Постанова

від 28.11.2016 по справі 1/104-52/721

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Справа№ 1/104-52/721

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Ткаченка Б.О.

за участю представників:

Від позивача: Залерцов М.О., Шевченко О.М.- представники за довіреностями.

Від відповідача: Музиченко Т.Ю. - представник за довіреністю, Невгод С.М.-голова правління,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року

у справі № 1/104-52/721 (судя: Чебикіна С.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-2"

про стягнення 22 578,70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року Відкрите акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-2" про стягнення 22 578,70 грн., з яких 17 550,36 грн. основного боргу, 5 028,34 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за договором №02896/04-07 від 06.08.2003 року

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2009 року у справі №1/104 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2009р. у справі №1/104 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2009р. у справі №1/104 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2009 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2009 року та рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2009 року скасовано, а справу №1/104 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 року провадження у справі було зупинено до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 2а-3475/09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.12.2015 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.03.2016 року у справі № 1/104-52/721 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті самі підстави, що й у позовній заяві.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що фактично у нього не має заборгованості перед позивачем.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2003 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Кристал-2" (абонент) було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №02896/04-07, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору постачальник зобов'язався забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин, а абонент зобов'язався сплатити вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору, щоквартально представляти перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами Правил.

Згідно з п.3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Знаття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

У п. 3.4. договору сторони узгодили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних доручень до банківської установи. Постачальник інформує відповідача про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі вказаного договору відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно код 7-15, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення.

Крім того, відкрито відповідачу другий додатковий рахунок та присвоєно код 7-50015, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовуєтьсяю Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до п.12.17. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 №65, (в редакцій чинній з 04.02.2005) розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Пунктом 12.3. вказаних Правил було визначено, що розрахунки за воду здійснюються з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖЕК - один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Положення статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" про те, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) набрали чинність 26.04.2014 року.

Як вбачається з позовної заяви, предметом даного судового спору є вимога про стягнення з відповідача 17 550,36 грн. основного боргу за надані послуги з водовідведення та водопостачання за період з жовтня 2005 року по грудень 2008 року включно, що підтверджується розшифровками рахунків абонента, а саме 12 397,48 грн. - борг за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 7-15 для потреб холодного водопостачання та 5 152,88 грн. - борг за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 7-50015 для потреб гарячого водопостачання, та інфляційних втрат у розмірі 5 028,34 грн.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що на період з жовтня 2005 року по грудень 2008 року нормативно-правовими актами обов'язок з оплати води для централізованого гарячого водопостачання був встановлений саме для споживачів.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 6/47 від 25.02.2015 року.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо відсутності реєстрації лічильників, які обраховували обсяг води, яка йде на підігрів для Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-2", оскільки, відповідно до довідки Комунального підприємства «Соньоозерне» Подільської районної у м. Києві ради № 31 від 14.01.2010 року зазначено, що в бойлерній по пр-кту Г.Гонгадзе 18, яка знаходиться на балансі АК „Київенерго", встановлено лічильник типу СТВ -100, зав. № 091169 для врахування кількості води, яка йде на підігрів, від якого забезпечуються водою шість будинків, в т.ч. № 18-а по пр. Г.Гонгадзе. (Житлово-будівельний кооператив "Кристал-2"); вказаний лічильник знаходиться в неробочому стані з січня 2009 року, останні показники 18999,9 куб/м., у зв'язку з чим нарахування кількості гарячої води, що йде на підігрів, проводиться по середньому споживанню за той період, коли лічильник працював (Том ІV, а.с. 74).

Отже, у спірний період з жовтня 2005 року по грудень 2008 року включно лічильник типу СТВ -100, зав. № 091169 для врахування кількості води, яка йде на підігрів, від якого забезпечується водою будинок № 18-а по пр. Г.Гонгадзе. (Житлово-будівельний кооператив "Кристал-2") був зареєстрований та був справний.

Встановлено, що 14.12.2015 року позивачем до суду першої інстанції було на- дано довідку № 8175/8/8/02-15 від 04.11.2015 року, в якій останній зазначив, що станом на 04.11.2015 року заборгованість відповідача за послуги з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2005 року по грудень 2008 року у даній справі становить 5 152,88 грн. (Том ІV, а.с. 178).

Як пояснив представник відповідача у суду апеляційної інстанції, що протягом спірного періоду йому надавались зазначені послуги.

Однак, доказів погашення відповідачем заборгованості у розмірі 5 152,88 грн. за надані послуги у період з жовтня 2005 року по грудень 2008 року в матеріалах справи не міститься, у зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5 152,88 грн.

Провадження щодо стягнення з відповідача 12 397,48 грн. слід припинити, враховуючи сплату відповідачем зазначених коштів після порушення провадження у даній справі.

Щодо поданої відповідачем заяви про позовну давність судова колегія зважає на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За приписами п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

Пунктом 4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем на протязі спірного періоду часткових оплат основного боргу, судова колегія приходить до висновку про переривання перебігу позовної давності.

Отже, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 028,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши розмір інфляційних втрат, судова колегія вважає його обґрунтованим та вірним, отже, таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи .

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2016 року у даній справі - скасуванню, а позов - задоволенню частково.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, а за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2016 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2016 року у справі № 1/104-52/721 - скасувати.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Припинити провадження про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-2" (04208, м. Київ, вул. Г. Гонгадзе, 18-а, ЄДРПОУ 23379255) 12 397,48 грн. основного боргу.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-2" (04208, м. Київ, вул. Г. Гонгадзе, 18-а, ЄДРПОУ 23379255) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) 5 152 (п'ять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 88 коп. основного боргу, 5 028 (п'ять тисяч двадцять вісім) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 343 (триста сорок три) грн. 79 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-2" (04208, м. Київ, вул. Г. Гонгадзе, 18-а, ЄДРПОУ 23379255) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) 906 (дев'ятсот шість) грн. 17 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 1/104-52/721 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

Б.О. Ткаченко