Постанова

від 29.11.2016 по справі 909/550/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа № 909/550/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників учасників судового процесу:

позивача:ОСОБА_2М.( довіреність від 01.08.2016);

третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_3 ( довіреність від 27.01.2016 вих. №160/01-20/14в);

відповідача 1:не з'явився ( належно повідомлений);

відповідача 2: не з'явився ( належно повідомлений);

третьої особи на стороні відповідачів: не з'явився ( належно повідомлений),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроенергобуд» , вих.№22/01 від 22.09.2016 (вх. №01-05/4734/16 від 05.10.2016)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2016

у справі № 909/550/16

за позовом: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроенергобуд», м. Івано-Франківськ

та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія», м. Івано-Франківськ

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

на стороні позивача : Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

на стороні відповідачів: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області , м. Івано-Франківськ

про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Фінансове управління) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «Гідроенергобуд» та ТОВ «Гільдія» про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська, в редакції, запропонованій Фінансовим управлінням.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачі є замовниками будівництва культурно-відпочинкового комплексу з надбудовою житлових приміщень на вул. Пасічній в м. Івано-Франківську і в силу вимог ст. 40 ЗУ В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» зобов'язані взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення договору про пайову участь. Положенням про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ( п.1.3, п.4.4) встановлено, що договір про пайову участь укладається на підставі звернення замовника будівництва на ім'я заступника міського голови. Відповідно до ч.9 ст.40 ЗУ В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта в експлуатацію. Відповідачі, які здійснили будівництво та згідно з декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ІФ143152883 від 15.10.2015 ввели в експлуатацію культурно-відпочинковий комплекс з надбудовою житлових приміщень на вул. Пасічній, в порушення вимог закону ухилилися від укладення договору.14.06.2016 позивач надіслав відповідачам як замовникам будівництва лист №2-15/309 з пропозицією укласти договір про пайову участь, додавши до нього проект такого договору з додатком - розрахунком розміру пайової участі, складений відповідно до Типового договору, передбаченого Положенням про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Однак пропозиція позивача залишена відповідачами без відповіді. Відтак позивач вважає, що ухилення від укладення договору є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачене законом. Крім того, позивач вказує, що в п.22 декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 15.10.2015 внесена недостовірна інформація щодо укладення договору про пайову участь №28 від 18.06.2014 та сплати розміру пайової участі в обсязі авізо №1 від 30.04.2015.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2016 у справі №909/550/16 (суддя Малєєва О.В.) позов задоволено. Визнано укладеним Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та замовниками будівництва - ТО «óдроенергобудВ» та ТО «óльдіяВ» договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста з дня набрання рішенням законної сили. Присуджено до стягнення з ТО «óльдіяВ» та ТО «óдроенергобудВ» на користь Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради по 689 грн судового збору.

Рішення мотивоване нормами ст.ст.181, 187,188 ГК України, ст. 649 ЦК України, ст. 40 ЗУ В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» , Положенням про пайову участь учасників замовників будівництва у створенні інженерно-транспортної інфраструктури міста, затвердженим рішенням Івано-Франківської міської ради №1231-38 від 18.10.2013.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що укладення договору про пайову участь є обов'язковим в силу прямої вказівки закону і відповідно до ч.1 ст. 188 ГК України такий переддоговірний спір може бути предметом розгляду суду. Згідно з декларацією від 15.10.2015 визнано закінченим та готовим до експлуатації об'єкт будівництва - культурно-відпочинковий комплекс з надбудовою житлових приміщень на вул. Пасічній, 41 в м. Івано-Франківську. Загальна площа житлових приміщень - 6 719,7 кв.м, комерційних приміщень - 1344 кв.м, вбудовано-прибудованих приміщень - 903,3 кв.м. Декларація про початок виконання будівельних робіт на вказаний об'єкт була видана 01.10.2015. Доказів укладення договору про пайову участь щодо об'єкта будівництва, введеного в експлуатацію згідно з декларацією, зареєстрованою 15.10.2015, суду не подано.

При розгляді спору суд першої інстанції встановив, що договори про пайову участь № 185 від 22.11.2012 та № 28 від 18.06.2014 не стосуються предмета спору, вони укладені щодо інших об'єктів будівництва, а саме: договір № 185 від 22.11.2012 щодо першої черги будівництва - 4613,40кв. м житло, 1 101кв. м - нежитло; договір № 28 від 18.06.2014 - на ІІ чергу , І пусковий комплекс, площа будівництва - 4768,20кв.м - житло, 690,40кв.м - нежитло. Відтак відхилив посилання відповідачів на названі договори про пайову участь.

Суд також встановив, що при розрахунку розміру пайової участі позивачем правомірно було застосовано норматив для одиниці створення потужності (функціональної одиниці виміру), затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України, у розмірі 5 902,5 грн ( без ПДВ), оскільки відповідачі не подали документів, що підтверджують кошторисну вартість будівництва.

Відповідач - ТО «óдроенергобудВ» не погодилося з рішенням суду першої інстанції, оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ТО «óдроенергобудВ» стверджує, зокрема, що при здійснені будівництва культурно-відпочинкового комплексу з надбудовою житлових приміщень на вулиці Пасічній були укладені договори про пайову участь № 185 від 22.11.2012 та № 28 від 18.06.2014, які повністю виконані, відтак виконані вимоги закону щодо укладення договору про пайову участь та щодо самої пайової участі.

Посилаючись на ч.9 ст.40 ЗУ В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» , апелянт вказує, що даною нормою, яка є імперативною, встановлено граничний термін для укладення договору про пайову участь - до прийняття об'єкта в експлуатацію, однак позивач не довів та не підтвердив вжиття заходів щодо укладення відповідного договору. Також вважає неправомірним визначення розміру пайової участі на підставі нормативу для одиниці створення потужності. Стверджує, що позивачем порушено його право визначити істотні умови договору, зокрема, щодо строків сплати пайової участі. Посилаючись на виконання умов договорів про пайову участь № 185 від 22.11.2012 та № 28 від 18.06.2014, вважає, що переддоговірний спір між позивачем та відповідачем відсутній.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі №909/550/16 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.10.2016.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у даній справі залучено до участі у справі Управління Держархбудінспекції в Івано-Франківської області як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, розгляд справи на відкладено на 08.11.2016.

Ухвалою від 08.11.2016 розгляд справи відкладено на 29.11.2016.

В судові засідання апеляційного суду відповідачі - ТО «óдроенергобудВ» (скаржник) та ТО «óльдіяВ» , а також третя особа на стороні відповідачів не забезпечили явки своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники позивача та третьої особи на стороні позивача в судовому засіданні 29.11.2016 заперечили проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу, поданих суду 18.10.2016 та 08.11.2016, просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно з Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Управлінням Держархбудінспекції в Івано-Франківській області 15.10.2015 за №ІФ14315288 ( номер декларації вказаний згідно з наявною в матеріалах справи копією декрарації, а.с.21-24), є закінчений будівництвом культурно-відпочинковий комплекс з надбудовою житлових приміщень, розташований на вулиці Пасічній, 41 в м. Івано-Франківську, загальною площею 8967,0 кв. м, з якої: 6719,7кв.м площа житлового будинку, 903.3 кв.м площа вбудовано-прибудованих приміщень житлового будинку, 1344,0 кв.м -площа нежитлових приміщень громадського призначення ( п.14, п.15 декларації). Названий обєкт збудований на земельній ділянці, наданій в оренду згідно з договором оренди землі №172 від 17.06.2011 (п.13 декларації). Замовниками цього будівництва є відповідачі -ТОВ«óдроенергобудВ» та ТОВ«óльдіяВ» (п.2 декларації). Згідно з п.11 декларація про початок виконання будівельних робіт на вказаному об'єкті була зареєстрована Управлінням Держархбудінспекції в Івано-Франківській області 01.10.2015 за №ІФ083152741598 ( а.с. 104-105).

Як вбачається з матеріалів справи, на орендованій земельній ділянці загальною площею 0,87га ( перший договір оренди від 22.09.2008, наступний - №172 від 17.06.2011) вже збудовано відповідачами 2 об'єкти щодо яких укладено 2 договори про пайову участь, а саме:

- згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 01.10.2010 №753 (а.с.67, 192) та Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - І черга культурно-відпочинкового комплексу з надбудовою житлових приміщень на вулиці Пасічній, поруч торгово-мотельного комплексу (вул. Пасічна,39), зареєстрованою Інкспекцією Держархбудконтролю в Івано-Франківській області 05.11.2012, є закінчений будівництвом об'єкт загальною площею 6 202 кв.м, житлова площа якого 4613,4кв.м (а.с. 193-196); щодо цього об'єкта укладений договір на пайову участь № 185 від 22.11.2012 на суму 915 530,53грн (а.с.68-70);

- згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт від 08.09.2011, зареєстрованою Управлінням Держархбудінспекції в Івано-Франківській області 09.09.2011 за №ІФ08331104027 (а.с.95-96) та Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації культурно-відпочинкового комплексу з надбудовою житлових приміщень ІІ черга на вулиці Пасічній, зареєстрованою Інкспекцією Держархбудконтролю в Івано-Франківській області 31.03.2014 за №ІФ143140900602 (а.с.97-100), є закінчений будівництвом об'єкт -ІІ черга (4 під'їзди - І пусковий комплекс) загальною площею 5993,9 кв.м, з якої: 4767,9кв.м площа житлового будинку, 1039,6 кв.м площа вбудовано-прибудованих приміщень житлового будинку, 186,4 кв.м -площа нежитлових приміщень громадського призначення; щодо цього об'єкта був укладений договір на пайову участь № 28 від 18.06.2014 на суму 914 084,58грн (а.с.101-102), який згідно з довідкою Фінансового управління від 09.04.2015 № 2-08/189( а.с.71) та додатковою угодою від 30.11.2015 ( а.с. 103) виконаний.

Доказів укладення договору про пайову участь щодо об'єкта, введеного в експлуатацію згідно з декларацією, зареєстрованою15.10.2015, суду не подано.

16.06.2016 Фінансове управління надіслало відповідачам листа № 2-15/309 від 14.06.2016 про укладення договору про пайову участь, до якого додало проект договору разом з розрахунком розміру пайової участі на суму 2 515 049,35грн (а.с.28-30), який залишений відповідачами без відповіді.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення таких підстав.

З 12.03.2011 набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02. 2011 N 3038-VI (далі - Закон N 3038-VI), частиною 2 ст. 40 якого встановлено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури ( ч.3 ст 40 цього Закону, яка набрала чинності з 1 січня 2013 року.)

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону( ч. 1 ст. 40 Закону N 3038-VI).

При цьому, відповідно до ч.6 ст. 40 цього Закону встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

На час виникнення спірних правовідносин діяло і діє на даний час Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затверджене рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38 ( далі- Положення, а.с.32-41).

Пунктами 1.2 та 2.13 названого Положення передбачено укладання 3-х стороннього договору про пайову участь, який украється Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та замовником будівництва.

Пунктом 6.2 Положення встановлено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та порядок її сплати визначається в залежності від категорії об'єктів містобудування та відповідно до типового договору укладеного з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури) (додаток №1) та на основі вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування. Вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування не може бути нижчою за загальну кошторисну вартість будівництва об'єкту:

- 7 відсотків вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та споруд;

- 4 відсотки вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків.

70% поступлень спрямовуються на соціальну інфраструктуру міста та 30% - на інженерно транспортну інфраструктуру міста.

Згідно з п.1.3 та п.4.4 Положення договір про пайову участь укладається на підставі звернення замовника будівництва на ім'я заступника міського голови.

Відповідно до ч.9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі є замовниками будівництва культурно-відпочинкового комплексу з надбудовою житлових приміщень на орендованій земельній ділянці площею 0,87га по вулиці Пасічній, поруч торгово-мотельного комплексу (вул.Пасічна,39), у м. Івано-Франківську.

Отже, в силу вимог Закону N 3038-VI та Положення відповідачі зобов'язані укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у розмірі 7 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд та 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

На вказаній земельній ділянці відповідачами збудовано та введено в експлуатацію 3 об'єкти містобудування щодо яких укладено 2 договори про пайову участь, а саме:

- згідно з Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою 05.11.2012, введена в експлуатацію І черга об'єкту загальною площею 6 202 кв.м, житлова площа якого 4613,4кв.м; щодо І черги об'єкта укладений договір на пайову участь № 185 від 22.11.2012 ;

- згідно з Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою 31.03.2014, введена в експлуатацію ІІ черга об'єкту ( 4 під'їзди - І пусковий комплекс) загальною площею 5993,9 кв.м, з якої: 4767,9кв.м площа житлового будинку, 1039,6 кв.м площа вбудовано-прибудованих приміщень житлового будинку, 186,4 кв.м -площа нежитлових приміщень громадського призначення; щодо цього об'єкта був укладений договір на пайову участь № 28 від 18.06.2014, який виконаний;

- згідно з Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою 15.10.2015, ввдено в експлуатацію культурно-відпочинковий комплекс з надбудовою житлових приміщень загальною площею 8967,0 кв. м, з якої: 6719,7кв.м площа житлового будинку, 903.3 кв.м площа вбудовано-прибудованих приміщень житлового будинку, 1344,0 кв.м -площа нежитлових приміщень громадського призначення.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, щодо об'єкта, введеного в експлуатацію згідно з декларацією, зареєстрованою 15.10.2015, відповідачі не зверталися у встановленому порядку про укладення договору про пайову участь, такий договір сторонами не був укладений, хоча позивач звертався до відповідачів з пропозицією укласти договір про пайову участь щодо цього об'єкта, надіслав їм проект договору разом з розрахунком розміру пайової участі.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє як необгрунтовані посилання скаржника на договори про пайову участь № 185 від 22.11.2012 та № 28 від 18.06.2014, оскільки ці договори не стосуються об'єкта, введеного в експлуатацію згідно з декларацією, зареєстрованою15.10.2015.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.11.2016, прийнятій за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі № 922/5937/15 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, строк, визначений законом для укладення договору про пайову участь не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку, і невиконання такого обов'язку не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обов'язку, передбаченого законом, не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов'язок.

В силу ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього кодексу ( неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права) є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договір про пайову участь може бути укладений лише до введення об'єкта в експлуатацію.

Поряд з тим, слід зазначити, що згідно з Декларацією про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованою 01.10.2015, та Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою 15.10.2015, будівництво об'єкта загальною площею 8967,0 кв м здійснено за період з 01.10.2015 по 15.10.2015, тобто, за 15 днів.

Управління Держархбудінспекції в Івано-Франківської області, залучене до участі у справі апеляційним судом як третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, не надало на вимогу суду жодних пояснень щодо реєстрації названих декларацій.

Відповідно до п.5 ст. 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

В пункті 2.10 розділу 2 «Визначення термінів» Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38, роз'яснено, що вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - величина, яка визначається множенням показника опосередкованої вартості спорудження 1 м. кв. житла/нежитлових будівель та споруд (без урахування ПДВ), що діє на момент складання проекту договору на загальну площу, та доведена Мінрегіонбудом, або визначається на основі нормативів для одиниці створеної потужності, затверджених рішенням міської ради. Вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування не може бути нижчою за загальну кошторисну вартість будівництва об'єкту.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Загальна кошторисна вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - величина, визначена згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій та повинна мати висновок ДП "Укрдержбудекспертизи", або його філій».

З матеріалів справи вбачається, що доказів визначення загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, який споруджений згідно з декларацією, зареєстрованою 15.10.2015, з відповідним висновком ДП "Укрдержбудекспертизи", або його філій відповідачі не надали.

Поряд з тим, органом місцевого самоврядування не встановлено нормативів для одиниці створеної потужності.

Отже, вартість будівництва об'єкта належить визначати згідно з абз.1 п. 2.10 Положення шляхом множенням показника опосередкованої вартості спорудження 1 м. кв. житла/нежитлових будівель та споруд (без урахування ПДВ), доведеного Мінрегіонбудом.

На момент звернення позивача до відповідачів з пропозицією про укладення договору про пайову участь (16.06.2016) діяв наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2016 року N 103 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», яким затверджені та рекомендовані до застосування середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження 1 кв. м житла (загальної площі квартир будинку), розраховані станом на 01.04.2016, зокрема, в Івано-Франківській області у розмірі 7083грн з ПДВ( 5 902,50 грн без ПДВ).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач визначив вартість будівництва об'єкта, який споруджений на земельній ділянці (6719,70 м кв. житлової нерухомості та 2 247,30 м кв. нежитлової нерухомості), виходячи із середньорічного показника опосередкованої вартості спорудження 1 кв. м житла в Івано-Франківській області - 5 902,50грн без ПДВ ( 7083грн з ПДВ), затвердженого наказом №103 від 27.04.2016, та визначив величину пайової участі позивача в сумі 2 515 049,35 грн, виходячи із 7 % від вартості будівництва - для нежитлових будівель та споруд та 4% від вартості будівництва - для житлових будинків.

Отже, величина пайової участі відповідачів у розвитку інфраструктури міста визначена позивачем у відповідності до норм чинного законодавства. Зі змісту договору в редакції, запропонованій позивачем, вбачається, що договір містить всі істотні умови, визначені законом.

Згідно з ч.1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Частиною 2 названої статті передбачено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

На підставі викладеного апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає рішення про визнання укладеним договору про пайову участь в редакції, запропонованій позивачем, законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено та не подано доказів наявності підстав, визначених ст. 104 ГПК, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2016 у справі № 909/550/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 01.12.2016.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко