудня 2016 року подати на розгляд та затвердження до господарського суду Хмельницької області.

Офіційне оприлюднення повідомлення здійснено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено 15.09.2016р.

25 серпня 2016 року вх. № 05-06/688/16 першим заступником військового прокурора Львівського гарнізону західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах - адміністрації Державної прикордонної служби України, західного регіонального управління ДПС України подано до господарського суду Хмельницької області заяву з грошовими вимогами до боржника в сумі 788685,50 грн., що складаються з 769775,05 грн. сума основного боргу, 18910,45 грн. судових витрат (по справі № 924/845/15 грн. ), а також 2756 грн. судового збору за подання даної заяви.

Зважаючи на порушення провадження у справі про банкрутство заявник звернувся до суду за захистом порушеного права, зокрема - визнання грошових вимог на суму профінансованих квадратних метрів житлової площі станом на час подання цієї заяви.

Повноважні представники Західного регіонального управління ДПСУ та адміністрації ДПСУ в засіданні суду заявлені вимоги підтримують та просять суд визнати грошові вимоги кредитора - Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до боржника - ПВП "'Добробут-СП", що складаються з суми 769775,05 грн. основного боргу, 18910,45 грн. судових витрат (в т.ч. по справі № 924/845/15), а також судових витрат за подання даної заяви - 2756 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Звертають увагу суду, на те, що вимога про повернення профінансованих коштів була заявлена ще до порушення справи про банкрутство боржника, по справі № 924/845/15 за позовом військового прокурора Львівського гарнізону західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах - адміністрації Державної прикордонної служби України, Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ПВП „Добробут СПВ» про визнання за Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України права власності на матеріали та обладнання, які були використані у процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку на вул.Курчатова, 6/2, в м.Хмельницькому на загальну суму 158739,39 грн. Повідомляють, що на даний час зазначена справа перебуває у провадженні господарського суду Хмельницької області на новому розгляді у судді Муха М.Є. Так, предметом позову в названій справі є вимога про стягнення з відповідача на користь Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України кошти в сумі 769 775,05грн. На час розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника провадження у цій справі зупинено через порушення справи про банкрутство боржника.

Зазначають, що на вимогу суду не можуть надати договір (чи його належним чином засвічену копію) на дольову участь № 62/63 від 20.10.2002р., оскільки цей договір укладений між ППФ В«КристалВ» і ПВП В«Добробут-СПВ» , тоді як ні Західне регіональне управління ДПСУ, ні адміністрація ДПСУ не є стороною цього договору. При цьому звертають увагу суду на те, що боржник неодноразово підтверджував факт наявності перед кредитором заборгованості за непередане, обумовлене відповідною інвестиційною угодою житло, зокрема шляхом укладення трьохстороннього договору, надіслання письмових повідомлень про наявність невиконаних зобов'язань щодо передачі заявнику обумовлену домовленостями кількість проінвестованих квадратних метрів житла.

Окремо звертають увагу суду на вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 15 березня 2016 року, де скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що суди першої інстанції та апеляційної інстанції не звернули уваги, на те, що між учасниками будівництва житла виникли відносини інвестування житла - тобто вважають, що договір поруки за своєю суттю є не що інше, як інвестиційний договір, а відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Представник військової прокуратури підтримує подану заяву і наполягає на її задоволені в повному обсязі.

Керуючий санацією ОСОБА_5 в судовому засіданні та в письмовому запереченні від 15.11.2016 року не визнає заявлені вимоги та просить суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що заявник пропустив місячний строк звернення до суду з заявою про визнання грошових вимог, як конкурсного кредитора та подав зазначену заяву вже після затвердження реєстру вимог кредиторів. На думку керуючого санацією, така заява може бути розглянута лише в ліквідаційній процедури, тобто в разі прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про що здійснюється офіційне оприлюднення, та законом надається двох місячний строк для звернення до суду з такою заявою.

Суд, оцінивши подані заявниками документи, рахує їх достатніми для розгляду по суті заяви з кредиторськими вимогами першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах - адміністрації Державної прикордонної служби України, західного регіонального управління Державної прикордонної служби України з грошовими вимогами до ПВП „Добробут - СПВ» , враховуючи таке.

Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до абзаців 2 та 3 ч. 6 статті 23 та ч. 2 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Абзацом 7 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно з ч.4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі , не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Статтею 45 Закону визначено черговість задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до змісту наведеної статті, у шосту чергу задовольняються інші вимоги .

Аналізом поданої заяви з грошовими вимогами до боржника та доданих до неї доказів судом встановлено , що 26.12.2002 р. між ППФ В«КристалВ» (сторона-1) та відділом будівництва розквартирування Північно-Західного напряму прикордонних військ України, правонаступником якого є Західне регіональне управління державної прикордонної служби України, (сторона-2) укладено угоду №131, предметом якої є пайова участь у будівництві житлового будинку у м. Хмельницькому по вул. Курчатова, 6/2, відповідно до умов якої п. 1.2 угоди сторона-1 зобов'язалася передати у власність стороні-2 житлові квартири № 62 загальною площею 94.45 м.кв. та № 63 загальною площею 46.49 м.кв., що знаходяться у м. Хмельницькому по вул. Курчатова.ю 6/2, 7-й поверх у строки, вказані в п. 1.3 цієї угоди, вартістю 173 919,96 грн. при розрахунковій вартості будівництва 1м.кв. житлової площі 1 234 грн.

За актами приймання-передачі житла від 27.12.2002 та від 17.02.2003 сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла житлову квартиру № 62 загальною площею 94.45 м.кв. вартістю 116551,30 грн., розташовану за адресою: м.Хмельницький, вул. Курчатова, 6/2 та житлову квартиру № 63 загальною площею 46,49 м.кв. вартістю 57368,66 грн., розташовану за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6/2 відповідно.

Надалі, між ПВП В«Добробут-СПВ» (сторона-1), ППФ В«КристалВ» (сторона-2) та відділом будівництва та розквартирування Північно-західного напряму Прикордонних військ України (сторона-3) 05.02.2003р. укладено трьохсторонній договір поруки № 5/03.

Так, згідно з п. 1 договору поруки, на виконання договору дольової участі у будівництві № 62/63 від 20.10.2002р., укладеного між стороною-1 та стороною-2, предметом якого є фінансування будівництва житлових квартир, що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6/2, стороною-1, передано стороні-2 житлові квартири № 62 загальною площею 94,45 м. кв. та № 63 загальною площею 46,49 м.кв., які знаходяться за вказаною адресою.

На підставі п. 2 договору поруки, на виконання договору №131 від 26.12.2002, укладеного між стороною-2 та стороною-3 вказані в п. 1 цього договору житлові квартири передані стороні-3.

Відповідно до п. 3 договору поруки, сторона-1- (боржник у справі про банкрутство, надалі боржник ) на правах власника гарантує передачу права власності вказаних в п. 1 цього договору житлових квартир стороні-3 після завершення їх будівництва і при умові повного фінансування їх стороною - 2.

Листом від 11.02.2003р. № 007 приватне підприємство фірма В«КристалВ» повідомило відділ будівництва та розквартирування Північно-Західного напряму Прикордонних військ України ( заявника по цій заяві) про те, що станом на 01.01.2003 року ППФ В«КристалВ» профінансовано будівництво житлових квартир № 62 та № 63 по вул. Курчатова, 6/2 згідно з договором дольової участі у будівництві житла від 20.10.2002р. в розмірі 60% вартості житла та строки наступного фінансування, погодження графіку фінансування з замовником будівництва (відповідає п. 2.4.1. договору дольової участі у будівництві житла № 62/63 від 20.10.02р. укладеного між ППФ В«КристалВ» і ПВП В«Добробут-СПВ» ).

За актом прийому-передачі векселів від 29.07.2003 року відділ будівництва та розквартирування Північно-Західного напряму Прикордонних військ України (платник) в рахунок кредиторської заборгованості передав приватному підприємству фірмі В«КристалВ» (отримувач) 2 векселі на загальну суму 158 739, 39 грн.

Листом № 43 від 16.07.2007р. ПВП В«Добробут-СПВ» (боржник) повідомив Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України про те, що ППФ В«КристалВ» на виконання умов укладеного договору поруки № 5/03 від 05.02.2003р. виконано зобов'язань на суму, що відповідає вартості 100,69 м.кв. житла, чим підтверджено освоєння коштів отриманих від ППФ В«КристалВ» , які в свою чергу ППФ В«КристалВ» отримав від погашення векселів на суму 158739, 39 грн.

24 січня 2006р. на адресу боржника - ПВП В«Добробут-СПВ» заявником направлено лист за № 63/13, в якому зазначалось, що Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, як правонаступник відділу капітального будівництва та розквартирування Північно-Західного напряму Прикордонних військ України погоджується укласти договір пайової участі в завершенні будівництва з врахуванням вже вкладених через ППФ В«КристалВ» коштів та вартості метра квадратного житла, зафіксованого в договорі поруки № 5/03 від 05.02.2003 року з доплатою різниці вартості відповідно ДБН на день звернення.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, до заяви з грошовими вимогами до боржника заявниками додано копію постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року по справі № 924/845/15. Зі змісту цієї постанови вбачається, що суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції, звертає увагу суду під час нового розгляду на те, відносини які виникли між учасниками за своїми ознаками є відносинами, які виникли з умов інвестиційного договору і під час нового розгляду зазначену справу належить розглядати в площині інвестиційних зобов'язань, а не із зобов'язань поруки, які були покладені в основу попередніх рішень.

Оскільки у справі про банкрутство предметом дослідження є ті ж самі відносини, що і по позовному провадженню (справа № 924/845/15), суд вважає за необхідне звернути увагу на вказівки суду касаційної інстанції в силу приписів ст. 111-12 ГПК України.

Так, з метою інвестування будівництва житла для військовослужбовців 26 грудня 2002 року Відділом будівництва та розквартирування Північно-західного напрямку Прикордонних військ України, правонаступником якого на даний час є Західне регіональне управління Держприкордонслужби України (надалі - Інвестор) було укладено угоду № 131 (надалі - Угода) з ПВП фірма „КристалВ» , предметом якої була пайова участь у будівництві житлового будинку по вул. Курчатова, 6/2 у м Хмельницькому. В свою чергу, ППФ „КристалВ» згідно п.1.2. угоди зобов'язався передати у власність інвестора дві житлові квартири: №№ 62 та 63 площею 94,45 та 46,49 квадратних метрів відповідно. Згідно з п.2.1. угоди сума пайової участі визначалась у розмірі 173 919,96 грн., виходячи з вартості 1 кв. м. у розмірі 1 234,00 грн. Відповідно до п.2.4. угоди розрахунки могли здійснюватись як грошовими коштами, так і шляхом передачі інших активів.

Строк дії угоди - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов укладеної угоди, Інвестор здійснив розрахунки з ППФ „КристалВ» на суму 158 739, 39 грн. шляхом передачі векселів згідно акту прийому-передачі векселів від 29.07.2003 року.

05 лютого 2003 року між Інвестором, ППФ „КристалВ» та ПВП „Добробут-СПВ» - як забудовником будинку (надалі - Забудовник) - було укладено договір поруки № 5/03 (надалі - Договір), згідно якого забудовник як актуальний на момент укладення договору власник будинку - на виконання угоди, укладеної між Інвестором та ППФ «Кристал»,- гарантував передати у власність інвестора обумовлені угодою і договором квартири №№ 62 та 63 - після завершення будівництва та здійснення повного фінансування з боку інвестора.

З огляду на викладене, суд вказує на не зовсім коректне визначення договору, як договору поруки, оскільки договір поруки є субсидіарним забезпечувальним зобов'язанням, згідно з яким поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, що не було обумовлено договором, оскільки права та зобов'язання забудовника не пов'язувались з порушенням зобов'язання з боку ППФ «Кристал», і яке не мало місця в даному випадку.

На думку суду у відносинах, що склались між трьома учасниками договору відбулась передача прав та обов'язків сторони за договором, тобто заміна сторони у зобов'язанні, при чому - як кредитора (в силу права вимагати повного фінансування будівництва обумовленого житла), так і боржника ( в силу зобов'язання здійснити будівництво житла та передати його інвестору), оскільки саме забудовник мав здійснити будівництво житла та передати профінансоване житло у власність Інвестора. Крім того, хоча порука і також має наслідком заміну сторони у зобов'язанні, однак лише кредитора, а не боржника ( ст. 512 ЦК України). Тобто, правові наслідки таких договорів не є ідентичними.

Більше того, забудовник - ПВП „Добробут - СПВ» прийняв на себе зобов'язання на строк „до повного виконання договоруВ» , що також суперечить загальним засадам договорів поруки, які діють лише в межах строків основного договору. Необхідно також підкреслити, що правова природа договору визначається його змістом, а не лише його найменуванням.

Не зважаючи на певну недосконалість укладених правочинів ( як Угоди, так і Договору) та певні вади самого договірного механізму оформлення інвестування будівництва житла для військовослужбовців, суд вбачає достатньо обґрунтованим та доведеним факт фінансування Інвестором -Держприкордонслужбою України - будівництва житла за адресою м.Хмельницький вул. Курчатова, 6/2.

Даний факт підтверджується не лише самими Угодою, Договором та Актом прийому-передачі векселів, але також і власними листами сторін Угоди і Договору, датованими до 2013 року, в яких корегуються і суми здійснених інвестицій, а саме: листом ППФ „КристалВ» від 11 лютого 2003 року № 06 про те, що станом на 01.03.2003 року профінансовано будівництво квартир в розмірі 60% вартості житла та підтверджено узгодження з забудовником графіку подальшого фінансування з посиланням на укладений між ними договір дольової участі у будівництві житла № 62/63 від 20.10.2002 року (даний Договір на експертизу не надавався), а також листом забудовника - ПВП „Добробут-СПВ» (від 16.07.2007 року № 43), згідно якого забудовник підтверджував свої зобов'язання за договором поруки та виконання зобов'язань за ним з боку ППФ „КристалВ» на суму, що відповідала 100,69 кв.м. житла, а також пропонував переукласти угоду з доплатою за недофінансовані 40,25 кв.м за актуальною на той час ціною кв.м. житла.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним заперечення боржника факту участі Держприкордонслужби України у фінансуванні будівництва житла і спростовується наявними у Інвестора документами; достовірно є підтвердженим і факт здійснення оплати ППФ „КристалВ» на користь ПВП „Добробут-СПВ» , як забудовника житлового будинку, та прийняття Забудовником - ПВП „Добробут-СПВ» - на себе зобов'язань з будівництва житлового будинку та передачу у власність Інвестора профінансованого останнім житла.

Стосовно права інвестора на відшкодування вартості внесених інвестицій у зв'язку з невиконанням забудовником своїх зобов'язань щодо завершення будівництва, суд зазначає таке.

З огляду на дату укладення угоди, на неї не розповсюджувались обмеження, передбачені ч.3 ст. 4 Закону України „Про інвестиційну діяльністьВ» щодо фінансово-правових механізмів інвестування будівництва житла, внесені 2005 року, та обмеження на інвестування з застосуванням векселів, передбачені абз. 2 ч. 2 ст. 1 цього закону, внесені 2011 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про інвестиційну діяльністьВ» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Аналіз положень статті 7 Закону України „Про інвестиційну діяльністьВ» дає можливість сформулювати висновок, що власником об'єкта інвестицій є сам інвестор, як суб'єкт цивільних прав.

Частинами 2 та 3 статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України „Про інвестиційну діяльністьВ» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій; лише за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення, можуть бути передані іншим громадянам чи юридичним особам (ч.3.ст.7 3акону).

Надані кредитором - держприкордонслужбою України документи свідчать про те, що Західне регіональне управління Дєржприкордонслужби України не здійснювало передачу своїх прав на інвестиції чи їх результати.

Аналіз наведених положень законів дозволяє сформулювати висновок, що особа, яка здійснила інвестицію в будівництво будинку, за своїм статусом є власником майна; у випадку не завершення будівництва - частини майна в незавершеному об'єкті будівництва (або власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі цього будівництва).

Зупинення будівництва та відмова забудовника передати у власність інвестора профінансоване останнім житло є порушенням прав інвестора.

Згідно з загальними засадами цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі (ст. 22 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у випадку зупинення забудовником будівництва і наявності у інвестора наміру припинити дію договору про інвестування, він має право на повернення йому внесених інвестицій - чи у вигляді матеріалів в натурі, чи у грошовому виразі, з врахуванням інфляційної складової, процентів за весь час користування чужими грошовими коштами тощо, тобто і повного відшкодування збитків.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що Західне регіональне управління Держприкордонслужби України як інвестор, що здійснив інвестування у будівництво житла для військовослужбовців, у випадку не завершення забудовником будівництва частково профінансованого ним житлового будинку, має право на повернення внесених інвестицій, як у вигляді матеріалів, обладнання тощо, якщо такі були використані в процесі його будівництва, так і в грошовому виразі.

Зважаючи на порушення провадження у справі про банкрутство заявник правомірно, хоча з пропуском місячного терміну, звернувся до суду за захистом порушеного права, зокрема - визнання майнових вимог, виражених в грошових одиницях на суму профінансованих квадратних метрів житлової площі станом на час подання цієї заяви, що відповідає ч.2 абзац 3 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» в частині визначення майнових вимог в грошовому вигляді.

Щодо клопотання прокурора за заявників про поновлення строку для звернення до суду з цією заявою і визнання вимог, як конкурсних кредиторів належить відмовити, оскільки відповідно до абзацу третього частини 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» тридцяти денний строк від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, встановлений для звернення конкурсних кредиторів за вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство є граничним і поновленню не підлягає .

Отже, зазначені вимоги належить визнати як вимоги, що погашаються в шостій черзі в ліквідаційній процедурі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності судом враховується таке.

Положеннями ч.2 ст.4 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» .

Статтею 1 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» зазначено, що В«кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя)В» .

Положеннями абз.4 ч. 1 ст. 1 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» зазначено, що В«грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим ЗакономВ» .

Згідно п. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про судову практику в справах про банкрутствоВ» від 18.12.2009р. № 15, в п. 14 вказано, що при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно ст. 256 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до і умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до пунктів 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Заперечення керуючого санацією судом розглянуто і до уваги не приймається як таке, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за належне визнати грошові вимоги що Західного регіонального управління Держприкордонслужби України, як інвестора до боржника у сумі 788685,50 грн., які підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі відповідно до приписів п.4 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» .

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України В«Про судовий збірВ» передбачено, що за звернення до суду з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становить два мінімального розміру заробітної плати.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальну заробітну плату з 1 січня визначено у розмірі 1378,00 грн..

Кредитором у відповідності до платіжного доручення № 512 від 04.07.2016 року сплачено судовий збір за звернення до суду з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство в сумі 2756 грн.

Враховуючи викладене, в зв'язку з обґрунтованим зверненням кредитора до суду з грошовими вимогами до боржника після оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство і до прийняття судом постанови про визнання його банкрутом, суд вважає за належне покласти на боржника обов'язок по відшкодуванню заявнику судового збору в сумі 2756,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 23, 24, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 4, 5 Закону України "Про судовий збір", ст.86 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

у х в а л и в:

Визнати грошові вимоги Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, (м.Львів, вул.Мечнікава, 16а), до боржника - приватного виробничого підприємства „Добробут - СПВ» , м.Хмельницький, вул.Курчатова, 6/1, код ЄДРПОУ 30413110), у сумі 785929,50 грн. (Сімсот вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 50коп.), як вимоги шостої черги, що підлягають погашенню в ліквідаційній процедурі.

Покласти на боржника - приватне виробниче підприємство „Добробут - СПВ» , м.Хмельницький, вул.Курчатова, 6/1, код ЄДРПОУ 30413110 обов'язок по відшкодуванню Західному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України, м.Львів, судового збору у сумі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень) у зв'язку з розглядом заяви з грошовими вимогами до боржника (перша черга) .

Ухвалу надіслати розпоряднику майна, кредитору, боржнику, Головному управлінню юстиції у Хмельницькій області.

Суддя Радченя Д.І.

Віддрук.6 прим.

1 - до справи;

2 - заявнику - військова прокуратура Львівського гарнізону західного регіону, 79007,м.Львів, вул.Клепарівська, 20;

3. - адміністрація Державної прикордонної служби України. , 01601, м..Київ, вул,Володимирська, 26;

4. - західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, 790017, м.Львів, вул.Мечнікова, 16а.

5 - боржнику - ПВП "Добробут-СП", м.Хмельницький, вул.Курчатова, буд.6/1;

6 - керуючий санацією боржника ОСОБА_5, вул. Курчатова, буд.8, оф. 215, м. Хмельницький, 29025. - надати